Дата документу 15.10.2025Справа № 553/2679/25
Провадження № 2-н/554/4655/2025
15 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2 458,68 грн., яка утворилась за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 30.07.2025 року заяву ТОВ «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості - передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Полтави за підсудністю, оскільки згідно з відомостями, наданими управлінням реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради, боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
При цьому Велика палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року у справі №911/2390/18 зауважила, що на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що предметом заяви є неналежне виконання зобов'язань, які випливають з надання послуг з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Предметом заяви є зобов'язання, які випливають з надання послуг користування послугами електричною енергією, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, для якого положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд уповноважений розглядати конкретну справу.
Таким чином, дана заява не належить до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Полтави.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної заяви за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 162, 165 ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію передати за підсудністю до Київського районного суду м.Полтави.
Копію ухвали про передачу заяви за підсудністю направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.М. Чуванова