Справа № 544/1712/25
пров. № 2/544/679/2025
Номер рядка звіту 81
іменем України
09 жовтня 2025 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участі секретаря Костенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Соборна, 41 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвансКредіт» про захист прав споживача та визнання недійсними окремих положень кредитного договору,
Позивач ОСОБА_1 в липні 2025 року звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 21.11.2024 р. між ТОВ «АвансКредіт», та ним, ОСОБА_1 , було укладено договір кредиту, згідно якого йому був наданий кредит в сумі 12 000 грн, строком до 20.03.2025 року. У подальшому первісний кредитор ТОВ «АвансКредіт» відступив право грошової вимоги ТОВ "Кредит Капітал", який став новим кредитором за договором кредиту № 22846-11/2024 від 21.11.2024.Вважає, що відсотки у договорі є незаконними. Позивач не оплачував кошти за користування кредитом, оскільки первинне погашення йде на прострочену заборгованість з якою він не погоджується, яка є оспорюванню та не врегульованою між сторонами. Під час укладення кредитного договору було порушено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (у редакції станом на 09.01.2022 р.), платіжне доручення щодо надання грошових коштів не відповідає за реквізитами вимогам щодо даного документу. Кінцева сума тільки одних відсотків перевищує суму кредиту у декілька разів, що суперечить вимогам чинного законодавства у сфері кредитування та вимогам Цивільного Кодексу України. Під час укладання кредитного договору Банк приховав інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення ним свідомого вибору схеми кредитування, а також вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту.В порушення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач не надав йому, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору, чим було порушено вимоги чинного закону.Отже, умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача. У відповідності до ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», визначена реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (3BCK/3PK)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Вказана процедура первинним кредитором не була дотримана під час нарахування відсотків за користування кредитом.Встановлена у договорі відсоткова ставка є дисконтною (тобто змінною), яка є незаконною.
Просив визнати недійсним з моменту укладення пункт 1.4 та пункт 1.4.1. кредитного договору № 22846 -11/2024, укладеного 21.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредіт» та ОСОБА_1 , у частині щодо плати відсотків за користування кредитом.
У судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом отримання повістки у підсистемі «Електронний суд».
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, необхідні для чинності правочинів, в тому числі щодо змісту, форми, наслідків правочину, а також щодо осіб, що його вчиняють. Частиною ч. 3 ст. 203 ЦК України визначано, що волевиявлення учасника правочину повинно відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом установлено, 21.11.2024 між ТОВ «АвансКредіт» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №22846-11/2024, згідно якого позивачу був наданий кредит в сумі 12 000 грн, строком до 20.03.2025 року. Згідно п 1.4 за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, розмір процентної ставки - 0,99 % в день, що складає 361,5 % річних. Проценти нараховуються в межах строку кредитування, вказаного в пункті 1.2 цього договору. Згідно п.1.4.1 Денна процентна ставка складає: ( 14256.00/12000.00)/120*100%=0,99% (а.с.28-43).
Факт підписання кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора позивачем не заперечується.
20.04.2025 позивач звернувся до Національного Банку України із заявою надати роз'яснення, чи є законною відсоткова ставка за договором про надання фінансового кредиту №22846-11/2024 від 21.11.2024, згідно Закону України «Про споживче кредитування» (а.с.22).
12.05.2025 НБУ надало позивачу роз'яснення щодо встановленого законом порядку нарахування небанківськими фінансовими установами відсотків за кредитними договорами та роз'яснило, що ризик можливості невиконання договірних зобов'язань за договором кожна сторона оцінює самостійно перед укладенням договору, а результатом такої оцінки є прийняття рішення щодо укладення чи не укладення договору, і таке рішення приймається кожною стороною свідомо, добровільно та на власний розсуд. Зазначено, що позивач, який вважає, що кредитодавець порушує його права, він має право звернутися до суду (а.с.23-27).
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається з матеріалів справи сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору, укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Доводи позивача, що під час укладення спірного договору, відповідач приховав інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення ним свідомого вибору є безпідставними та недоведеними. Укладений сторонами договір містить повну інформацію про суму кредиту, плату за користування кредитом, термін та порядок його погашення, відповідальність сторін за невиконання умов договору. За змістом договору орієнована реальна річна процентна ставка складає 2545,31 %. Орієнована загальна вартість кредиту складає 26256 грн. Укладаючи спірний договір, позивач підтвердив, що ознайомився з інформацією, необхідною для отримання кредиту, зокрема зазначену в частині 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі ознайомився з паспортом споживчого кредиту, з істотними характеристиками про надання мікрокредиту.
В Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору, зрозуміло і доступно викладено детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки, графік платежів в повернення кредиту, сплати процентів за його користування. Позивач не заперечував, що отримав кредитні кошти, але відмовляється виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки не погоджується з розміром заборгованості, яку нарахував йому первісний кредитор.
При цьому доводи позивача, що відповідач ввів в оману позичальника, із застосуванням нечесної підприємницької практики, не попередивши його про розмір кінцевої загальної вартості кредиту, не є доведеними та не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
У ході судового розгляду не було встановлено порушення фінансовою установою вимог закону щодо ненадання інформації про умови кредитування, оскільки позивачу було відомо про умови кредитування, які зазначені в тексті кредитного договору та він на них погодився, підписавши договір.
Таким чином, волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору,тобто як з боку позивача з метою отримання кредитних коштів,так із боку відповідача ТОВ «АвансКредіт» з метою повернення виданих коштів і отримання прибутку. Укладаючи договір позивач засвідчив факт ознайомлення його з умовами та дав свою згоду на отримання кредиту на цих умовах, при цьому позивач не вбачав в діях відповідача порушень принципу рівності сторiн та наявність несправедливих умов, по відношенню до нього, як споживача.
Денна процентна ставка у договорі розрахована відповідно до вимог ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та не перевищує максимального розміру, встановленого ч.5 ст. 8 вказаного Закону.
Інші доводи позивача ( щодо дисконтування процентної ставки, реквізитів платіжного документу, нарахування відсотків після закінчення строку дії договору) не впливають на дійсність укладеного сторонами кредитного договору, вони не співвідносяться з предметом та підставами заявленого позову.
За таких обставин, у справі не встановлено доказів укладення позичальником кредитного договору із вадами волі. Враховуючи, що погодження сторонами усіх істотних умов договору, зважаючи, що ці умови не можна вважати несправедливими, незбалансованими, оманливими щодо позичальника або такими, що завдали шкоди позичальнику, який на власний розсуд, добровільно розпорядився своїми цивільними правами, взяв на себе обов'язок виконував цивільні обов'язки за договором і протилежного не довів, про його недійсність позичальник поставив питання майже 9 місяців після укладення договору та отримання кредиту, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, правові підстави для визнання окремих положень угоди недійсною відсутні, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АвансКредіт» про захист прав споживача та визнання недійсними окремих положень кредитного договорувідмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 15.10.2025.
Суддя О.О.Сайко