Дата документу 09.10.2025Справа № 554/9434/25
Провадження № 2/554/4035/2025
09.10.2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Бугрія В.М., за участю секретаря Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державної казначейської служби в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, в якому прохав стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у розмірі 441501,03 грн. відшкодування моральної шкоди та судовий збір.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ МВС України, який набув право на державне пенсійне забезпечення та перебуває на обліку у ГУПФУ і отримує пенсію за вислугою років, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, що підтверджується пенсійним посвідченням. Пенсія призначена та виплачується виходячи з грошового забезпечення в основному розмірі 90% (дев?яносто відсотків) грошового забезпечення, про що свідчать матеріали пенсійної справи. Даний факт не заперечується сторонами.
31 липня 2023 року Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позову. Визнано протиправними дії ГУПФУ щодо відмови у проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області» від 05.05.2023 №33/37-4/8235 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року. Зобов?язано ГУПФУ здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області» від 05.05.2023 №33/37-4/8235 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року, виходячи з 90% грошового забезпечення, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду у апеляційному порядку не оскаржувалося та 31 серпня 2023 року набрало законної сили.
ГУПФУ за прийнятим рішенням суду провело перерахунок та нарахувало заборгованість (доплату) пенсії з 01 грудня 2019 року по 30 жовтня 2023 року у розмірі 441501,03 грн. (чотириста сорок одна тисяча п?ятсот одна гривня 03 копійки). Тобто рішення суду в частині зобов?язального характеру виконано частково та ГУПФУ не проведено виплату нарахованої доплати (заборгованості) пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року у визначеному розмірі.
У зв?язку із довготривалим невиконанням зобов?язання щодо прийнятого рішення суду, з моменту набрання законної сили (31.08.2023) позивач неодноразово звертався із зверненнями до ГУПФУ, які знаходяться в матеріалах пенсійної справи, щодо повного виконання рішення суду зобов?язального характеру.
19 червня 2025 року на адресу місця проживання позивача від ГУПФУ надійшов лист-відповідь від 10.06.2025 за №9739-9423/C-02/8-1600-25 з приєднаною копією розрахунку на доплату пенсії на ОСОБА_1 за рішенням суду №440/7130/23. При ознайомленні з отриманим листом та додатком встановлено, що в частині зобов?язання рішення суду ГУПФУ не виконано, відсутні підтверджуючі документи його виконання (нарахована сума доплати на картковому (пенсійному) рахунку відкритого в установі банку відсутня, що не заперечується відповідачем. Даний факт підтверджує протиправну бездіяльність ГУПФУ, як відповідача та учасника справи №440/7130/23, який наділений відповідними правами та зобов'язаннями за прийнятим рішенням суду, що набрав законної сили. Враховуючи рішення суду, в частині зобов?язального характеру ні в добровільному, ні в загальному порядку залишається невиконаним.
Позивач зазначає, що завдана моральна шкода виразилась у протиправності дій ГУПФУ щодо порушення зобов?язань за рішенням суду, яке набрало законної сили та яке не виконується більше 1 року 9 місяців (21 місяць), адже ГУПФУ порушено норми чинного законодавства та норми Конституції України, що свідчить про наявність причинного зв?язку між шкодою та протиправними діями ГУПФУ та вини останнього в її заподіянні, яка також підтверджується при розгляді справи за прийнятим рішенням суду, яке набрало законної сили.
Також позивачу заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях та у хвилюванні через необхідність повторного звернення до суду через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір допомоги (пенсії).
Крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичайного способу життя позивача, адже довелося неодноразово звертатися до органів пенсійного фонду з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії за вислугу років, а потім виконання рішення суду в частині зобов?язання щодо виплати та отримання доплати (заборгованості) пенсії.
Також за визначений період (з вересня 2023 року по червень 2025 року, більше ніж 1 рік 09 місяців (21 місяць) щоразу при зверненні до пенсійного органу та невиконання останнім рішення суду у позивача щоразу погіршувався стан здоров'я, тривожність, нервовість, що супроводжується підняттям тиску, яке тягне за собою медичне лікування та витрату коштів на купівлю коштовних ліків.
Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10% від суми нарахованої доплати (заборгованості) пенсії за рішенням суду, що набрало законної сили, а саме у розмірі 441501,03 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 27 червня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив, в якому прохає відмовити у задоволенні позову. Вказує, що виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат Головне управління не має. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі 440/7130/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року та нараховано доплату пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 у розмірі 441501,03 грн. Рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, розпочато з 01.11.2023 року у розмірі 16591,3 тис. грн. Профінансовано виплату заборгованості по рішеннях суду, які набрали законної сили у період по 19.11.2020.
Позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт спричинення йому моральної шкоди.
21.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що відзив наданий без належного обґрунтування та невірно застосовано норми права стосовно предмету позову. Відповідачем не повно та не всебічно з'ясовано всі фактичні обставини і не надано належну оцінку зібраним доказам. Зазначив, що відповідач не спростував правомірність вимог позивача, а лише навів норми закону. Позивач вказує, що порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень виконання яких здійснюється за бюджетною програмою, на яке посилається представник відповідача. Також посилання про те, що ГУПФУ добровільно виконано рішення суду в межах покладених зобов'язань, але більше ніж 2 роки 4 місяці позивач не може добитися повного виконання зобов'язального характеру щодо прийнятого рішення суду, а тому викладена позиція у відзиві є хибною та спростовується. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.08.2025 року залучено до справи Головне управління Державного казначейства у Полтавській області, адреса: вулиця Шевченка, 1, Полтава, Полтавська область, 36000, ЄРДПОУ 23809514, у якості співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.
Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, подали до суду заперечення.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ МВС України, який набув право на державне пенсійне забезпечення та перебуває на обліку у ГУПФУ і отримує пенсію за вислугою років, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, що підтверджується пенсійним посвідченням. Пенсія призначена та виплачується виходячи з грошового забезпечення в основному розмірі 90% (дев?яносто відсотків) грошового забезпечення, про що свідчать матеріали пенсійної справи. Даний факт не заперечується сторонами.
31 липня 2023 року Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позову. Визнано протиправними дії ГУПФУ щодо відмови у проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області» від 05.05.2023 №33/37-4/8235 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року. Зобов?язано ГУПФУ здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне об?єднання МВС України по Полтавській області» від 05.05.2023 №33/37-4/8235 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року, виходячи з 90% грошового забезпечення, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
ГУПФУ за прийнятим рішенням суду провело перерахунок та нарахувало заборгованість (доплату) пенсії з 01 грудня 2019 року по 30 жовтня 2023 року у розмірі 441501,03 грн. (чотириста сорок одна тисяча п?ятсот одна гривня 03 копійки).
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 по справі 440/7130/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року та нараховано доплату пенсії за період з 01.12.2019 по 31.10.2023 у розмірі 441501,03 грн. Рішення суду виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Виплату пенсії, перерахованої на виконання рішення суду, розпочато з 01.11.2023 року у розмірі 16591,3 тис. грн. Профінансовано виплату заборгованості по рішеннях суду, які набрали законної сили у період по 19.11.2020.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 6 Конституції України закріплює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частинами першою, другою, третьою статті 23 Цивільного кодексу України особа має правона відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.
Так, згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначила, що виходячи з положень статей 16 і 23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Європейський суд з прав людини також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.
Також, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Окрім цього, Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд вважає доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 року в справі № 440/7130/23, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з неправильним обчисленням розміру пенсії і виплатою її у заниженому розмірі, та бездіяльністю, що полягає у невиконанні судового рішення в повному обсязі, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 5000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
При цьому, слід зазначити, що згідно зі статтею 2 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин.
Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
У таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2023 року в справі № 757/15394/21-ц та від 14 вересня 2022 року в справі № 759/7630/20, зокрема, вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16).
А тому, на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду саме з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідачі: ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області, адреса: м. Полтава, вул. Гоголя, 34.
Головне управління Державного казначейства у Полтавській області адреса: м.Полтава, вул. Шевченка, 1.
Суддя В.М.Бугрій