Справа № 548/2062/25
Провадження № 2/548/943/25
16.10.2025 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,
розглянувши у межах спрощеного позовного провадження у приміщенні суду м. Хорола цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", представник позивача Чехун Юлія Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача Чехун Ю.В., діючи в інтересах свого довірителя ТОВ "Споживчий центр", за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення зборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 29.12.2024 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 29.12.2024-100001581.
Відповідно до умов договору позичальнику шляхом перерахування коштів на банківську картку надано кредит в розмірі 20000,00 грн, строком на 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 17.05.2025; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується на весь період строку дії договору, одноразова комісія за надання кредиту - 3000,00 грн.
У зв'язку із неповними виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань по вказаному договору, станом на момент пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 43597,26 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 17873,86 грн, по процентах - 17723,40 грн, по неустойці - 8000,00 грн, яку позивач прохав стягнути з разом із судовими витратами із відповідача.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наданням відповідачу права протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази.
25.09.2025 позивач надав до канцелярії суду відзив на позов, у якому вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме в сумі 35597,26 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотками, але за виключенням неустойки в розмірі 8000,00 грн, яка, на переконання останнього, нарахована позивачем неправомірно в період дії воєнного стану, а отже стягненню із нього не підлягає.
07.10.2025 від представника позивача за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти аргументів відповідача щодо відмови у стягненні неустойки та прохав задовольнити позов повністю.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом із матеріалів справи на даних сторонами письмових доказів встановлено, що 29.12.2024 між позивачем ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір (оферту) № 29.12.2024-100001581, що підтверджується копіями пропозиції про укладення кредитного договору, заявки кредитного договору від 29.12.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від 29.12.2024, інформаційного повідомлення позичальника ОСОБА_1 - додатку до кредитного договору від 29.12.2024 № 29.12.2024-100001581.
Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит в розмірі 20000,00 грн шляхом перерахування цих коштів на вказану ним банківську картку, строком на 140 дні, тобто до 17.05.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 3000,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до копії повідомлення від сервісу iPay.ua, датованого 01.09.2025 за вих. № 182-0109, 29.12.2024 на картку № НОМЕР_1 як видачу за договором кредиту № 29.12.2024-100001581, було перераховано кошти в сумі 20000,00 грн.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.12.2024-100001581 від 29.12.2024, із урахуванням сплат по кредиту, які вносив відповідач до звернення позивача із позовом до суду, заборгованість ОСОБА_1 по цьому договору складає 43597,26 грн, з яких: 17873,86 грн - основний борг, 17723,40 грн - проценти, 8000,00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 29.12.2024 по 17.05.2025 (дату закінчення строку дії договору).
Відповідач ОСОБА_1 визнав позов частково на суму 35597,26 грн, яка скаладається із заборгованості за тілом кредиту та відсотками, але за виключенням неустойки в розмірі 8000,00 грн, яку вважає нарахованою позивачем неправомірно в період дії воєнного стану, що підтверджується його відзивом на позов від 25.09.2025.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Суд вважає доведеним факт підписання кредитного договору № 29.12.2024-100001581 від 29.12.2024 між позивачем і відповідачем ОСОБА_1 та погодженого на умовах, викладених у ньому. На доведення факту укладення цього договору позивачем надано суду письмові докази, які суд вважає належними та достатніми.
Судом встановлено, що у цьому випадку підлягають застосуванню положення Закону України ''Про електронну комерцію'', оскільки договір був підписаний з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі за допомогою електронного підпису відповідачки одноразовим ідентифікатором.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що стороною позивача доведено факт погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору та належної інформації про підстави та розмір відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язання. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України ''Про електронну комерцію'', містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Отже, виходячи з принципу правомірності даного правочину, який не визнано судом недійсним, у позичальника ОСОБА_1 виникло зобов'язання з повернення одержаного кредиту.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд доходить висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу у повному об'ємі не повернуті, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема, довідки-розрахунку про стан заборгованості, станом на момент звернення з позовом до суду 11.09.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 43597,26 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 17873,86 грн, по процентах - 17723,40 грн, по неустойці - 8000,00 грн.
Надана позивачем довідка-розрахунок заборгованості за договором від 29.12.2024 відомостей про включення до розміру заборгованості за тілом кредиту та за процентами неправомірно нарахованих сум не містить, відповідачем не спростована, нарахування, проведені позивачем, здійснені згідно з умовами вищевказаного кредитного договору, які погоджені між сторонами, в цій частині відповідач із нарахованими сумами заборгованості погодився, що вбачається із наданим до суду відзивом на позов.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає доведеним існування між сторонами по справі договірних зобов'язань та невиконання обов'язку відповідача з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникла вищевказана заборгованість, яка підлягає стягненню із останнього на користь позивача в розмірі 35597,26 грн, яка скаладається із заборгованості за основним боргом та процентами ( 1783,86 грн + 17723,40 грн).
Разом з цим, відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Кредитний договір між сторонами укладений 29.12.2024, діяв до 17.05.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Тому, суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачу неустойки в сумі 8000,00 грн є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальній сумі 35597,26 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту та процентах. У інішій частині позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією СЦ00036837 від 05.09.2025.
Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 81,65 % сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції СЦ00036837 від 05.09.2025, що становить 1977,89 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 141, 263- 265, 268, 279, 352 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", представник позивача Чехун Юлія Віталіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за договором № 29.12.2024-100001581 від 29.12.2024 у розмірі 35597 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 26 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1977 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят сім) грн 89 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий