Вирок від 16.10.2025 по справі 542/1070/21

ВИРОК

Іменем України

справа № 542/1070/21

провадження № 1кп/542/24/25

16 жовтня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

обвинувачених - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

представників потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.04.2020 за № 12020170140000208 по обвинуваченню:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого економістом у ТОВ «Геотоп», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , українця, громадянина України, офіційно не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Епізод 1

02.04.2020, у вечірній час доби- у проміжку часу до 21:06 год, більш точно часу встановити не вдалось можливим, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автошляху «Черкаси -Запоріжжя- Дніпро», неподалік селища Градизьк Кременчуцького (колишнього Глобинського) району Полтавської області таємно викрали з напівпричепа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 автомобіля марки «SCANIA», д. н. з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_25 коробки з продукцією ПрАТ «Юрія», у яких знаходилися: масло солодковершкове селянське 73 відсотка жиру «АТБ Спецзамовлення» в пачках по 300 г у кількості 912 шт та продукцію ВАТ «Рогачовский МКК»: згущене молоко з цукром «Рогачев», масовою часткою жиру 8,5 відсотка масою по 380 г у кількості 120 шт, на загальну суму 60787, 20 грн.

Епізод 3

Повторно, 03.11.2020, у нічний час доби- близько 21:20 - 22:40 год, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автошляху « Бориспіль-Кобеляки -Дніпро» неподалік с. Красне Полтавського (колишнього Кобеляцького) району Полтавської області таємно викрали з напівпричепа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_4 вантажного автомобіля марки «DAF», д. н. з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_26 коробки із пластиковими флаконами по 60 жувальних пастилок мультівітамінів «Супрадин Ведмежуйки» виробника «Амафарм ГьбХ Ам Оксенфальд, 3, Найнкірхен Веллесвайвер, Німеччина» у кількості 1488 флаконів, на загальну суму 398709,60 грн.

Епізод 4

Повторно, 24.11.2020 у нічний час доби- близько 00:50 год, ОСОБА_27 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автошляху «Полтава-Олександрія» поблизу с. Лелюхівка Полтавського (колишнього Новосанжарського) району Полтавської області, наблизившись впритул до вантажного автомобіля марки «DAF», д. н. з. НОМЕР_6 з напівпричепом, під керуванням ОСОБА_28 , який перевозив товар у поштових відправленнях ТОВ «Нова Пошта», намагались таємно викрасти майно з вантажного напівпричепа. В цей час водій вантажного автомобіля марки «DAF», д. н. з. НОМЕР_6 ОСОБА_28 помітив автомобіль, що рухався позаду, почав маневрувати на автошляху в різні сторони, збільшуючи та зменшуючи швидкість руху вантажного автомобіля, не даючи змогу здійснити крадіжку. ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зрозуміли, що їх наміри здійснити крадіжку викриті та в результаті дій водія вантажного автомобіля довести до кінця викрадення не вдасться, покинули місце вчинення кримінального правопорушення, не вчинивши усіх дій, які вважали необхідними для здійснення таємного викрадення чужого майна, з причин, що не залежали від їх волі.

Епізод 5

Повторно, 04.01.2021 у нічний час доби- близько 22:00-23:00 год, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автошляху «Полтава-Олександрія» між селами Малий Кобелячок та Лелюхівка Полтавського (колишнього Новосанжарського) району Полтавської області таємно викрали з напівпричепа автомобіля марки «MAN», д. н. з. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_29 коробки з продуктами харчування: кава «Neskafe Gold» розчинна сублімована вагою по 210 г в кількості 6 шт вартістю 196,00 грн за 1 шт та цукерки ТМ «Престиж Секрет» зі смаком кокоса та горіха вагові в кількості 7,5 кг, вартістю 150,99 грн за 1 кг, на загальну суму 2308, 42 грн.

Епізод 6

Повторно, 21.01.2021, у нічний час доби- у період часу з 00:00 год по 06:00 год, більш точно часу встановити не вдалось можливим, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автодороги по маршруту м. Хорол- м. Полтава- м. Кобеляки- м. Дніпро, більш точного місця встановити не вдалось можливим, таємно викрали з напівпричепа «Krone SD» д.н.з. НОМЕР_8 вантажного автомобіля марки «DAF XF 105/410» д.н.з. НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_30 коробки з поштовими відправленнями з одягом різних торгових марок: Next Retail Ltd, ТАБАТА, ТзО BMKasta загальною вартістю 43092, 00 грн.

Епізод 7

Повторно, 22.01.2021 у нічний час доби- у період часу з 01:30 год по 05:00 год, більш точно часу встановити не вдалось можливим, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою, використовуючи автомобіль «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 на відрізку автодороги по маршруту м. Полтава- м. Кобеляки- м. Кременчук- м. Дніпро, більш точного місця встановити не вдалось можливим, таємно викрали з напівпричепа SCHMILZ д.н.з. НОМЕР_10 вантажного автомобіля марки «MAN TGX 18.440» д.н.з. НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_31 коробки з серветками дитячими на суму 342, 90 грн, згущеним молоком на суму 7344,00 грн, харчові спеції на суму 13 313, 82 грн, а всього на суму 21000,72 грн.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково та розповів, що на момент вчинення правопорушень проживав з цивільною дружиною та її дитиною, неофіційно працював на будівництві. На той момент у власності транспортних засобів не мав. Іноді користувався автомобілем батьків. Квартиру винаймав і до цього часу проживає там, за адресою: АДРЕСА_4 .

З ОСОБА_32 познайомився приблизно за 1 місяць до вчинення першої крадіжки, разом ходили до одного спортзалу, займалися боксом. Спочатку вони тільки віталися, згодом познайомилися та почали більше спілкуватися. Ні він, ні ОСОБА_33 не були задоволені своїм фінансовим становищем. В одній з розмов вирішили вчинити крадіжку з фури. Хто саме запропонував її вчинити- не пам'ятає. До цього дійшли спільно, про деталі не пам'ятає. Домовилися за декілька днів до самої крадіжки. Обговорювали, що він буде за кермом, а ОСОБА_33 буде проникати до вантажівки.

Зазначив, що у власності ОСОБА_34 був автомобіль Mercedes Benz, н.з. НОМЕР_12 , сірого кольору. Інших авто в нього не було, точніше він не знає. ОСОБА_35 давав керувати цим авто тільки під час вчинення правопорушень (по 2-х епізодах). Заправляли авто в той же день разом, ОСОБА_36 розраховувався.

Інкриміновані йому злочини визнає частково, а саме: визнає 2 епізоди: крадіжку мультивітамінів Ведмежуйки, де потерпілим є ОСОБА_37 та крадіжку кави і цукерок, де потерпілим є АТБ маркет.

Механізм скоєння по першому епізоду: восени, рік не пам'ятає, побачили вантажний автомобіль, почали за ним рухатися, вимкнули світло, крім противотуманок, під'їхали впритул своїм авто до фури (дослівно- уперлися в неї). ОСОБА_33 через пасажирське вікно виліз на капот автомобіля, яким вони рухалися та, взявши з собою викрутку, почав відкривати дверцята на вантажівці, інші спорядження не використовувалися. Як саме ОСОБА_33 зламував двері, він не бачив. В цей час увімкнувши у авто систему «круїз контроль», відкрив люк і почав складати коробки, які кидав ОСОБА_33 з вантажівки до салону авто. Скільки це зайняло часу він точно не пам'ятає. Коли ОСОБА_33 повернувся до авто, вони від'їхали від фури. Під час вчинення крадіжки не бачив, що саме викрадали. Точну кількість коробок не пам'ятає. Потім вони разом з ОСОБА_38 їхали селом, (назву не пам'ятає), побачили будинок, зрозумівши, що там ніхто не проживає, вирішили викрадені з вантажівки коробки залишити там. Протягом місяця туди не приїздили, одразу взяв з собою десь 4 банки Ведмежуйок.

Як працівники поліції знайшли будинок, в якому знаходились вітаміни, він не знає. Кому належить цей будинок також не знає. Це питання ні з ким не обговорювалося.

Визнав, що правопорушення було вчинено неподалік села Красне та не заперечував, що воно було вчинено саме 03.11.2020.

Вказав на відсутності заперечень стосовно досліджених судом речових доказів- мультивітамінів щодо їх кількості та належності до цього епізоду.

Визнав розмір спричиненої потерпілому ОСОБА_39 шкоди, що вказана в обвинувальному акті. Зазначив, що шкоду потерпілому не відшкодовував у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

По другому епізоду пояснив, що попередньо вони з ОСОБА_38 домовилися про вчинення крадіжки. Через деякий час зателефонував ОСОБА_33 та сказав: «завтра як домовлялися». На другий день заїхав за ним, після чого вони вирушили на трасу в сторону м. Полтави, близько 30 хвилин рухалися і стали на узбіччі. Було холодно, ожеледиця, нічний час доби. Побачили, що їде вантажний автомобіль (марку не пам'ятає) під гірку в сторону Полтави, не дуже швидко, десь 20 км/год. ОСОБА_33 , взявши викрутку, побіг за цим авто. В який спосіб ОСОБА_33 потрапив у фуру він не пам'ятає. Викинувши з вантажівки 3-4 ящики на дорогу, залишив авто. В цей час ОСОБА_36 під'їхав і вони, поклавши ящики в авто, поїхали з того місця. Хто мав розпоряджатися викраденим не домовлялися. Викрадене залишилося в авто ОСОБА_34 , поки разом були не дивилися, що знаходиться в ящиках. ОСОБА_33 завіз його за місцем проживання, куди попрямував далі, йому невідомо. Після вчинення правопорушення не цікавився, що знаходиться в ящиках. Дізнався лише під час досудового розслідування. Щодо вмісту ящиків- викраденого майна- кави та цукерок- не заперечував.

Де працівники поліції знайшли каву та цукерки - не знає.

Визнав, що правопорушення було вчинено між селами Малий Кобелячок та Лелюхівка на автошляху Полтава- Олександрія та не заперечував, що воно було вчинено саме 04.01.2021. Щодо розміру спричиненої шкоди- 2308,42 грн- не заперечував.

Викрадали тому, що мали намір продати викрадене.

ОСОБА_13 майже не знає. Познайомився з ним вже коли їх затримали.

27.01.2021 був затриманий.

Виявлені під час обшуку балаклави належать йому (використовував з ОСОБА_38 під час вчинення крадіжок).

Вказав, що виявлені під час обшуку ручні ліхтарики, ремінь чорного кольору, портативна електроболгарка, металева фумка, кусачки, рукавички, автомобільна шина з приєднаним буксирувальним тросом - ніякого відношення до вчинення правопорушень не мають.

Зауважив, що не визнає вчинення правопорушень у складі організованої групи.

Повідомив, що посвідчення водія має з 18 років. На час вчинення кримінальних правопорушень мав стаж керування 2-3 роки.

В якому гаражі зберігалося авто Мерседес, яке використовувалось під час вчинення правопорушень, йому не відомо.

Вказав, що під час судового розгляду поліцією за участю захисників та обвинувачених було оглянуто саме той автомобіль Мерседес, який вони використовували під час вчинення крадіжок.

Зазначив, що під час вчинення крадіжок автомобільну шину не використовували.

Шкоду ще не відшкодовував оскільки важке фінансове становище. З потерпілими не спілкувався.

На запитання суду вказав, що не сприяв досудового розслідуванню.

Зазначив, що показання є щирими, вину в цих двох епізодах визнає, жалкує про вчинене.

Обвинувачений ОСОБА_12 свою вину визнав частково, повідомив суду про те, що він не визнає ту частину обвинувачення, де йому інкримінується створення організованої групи та участь в організованій групі, а також всі епізоди, крім викрадення вітамінів «Ведмежуйки» та цукерок з кавою з вантажівки АТБ ОСОБА_40 .

Суду повідомив, що мав автомобіль Мерседес Е 320 (1999-2000 року випуску) придбав ще у 2017 році. Зазначив, що винаймав гаражі, які використовував для зберігання автомобілів, які купував та продавав.

Із ОСОБА_41 познайомився в спортзалі. Їх спілкування розпочалося за 2 дні до вчинення першого правопорушення. Поспілкувавшись між собою, вирішили вдвох спробувати вчинити крадіжку.

Повідомив, що попередньої домовленості дій та чіткого плану в них не було, все вирішувалося вже в русі. Подія сталась восени, точної дати вчинення крадіжки не пам'ятає, але не заперечує проти тієї дати, що вказана в обвинувальному акті. Прямуючи по дорозі на відрізку шляху від повороту в м. Кобеляки до повороту у с. Лелюхівка, побачили автомобіль, що рухався назустріч, розвернулися та під'їхали впритул до того автомобіля. ОСОБА_36 був за кермом, натиснув на газ та «вперся» у фуру, їхали швидше, штовхаючи її. Зазначив, що виліз через пасажирське вікно на капот, без будь-яких страхових засобів, протитуманні фари були увімкнуті, швидкість була близько 80-90 км/год. Підповз на колінах до ручок дверей та 3-4 хвилини намагався їх відчинити, потім взяв з машини викрутку і намагався якось підломити ці ручки. Натиснувши на ручки, дверцята відчинилися. Він заліз всередину фури, там світилося світло. Підбіг до першої палети, де стояли коробки, розірвавши коробку, побачив вітаміни, які раніше бачив в аптеці на окремих полицях. Зрозумівши, що вони можуть дорого коштувати, почав хапати коробки та зістрибувати на капот авто (яким в цей час керував ОСОБА_36 ), ставив ці коробки на кришу авто. ОСОБА_36 в цей же час, увімкнувши в авто «круїз контроль», переліз на пасажирське переднє сидіння та з вікна діставав коробки з криші та заштовхував до салону авто через люк на даху. Набивши повний салон автомобіля коробками, ОСОБА_33 вискочив на капот, ОСОБА_36 знизив швидкість, від'їхали від фури. Крадіжка тривала приблизно 30 хв. Потім вони виїхали десь на дорогу, яка веде до м. Кобеляки, не розуміли що робити з викраденим, їхали селами, шукали де залишити коробки з вітамінами. Заїхавши в одне із сіл, побачили, що в одному з будинків не світить світло. Переконавшись, що там ніхто не проживає, залишили викрадене в будинку. Роз'їхавшись, не спілкувався з ОСОБА_41 близько двох тижнів.

Як виявилося в подальшому, для реалізації викрадених товарів, а саме вітамінів - необхідна ліцензія. Тому вітаміни так і залишилися в тому будинку. Він ще раз з'являвся туди, переконався, що все на місці, та прихопив собі у використання декілька баночок.

Зауважив на відсутності заперечень в частині досліджених в ході судового розгляду речових доказів- мультивітамінів щодо їх кількості та належності до цього епізода.

Про другий епізод повідомив, що вони із ОСОБА_41 вирішили спробувати ще раз, оскільки їм були потрібні кошти. Правопорушення також вчинили неподалік того ж місця, що і минулого разу, десь через півтора місяця. Не заперечував, що його було вчинено неподалік с. Лелюхівка. Це було взимку, у темний час доби, була ожеледиця. Вантажний автомобіль рухався на гору, не дуже швидко, навіть повільно. Оскільки автомобіль Мерседес був у незадовільному стані, ОСОБА_33 , взявши викрутку з авто, підбіг ззаду цієї вантажівки, двічі прокрутивши викруткою, вдарив та відчинивши двері, потрапив до авто, схопив 2-3 коробки (точно не пам'ятає ), викинув їх з вантажівки на дорогу. В цей час автомобіль різко загальмував чи смикнувся, він злякався, що можливо був помічений, тому, зістрибнув з вантажівки, прикрив дверцята та почав тікати. В цей час вже під'їхав ОСОБА_36 і вони поставили коробки в автомобіль та поїхали до м. Кременчук. Що знаходилося в коробках на той час вони не знали, адже не встиг розпакувати та подивитися, розумів лише, що там продукти харчування. Вже в м. Кременчук побачили, що там кава та цукерки.

Щодо ОСОБА_13 , вказав, що познайомився з ним у 2019 році. Дізнався, що ОСОБА_13 є майстром високого класу з ремонту автомобілів. Зазначив, що тісного зв'язку у них не було. Вказав, що неодноразово звертався до ОСОБА_42 з приводу ремонтів автомобілів, в тому числі, і автомобіля Мерседес, який використовував під час вчинення крадіжки. Платив зазвичай грошима, але було й так, що ОСОБА_43 погоджувався, щоб він заплатив товаром, серед якого був і викрадений: Ведмежуйки, цукерки та кава.

З пояснень, наданих при допиті зауважив, що правопорушення вчиняли удвох із ОСОБА_41 , третьої особи з ними не було.

Під час вчинення правопорушень професійних інструментів в нього не було, балаклави не використовував.

Завдану шкоду частково відшкодував і надалі все, що потрібно по цих двох епізодах, буде ним відшкодовано.

Зазначив, що потерпілому ОСОБА_39 відшкодував третю частину від розміру заподіяної шкоди, оскільки обвинувачення, в тому числі, й за цим епізодом, пред'явлено трьом особам. Але не заперечував проти відшкодування у більшому розмірі.

На запитання суду щодо тривалого часу зволікання з відшкодуванням шкоди вказав, що не відшкодовував її раніше, оскільки потерпілий неприємно поводився з ним.

Стосовно виявленого та вилученого при обшуці згущеного молока, зазначив, що придбав його в значному обсязі на оптовій базі. ОСОБА_44 також купував сам на оптовій базі.

До грудня 2020 року орендував гараж, де зберігав своє авто, але згодом з'їхав і автомобіль знаходився на вулиці, як він опинився в гаражі, де його вилучили, йому не відомо.

Вказав також, що другий гараж, де було проведено обшук, він також раніше орендував, до якого часу- не пам'ятає.

Але на момент проведення обшуків у обох гаражах, він ними вже не користувався та його речей у гаражах не було.

Повідомив, що в ході слідчого експерименту саме на прохання слідчого розповів про те, що під час вчинення кримінальних правопорушень використовувалась шина від колеса для амортизації.

Однак, зауважив, що під час вчинення кримінальних правопорушень шину не використовували.

Водночас, зазначив, що слідчий експеримент проходив у присутності захисника. На той час ОСОБА_12 не перебував під вартою.

Щодо інших епізодів- заперечив свою причетність, будь-яких пояснень не надавав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 повідомив, що він працює з 2008 року автомайстром з ремонту автоматичних коробок передач. Заробляв достатньо та в коштах потреби не мав. Станом на 2020-2021 проживав з першою дружиною та дочкою за адресою: АДРЕСА_5 . Також проживав за адресою:

АДРЕСА_6 - його місце роботи. Проживав за цією адресою після звільнення з- під варти та обрання цілодобового домашнього арешту.

Пересувався на автомобілі Nissan Qashqai - власник перша дружина. Вказаний автомобіль не використовувався для вчинення кримінальних правопорушень та перевезення викрадених речей. Використовувався для поїздки на роботу та як сімейний автомобіль. Гаражного приміщення для його зберігання не використовували.

По суті кримінального провадження вказав, що правопорушень, про які вказано в обвинувальному акті не вчиняв. За яких обставин вчинені правопорушення йому не відомо.

З ОСОБА_38 познайомився на початку 2019 року- ОСОБА_45 тоді приїхав до нього з проханням відремонтувати автомобіль.

У подальшому ОСОБА_43 неодноразово ремонтував йому автомобілі. Між собою контактували лише з приводу ремонта авто.

По ремонту Mercedes, який використовувався ОСОБА_38 при вчиненні правопорушень, зазначив, що ремонтував його два рази. Перший раз восени 2020 - технічне обслуговування авто. Тоді ОСОБА_33 розрахувався ведмежуйками Супрадин, точну кількість не пам'ятає, десь близько 10 банок. Оскільки була осінь, він взяв їх для себе і для дитини.

Другий раз - після 5 січня 2021 року - робив діагностику авто, але причину поломки точно не визначив. Тоді він на своєму авто виїжджав до стоянки у м. Кременчук біля парку ОСОБА_46 , адже ОСОБА_33 пояснив, що автомобіль Мерседес зламався і знаходиться там. На той час ціна діагностики була близько 200 грн. ОСОБА_33 тоді розрахувався кавою та цукерками, точну кількість не пам'ятає.

Зазначив, що коло знайомих ОСОБА_34 і чим він займався, йому невідомо.

Про будинок, де були знайдені ведмежуйки ОСОБА_47 в ОСОБА_48 районі йому та його рідним також нічого невідомо.

Зазначив, що ведмежуйки в нього вилучалися, а чи вилучалися кава та цукерки він не пам'ятає.

З приводу походження 20 пачок фініків, 31 пачки ядр арахісу «Розумний вибір» - вилучених під час обшуку за адресою АДРЕСА_7 , пояснив, що його клієнтами є особи різних професій, серед них експедитори, торгові агенти і т.д. і інколи вони пригощали ОСОБА_42 , а інколи пропонували товар по низькій ціні і він купував для себе та для сім'ї.

Станом на момент обшуку із ОСОБА_41 не був знайомий. Познайомилися з ним вже в суді, на другий день після затримання. Особисто його не знав, спілкуючись з ОСОБА_38 про ОСОБА_49 ніколи не згадувалося.

Показання є щирими. Свою вину не визнає.

Узагальнена позиція та доводи сторони захисту.

У ході судового розгляду цього кримінального провадження стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими з різних підстав. Під час дослідження доказів представники сторони захисту наголошували на окремих обставинах та доказах, які на їхню думку, свідчать про їх недопустимість.

Так, сторона захисту посилалась на неналежність та недопустимість більшої частини доказів з таких підстав:

по епізоду 1. Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення є недопустимим, оскільки у графі, де мають бути вказані відомості із заяви про подію відсутня фабула, не вказані дата та час, у зв'язку з чим були відсутні підстави для початку досудового розслідування та як наслідок- всі подальші докази цього епізоду за доктриною плодів отруйного дерева- недопустимі. Фототаблиця до протоколу огляду є недопустимим доказом, оскільки не містить підписів понятих та водія ОСОБА_50 ,складена значно пізніше, ніж протокол огляду, засвідчена печаткою СУ ГУНП, яке на той час не здійснював досудове розслідування. Акт невідповідності є недопустим доказом, оскільки він є незавіреною копією, не підписаний водієм ОСОБА_51 , не містить причин невідповідності- температура, тощо, відсутні ідентифікаційні дані масла, згущеного молока. ТТН- є неналежними доказами, оскільки вони виписані після дати вчинення злочину. Сторона захисту також звернула увагу на невідповідність пред'явленого обвинувачення (в частині зазначення ваги згущеного молока 380 г) документам, наданим ПрАТ «Юрія» (який вказав вагу 370 г). Висновок експерта є недопустим доказом, оскільки грунтується на даних, походження яких не встановлено, не об'єктивні, без зазначення марки згущеного молока, для оцінки експерт використала дані мережі інтернет, що не передбачено методикою проведення такого виду дослідження, не правильно взяті для експертизи грами (380 г замість 370 г) повпливали на розмір визначеної експертом шкоди, сума збитків за експертизою є вищою, ніж заявлена потерпілим;

по епізоду 2. Протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки відсутня фототаблиця до нього; під час огляду були відсутні поняті та не здійснювався безперервний відеозапис. Експертний висновок щодо визначення вартості фунгіцидів є недопустимим доказом, оскільки його виготовлено не за постановою слідчого, а на замовлення потерпілого, на підставі вихідних даних, наданих лише потерпілим, та наданих усно; крім того, експерт не попереджена про кримінальну відповідальність; експерт ОСОБА_52 не є атестованим судовим експертом. Акт невідповідності є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням вимог закону- порушена форма, відсутній підпис водія, відсутня інформація про стан пакування, крім того надана незавірена копія акту, містить печатку іншої юридичної особи. Крім того, захист вказав, що роздруківка навігатора свідчить, що фактично крадіжка була вчинена з 20:17 по 21:00, що не є нічним часом влітку, в той час як в обвинувальному акті вказано, що крадіжка вчинена у нічний час;

по епізоду 3. Акт невідповідності є недопустим доказом, оскільки складений з порушенням вимог закону- порушена форма, відсутній підпис водія, акт є не завіреною належним чином копією, з огляду на що всі записи в акті недійсні та, як наслідок- не доведений предмет злочинного посягання. Крім того, захист посилався на те, що всі інші документи, які надав потерпілий ОСОБА_53 не завірені належним чином;

по епізоду 4. Диск з відеофайлом є недопустимим у зв'язку з тим, що у конверті не той диск, який був оглянутий слідчим згідно з протоколом огляду; на диску, наданому суду не один файл, а більше, а на тому, що оглянув слідчий- 1 файл; не встановлено джерело походження диску. Сторона захисту стверджувала також, що сам відеозапис є неналежним доказом, оскільки не піддаються ідентифікації ні подія, ні учасники, ні місце;

по 5 епізоду. Протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки за результатами огляду місця події складено два протоколи, які однакові за змістом, проте різні візуально. Акт невідповідності є недопустимим доказом, оскільки складений з порушенням форми, відсутній підпис водія. Експертний висновок є недопустимим доказом, оскільки експерт порушила методику проведення експертиз, по- різному брала вихідні дані для двох об'єктів дослідження. Сторона захисту посилалась на те, що фактично розмір шкоди по вказаному епізоду є менший, ніж встановлено експертизою. В свою чергу, враховуючи розмір фактично спричиненої шкоди- 1953, 25 грн, кримінальне провадження за цим епізодом підлягає закриттю у зв'язку з декриміналізацією діяння;

по епізоду 6. Протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки у ньому не вказано номер кримінального провадження, не відомо на підставі чого було проведено огляд, не відомо як слідчий визначив географічні координати, для замірів не залучався спеціаліст чи технічні засоби, фототаблиця не містить пояснювальних записів, протокол складений без понятих, без відеофіксації. Крім того, сторона захисту вказала, що за результатами огляду не було внесено відомості до ЄРДР, натомість супровідним листом начальник ВП перенаправив з Дніпропетровської у Полтавську область матеріали «Єдиного обліку», в той час як такими повноваженнями наділений лише процесуальний прокурор, з урахуванням підслідності. Захист зазначив, що наслідком цього є недопустимість всіх доказів, зібраних на території Дніпропетровської області з огляду на неналежність суб'єкта, який їх отримав та порушення правил підслідності;

по 7 епізоду. Захист посилався на те, що в обвинувальному акті не конкретизовано викрадене майно за цим епізодом, а виявлені у обвинувачених речі не ідентифікуються як викрадені.

За всіма епізодами. Сторона захисту стверджувала, що протокол обшуку гаража № НОМЕР_13 є недопустимим доказом, оскільки обшук провів слідчий ОСОБА_54 , який на момент прийняття рішення слідчим суддею не входив до складу групи слідчих, отже для виконання ухвали слідчий ОСОБА_55 мав був надати доручення в порядку ст. 40 на проведення обшуку. Крім того, захист зауважив, що під час обшуку гаража було проведено й обшук автомобіля Мерседес, проте ухвали про дозвіл на обшук у автомобілі не було пред'явлено. Вказав, що враховуючи момент початку та закінчення обшуку, відеозапис неповний, відсутній запис 1 годину 32 хв, при цьому слідчий не повідомляв, що запис зупиняється чи переривається для складання протоколу, опечатування, тощо. Сторона захисту також вказувала на недопустимості протоколу обшуку автомобіля Мерседес, оскільки обшук був проведений двічі- спочатку одночасно з обшуком гаража (всередині гаража), потім- на вулиці, поміж гаражами, під час якого вилучено трос з металевими карабінами. Крім того, зверталась увага й на те, що під час обшуку автомобіля жодне колесо з нього не знімалось, не вилучалось, про нього не було зазначено в протоколі обшуку, в клопотанні слідчого про накладення арешту, у постанові про визнання речовим доказом та в ухвалі слідчого судді про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. У зв'язку з наведеним всі похідні від протоколу обшуку автомобіля докази є недопустимими як плоди отруйного дерева. Захист стверджував, що висновок трасологічної експертизи колеса є недопустимим доказом, оскільки походження колеса, яке досліджувалось не відоме, колесо не вилучалось ні під час обшуку гаража, ні під час обшуку автомобіля, здобуто у позапроцесуальний спосіб та жодне з коліс не було визнано речовим доказом. Крім того, протокол огляду місця події від 04.01.2021 також є недопустимим, оскільки огляд проведений не уповноваженим слідчим, група слідчих, куди він увійшов, створена лише 11.01.2021, але станом на день проведення огляду слідчий ОСОБА_54 ще не входив до складу групи, а на той момент єдиним слідчим був ОСОБА_55 . Крім того, протокол не містить зазначення часу закінчення слідчої дії, що є порушенням вимог ст. 104 КПК. У зв'язку з цим за правилом плодів отруйного дерева є недопустимими доказами всі вилучені речі, зокрема, - дві порожні коробки з штрих- кодами. Сторона захисту також вказувала, що протокол огляду місця події від 21.01.2021 та протокол огляду місця події від 22.01.2021 є недопустимими з аналогічних підстав. Щодо проведеного обшуку у ОСОБА_42 вдома (за адресою АДРЕСА_5 ), то його проведено групою слідчих, в той час як надано дозвіл на обшук ОСОБА_56 , таким чином обшук проводила неуповноважена особа, фактично ОСОБА_42 було затримано під час обшуку, проте, не роз'яснено права підозрюваного. Крім того, слідча дія неодноразово зупинялась, що є порушенням - ст. 236 КПК, яка не дозволяє зупиняти слідчу дію чи поновлювати її. Щодо обшука у ОСОБА_42 за адресою АДРЕСА_7 , то його теж було проведено неуповноваженим слідчим, обшук не фіксувався на відео. Сторона захисту вказала, що ці порушення тягнуть за собою недійсність процесуальної дії, а отримані в результаті її проведення докази є недопустимими. Захист стверджував, що дані слідчого експерименту є недопустимими доказами, оскільки слідчий експеримент проводився не у темну пору доби, в той час як кримінальні правопорушення, що інкримінуються вчинялись у нічний час.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_15 в судовому засіданні 26.02.2025 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України за епізодом від 04.01.2021 за фактом крадіжки майна ТОВ «АТБ - Маркет». В обгрунтування клопотання вказав про розбіжність у ціні кави «Neskafe Gold» вагою 210 г, яка виникла внаслідок неврахування експертом документів, поданих представником потерпілого, а тому вважає вірною суму збитків у розмірі 1953,25 грн, яка станом на день вчинення кримінального правопорушення 04.01.2021 не перевищувала розміру двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2270,00 грн та не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви суду

Не зважаючи на показання обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , їх вина у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується показаннями допитаних в суді потерпілих та свідків, дослідженими та оголошеними у суді матеріалами кримінального провадження та речовими доказами.

По епізоду 1

- рапортом про отримання та реєстрацію повідомлення від заявника ОСОБА_25 про те, що 02.04.2020 о 21:06 за адресою : Глобинський район, смт Градизьк заявник виявив крадіжку з авто «Сканія» д.н.з. НОМЕР_14 , а саме: вантаж: масло вершкове. Пломба зірвана. Очікує біля закладу «Кулиничі»;

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_25 про кримінальне правопорушення від 02.04.2020 (а.с. 16 т. 6);

- протоколом огляду місця події від 02.04.2020, згідно з яким було проведено огляд (на підставі добровільної згоди ОСОБА_25 (т. 6 а.с. 17) автомобіля марки «SCANIA», д. н. з. НОМЕР_3 та напівпричепа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 . В ході огляду встановлено пошкодження пломби жовтого кольору L9459184, яку було вилучено та в подальшому визнано речовим доказом (т. 6 а.с. 24). Двері напівпричепа були зачинені. Відчинивши їх було виявлено згущене молоко та молочні продукти «Волошкове поле». Зі слів водія фури з напівпричепа зникло солодковершкове масло та згущене молоко (а.с. 18-23 т. 6);

-показами свідка ОСОБА_25 , який в судовому засіданні повідомив про те, що він працював водієм у ТОВ «Імідж Спец Транс» на транспортному засобі марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_15 та причіп 8999. Вказав, що у березні - квітні 2021 року, точної дати не пам'ятає, йому завантажили молочні товари у м. Черкаси на заводі ПАТ «Юрія, Волошкове поле», він запломбував машину, зачинив двері у присутності охорони, отримав документи на вантаж. Після цього рухався за маршрутом м. Черкаси - м. Дніпро - м. Запоріжжя та близько 21:30 год зробив одну зупинку у Градизьку, щоб випити каву та помітив зірвану пломбу на дверях причіпу. Одразу зрозумів, що під час руху автомобіля, з нього вигрузили товар. Про вказану подію він повідомив керівництво та відчинив повністю двері фури і побачив, що на палетах було відсутнє, зокрема масло, яке було пофасоване у брикети та запаковане у коробки, також було відсутнє згущене молоко, яке знаходилося у жестяних банках, які пофасовані у брикети по 12 шт. Вказав, що палети були пусті, залишилися лише поліетиленові пакети. Далі він викликав поліцію, яка здійснила всі необхідні слідчі дії, зокрема, огляд автомобіля, а також вилучили сліди на бампері. Вказав, що після цього за вказівкою керівництва він поїхав на розвантаження у м. Дніпро на складі ТОВ «АТБ маркет», а недостачу продукції було довезено іншою машиною. Зазначив, що звірка товару відбувалася за ТТН. Вказав, що суму викраденого товару було визначено логістом. Зауважив, що по вказаному маршруту від с. Іванівка до с. Бугаївки є відрізок поганої дороги довжиною близько 7- 10 км, під час руху по якому він їхав близько 30-50 км/год та відчував поштовхи;

-показаннями представника потерпілого- ТОВ "Імідж Спец Транс"- ОСОБА_18 , який суду повідомив про те, що директором вказаного товариства є ОСОБА_57 . 02.04.2020 водій ОСОБА_25 на транспортному засобі SCANIA д.н.з. НОМЕР_14 , відповідно до договору з ПрАТ «Юрія» здійснював перевезення вантажу за маршрутом м. Чекаси - м. Запоріжжя - м. Дніпро. Повідомив, що у нічний час доби 02.04.2020 було вчинено викрадення товару з автомобіля під час його руху, а саме: масла та згущеного молока. Відповідно до декларації виробника масло солодковершкове «Спецзамовлення» було виготовлено 01 та 02 квітня 2020, щодо згущеного молока, дата виготовлення йому невідома. Вказав, що у разі завдання збитків перевізник несе відповідальність. ПРАТ «Юрія» направило претензію на адресу ТОВ "Імідж Спец Транс" щодо відшкодування збитків. Цю претензію потерпілим було задоволено шляхом зарахування зустрічних вимог. Оскільки ПрАТ «Юрія» мало боргові зобов'язання перед ТОВ "Імідж Спец Транс", то сума завданих збитків була відшкодована шляхом зарахування зустрічних вимог. Вказав, що суму збитків у цивільному позові - 60787, 20 грн він обгрунтовує сумою відшкодованих ПрАТ «Юрія» збитків у розмірі 45730,56 з урахуванням ПДВ та облікової ставки НБУ. Зазначив, що йому не відомо про лист ОСОБА_58 до Полтавського апеляційного суду щодо відшкодування обвинуваченими збитків у розмірі 45730, 56 грн, поданого під час розгляду клопотання про застосування ОСОБА_13 запобіжного заходу. Шкода обвинуваченими не відшкодована. Зауважив, що цивільний позов підтримує у повному обсязі;

- листом ПрАТ «Юрія», адресованим слідчому, у якому було зазначено перелік майна, що було викрадено 02 квітня 2020 року під час здійснення доставки за маршрутом Черкаси- Запоріжжя- Дніпро автомобілем д.н.з. НОМЕР_14 , напівпричіп НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_25 : масло 73% 300 г ТМ «АТБ Спецзамовлення» у кількості 912 шт на суму 43073,76 грн; згущене молоко 8,5 % 370 г у кількості 120 шт на суму 2656,80 грн, на загальну суму 45730,56 грн. У листі вказано, що доставку продукції здійснював перевізник ТОВ «Імідж Спец Транс». Між ПрАТ «Юрія» (замовник) та ТОВ «Імідж Спец Транс» (перевізник) укладений договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 11 від 03.02.2020 (а.с. 29- т.6);

- довідкою про суму завданих збитків від 20.05.2020, виданою ПрАТ «Юрія», згідно з якою розмір збитків внаслідок викрадення продукції становить 45730,56 грн: масло 73% 300 г ТМ «АТБ Спецзамовлення» у кількості 912 шт на суму 43073,76 грн, згущене молоко 8,5 % 370 г у кількості 120 шт на суму 2656,80 грн (а.с. 31- т.6);

- договором про перевезення вантажів від 03.02.2020 № 11, згідно з умовами якого Перевізник ТОВ «ІМІДЖ СПЕЦ ТРАНС» зобов'язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом ввірений йому Замовником ПрАТ «ЮРІЯ» для перевезення вантаж (згідно із транспортною накладною) з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату. Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування (в т.ч. в разі недотримання температурного режиму) або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичної шкоди ( а.с. 32-36- т.6, а.с. 47-51 т. 11);

- висновком експерта № СЕ-19/117-21/7228-ТВ від 14.06.2021, згідно з яким ринкова вартість нового продукту харчування, а саме: масла солодковершкового селянського 73 % жиру «АТБ Спецзамовлення» масою нетто 300 г, виробник ПрАТ «Юрія» станом на 02.04.2020 могла становити 60,60 грн; ринкова вартість нового продукту харчування, а саме: згущеного молока з цукром «Рогачев», масова частка жиру 8,5 %, маса нетто 380 г, виробник ВАТ «Рогачовський МКК» станом на 02.04.2020 могла становити 46,00 грн (а.с. 44-55- т. 6);

- претензією ПрАТ «Юрія», адресованою ТОВ «Імідж Спец Транс» про відшкодування збитків у розмірі 45730,56 грн (а.с. 4- т. 11);

- актом невідповідності від 03.04.2020, складеним старшим бухгалтером та керівником складу, згідно з яким при прийманні молочної продукції на РПС у м. Дніпро з автомобіля СА 1600 НР (водій ОСОБА_25 ) було виявлено відсутність пломби, а також виявлено недостачу масла 73 % 300 г у кількості 912 шт на суму 43073,76 грн та згущеного молока 8,5 % у кількості 120 шт на суму 2656,80 грн, всього невідповідність продукції складає суму: 45730, 56 грн (а.с. 42- т. 11);

-протоколом огляду роздруківки з GPS - навігатора (наданої на запит слідчого- а.с. 44- т. 11, визнаної речовим доказом- а.с. 68-72- т. 11) вантажного автомобіля марки «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_59 від 02.04.2020. В ході огляду встановлено, що роздруківка GPS - навігатора містить інформацію про рух вантажного автомобіля «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 від 02.04.2020 в період часу з 14:00 год по 23:25 год. В ході огляду встановлено час зупинки автомобіля в районі м. Черкас Черкаської області- 04 хв 23 сек та смт Градизьк Полтавської області- 02 год 39 хв 37 сек, де безпосередньо працівниками поліції було зафіксовано факт крадіжки товарно- матеріальних цінностей з вказаного автомобіля (а.с. 45-46 т. 11);

- товаро- транспортною накладною № 00020333 із зазначенням автомобіля «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 , напівпричіпа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , водія- ОСОБА_25 , автомобільного перевізника- ТОВ «Імідж Спец Транс», замовника- ТрАТ «Юрія», адреси пункту навантаження у м. Черкаси та адреси пункту розвантаження у м. Запоріжжя, відомостей про вантаж- молочна продукція (а.с. 59-60, т. 11);

- товаро- транспортною накладною № 00020337 із зазначенням автомобіля «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 , напівпричіпа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , водія- ОСОБА_25 , автомобільного перевізника- ТОВ «Імідж Спец Транс», замовника- ТрАТ «Юрія», адреси пункту навантаження у м. Черкаси та адреси пункту розвантаження у м. Запоріжжя, відомостей про вантаж- підон дерев'яний (а.с. 61-62, т. 11);

- товаро- транспортною накладною № 00020336 із зазначенням автомобіля «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 , напівпричіпа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , водія- ОСОБА_25 , автомобільного перевізника- ТОВ «Імідж Спец Транс», замовника- ТрАТ «Юрія», адреси пункту навантаження у м. Черкаси та адреси пункту розвантаження у м. Запоріжжя, відомостей про вантаж- молочна продукція (а.с. 63-64, т. 11);

- товаро- транспортною накладною № Ю0000002518 із зазначенням автомобіля «SCANIA G-410», д. н. з. НОМЕР_3 , напівпричіпа SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , водія- ОСОБА_25 , автомобільного перевізника- ТОВ «Імідж Спец Транс», замовника- ТрАТ «Юрія», адреси пункту навантаження у м. Черкаси та адрес пункту розвантаження у м. Дніпро та у м. Запоріжжя, відомостей про вантаж- молочна продукція (а.с. 65-67, т. 11);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 12- а.с. 238) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_8 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 8 металевих банок незбираного згущеного молока марки «Рогачов» та 2 пачки масла вершкового 73% жиру «АТБ Спецзамовлення» 300 г кожна (т. 12- а.с. 239-245), які визнано речовими доказами (т. 12-а.с. 246-251), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 12- а.с. 259);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 12- а.с. 206) від 27.01.2021 автомобіля марки «Nissan X- Trail» н.з. НОМЕР_16 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_12 ; в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 1 відкриту банку незбираного згущеного молока марки «Рогачов» (т. 12- а.с. 207-213), яку визнано речовим доказом (т. 12- а.с. 216-220), а ухвалою слідчого судді накладено арешт (т. 12- а.с. 228);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 13- а.с. 88) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_9 , яка перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_13 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, згущене молоко виробника ВАТ «Рогачовський МКК», масою 380 г, загальною кількістю 20 шт (т. 13- а.с. 89-95), які визнано речовими доказами (т. 13-а.с. 97-99), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 13- а.с. 105);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 15- а.с. 18-21) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_10 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, молоко незбиране згущене з цукром ТМ «Рогачовський МКК», масою 380 г, в кількості 16 шт (т. 15- а.с. 22-28), які визнано речовими доказами (т. 15-а.с. 37-42), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 15- а.с. 52-53);

- дослідженими в ході судового розгляду справи речовими доказами: банками згущеного молока «Рогачов» масою 380 г, що були вилучені під час обшуків.

Перш за все суд зауважує на тому, що твердження сторони захисту щодо надання незавіреної копії акта невідповідності є безпідставним, оскільки до суду подано його оригінал.

Крім того, суд відхиляє твердження захисту щодо відсутності підстав для ініціювання досудового розслідування та внесення відомостей до ЄРДР про вказану подію. Обгрунтовуючи цю позицію захист вказував на відсутності жодного повідомлення ОСОБА_25 про кримінальне правопорушення та відсутність зазначення у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення його фабули.

Поряд з цим, зі змісту дослідженого рапорту про отримання та реєстрацію заяви в ЄО за № 1678 від 02.04.2020 підтверджується факт отримання та реєстрацію повідомлення від заявника ОСОБА_25 про те, що 02.04.2020 о 21:06 за адресою : Глобинський район, смт Градизьк заявник виявив крадіжку з авто «Сканія» д.н.з. НОМЕР_14 , а саме: вантаж: масло вершкове. Пломба зірвана. Очікує біля закладу «Кулиничі». В розділі «результат відпрацювання» маються відомості про те, що в ході реагування на повідомлення від заявника було здійснено виїзд за вказаною адресою, відібрано заяву про вчинення злочину, проведено огляд місця події та опитування очевидців. Вирішується питання про внесення відомостей до ЄРДР.

Проведеним оглядом було встановлено, зокрема, пошкодження пломби на дверях напівпричепа та повідомлення водія про зникнення з напівпричепа згущеного молока та масла.

За змістом ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь- якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Разом із цим слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Досліджені докази, зокрема, рапорт про отримання та реєстрацію заяви в ЄО від 02.04.2020, протокол огляду місця події від 02.04.2020 дають суду підстави для висновку про те, що орган досудового розслідування мав достатні підстави для внесення 03.04.2020 відомостей до ЄРДР, зокрема, у змісті повідомлення заявника ОСОБА_25 та у протоколі огляду місця події, проведеного у зв'язку із надходженням такого повідомлення зазначено конкретні вагомі обставини, які могли свідчити про наявність ознак злочину.

З наведених підстав суд відхиляє доводи захисту щодо відсутності підстав для початку досудового розслідування.

Також суд відхиляє доводи захисту щодо недопустимості доказу- фототаблиці до протоколу огляду з тих підстав, що вона не підписана понятими, водієм як учасниками огляду, а також тому, що, на думку сторони захисту у фототаблиці підпис не слідчого, який склав протокол огляду, а іншої особи.

Так, суд зауважує, що за правилами ч. 3 ст. 105 КПК України додатки підписуються лише особами, які брали участь у їх виготовленні та/або вилученні. Тому доводи про неналежне оформлення додатка до протоколу огляду місця події є безпідставними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 676/3722/20 у постанові від 30 жовтня 2024 року.

Поряд з цим, є очевидним, що поняті та водій не виготовляли фототаблицю, а тому їх підпис на цьому додатку не є обов'язковим. Натомість, їх підписи маються у протоколі огляду місця події, а сам протокол містить зазначення засобу, на який здійснювалась фіксація слідчої дії.

Твердження захисту про те, що фототаблиця містить підписи не слідчого, а іншої особи є такими, що не грунтуються на жодних фактичних даних, які б це підтверджували та могли вказувати на наявність будь-яких обставин, спроможних викликати сумніви у тому, що її підписала інша особа. Візуальним оглядом протоколу огляду та фототаблиці до нього ця обставина не підтверджується. З наведених підстав суд відхиляє ці доводи, оскільки вони засновані на припущеннях, є надуманими.

З показів свідка та представника потерпілого, протоколу огляду місця події слідує, що крадіжка сталась саме 02.04.2020. Зазначене підтверджується також і наданою роздруківкою з GPS - навігатора, де зафіксовано точні дату та час початку та закінчення маршруту.

Тому, помилкове зазначення у товарно- транспортних накладних дати 03.04.2020 не впливає на висновок суду щодо вірного встановлення органом досудового розслідування дати вчинення кримінального правопорушення.

Поряд з цим, всі інші відомості, вказані у товарно-транспортних накладних щодо маршруту, водія, вантажу, транспортного засобу повністю узгоджуються з усіма іншими доказами у справі.

З наведених підстав суд відхиляє доводи захисту щодо неналежності як доказів- товаро-транспортних накладних.

Водночас, суд враховує, що обвинувачені не визнали своєї вини за вказаним епізодом, а очевидці події відсутні. При цьому, свідок- водій транспортного засобу, який керував ним під час вчинення крадіжки хоча і не зміг вказати точні час та місце її вчинення, проте надав покази, які узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують встановлені органом досудового розслідування обставини щодо місця вчинення кримінального правопорушення. На користь цього також свідчать покази водія, де він повідомив, що між с. Іванівка та с. Бугаївка він рухався з меншою швидкістю та відчував поштовхи. Зазначений відрізок шляху розташований неподалік селища Градизьк.

Поряд з цим, у місці, де було вчинено кримінальне правопорушення водій перебував у вечірній час, що, зокрема, підтверджується його показами щодо часу виявлення крадіжки - близько 21:30 год, а також підтверджується рапортом прийняття від нього заяви до поліції із вказанням часу надходження такого повідомлення 21:06 год. Враховуючи, що неподалік селища Градизьк, де було вчинено крадіжку водій перебував саме у вечірній час, то, відповідно, й крадіжка була вчинена у вечірній час- у проміжку до 21:06 год.

Разом з тим, слід зауважити, що встановлення органом досудового розслідування часу вчинення крадіжки - у нічний час доби, жодним чином не вплинуло на обсяг пред'явленого обвинувачення, не обмежило можливості обвинувачених реалізувати своє право на захист, не порушило їх фундаментальних прав і свобод.

В свою чергу, час вчинення крадіжки може бути уточнений судом, оскільки суд розглядає кримінальне провадження не тільки на підставі обвинувального акту, але й на підставі безпосередньо досліджених доказів, в тому числі і показів свідків.

Посилання сторони захисту на різне зазначення ваги згущеного молока в обвинувальному акті (380 г) та у листі і у довідці ПрАТ «Юрія» (370 г), як на обставину, яка, на переконання сторони захисту, вплинула на визначення розміру завданих збитків, суд відхиляє з таких підстав.

На помилкове зазначення ваги згущеного молока- 370 г замість 380 г у документах ПрАТ «Юрія» вказують відомості про вартість молочної продукції, зокрема, згущеного молока, а також його якісні та кількісні характеристики, в тому числі й вага, що зазначені у листах про цінову інформацію, які були надані експерту. У цих документах вказано, що вага згущеного молока з цукром «Рогачев», 8,5 %, з/б Білорусь є саме 380 г. Крім того, потерпілий, обгрунтовуючи свої вимоги за цивільним позовом зазначив, що було викрадено згущене молоко вагою саме 380 г. В судовому засіданні представник потерпілого позов підтримав у повному обсязі, а також не спростовував обставин, встановлених органом досудового розслідування, зокрема і щодо ваги викраденого згущеного молока саме 380 г.

Поряд з цим, стороною захисту жодним чином не спростовано й не надано до суду доказів існування молочного продукту- згущеного молока з цукром торгової марки «Рогачев» з відсотком жирності 8,5 % та вагою саме 370 г, а не 380 г, в тому числі й з урахуванням загальнодоступності цієї інформації.

За наведених обставин у суду відсутні підстави вважати, що експерт невірно визначив розмір шкоди.

Твердження захисту щодо недопустимості висновку експерта з підстав використання для проведення експертного дослідження неналежних доказів- ТТН з датою 03.02.2020 та невірних вихідних даних щодо ваги згущеного молока спростовуються висновками суду, наведеними вище у цьому рішенні.

Твердження захисту щодо недопустимості висновку експерта у зв'язку з використанням інформації з Інтернета, суд також відхиляє.

Встановлено, що призначений у справі експерт діяла відповідно до вимог законодавства про судову експертизу, мала належні повноваження, а також сформувала вмотивовані висновки з урахуванням ринкової вартості відповідних продуктів та згідно з методологією проведення подібних експертних досліджень.

В свою чергу, судовий експерт, діючи на підставі положень законодавства про судову експертизу, мала право користуватися відповідними інформаційними джерелами, що підтверджують якісні та кількісні характеристики майна, яке було викрадене.

Зокрема, експерт досліджувала доступні документи, дані про ринкові ціни, характеристики аналогічних товарів та інші матеріали справи, що дозволяли об'єктивно встановити вартість кожної речі.

У висновку експерта детально описано алгоритм його роботи: експерт, врахувавши ринкові умови, середню та максимальну ринкову вартість і, користуючись методикою товарознавчої експертизи, вивів обґрунтовану суму, що відображає ринкову ціну викрадених речей на момент вчинення кримінального правопорушення.

У своїх діях експерт керувалася спеціальними знаннями, чинними інструкціями та методичними рекомендаціями, які регламентують порядок проведення товарознавчих досліджень.

Відтак, немає підстав для твердження, що експерт діяла не в межах своїх повноважень чи вчинила якісь процесуальні порушення.

Будь- яких доказів на спростування зазначеного висновку суду стороною захисту не надано.

В свою чергу, незгода з висновком експерта не є підставою для визнання доказу недопустимим.

Крім того, сторона захисту не заявляла в суді клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи з метою перевірки даних, викладених у висновку експерта.

Суд виходить із загальних принципів оцінки доказів: якщо експертиза виконана у належному процесуальному порядку й містить конкретні, логічно узгоджені висновки, то такі результати вважаються допустимими та достовірними.

На підставі сукупності досліджених доказів судом також встановлено, що викрадене під час перевезення згущене молоко було виявлено та вилучено за місцем проживання усіх обвинувачених, а масло- також за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 .

На підтвердження причетності обвинувачених до вчинення цього кримінального правопорушення свідчать також і ті обставини, що у всіх них було виявлено під час обшуків згущене молоко саме торгової марки «Рогачев», однакової жирності - 8,5 %, однакової ваги - 380 г, в той час як на ринку товарів існує велика кількість інших виробників молочної продукції, яка продається не тільки у жестяних банках та має інший відсоток жирності.

Примітним є також те, що у всіх обвинувачених це згущене молоко було виявлено у великих кількостях.

При цьому, позиція сторони захисту, що наявність у обвинувачених згущеного молока у таких кількостях обумовлена коронавірусом є непереконливою для суду, оскільки цей продукт не є стратегічним та не є продуктом, рекомендованим до вживання під час пандемії. Стверджуючи про це, захист не навів жодних аргументів щодо необхідності здійснювати запаси у період пандемії саме згущеного молока. Поряд з цим, з огляду на відсутність у цьому молочному продукті профілактичних чи оздоровчо-лікувальних якостей захист не навів цінність та стратегічність згущеного молока. Крім того, загальновідомим є те, що нестачі згущеного молока у період пандемії у торгово-роздрібній мережі не було.

Крім того, доводи сторони захисту щодо невстановлення індентифікаційних ознак викраденого товару та як наслідок- недоведеність причетності обвинувачених до вчинення крадіжки, суд вважає такими, що позбавлені підстав.

Так, хоча товаро-транспортні накладні й не містять номера партії товару, що перевозився, однак вони мають зазначення про те, що вантажем є молочна продукція. В цей же час викраденим майном є саме молочна продукція - масло та згущене молоко. Зазначене також підтвердив свідок- водій, який безпосередньо перевозив масло та згущене молоко. Масло має зазначення торгової марки ТМ «АТБ Спецзамовлення», що вказано у претензії ПрАТ «Юрія» та довідці про суму завданих збитків. В свою чергу, масло, яке було знайдено під час обшуку у обвинуваченого ОСОБА_12 вдома саме торгової марки ТМ «АТБ Спецзамовлення». Аналогічно, згідно з наданими документами- це масло вагою 300 г та має відсоток жирності 73 %. При цьому, масло такої ж ваги та аналогічного відсотка жирності було знайдено й у ОСОБА_12 вдома. Щодо згущеного молока, то в цьому випадку також повністю збігаються дані щодо торгової марки та відсотка жирності. Так, згідно з наданими потерпілим документами, згущене молоко, яке було викрадено має назву «Рогачов» виробник ВАТ «Рогачовський МКК», масова частка жиру якого 8, 5 %. Поряд з цим, у всіх обвинувачених вдома було знайдено згущене молоко саме «Рогачов» виробника ВАТ «Рогачовський МКК» з масовою часткою жиру 8, 5 %.

Таким чином, найменування, а також якісні та кількісні характеристики молочної продукції, що була викрадена є ідентичними з найменуванням, якісними та кількісними характеристиками молочної продукції, вилученої в обвинувачених.

Зазначені обставини в достатній мірі переконують суд у тому, що в обвинувачених було вилучено саме ті згущене молоко та масло, які були предметами крадіжки 02.04.2020.

По епізоду 3

-протоколом прийняття заяви ОСОБА_26 про кримінальне правопорушення від 03.11.2020, за змістом якої 03.11.2020 в період часу 16:30 по 23:00 по напрямку руху з с. Дударків Київської області до с. Красне Кобеляцького району Полтавської області невідомі особи шляхом злому саморобного замка проникли до причепа д.н.з. НОМЕР_4 , звідки здійснили крадіжку транспортних засобів (а.с. 147, т. 12);

- протоколом огляду місця події від 03.11.2020, згідно з яким було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована поблизу кафе «с. Красне» в с. Красне Кобеляцького району на відстані близько 7 метрів від приміщення кафе, в напрямку а/д розташований автомобіль DAF XF 95 державний номерний знак НОМЕР_5 , до цього автомобіля мається причеп з державним номерним знаком НОМЕР_4 . При огляді причепа виявлено відсутність саморобного замикаючого пристрою. Також при огляді причепу від входу по праву сторону на відстані близько 30 см виявлено дві дерев'яні палети, на яких мається плівка зі стрічками з написами та штрих-кодами. Також на відстані близько 3-х метрів від входу знаходяться ящики коричневого кольору на яких пошкоджено плівку (а.с. 149-155 т. 12);

- фототаблицею до протоколу огляду з фотографіями, на яких зображено загальний та детальний вигляд автомобіля DAF XF 95 з державним номерним знаком НОМЕР_5 , загальний та детальний вигляд причепу до автомобіля DAF з державним номерним знаком НОМЕР_4 , що розташований поблизу кафе «с. Красне» в селі Красне Кобеляцького району. Також фото дверей причепу, де відсутній саморобний замикаючий пристрій, загальний вигляд вмісту причепа та його завантаженість на момент огляду, фото виявленої наліпки з надписами та штрих кодом на прозорій плівці, що знаходилась на дерев'яних палетах, загальний вигляд напівзавантаженого палету та пошкодженої прозорої плівки, детальний вигляд наліпки на коробці, яка знаходиться на напів завантаженому палеті ( а.с. 153-156 т. 12);

- товаро- транспортною накладною № 2 від 03.11.2020 із зазначенням державного номерного знака автомобіля НОМЕР_5 , напівпричіпа д.н.з. НОМЕР_4 , водія- ОСОБА_26 , автомобільного перевізника- «АВФ Сервіс», замовника- ТОВ «Вента-ЛТД», вантажовідправника ТОВ «Байєр», вантажоодержувача ТОВ «Вента», адреса пункту навантаження вул. Незалежності 2/2, с. Дударків, Бориспільський район, Київська область та адреси пункту розвантаження Чумаківська с/р, Дніпропетровський район, відомостей про вантаж- лікарські засоби та вироби медичного призначення, зокрема із вказанням номера партії вантажу «Супрадин Ведмежуйки» (жув.пастил.№ 60)- 0201713 (а.с. 160-162, 169 т. 12);

- накладною № 87Р2007117 від 30.10.2020 з відомостями про постачальника, покупця, адресу доставки, банківські реквізити та найменування виробів медичного призначення «Супрадин» (а.с. 163-164, т. 12);

- договором № 180214/3 від 18.02.2014 про надання транспортних послуг під час переведень вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ТОВ «АВФ Сервіс» та ФОП ОСОБА_60 (а.с. 89-93 т. 2);

- актом невідповідності № 73119 від 04.11.2020, складеним комісією у складі чотирьох осіб, яким встановлено порушення пакувальної тари та нестачу товару «Супрадин Ведмежуйки» пастилки жувальні № 60 у кількості 1488 упаковок, загальною вартістю з ПДВ 343 603,01 грн (а.с. 165, 172 т. 12);

- вимогою № 11/27 від 27.11.2020 ТОВ «АВФ - Сервіс» до ФОП ОСОБА_37 відшкодувати збитки на суму 343 603,01 грн (а.с. 170, т. 12);

-претензією № 2 від 06.11.2020 ТОВ «Вента» до ТОВ «АВФ Сервис» про відшкодування вартості пошкодженого Вантажу в розмірі 343 603,01 грн (а.с. 173, т. 12);

-маршрутним листом із зазначенням автомобіля «DAF», д. н. з. НОМЕР_5 , водія- ОСОБА_26 , кількості палет- 33 шт, найменування відправника- «Вента ЛТД» Київський РАС та одержувача «Вента ЛТД» м. Дніпро з інформацією про заданий діапазон температур: між 15°Cта 25 °C, кількість порушень температурного режиму: 17 за період з 15:30 03.11.2020 по 08:00 04.11.2020 (а.с. 17, т. 12);

- протоколом огляду роздруківки з GPS - навігатора, яку надав потерпілий ОСОБА_37 під час допиту. В ході огляду встановлено, що роздруківка GPS - навігатора містить інформацію про рух вантажного автомобіля «DAF XF 95», д. н. з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_26 від 03.11.2020 в кількості 5-ти роздруківок. В ході огляду зафіксовано рух вантажного авто по маршруту перевезення із зазначенням населених пунктів, географічних координат та часу руху (а.с. 184- 186, т. 12); з додатком- скріншотами з безкоштовного картографічного веб-сервісу від компанії Гугл за маршрутом пересування вантажного автомобіля марки «DAF», д. н. з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_26 із зазначенням відповідних координат у населених пунктах Полтавської області: с. Дрижиній Греблі та с. Бутенки (а.с. 187-191, т. 12);

-показами свідка ОСОБА_26 , який суду повідомив про те, що він працює водієм у ФОП « ОСОБА_61 » на транспортному засобі DAF д.н.з. НОМЕР_17 з причепом рефрижератором д.н.з. НОМЕР_4 . Вказав, що 03.11.2020 він близько 17:00 год завантажився у с. Дударків, отримав документи на вантаж, зачинив причеп, повісив пломбу, навісний замок, який чіпляється на труби ручок і прикручується на замок. Після завантаження свідок прямував у місце розвантаження у Дніпропетровській області, маршрут пролягав через м. Полтаву. Рухався зі швидкістю 80 км/год без зупинок до с. Красне Кобеляцького району Полтавської області, де о 22:30 год зупинився на стоянці, щоб випити кави та побачив, що двері причепу по правій стороні відчинені, відсутня пломба та запірний пристрій. Свідок відчинив ворота причепу та побачив, що відсутні 2 палети вантажу, після чого зателефонував роботодавцю ОСОБА_62 та експедитору, який керував вантажом та повідомив про вказану подію. Отримавши вказівку викликати поліцію, свідок залишався до приїзду поліцейських на місці зупинки, після чого працівники поліції складали протокол огляду, фотографували. Потім свідок зачинив причеп по мірі технічних можливостей та поїхав на місце розвантаження у Дніпропетровську область, де також було зафіксовано кількість зниклого товару, про що було складено відповідний акт. Зазначив, що зниклим товаром були вітаміни «Ведмежуйки» у кількості 60 коробок орієнтовно на 343000,00 грн. Зауважив, що під час руху автомобіля він нічого не чув. Однак зазначив, що автомобіль був оснащений GPS, який фіксує час і місце руху автомобіля, а всередині причепу є температурний датчик, який був встановлений на палеті перевізником, що здійснював транспортування товару. Цей датчик фіксує температуру як у причепі так і назовні, а дані передає на комп'ютер. Повідомив, що температура перевезення товару була встановлена - 20 градусів, а надворі в цей час було холодно, оскільки тоді був листопад. З отриманих даних фіксування температур під час маршруту свідок зміг зробити висновки про те, що крадіжка сталась близько 21:20 год, оскільки саме в цей час та місці у причепі було зафіксовано зниження температури на 5 градусів, а таке падіння температури свідчить про те, що саме в цей час ворота причепу були відчинені;

-показами потерпілого ОСОБА_63 , який суду повідомив про те, що він співпрацює з АВФ «Сервіс»- експедитором. 03.11.2020 водій ОСОБА_26 на транспортному засобі DAF д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом здійснював перевезення медикаментів за маршрутом м. Київ - м. Дніпро, замовником перевезення було ТОВ «Вента ЛТД». Автомобіль був завантажений в м. Києві на спеціальному логістичному медичному складі, де був опломбований працівниками складу та було складено відповідну ТТН між ТОВ «Вента ЛТД» та АВС «Сервіс». Під час здійснення маршруту водій зупинився один раз- у с. Красне Дніпропетровської області для здійснення зовнішнього огляду автомобіля, наявність пального у бакові рефрижератора, перевірки освітлення та стану колес. Саме в цей час водій виявив відкриті задні ворота напівпричепу, зрізаний блокувальний замок, а також нестачу в кузові медикаментів. Після цього водій зателефонував ОСОБА_62 та в поліцію. Потім приїхали працівники поліції, які зафіксували факт викрадення вантажу. Після цього водій продовжив маршрут та 04.11.2020 на місці розвантаження у м. Дніпро комісією було складено акт про нестачу у кількості 1488 флаконів вітамінів «ведмежуйок», що становить 343 603,00 грн, який був підписаний водієм. Повідомив, що автомобіль оснащений системою GPS та тепловим датчиком. У випадку саме цього перевезення на бажання замовника температура повітря під час перевезення мала бути 20-25 градусів. Потерпілий вказав, що під час поїздки було зафіксовано різкий спад температури з 20 градусів до 14 градусів. Саме в цей час автомобіль рухався на відрізку дороги приблизно за 30-35 км до с. Красне. У цей час було зафіксовано аномальну роботу рефрижератора. Орієнтовна швидкість автомобіля тоді була 70-80 км/год. Потерпілий вважає, що падіння температури у рефрижераторі пов'язане саме з відкриттям дверей. Повідомив, що відповідальність за зниклий товар була на ньому, оскільки з момента опечатування автомобіля він, як перевізник несе відповідальність, незважаючи на те, хто є володільцем товару. Тому він взяв кредит та сплачував кошти зі свого розрахункового рахунка ФОП на розрахунковий рахунок АВФ «Сервіс», відповідно до заявленої претензії та домовленості про розстрочення. Повідомив, що компенсував всю суму виставленої АВФ «Сервіс» претензії у розмірі 348 603,00 грн. Зазначив, що цивільний позов він підтримує, оскільки продовжують існувати завдані йому матеріальні збитки та просив стягнути 343 603,01 грн сплачених ним коштів, а також 50000,00 грн моральної шкоди, пов'язаної із вказаною подією. Зауважив, що внаслідок крадіжки з ним припинила відносини фірма, на замовлення якої він перевозив вантаж. Деякі контрагенти теж призупинили відносини з ним саме у зв'язку з цією подією. Тобто, шкоди зазнала його репутація. Крім того, деякий час не могла працювати і його фірма, оскільки він поніс збитки. Також зазначив, що мав утримувати сім'ю: дружину та двох дітей. Однак, спричинена шкода негативно вплинула на його спроможність належним чином виконувати цей обов'язок. Потерпілий повідомив, що компенсації він не отримував та на цей час і досі погашає кредит, за рахунок якого задовольнив претензію. Зауважив про те, що слідчий пропонував йому забрати вилучені 1340 флаконів вітамінів «ведмежуйок», однак він відмовився, оскільки це медикаменти, які мають зберігатися в належних умовах, мають термін придатності, тому він не мав наміру здійснювати реалізацію можливо зіпсованого дитячого товару та нести за це відповідальність;

У подальшому потерпілий ОСОБА_37 подав до суду заяву про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_12 матеріальної та моральної шкоди та відсутності претензій до нього (а.с. 160-161 т. 26);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 12- а.с. 206) від 27.01.2021 автомобіля марки «Nissan X- Trail» н.з. НОМЕР_16 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_12 ; в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 1 банку вітамінів «Супрадин Ведмежуйки» (т. 12- а.с. 207-213), яку визнано речовим доказом (т. 12- а.с. 216-220), а ухвалою слідчого судді накладено арешт (т. 12- а.с. 228);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 13- а.с. 88) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_9 , яка перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_13 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, мультивітаміни «Супрадин Ведмежуйки» (по 60 жувальних пластин в упаковці (виробник ТОВ «Байєр» у кількості 5 шт (т. 13- а.с. 89-95), які визнано речовими доказами (т. 13-а.с. 97-99), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 13- а.с. 105);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 15- а.с. 18-21) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_10 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 4 пляшки по 60 жувальних пластинок мультивітамінів ТМ «Супрадин Ведмежуйки», одна з яких відкрита (т. 15- а.с. 22-28), які визнано речовими доказами (т. 15-а.с. 37-42), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 15- а.с. 52-53);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 14- а.с. 125) від 27.01.2021 гаража № 287 за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Богаєвського, 68, автогаражний кооператив «Дніпро-1», в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 3 упаковки «Супрадин» мультивітаміни для дітей від 3 років, в кожній упаковці по 4 банки із вітамінами (т. 14- а.с. 126-132), які визнано речовими доказами (т. 14 -а.с. 112-114), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 14- а.с. 140-141);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 15- а.с. 69) від 27.01.2021 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_11 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, картонні коробки з написом «Bayer Supradin 24 each per case» в кількості 56 шт, на яких міститься номерне позначення 84826227; 0201713; картонна коробка розкрита із номерним позначенням 84826227, 0201713 із написом «Bayer», в якій міститься 12 банок «Supradin», картонка із номерним позначенням № НОМЕР_18 , НОМЕР_19 (т. 15- а.с. 64-69), які визнано речовими доказами (т. 15-а.с. 70-72), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 15- а.с. 79);

- дослідженими в судовому засіданні речовими доказами- мультивітамінами «Супрадин Ведмежуйки», що були вилучені в ході обшуків;

- висновком експерта № СЕ-19/117-21/7228-ТВ від 14.06.2021, згідно з яким ринкова вартість нових мультивітамінів «Супрадин Ведмежуйки» (пластиковий флакон по 60 жувальних пастилок) виробник «Альмафарм ГмбХ, Ам Оксенфальд, 3 Найнкірхен Веллесвайвер, Німеччина) станом на 03.11.2020 могла становити 267, 95 грн (а.с. 44-55- т. 6).

Причетність до вчинення кримінального правопорушення за вказаним епізодом визнали обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 . Повідомили суду, що відразу після вчинення крадіжки відвезли викрадені мультивітаміни до с. Михайлики Козельщинського району та залишили їх там, а невелику частину взяли із собою для власного вживання.

Поряд з цим, на підставі досліджених доказів судом також встановлено, що викрадені мультивітаміни ТМ «Супрадин Ведмежуйки» були виявлені та вилучені не тільки за місцем проживання ОСОБА_14 , у автомобілі, який перебував у користуванні обвинуваченого ОСОБА_12 , у гаражі № НОМЕР_20 , який орендував обвинувачений ОСОБА_12 у свідка ОСОБА_64 , у домогосподарстві в с. Михайлики Полтавської області, а й за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_13 .

Співставлення показів свідка, потерпілого, даних про порушення температурного режиму починаючи з часу 21:20 по 22:40 год з роздруківкою GPS - навігатора дають підставу для висновку про те, що час та місце вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування встановлено правильно.

В свою чергу, загальноприйнятим слід вважати, що нічний час починається з 22:00 год, що узгоджується також з положеннями ст. 54 КЗпП України.

Зазначене спростовує доводи сторони захисту щодо невірного встановлення часу вчинення злочину.

Поряд з цим, допитані в ході судового розгляду обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , які визнали свою вину у цьому епізоді, не заперечували встановлених органом досудового розслідування обставин щодо місця та часу вчинення кримінального правопорушення, а також на запитання суду не заперечували щодо кількості викрадених мультивітамінів, встановленої органом досудового розслідування.

Разом з тим, слід зауважити, що встановлений органом досудового розслідування час вчинення крадіжки- «нічний час доби» підлягає уточненню та зазначенню часу його вчинення - «близько 21:20 - 22:40 год».

Суд зауважує, що встановлення судом більш точного часу вчинення крадіжки жодним чином не вплинуло на обсяг пред'явленого обвинувачення, не обмежило можливості обвинувачених реалізувати своє право на захист, не порушило їх фундаментальних прав і свобод.

В свою чергу, час вчинення кримінального правопорушення може бути уточнений судом, оскільки суд розглядає кримінальне провадження не тільки на підставі обвинувального акту, але й на підставі безпосередньо досліджених доказів, в тому числі і показів свідків.

Доводи сторони захисту щодо відсутності підписів сторін у договорі перевезення суд вважає безпідставними, оскільки у договорі маються такі підписи.

Також безпідставним є посилання захисту на те, що наданий акт невідповідності є незавіреною копією, оскільки надана копія акту завірена потерпілим. Всі інші документи, надані потерпілим також були ним завірені.

В свою чергу, відомості, які вказані у акті невідповідності підтверджуються іншими дослідженими судом доказами, а також показами самих обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , які на запитання суду вказали, що не заперечують щодо кількості викрадених мультивітамінів, що зазначена в обвинувальному акті та розміру встановленої органом досудового розслідування шкоди.

По епізоду 4

- листом ТОВ «Нова пошта», адресованим слідчому на його запит (а.с. 16 т. 16) із зазначенням обставин вчинення замаху на крадіжку та з додатком- відеозаписом на диску, де вказано, що 24.11.2020 близько 00:50 невстановлена особа, перебуваючи на трасі Полтава- Кременчук за с. Лелюхівка, під час руху вантажного автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_28 намагалася викрасти вантаж з причепа автомобіля, який належить ТОВ «Нова пошта» (а.с. 17-21 т. 16);

- відеозаписом події від 24.11.2020 (а.с. 22 т. 16);

-протоколом огляду предмета від 24.06.2021, згідно з яким було оглянуто диск з відеофайлом «video-63a8a8eddcd916faaeb3590c05264541-V.mp4» продовжуваністю 03:00 хв, у нижньому правому кутку вказана дата та час «24-11-2020 00:47:59», з якого вбачається: на 00.01 хв відеозапису з'являється дорожня розмітка, 00:24 хв з'являється передня частина легкового автомобіля сірого кольору марки «Mercedes-Benz», на 00:28 хв автомобіль в притул під'їжджає до задньої частини вантажівки, з якої ведеться відеозапис, капот має численні деформації, подібні до тих, що залишаються від слідів, залишених людьми, які часто по ньому ходять; 00:43 хв на капот автомобіля вилазить чоловік; 00:48 хв чоловік на капоті бере в руку шину колеса, до якої прив'язана мотузка; 00:53 хв опускає шину до переднього бампера автомобіля; 00:55 хв інший чоловік із переднього пасажирського сидіння, вилізши через вікно автомобіля передає чоловікові на авто якийсь прилад, за допомогою якого чоловік на капоті намагається відкрити двері на вантажівці; 02:31 хв двері вантажівки відкривають; 02:38 хв чоловік з капоту проникає в середину вантажівки; 02:55 хв чоловік повертається на капот авто з пакунком в руках і автомобіль від'їжджає назад; 03:00 хв відеозапис завершується (а.с. 27-33, т. 16);

-показами свідка ОСОБА_28 , який повідомив, що він працював водієм на транспортному засобі DAF ВМ 1913 у ФОП « ОСОБА_65 », яка надавала послуги з перевезення ТОВ «Нова пошта». Вказав, що 24-25.11.2020 о 22:30 год він разом з напарником ОСОБА_66 виїхав за маршрутом м. Полтава - м. Кременчук - м. Одеса. Який товар знаходився в транспортному засобі йому не відомо, оскільки завантаження автомобіля відбувається без участі водія. Після завантаження двері зачиняються на замок та пломбуються. Документом, що посвідчує перевезення товару є товаро-транспортна накладна. Під час рейсу, по дорозі в районі с. Лелюхівка хтось намагався проникнути до автомобіля. Свідок повідомив, що в автомобілі позаду є камера, через яку він у реальному часі бачить все, що відбувається позаду його автомобіля. Камера зафіксувала цю подію. Так, свідок бачив, що до його автомобіля дуже близько під'їхав інший автомобіль, який саме - він не може описати, оскільки той автомобіль під'їхав дуже близько та було темно. Вказав, що бачив, як людина стояла на капоті автомобіля, що їхав позаду та відкривала двері автомобіля, у якому рухався свідок. Після того, як свідок почав крутити кермом з боку в бік та збільшив швидкість, автомобіль пропав з поля зору свідка. Напарник в цей час спав. Потім на повороті до м. Кобеляки свідок розбудив напарника, зупинив автомобіль та зачинив задні двері. Побачив, що, замок дверей був пошкоджений, були викручені гвинти, розбитий фонар підсвідки заднього номера та розірвана пломба. Свідок викликав поліцію та продовжив рух до місця розвантаження у м. Кременчуці, де спілкувався з працівниками поліції та повідомив їм всі обставини події. Зазначив, що того дня працівники поліції у м. Кременчуці складали відповідні документи. Вказав, що працівники «Нової пошти» робили звірку вантажу та виявили, що весь вантаж був цілий, автомобіль частково розвантажили, знову опломбували та свідок продовжив рейс до м. Одеса;

-показами свідка ОСОБА_67 , який суду показав, що орієнтовно восени у 2020 році близько 23:00 год він, працюючи водієм на автомобілі марки DAF д.н.з. НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_68 , точно не пам'ятає прізвища, виконував маршрут з м. Полтави до м. Одеса через м. Кременчук. Перевозив посилки ТОВ «Нова пошта». Рейс виконував разом із напарником ОСОБА_69 . Вказав, що автомобіль був у вигляді будки з напівпричепом, яка обшита пластиком та металом. Також вказав, що двері причепу були «двостворчатими» та знаходилися позаду, мали замок - засови, а також навісний замок від низу напівпричепу. Свідок повідомив, що завантаження відбувалося на терміналі «Нової пошти» у м. Полтави, під час завантаження він разом з напарником сиділи у машині. Після завантаження вони закрили задні двері на замок та повісили пломбу в присутності охорони складу. Зазначив, що на вантаж дають ТТН, яка містить інформацію про маршрут, вантаж та номер пломби. Після завантаження вони виїхали в напрямку м. Кременчука, де під час руху, на підйомі гори у с. Лелюхівка на камері відеоспостереження, розташованій позаду причепа, Сікорський, який керував автомобілем помітив інший легковий автомобіль - іномарку, який позаду впритул під'їхав до їхнього автомобіля. Зауважив, що камера знімає з дальністю орієнтовно 4 м та в реальному часі показує запис на планшеті в автомобілі. Свідок повідомив, що на бампері автомобіля, який рухався позаду них була автомобільна покришка, фари не світилися. Свідок повідомив, що бачив, як на капоті вказаного автомобіля сидів чоловік, обмотаний мотузкою, тримаючи щось в руках та намагався зламати замок причепу, його тримала за мотузку ще одна особа, що подавала якісь інструменти, третя особа керувала автомобілем. Особи були чоловіками та сильної статури. Після цього, його напарник ОСОБА_70 почав різко гальмувати та виляти кермом вліво та вправо, від вказаних рухів автомобіля, невідома особа покинула причеп, до якого вже встигла проникнути та залізла в авто, що їхало позаду. Вказані події відбувалися орієнтовно протягом 10-15 хвилин. Далі вказаний автомобіль пропав з виду камери та орієнтовно через 10 км, де було світло ліхтарів Сікорський зупинив автомобіль та свідок разом з ним зачинили праві двері причепу. Замок та пломба були відсутні, мались невеликі потертості на дверях у місці, де був замок. Вантаж, що був у причепі стояв так само, як під час завантаження. Про вказану подію вони повідомили диспетчера та за його вказівкою вони продовжили рух до м. Кременчука, де біля міста на заправці вони зустріли працівників поліції, які опитали їх та за дозволом робили огляд автомобіля, про що складали відповідні документи. Повідомив, що надав працівникам поліції відео з камери відеоспостереження. Після цього свідок з напарником на цьому ж автомобілі продовжив маршрут до відділення «Нової пошти» у м. Кременчуці, де відбулось часткове розвантаження та завантаження посилок. Також на цьому відділенні він отримав новий замок на двері причепу та нову пломбу. Далі вони продовжили рух до м. Одеси.

Досліджені в судовому засіданні докази по цьому епізоду повністю узгоджуються між собою та доповнюють один одного.

Відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні підтверджуються обставини вчинення замаху на крадіжу у саме спосіб, описаний свідками: у темну пору доби до вантажного автомобіля впритул під'їхав легковий автомобіль, фари якого не світилися, потім на капот цього автомобіля вилазить чоловік, який опускає прив'язану мотузкою покришку від колеса до переднього бампера автомобіля. Друга особа, з переднього пасажирського вікна автомобіля передає знаряддя для відкриття дверей вантажівки. Третя особа керує автомобілем та у певні моменти через люк на даху автомобіля приймає та передає інструменти. Після відкривання дверей особа, яка перебувала на капоті легкового автомобіля проникає всередину вантажівки. В цей момент водій вантажівки починає маневрувати в різні боки, за ним ці ж маневри повторює й водій легкового автомобіля, що рухається позаду, щоб забезпечити можливість особі, яка проникла до вантажівки, зістрибнути назад, на капот легкового автомобіля. Після того, як це вдається, легковий автомобіль різко знижує швидкість руху та зникає з поля зору камери відеоспостереження.

На підтвердження факту причетності обвинувачених до цього епізоду свідчить сукупність таких фактичних даних:

- обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в ході допиту в суді вказали, що для вчинення кримінальних правопорушень вони використовували автомобіль «Mercedes Benz», огляд якого був проведений за ухвалою суду в порядку ст. 333 КПК України;

- вказаним оглядом встановлено наявність великих вм'ятин на капоті автомобіля «Mercedes Benz», що утворилися навпроти переднього пасажирського сидіння;

- такі ж вм'ятини та аналогічної локалізації чітко видно на відеозаписі, здійсненому під час замаху з напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF»,

- локалізація вм'ятин - навпроти переднього пасажирського сидіння узгоджується й з фактичними даними, повідомленими ОСОБА_12 під час слідчого експерименту, в ході якого він пояснив, що вилазив на капот автомобіля «Mercedes Benz» саме через переднє пасажирське сидіння;

- на відеозаписі, здійсненому під час замаху з напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF» чітко видно чотири випуклі передні фари автомобіля, які є круглими, аналогічно, такі ж фари має й автомобіль, оглянутий в порядку ст. 333 КПК України;

- вказаним оглядом встановлено відсутність на капоті автомобіля значка марки цього автомобіля, аналогічно, на відеозаписі, здійсненому під час замаху з напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF» чітко видно відсутність знаку марки цього автомобіля;

- крім того, в ході порівняння автомобіля, зафіксованого на відеозаписі, здійсненому під час замаху з напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF» та автомобіля марки «Mercedes Benz», огляд якого здійснено в порядку ст. 333 КПК України судом встановлено, що:

- на лобовому склі обох автомобілів один склоочисник, розміщений по центру внизу;

- в центрі передньої частини капоту обох автомобілів мається отвір,

- на даху обох автомобілів розміщений люк над переднім рядом сидінь,

- капот обох автомобілів має з двох боків симетричні характерні лінії злому площини від фар до крил автомобіля;

- на капоті обох автомобілів розташований повітрозабірник, характерний для автомобіля Е- класу марки Мерседес, місце його розташування та розміри на обох автомобілях є однаковими;

- механізм вчинення замаху- тобто дії осіб, які причетні до події є аналогічними з тими, про які детально розповів та які продемонстрував під час слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_12 . Так, в ході слідчого експерименту він пояснив, що після наближення автомобіля «Mercedes Benz» до транспортного засобу, з якого вони мали намір здійснити крадіжку, він через переднє пасажирське вікно вилазив на капот автомобіля «Mercedes Benz». Після цього за край капота автомобіля біля центральної частини лобового скла зачіпав мотузку, до якої була прив'язана шина, що звисала донизу та виконувала функцію амортизації між капотом автомобіля «Mercedes Benz» та вантажним напівпричепом, до якого вони наближались майже впритул. Вказав, що ОСОБА_14 теж висувався через переднє пасажирське вікно. Ці ж самі дії видно і на відеозаписі, здійсненому під час замаху з напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF»: після наближення до вантажного напівпричепа з переднього пасажирського вікна автомобіля на капот вилазить особа та відразу зачіпає крючком за капот мотузку, інший край якої прив'язаний до шини, яку, в свою чергу, особа, що перебуває на капоті, розміщує в центральній частині бампера спереду автомобіля. В цей час з вказаного автомобіля з того самого переднього пасажирського вікна до середини тулуба вилазить інша особа, яка подає засоби та знаряддя для відмикання дверей вантажного напівпричепа та тримає особу, що на капоті за мотузку, обв'язану у неї на поясі.

Крім того, на хронологічному проміжку часу 00:49:50- 00:49:58 (від 24.11.2020), вказаного на пристрої, який здійснював відеофіксацію руху транспортного засобу та який був встановлений на напівпричепі вантажного автомобіля марки «DAF», що, в свою чергу, відповідає хронологічному проміжку часу 0:01:50- 0:01:59 відео, розміщеного у файлі під назвою «Крадіжка Кременчук 24.11.20» чітко видно руку людини, яка, перебуваючи в салоні легкового автомобіля, через люк на даху вказаного автомобіля забирала знаряддя та засоби, з допомогою яких інша особа, яка перебувала на капоті, намагалася відчинити двері напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF».

При цьому у цей же момент чітко видно ще двох осіб- одна особа перебуває на капоті автомобіля Мерседес та намагається відчинити двері напівпричепа вантажного автомобіля марки «DAF», а друга особа- верхньою частиною тулуба висунута через переднє пасажирське вікно та перебуває цією частиною тіла за межами салона автомобіля Мерседес, притримуючи з допомогою мотузки особу, яка знаходиться на капоті цього автомобіля та при цьому подає йому та забирає у нього засоби, з допомогою яких він намагається відчинити двері напівпричепа.

Зазначені фактичні дані є в достатній мірі переконливими для висновку про те, що на відеозаписі замаху зафіксовано той самий автомобіль «Mercedes Benz», огляд якого було проведено у порядку ст. 333 КПК України та на який вказали обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 як на той, що використовувався під час вчинення крадіжок, а порядок, послідовність, спосіб та механізм дій учасників замаху свідчать про те, що його було вчинено за участю обвинувачених.

Разом з тим, слід зауважити, що встановлений органом досудового розслідування час вчинення замаху- «нічний час доби» підлягає уточненню та зазначенню часу його вчинення - «близько 00:50 год».

Так, наданий та досліджений відеозапис містить зазначення саме цього часу. В свою чергу, покази свідків також підтверджують, що подія сталась після 22:30- 23:00 год- часу, коли розпочався маршрут.

Суд зауважує, що встановлення судом більш точного часу вчинення замаху жодним чином не вплинуло на обсяг пред'явленого обвинувачення, не обмежило можливості обвинувачених реалізувати своє право на захист, не порушило їх фундаментальних прав і свобод.

В свою чергу, час вчинення замаху може бути уточнений судом, оскільки суд розглядає кримінальне провадження не тільки на підставі обвинувального акту, але й на підставі безпосередньо досліджених доказів, в тому числі і показів свідків.

По епізоду 5

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.01.2021, згідно з яким ОСОБА_29 просить притягнути до відповідальності осіб, які 04.01.2021 проникли до кузова його робочого автомобіля МАН НОМЕР_21 шляхом злому запірного замка дверей кузова (а.с. 103, т. 12);

- претензійним актом № 11027 від 05.01.2021, складеним магазином ТОВ «АТБ Маркет» на підставі прибуткової накладної № 70154699862 від 05.01.2021, згідно з яким сума збитків внаслідок недостачі кави та цукерок становить 1953,23 грн (а.с. 114, т. 12);

-довідкою вартості викраденого майна, а саме: кави «Nescafe Gold» та цукерок «Престиж», згідно з якою розмір збитку становить: 1953,25 грн з ПДВ та 1627,73 грн без ПДВ (а.с. 115, т. 12);

- актом виявлених невідповідностей товару від 05.01.2021 складеним ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 у тому, що під час отримання товару були виявленні невідповідності, а саме: в документі вказано невірний об'єм ( маса, кількість), у зв'язку з крадіжкою кави 210 г в кількості 6 шт на суму 820,80 грн та цукерок 7,5 кг на суму 1132,43 грн (а.с. 120, т. 12);

-висновком експерта № СЕ-19/117-21/7637-ТВ від 24.06.2021, згідно з яким ринкова вартість нового продукту харчування- цукерок «Т Престиж Секрет» зі смаком кокоса та горіха (вагові) станом на 04.01.2021, могла становити 150,99 грн; ринкова вартість нового продукту харчування- кави «Nescafe Gold» станом на 04.01.2021, могла становити 196, 00 грн (а.с. 128-135, т. 12);

- показами свідка ОСОБА_29 , який суду повідомив про те, що він працює водієм у ТОВ "ВМ Транс Логістик". Вказав, що приблизно у січні, після нового року, точної дати не пам'ятає він виконував рейс з м. Дніпро, де завантажився товаром на базі ТОВ «АТБ маркет», зачинив запірний замок дверей та працівник бази опломбував двері його автомобіля. Після чого він рухався до м. Полтави на робочому автомобілі MAN д.н.з. НОМЕР_7 . Зауважив, що під час руху, приблизно о 22:00- 23:00 год приблизно за 4 км до с. Лелюхівка в напрямку до м. Полтави відчув легкий поштовх та спочатку подумав, що то ожеледиця. Однак, відразу помітив на датчику, що відчинилася задня дверка автомобіля під час руху і відразу зрозумів, що його грабують. В цей же момент йому зателефонував диспетчер та повідомив, що у нього відкриті двері, сказав зупинитись. Однак, свідок диспетчеру повідомив, що оскільки надворі темно, він зупиниться у найближчому освітленому місці. Після цього свідок у с. Лелюхівка зупинився та побачив, що одна з двох дверей позаду автомобіля була відчинена з допомогою болгарки, були сліди від болгарки, пломба була зірвана, лежала на товарі в кузові автомобіля. Крім того, позаду автомобіля було видно слід, який утворився внаслідок того, що до автомобіля чіплялись під час крадіжки. Далі він зателефонував керівництву, повідомив про подію та отримав вказівку зателефонувати до поліції. Зазначив, що працівники поліції приїхали та зафіксували факт злому задніх дверей, фотографували пошкодження, складали відповідні документи, всередину автомобіля не заходили. Після цього, свідок зачинив «двостворчаті» двері кузова та поїхав на місце розвантаження у м. Полтаву до магазину ТОВ «АТБ маркет» біля базару в центрі, де було здійснено перерахування товару та виявлено недостачу цукерок та кави орієнтовно на 2000,00 грн, про що працівниками ТОВ «АТБ маркет» (охоронцем, приймальником та вантажником) було складено акт;

-показами представника потерпілого ОСОБА_22 , який суду повідомив про те, що у січні 2021 року водій ОСОБА_29 на транспортному засобі здійснював маршрут з розподільного центру у м. Дніпро до магазину АТБ № 564 у м. Полтава. Вказав, що на приймальній зоні магазину під час розвантаження виявили відсутність пломби на дверях автомобіля, пошкоджену плівку, в яку було замотано товар, що знаходився на палетах у середині автомобіля. Про вказану подію його повідомила охорона з магазину. Після цього було викликано працівників поліції, а також в присутності працівників ТОВ "АТБ маркет" та водія було складено акт інвентаризації та встановлено, що було викрадено цукерки вагою 7,5 кг та каву Нескафе Голд 6 шт по 200 гр на загальну суму 2308, 00 грн. Позовну заяву на вказану суму підтримав у повному обсязі. Зауважив, що вага викраденого товару була встановлена шляхом зважування товару, наявного в автомобілі та зазначеного в ТТН.

В подальшому подав заяву про відшкодування ОСОБА_12 завданих збитків за цим епізодом та не заперечував проти закриття кримінального провадження з підстав декриміналізації (а.с. 141 т. 25).

Причетність до вчинення цього кримінального правопорушення визнали обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .

В судовому засіданні вони не заперечували щодо часу та місця вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування, а крім того ці обставини також підтверджуються дослідженими доказами.

Проте, з показів свідка слідує, що кримінальне правопорушення було вчинено близько 22:00- 23:00 год.

За таких обставин встановлений органом досудового розслідування час вчинення крадіжки- «нічний час доби» підлягає уточненню та зазначенню часу її вчинення- «близько 22:00-23:00 год».

Суд вкотре зауважує, що встановлення судом більш точного часу вчинення кримінального правопорушення жодним чином не вплинуло на обсяг пред'явленого обвинувачення, не обмежило можливості обвинувачених реалізувати своє право на захист, не порушило їх фундаментальних прав і свобод.

В свою чергу, час вчинення крадіжки може бути уточнений судом, оскільки суд розглядає кримінальне провадження не тільки на підставі обвинувального акту, але й на підставі безпосередньо досліджених доказів, в тому числі і показів свідків.

Щодо способу, у який була вчинена крадіжка, то обвинувачені суду повідомили про те, що двері вантажного автомобіля «МАН» (який перебував у русі) ОСОБА_12 відчинив, рухаючись позаду автомобіля пішки по трасі. ОСОБА_14 в цей час чекав на ОСОБА_12 у автомобілі «Mercedes Benz», спостерігаючи за ним. В подальшому, після відкриття дверей ОСОБА_12 проник до вантажного автомобіля, який продовжував перебувати у русі та викрав звідти цукерки та каву. Відразу ж після цього ОСОБА_14 під'їхав на автомобілі «Mercedes Benz»до ОСОБА_12 , забрав його, а також викрадені речі та вони разом поїхали з місця події.

Однак, непереконливим для суду є твердження обвинувачених про те, що крадіжка була вчинена саме у спосіб, про який вони повідомили.

Така версія захисту не узгоджується з показами свідка ОСОБА_29 - водія, який керував вантажним автомобілем та повідомив, що відчув поштовх саме у той час та у тому місці, де відбулась крадіжка та увімкнувся датчик на відкриття дверей. Слід враховувати, що людина не має такої фізичної сили, та не може її застосувати у будь-який спосіб, щоб свідок, який перебував у вантажному автомобілі вагою до 10 тонн (ще й при цьому загружений вантажем), відчув поштовх від фізичних дій людини, яка рухається позаду цього автомобіля.

Не можна залишати поза увагою також ту обставину, що навіть мінімальна швидкість автомобіля у русі не дає змогу людині рухатись позаду нього, на гору, по ожеледиці, не відстаючи, ще й при цьому вчиняти дії щодо подолання сили запірних пристроїв вантажного автомобіля з метою проникнення всередину, в тому числі, із застосуванням знарядь чи засобів.

Крім того, така версія обвинувачених не узгоджується також і з даними, які повідомив ОСОБА_12 в ході слідчого експерименту- щодо способу проникнення до транспортного засобу та вчинення крадіжки.

Натомість, показання свідка в тій частині, де він відчув поштовх узгоджуються з даними, які повідомив ОСОБА_12 під час слідчого експерименту та допиту в суді (в частині щодо вчинення крадіжки по 3 епізоду). Так, обвинувачений вказав, що коли вони під'їхали до вантажного автомобіля впритул, вони фіксували в системі «Круїз контроль» більшу швидкість, ніж та, з якою рухався вантажний автомобіль, ніби підштовхуючи його.

Отже, версію сторони захисту щодо вчинення крадіжки саме у спосіб, який вони повідомили, суд відхиляє з підстав, наведених вище.

Поряд з цим, суд не приймає до уваги досліджений протокол огляду місця події від 04.01.2021, згідно з яким було здійснено огляд автомобіля марки МАН д.н.з. НОМЕР_21 синього кольору, (а.с. 104 т. 12), з таких підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що наданий прокурором протокол огляду є імітаційним, переписаним з протоколу, який було складено саме на місці події. На цю обставину вказала в ході допиту свідок ОСОБА_74 , яка повідомила суду про те, що дійсно, вона здійснювала огляд, в ході якого було виявлено наявність слідів пошкодження замикаючого пристрою на автомобілі. На місці проведення огляду нею було складено відповідний протокол огляду. В подальшому, у неї були на практиці студенти, яким свідок демонструвала проведення слідчої дії зі складенням протоколу. Саме у цей час було здійснено переписування даних з протоколу, складеного на місці події в імітаційний протокол. Відповідно, імітаційний протокол не був складений у день проведення огляду та на місці його проведення. Свідок вказала, що імітаційний протокол був помилково приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Після пред'явлення свідку копії протоколу огляду на а.с. 84 у т. 18 свідок вказала, що саме ця копія протоколу огляду виготовлена з оригіналу протоколу огляду, що був складений нею безпосередньо на місці події у день проведення відповідного огляду.

Встановлено, що в ході судового слідства прокурор не надав до суду протокол огляду місця події, копія якого міститься в матеріалах справи на а.с. 84 у т. 18.

Сторона захисту зауважувала на тому, що існує два протоколи огляду, що складені за результатом проведення однієї слідчої дії- огляду місця події. При цьому, дата складення протоколів однакова, внесені до протоколів відомості теж є однаковими, однак візуально вони відрізняються.

Прокурором не були спростовані такі твердження сторони захисту.

Встановлені обставини ставлять під сумнів надійність і достовірність протоколу огляду місця події, що наданий прокурором на а.с. 104 т. 12, з огляду на що суд не приймає його до уваги.

У зв'язку з тим, що суд не приймає до уваги протокол огляду, фототаблицю до протоколу огляду, яка є його невід'ємним додатком, суд також не бере до уваги.

Поряд з цим, суд вважає, що сукупність інших доказів, досліджених судом є достатньою для висновку суду про доведення обставин щодо події кримінального правопорушення, винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невірного встановлення експертом та органом досудового розслідування розміру спричинених матеріальних збитків за цим епізодом з таких підстав.

Так, сторона захисту посилалась на те, що вартість викраденого майна була завищена експертом та не відповідає дійсності. Зауважує, що експерт застосувала різні методики визначення вартості майна щодо двох об'єктів дослідження та безпідставно не врахувала документи, надані потерпілим. Вважає, що розмір спричинених матеріальних збитків за цим епізодом становить 1953, 25 грн, оскільки саме такий розмір шкоди було зазначено потерпілим у документах, наданих слідчому. У зв'язку з наведеним захисник ОСОБА_15 подав до суду клопотання в інтересах ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження за цим епізодом на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із декриміналізацією діяння.

Поряд з цим, судом встановлено, що проведеною у кримінальному провадженні експертизою було визначено експертом ринкову вартість нового продукту харчування- цукерок «ТМ Престиж Секрет» зі смаком кокоса та горіха (вагові) та ринкову вартість нового продукту харчування- кави «Nescafe Gold» станом на 04.01.2021. На підставі визначеної експертом вартості продуктів харчування органом досудового розслідування було визначено розмір збитків за цим епізодом на загальну суму 2308, 42 грн.

Встановлено, що призначений у справі експерт діяла відповідно до вимог законодавства про судову експертизу, мала належні повноваження, а також сформувала вмотивовані висновки з урахуванням ринкової вартості відповідних продуктів та згідно з методологією проведення подібних експертних досліджень.

Зазначене знайшло своє підтвердження і в ході допиту експерта в суді.

В свою чергу, судовий експерт, діючи на підставі положень законодавства про судову експертизу, мала право користуватися відповідними інформаційними джерелами, що підтверджують якісні та кількісні характеристики майна, яке було викрадене.

Зокрема, експерт досліджувала доступні документи, дані про ринкові ціни, характеристики аналогічних товарів та інші матеріали справи, що дозволяли об'єктивно встановити вартість кожної речі.

У висновку експерта детально описано алгоритм його роботи: експерт, врахувавши ринкові умови, середню та максимальну ринкову вартість і, користуючись методикою товарознавчої експертизи, вивів обґрунтовану суму, що відображає ринкову ціну викрадених речей на момент вчинення кримінального правопорушення.

У своїх діях експерт керувалася спеціальними знаннями, чинними інструкціями та методичними рекомендаціями, які регламентують порядок проведення товарознавчих досліджень.

Відтак, немає підстав для твердження, що експерт діяла не в межах своїх повноважень чи вчинила якісь процесуальні порушення.

Будь- яких доказів на спростування зазначеного висновку суду стороною захисту не надано.

Поряд з цим, встановлено та це вбачається зі змісту самого висновку експерта, що експерту надавалися документи потерпілого із вказанням вартості товарів, на які посилається у своєму клопотанні захисник. Відповідно, такі документи були у розпорядженні експерта на час проведення експертизи та експерт надала їм оцінку під час дослідження.

З огляду на це безпідставним є твердження сторони захисту про неврахування експертом наданих потерпілим відомостей про вартість товару.

В свою чергу, незгода з висновком експерта не є підставою для визнання доказу недопустимим.

Крім того, сторона захисту не заявляла в суді клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи з метою перевірки даних, викладених у висновку експерта.

Суд виходить із загальних принципів оцінки доказів: якщо експертиза виконана у належному процесуальному порядку й містить конкретні, логічно узгоджені висновки, то такі результати вважаються допустимими та достовірними.

В свою чергу, слід також зауважити й на тому, що представник потерпілого в судовому засіданні зазначив про те, що наполягає на відшкодуванні збитків саме у розмірі, визначеному експертом- 2308, 43 грн.

Зазначене підтверджується також і предметом позову, заявленого у цьому кримінальному провадженні, де потерпілий просив стягнути з обвинувачених розмір шкоди- 2308, 43 грн (а.с. 26-28 т. 2). При цьому, в ході допиту в суді 11.05.2022 (хронологічний проміжок часу 16:50 год) представник потерпілого підтримав цивільний позов на вказану суму.

Тому безпідставним є твердження сторони захисту про те, що потерпілий просив стягнути з обвинувачених 1953, 25 грн.

Враховуючи наведені обставини суд не знаходить підстав для встановлення іншого розміру матеріальних збитків, ніж за пред'явленим обвинуваченням, яке суд вважає доведеним, зокрема, і в частині розміру заподіяної шкоди.

З огляду на це відсутні підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

По епізоду 6

- протоколом прийняття заяви від ОСОБА_30 про кримінальне правопорушення від 21.01.2021, згідно з яким останній повідомив про те, що невідома особа в період часу з 16:30 год 20.01.2021 по 02:00 год 21.01.2021 пошкодила дріт з пломбою на причепі з д.н.з. НОМЕР_8 (а.с. 97, т. 16);

-показами свідка ОСОБА_30 , який повідомив, що станом на січень 2021 року він працював водієм транспортного засобу марки DAF з напівпричіпом на ТОВ "ВП ТРАНС" та виконуючи рейс за маршрутом м. Київ - м. Дніпро перевозив вантаж для ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес". Вказав, що він перевозив саме контейнери, у яких знаходилися поштові пакети. Під час завантаження він знаходився в автомобілі, самого завантаження не бачив, водіїв не допускають. Вказав, що автомобіль опломбовують контролери за допомогою тросу після закриття «двостворчатих» воріт - дверей причіпу, а також фотографують. Вказав, що йому надали ТТН на перевезення та він вирушив у рейс до м. Дніпро через м. Полтаву та м. Кобеляки. Виїхав з м. Києва на початку 24:00 год ночі. Спочатку рухався по автодорозі Київ- Харків до м. Полтави. Потім з м. Полтави до м. Кобеляки. Повідомив, що робив зупинку у м. Хоролі на 10 хвилин та купував каву, при огляді автомобіля стан причіпу був у нормі. Після цього він продовжив рух до м. Дніпро. Свідок вказав, що по Полтавській області він рухався приблизно о 3-4 години ночі. Дорога була пуста, автомобілів не бачив. Вказав, що близько 06:00 год він приїхав у м. Дніпро на пункт розвантаження ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" та коли приймальник товару попросив відкрити двері, він побачив, що трос перекушений, хоча пломба була на місці. Далі, відчинивши двері, він побачив, що на 1 контейнері були пошкодження: стрічки розкидані, порвана плівка та відсутня невідома кількість відправлень. Свідок повідомив службу охорони товариства ВП Транс про вказану подію. Служба безпеки та страховий агент ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" складали документи про нестачу вантажу, а саме: акт про приймання товару, у якому зазначено кількість нестачі. Вказаний акт був ним підписаний. Зауважив на відсутності його вини у цій події, оскільки він їхав по інструкції та без порушень, що підтверджується роздруківками з GPS трекерів. Повідомив також, що у місці вигрузки помітив позаду автомобіля на бампері круглий відбиток, схожий на примикання бокової частини покришки від колеса, який, на думку свідка, утворився від тертя бокової частини покришки від колеса. Зазначив, що приблизно за 40-50 км до м. Дніпра почався мокрий сніг, який частково налипав на транспортний засіб. Повідомив, що було видно налипання снігу поверх сліду від тертя покришки. Зауважив, що цього сліду від тертя покришки у м. Хоролі не було. Крім цього, свідок вказав, що він писав заяву про вчинення кримінального правопорушення у відділку поліції. Зауважив, що працівники поліції не приїжджали на місце події;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_21 , яка повідомила, що товариство є логістичним оператором та здійснює перевезення вантажу, наданого юридичними особами на підставі укладених між ними договорів. Перевезення вантажу здійснюється транспортними засобами, які є власністю третіх юридичних осіб. Зазначила, що у разі втрати вантажу саме ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес відшкодовує збитки клієнтам. 20 січня 2021 року товариством на підставі договору було надано товар перевізнику - ТОВ "ВП ТРАНС", про що складено ТТН із зазначенням номерів відправлень. Так, перевізник в особі водія ОСОБА_75 20.01.2021 здійснив перевезення товару за маршрутом між операційними відділеннями «Жуляни- Київ» та «Дніпро», а саме: з с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала кільцева, 10/1 Київської області до м. Дніпро, вул. Берегова, 149. Вказала, що саме у м. Дніпро водій перевізника виявив пошкоджену пломбу та зірваний запірний пристрій. Після цього за участю працівників операційного відділення ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" та за участю водія було складено акт, у якому зафіксовано перелік номерів відправлень, яких не вистачає у автомобілі. Зазначила, що перевізник ТОВ "ВП ТРАНС" звернулося до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Повідомила, що ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" надіслало ТОВ "ВП ТРАНС" вимогу про відшкодування збитків, яку вони сформували із заявлених претензій клієнтів. Зауважила, що по стандартним умовам сервісу вміст відправлень товариству не відомий, однак клієнти у своїх претензіях до ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" зазначили оголошену цінність та номери відправлень. Повідомила, що ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" здійснило перерахування клієнтам коштів за викрадені відправлення, відповідно до поданих ними претензій та оголошеної цінності кожного відправлення. Вказала, що це підтверджується платіжними дорученнями. Зауважила, що підтримує поданий цивільний позов в повному обсязі. Пояснила, що в обвинувальному акті розмір шкоди вказано 43092,00 грн, а цивільний позов заявлено на більшу суму- 43342,00 грн. Це пояснила тим, що від одного з контрагентів було отримано уточнену претензію, яку вони сплатили;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_20 , який суду повідомив про те, що між ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" та ТОВ "ВП ТРАНС" був укладений договір про перевезення. 20.01.2021 водій ОСОБА_76 по маршруту м. Київ (місце завантаження) - м. Дніпро (місце розвантаження) здійснював перевезення вантажу відповідно до договору, при цьому відправником та отримувачем було ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес". Перевозили коробки та пакети, вміст яких йому не відомий. Зазначив, що у місці розвантаження в м. Дніпро водій ОСОБА_76 виявив, що на автомобілі був пошкоджений запірний пристрій та виявив нестачу товару. Про цю подію було повідомлено поліцію. Крім того, було складено відповідний акт про нестачу товару від 21.01.2021, у якому були зазначені номери відправлень. Зазначив, що ТОВ "ВП ТРАНС" на момент вчинення крадіжки несло матеріальну відповідальність за вантаж. Представник потерпілого також повідомив про наявність у ТОВ "ВП ТРАНС" договору зі страховою компанією, зі змісту якого вбачається відшкодування збитків в порядку регресу, якщо не буде встановлено винних осіб. Вказав, що від ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" надходила вимога про відшкодування збитків. Разом з тим, ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" самостійно відшкодувало збитки третім особам - клієнтам за викрадений товар та було визнане потерпілим у вказаній справі. Зауважив про те, що саме ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" зазнало матеріальних збитків. В свою чергу, матеріальна шкода ТОВ "ВП ТРАНС" не завдана, а про відшкодування моральної шкоди товариство не заявляло. У зв'язку з цим від цивільного позову відмовився і просив залишити його без розгляду

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_19 , який суду повідомив про те, що він є директором товариства ТОВ "ВП ТРАНС". Зазначив, що 20.01.2021 водій ОСОБА_76 здійснював рейс м. Київ - м. Дніпро на транспортному засобі з державним номерним знаком НОМЕР_9 . Під час розвантаження вантажу було виявлено відсутність відправлень. Водій ОСОБА_76 йому зателефонував і повідомив, що звернувся до поліції. Зазначив, що перевезення виконувалося на підставі договору, де замовником було Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Міст Експрес". Вказав, що зверталися до суду з позовом про відшкодування їм збитків. Поряд з цим, в судовому засіданні повідомив, що відмовляється від цивільного позову, оскільки шкоду завдано саме ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес". Вказав, що саме ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес" відшкодувало шкоду особам, вантаж яких вони перевозили;

- копією акта невідповідності від 21.01.2021 із зазначенням відсутніх відправлень, зокрема № 712-8471500, у якому також вказано, що на автомобілі з д.н. НОМЕР_9 під керуванням водія ОСОБА_30 , який прибув 21.01.2021 на склад Дніпропетровського відділення ТОВ «Торговий Дім» Міст Експрес» був відрізаний пломбувальний трос, запірних пристроїв не було, з щілини правих дверей стирчав фірмовий слог «Міст Експрес» (а.с. 133 т. 16)

- листом ТОВ «Торговий Дім» Міст Експрес», адресованого слідчому з інформацією про викрадений товар, а саме: номери відправлень, агент, найменування товару, вага та вартість, серед яких, зокрема, вказано: № відправлення 712-8471500, агент- Табата ТзОВ, 1- ботинки арт. 1511557 1 шт, вартістю 2106,00, 2- ботинки арт. 1511560- 1 шт, вартістю 1720,00, 3- сапоги арт. 81511551- 1 шт, вартістю 1454,00, 4- сапоги арт. 81511553- 1 шт, вартістю 1454,00 , загальна вартість 6734,00 (а.с. 105-113, т.16);

- претензією за вих № 12022021 від 12.02.2021, заявленою ТзОВ «Торговий дім «Міс Експрес» - до ТОВ «ВП ТРАНС» про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 43 092,00 грн, внаслідок втрати відправлень, зокрема, № 712-8471500, (а.с. 119 т. 16);

- договором перевезення ЦОП-38 від 23.07.2018 між ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» («Замовник») та ТОВ «ВП ТРАНС» («Перевізник») за умовами якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену договором оплату. Перевізник відповідає за схоронність всього вантажу, переданого йому для перевезення за Договором, і несе за нього повну матеріальну відповідальність у разі втрати (нестачі) вантажу у розмірі фактично заподіяних збитків та оголошеної цінності вантажу. Сума заподіяних збитків визначається замовником, виходячи з отриманих претензій від клієнтів та/або облікових даних щодо вартості відправлення, задекларованої відправником (оголошеної цінності) та яка підлягає до відшкодування замовником на користь клієнта (а.с. 122 т. 16);

- претензією № 76 від 04.02.2021 заявленою ТОВ СП «Росан» до ТзОВ «ТД «Міст Експрес» про відшкодування матеріальних збитків за втрачені посилки на суму 33 935,29 грн (а.с. 131 т. 16);

- претензією від 01.02.2021 від ТОВ «Дельта Текс» до ТзОВ «ТД «Міст Експрес» про відшкодування матеріальних збитків на суму 250,00 грн (а.с. 132 т. 16);

-претензією № МЕR92021127-002 від 27.01.2021 від ТОВ «Маркасон» (та в інтересах «Клієнтів Замовника») на адресу ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» із зазначенням вантажу, який був втрачений працівниками ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» під час здійснення доставки та вимогою сплатити вартість втраченого товару на вказаний у претензії рахунок. Серед вантажу, зокрема, було вказано номер замовлення K3S3ZM6 з аналогічним номером експрес- накладної, артикул- 1511557- ботинки вартістю 2106 грн, K3S3ZM6 з аналогічним номером експрес- накладної, артикул- 1511560- ботинки вартістю 1720 грн, K3S3ZM6 з аналогічним номером експрес- накладної, артикул- 81511551- сапоги вартістю 1454 грн, K3S3ZM6 з аналогічним номером експрес- накладної, артикул- 81511552- сапоги вартістю 1454 грн; загальна сума збитків 6734 грн (а.с. 137-138 т. 16);

- товаро- транспортною накладною від 20 січня 2021 року із зазначенням таких відомостей: автомобільний перевізник: ТОВ «ВП Транс», замовник: ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес», водій: ОСОБА_76 , автомобіль: НОМЕР_9 , напівпричіп НОМЕР_8 , вид перевезень: вантажне, пункт навантаження: м. Київ, пункт розвантаження: м. Дніпро, відомості про вантаж: коробки- 471 шт, нестандартний формат- 23 шт, пакети- 75 шт, палета- 1; час вибуття 16:30 год, час прибуття- 02:15 ( а.с. 139 т. 16, а.с. 185 т. 3);

- реєстром магістрального завантаження від 20.01.2021 із зазначенням номерів відправлень, їх штрих-кодів, форматів відправлень, напрямку ваги та кількості, серед яких, зокрема, вказано за порядковим номером 113- відправлення № 712-8471500, формат відправлення- коробка, напрямок Дніпро, вага 7 кг (а.с. 144 т. 16, а.с. 186 т. 3);

- протоколом огляду місця події (а.с. 6- 13 т. 14) від 21.01.2021, згідно з яким було оглянуто ділянку автошляху «Полтава- Олександрія» М-22 в Новосанжарському районі Полтавської області, де мається дорожній знак «Супротивна Балка 14 ->, який вказує напрямок руху до с. Супротивна Балка. Рухаючись від знаку «Супротивна Балка 14» в напрямку м. Полтави, проїхавши близько 500 метрів, з правої сторони (якщо рухатися до м. Полтава) до автошляху Полтава-Олександрія М-22, прилягає ґрунтова дорога (розташована перпендикулярно шляху М-22). Зліва від ґрунтової дороги мається поле, з правої сторони від ґрунтової дороги мається лісосмуга, шириною близько 20 м. У напрямку прилеглої ґрунтової дороги, пройшовши близько 100 м з правої сторони ґрунтової дороги виявлено місце, на якому маються залишки багаття, поряд з якими, зокрема, було виявлено та вилучено:

- документи, зокрема: товарний чек з наступними реквізитами : «KASTA», замовлення № K3S3ZM6, дата 19.01.21, покупець: ОСОБА_77 , товар- сапоги, розмір 35,5 (2 шт); ботинки, розмір 35, 5; ботинки розмір 36,5, який було визнано речовим доказом (т. 14- а.с. 23-27);

- сліди взуття та сліди протектора автомобіля, з яких спеціалістом було виготовлено два гіпсові сліди взуття та два гіпсові сліди протектора автомобіля, які було визнано речовими доказами (т. 14- а.с. 23-27);

-протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 12- а.с. 238) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_8 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, чоловічі кросівки чорного кольору марки «Adidas Alpha 3OUNCЕ» розмір FR45 1/3 (т. 12- а.с. 239-245), які визнано речовим доказом (т. 12-а.с. 246-251), а ухвалою слідчого судді накладено арешт (т. 12- а.с. 259);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 14- а.с. 151) автомобіля «Mersedes Benz», н.з. НОМЕР_1 від 27.01.2021, в ході якого вказаний автомобіль було вилучено, в подальшому визнано речовим доказом (т. 14- а.с. 159-160), а ухвалою слідчого судді накладено арешт (т. 14- а.с. 163-164);

- висновком експерта № СЕ-19/117-21/7638-ТР від 23.06.2021, згідно з яким «слід низу взуття розміром 245х110 мм, що зафіксований на гіпсовому зліпку найбільшими розмірами 333х130х19 мм, міг бути залишений як низом взуття розміром 335х115 мм кросівками «Adidas Alpha» на праву ногу, наданого на дослідження, так і іншим взуттям, схожим за формою, розміром та взаємним розміщенням елементів» (т. 14- а.с. 40-59);

- висновком експерта № СЕ-19/117-21/806-кр-ТР від 24.06.2021, згідно з яким «слід фрагменту бігової доріжки протектору шини транспортного засобу, зафіксований у гіпсовому зліпку розміром 397х232х28 мм міг бути залишений протектором шини колеса автомобіля марки «Mersedes Benz», н.з. НОМЕР_1 , наданого на дослідження, або іншим колесом транспортного засобу з аналогічним рельєфним малюнком протектора шини та розмірними характеристиками» (т. 14- а.с. 69-81);

- дослідженим в судовому засіданні речовим доказом- товарним чеком з наступними реквізитами: «KASTA», замовлення № K3S3ZM6, дата 19.01.21, покупець: ОСОБА_77 , товар- сапоги, розмір 35,5 (2 шт); ботинки, розмір 35, 5; ботинки розмір 36,5.

Досліджені докази у своїй сукупності переконують суд у причетності обвинувачених до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Так, з напівпричепа «Krone SD» д.н.з. НОМЕР_8 вантажного автомобіля марки «DAF XF 105/410» д.н.з. НОМЕР_9 , 21.01.2021 було вчинено крадіжку поштових відправлень саме під час руху автомобіля.

Серед викраденого, зокрема, відправлення- документи щодо якого знайдено на згарищі, поряд з яким, в свою чергу, було виявлено сліди від взуття, які відповідно до висновку експерта могли бути залишені взуттям, вилученим під час обшуку у обвинуваченого ОСОБА_12 .

Крім того, з цього ж місця події було також виявлено сліди автомобіля, які згідно з висновком експерта могли бути залишені автомобілем марки «Mersedes Benz», н.з. НОМЕР_1 , який обвинувачені використовували для вчинення крадіжок.

Поряд з цим, показання водія, зокрема, в тій частині, де він вказав на наявність на транспортному засобі сліду від бокової частини покришки колеса в повній мірі узгоджуються з даними, повідомленими обвинуваченим ОСОБА_12 під час слідчого експерименту та відеозаписом по епізоду № 4, де також чітко видно використання під час вчинення крадіжки покришки з колеса саме між передньою частиною автомобіля «Mersedes Benz» та автомобілем, з якого вчинялась крадіжка.

Тобто, відомості, отримані з усіх трьох вищевказаних джерел доказів вказують на один і той самий спосіб використання вищевказаної покришки з колеса та у цілому на однаковий спосіб проникнення до вантажного транспорту та викрадення звідти товару.

Наведені обставини та встановлені факти у достатній мірі переконують суд у тому, що саме обвинувачені 21.01.2021 вчинили крадіжку поштових відправлень з напівпричепа «Krone SD» д.н.з. НОМЕР_8 вантажного автомобіля марки «DAF XF 105/410» д.н.з. НОМЕР_9 .

Разом з тим, суд не приймає до уваги наданий прокурором та досліджений судом протокол огляду місця події від 21.01.2021, згідно з яким було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на території пошти «Міст Експрес» за адресою: вул. Берегова, 149 та розміщений на ній вантажний автомобіль «DAF» синього кольору з д.н.з. НОМЕР_9 з причіпом синього кольору з д.н.з. НОМЕР_8 , (а.с. 98-99, т. 16), з таких підстав.

Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_78 - водій вантажного автомобіля, з якого вчинено крадіжу повідомив суду про те, що на місце події поліція не приїжджала.

Зазначене підтверджується також відсутністю підпису водія у протоколі огляду.

Вказана обставина не спростовується і показаннями представників потерпілих по цьому епізоду.

Крім того, у протоколі є незаповненими рядки, в яких мають бути вказані інші учасники слідчої дії, зокрема, поняті, що позбавляє суд можливості встановити обставини, за яких складався протокол огляду місця події, а також інших осіб, окрім слідчого ОСОБА_79 , які були присутні під час складення протоколу.

На вказані обставини звертала увагу суду сторона захисту.

В свою чергу, прокурор не спростував доводів захисників щодо обставин оформлення протоколу огляду слідчим ОСОБА_80 та не навів доводів на користь відповідності дій слідчого вимогам закону.

Зазначені обставини ставлять під сумнів походження протоколу огляду місця події, з огляду на що суд не бере його до уваги.

Поряд з цим, суд вважає, що сукупність інших доказів, досліджених судом є достатньою для висновку суду про доведення обставин щодо події кримінального правопорушення, винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Крім того, суд враховує, що обвинувачені не визнали своєї вини за вказаним епізодом, а очевидці події відсутні. При цьому, свідок- водій транспортного засобу, який керував ним під час вчинення крадіжки не зміг вказати точні час та місце її вчинення, проте надав покази щодо маршруту руху транспортного засобу та місця зупинок. Так, з показів водія та представників потерпілих, а також досліджених письмових документів слідує, що водій виїхав з м. Києва після 24:00 год 20.01.2020, рухався по маршруту м. Київ- м. Полтава, де здійснив зупинку у м. Хорол, оглянув автомобіль, будь-які сліди проникнення та крадіжки були відсутні. Потім з м. Полтави водій продовжив рух до м. Кобеляки, а звідти- до м. Дніпро, де о 06:00 год виявив факт крадіжки. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що крадіжка була вчинена на відрізку автодороги по маршруту м. Хорол- м. Полтава- м. Кобеляки- м. Дніпро у проміжку часу з 00:00 год по 06:00 год, однак більш точного часу та місця її вчинення встановити неможливо.

Проте, у цьому випадку не можна залишати поза увагою специфіку кримінальних правопорушень, які є предметом цього судового розгляду. Слід враховувати, що крадіжку з автомобіля було вчинено у нічний час доби. Крім того, крадіжка вчинена у той час, коли транспортний засіб перебував у русі. Поряд з цим, кримінальне правопорушення тривало протягом певного часу, залежно від складності проникнення до транспортного засобу, виду товару, який був предметом крадіжки, його пакуванням, кріпленням, розташуванням всередині автомобіля, тощо. Зазначені обставини прямо впливали на проміжок часу, протягом якого вчинялась крадіжка та, відповідно- визначали місце вчинення крадіжки, що охоплюється відрізком дороги, де вона почалась та де закінчилась.

Поряд з цим суд зауважує, що ці ознаки (час та місце) впливають на кваліфікацію лише в тих випадках, коли вони передбачені в диспозиції відповідної статті Особливої частини КК. Водночас, час та місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК, не впливають на кваліфікацію дій винуватого.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 263/10079/16-к.

По епізоду 7

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.01.2021, згідно з яким ОСОБА_81 просить вчинити дії щодо розшуку товару, відсутність якого виявлено 22.01.2021 близько 08:16 год за адресою: м. Дніпро, вул. Тернова, 3-Б в автомобілі МАН д.н. НОМЕР_11 (а.с. 167 т. 16);

- протоколом огляду місця події від 22.01.2021, згідно з яким було здійснено огляд автомобіля марки МАН д.н.з. НОМЕР_11 , кабіна білого кольору з причепом, д.н.з. НОМЕР_10 з критим корпусом. В ході огляду встановлено, що причеп авто відчиняється без замків, лише ручками, на яких відсутні пломби, всередині причепа мається вільний простір, приблизно 3 м. Також було встановлено, що палети в передньому ряді розірвані, розкидані згортки сміттєвих пакетів (а.с. 168 т. 16);

- товаро- транспортною накладною № 442-011406 від 21.01.2021 із зазначенням автомобіля МАН НОМЕР_11 , напівричепа НОМЕР_10 , водія ОСОБА_82 , автомобільного перевізника ОСОБА_83 , замовника- ТОВ «УВК Україна», вантажовідправника- УВК444, вантажоодержувача УВК56, адреси пунку навантаження- у м. Бровари, пункту розвантаження- у м. Дніпро, відомості про вантаж: продуктово-промислова група, вид пакування- палета. Крім того, у товарно-транспортній накладній міститься запис про те, що при прийомі транспортного засобу було виявлено відсутність пломби (а.с. 175 т. 16);

- актом контрольної перевірки від 22.01.2021, згідно з яким виявлено недостачу 1 ящика дитячих вологих серветок загальною вартістю 342, 90 грн, найменування постачальника- «Внешнаб 2012» (а.с. 172 т 16);

- актом контрольної перевірки від 22.01.2021, згідно з яким виявлено недостачу 8 ящиків згущеного молока загальною вартістю 7344, 00 грн, найменування постачальника - «Фудексперт» (а.с. 173 т 16);

- актом контрольної перевірки від 22.01.2021, згідно з яким виявлено недостачу 4-х ящиків спецій загальною вартістю 13 313, 82 грн, найменування постачальника - ТД «Любисток» (а.с. 174 т 16);

-показами свідка ОСОБА_31 , який показав суду, що він працює водієм у ФОП « ОСОБА_84 ». Вказав, що взимку 2020 / 2021 року (точно не пам'ятає) він виконував маршрут м. Київ - м. Полтава - м. Дніпро на автомобілі марки MAN д.н.з. НОМЕР_22 з причіпом НОМЕР_10 та перевозив товар, зокрема, згущене молоко, томатна паста, приправи. Вказав, що на вказаний товар була ТТН. Близько 21:30 год свідок виїхав з пункту завантаження у м. Київ (м. Бровари) ТОВ «УВК України» та прямував до міста розвантаження у м. Дніпро, рухаючись близько 01:30 год він проїхав м. Полтаву. Вказав, що з боку причеп був тентований, а ззаду мав двері з двох половинок, які закривалися на защіпку, та опломбовувалися пломбою на місці завантаження, у автомобілі відсутнє відеоспостереження. Повідомив, що під час руху робив зупинку на АЗС перед м. Полтавою на декілька хвилин та в цей час робив обхід авто, під час якого були відсутні будь- які пошкодження у транспортному засобі. Після цього, свідок продовжив рух зі швидкістю 70-80 км/год, на спусках та підйомах зі швидкістю 40 км/год та будь-яких підозрілих автомобілів не бачив, погода була погана - сніжило. Їхав по дорозі з м. Полтава в сторону м. Кобеляк, потім маршрут проходив через м. Кременчук до м. Дніпра. Далі, перед м. Дніпро свідок зробив зупинку на заправці близько 05:00 год. Під час обходу автомобіля він виявив, що трос пломби на причепі був зрізаний, відсутня пломба, один із двох замків був не зачинений. Після цього він відчинив двері причепу та виявив пошкодження товару, а саме: на палетах порвана плівка, порізані коробки з товаром, нестача товару. Далі він поїхав на місце вигрузки у м. Дніпро, до якого залишалось 4 км від заправки та повідомив про подію керівництво, яке викликало працівників поліції. Вказав, що було здійснено огляд та звірку товару, що було зафіксовано у відповідних документах;

- показами свідка ОСОБА_85 , який показав суду, що у січні 2021 року та на цей час він працює заступником начальника служби охорони компанії УВК у м. Дніпрі. Вказав, що орієнтовно 3 роки тому на склад, у якому він працював приїхав магістральний автомобіль, можливо марки MAN. Під час розвантаження вказаного автомобіля було виявлено розірвану плівку на палетах, недостачу коробок з товаром та розкиданий по автомобілю товар. Повідомив, що не пам'ятає який саме товар було викрадено. Зазначив, що тоді було викликано працівників поліції та про вказану подію було складено акт. Під час відкриття автомобіля та під час огляду автомобіля він був відсутній, однак він допомагав слідчо- оперативній групі встановлювати кількість товару, якого не вистачало, відповідно до відомостей, що були зазначені в ТТН. Вказав, що зі слів водія під час маршруту він виконував одну зупинку. Також свідок повідомив, що він несе відповідальність за товар на складі розподільного центру, а водій за товар у транспортному засобі. Зауважив, що він, як представник компанії, писав заяву працівникам поліції. Свідок вказав, що деталей не пам'ятає, оскільки минуло багато часу;

- показаннями представника потерпілого ОСОБА_24 , яка суду повідомила про те, що товариство користувалося послугами найму транспортних засобів та водіїв. Вказала, що 22.01.2021 за маршрутом м. Бровари - м. Дніпро був виконаний рейс, марку транспортного засобу та імені водія не пам'ятає. На пункті розвантаження у м. Дніпро працівниками ТОВ "УВК Україна" було виявлено пошкодження на автомобілі, безлад всередині автомобіля, а також факт викрадення матеріальних цінностей, а саме: згущеного молока, харчових спецій на загальну суму близько 21000,00 грн. Розмір збитку підтверджується сумами, вказаними у претензіях клієнтів. Зауважила, що сертифікат якості на товар не надавався, оскільки для перевезення товару він не потрібний, закон цього не вимагає, а дані про товар зазначені у ТТН. Поряд з цим вказала, що клієнтами по цьому маршруту були Фуд Експерт, ТД Любисток та Внешнаб 2012. Вказала, що більш детальні обставини вчинення злочину їй не відомі. ТОВ "УВК Україна" не зверталося до суду з цивільним позовом, так вирішило керівництво компанії. Наразі товариство припинило свою діяльність;

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 13- а.с. 88) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_9 , яка перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_13 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, прянощі для глінтвейну «Любисток» масою 60 г- загальною кількістю 3 шт (т. 13- а.с. 89-95), які визнано речовими доказами (т. 13- а.с. 97-99), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 13- а.с. 105);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 15- а.с. 18-21) від 27.01.2021 квартири АДРЕСА_10 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 , в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, приправу для шашлику та барбекю «Grill Expert» ТМ «Любисток» в кількості 6 шт, прянощі для глінтвейну з барбарисом ТМ «Любисток» в кількості 10 шт, приправу до курки ТМ «Любисток» в кількості 9 шт, приправу «Карі» ТМ «Любисток» в кількості 13 шт, приправу до моркви по-корейськи ТМ «Любисток» в кількості 10 шт (т. 15- а.с. 22-28), які визнано речовими доказами (т. 15-а.с. 37-42), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 15- а.с. 52-53);

- протоколом обшуку (на підставі ухвали слідчого судді (т. 14- а.с. 125) від 27.01.2021 гаража № 287 за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Богаєвського, 68, автогаражний кооператив «Дніпро-1», який орендував обвинувачений ОСОБА_12 у свідка ОСОБА_64 в ході обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, 51 шт упаковок «Любисток «до улюблених страв»- «Приправа до моркви» та «Приправа Карі» (номера партії №48200760110729, № 4820076010163), 5 шт упаковок «Любисток «до улюблених страв»- «Приправа до курки» (номер партії № 4820159132256), 7 шт упаковок «Любисток «до улюблених страв»- «Приправа до шашлику» (номер партії 482015913752) (т. 14- а.с. 126-132), які визнано речовими доказами (т. 14 -а.с. 112-114), а ухвалою слідчого судді на них накладено арешт (т. 14- а.с. 140-141);

- дослідженими в судовому засіданні речовими доказами- приправами «Любисток», які були вилучені в ході обшуків.

На підставі досліджених доказів встановлено, що з автомобіля марки МАН д.н.з. НОМЕР_11 вночі на відрізку шляху «Полтава- Олександрія» під час руху було вчинено крадіжку товару.

У аналогічний спосіб та переважно у нічний час, а також на тому самому відрізку шляху було вчинено й інші крадіжки, причетність обвинувачених до яких суд вважає доведеною.

Серед викраденого, зокрема, були спеції ТМ «Любисток»- 4 ящики, загальною вартістю 13 313, 82 грн.

Одночасно встановлено, що за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також у гаражі, яким користувався обвинувачений ОСОБА_12 було виявлено та вилучено спеції ТМ «Любисток».

Суд враховує, що спеції були знайдені в обвинувачених у великих кількостях кожного виду: по 7, 9, 10, 13 та 51 шт. Розумного пояснення необхідності запасатися спеціями у таких кількостях сторона захисту не навела.

Суд вкотре відхиляє та вважає неспроможною версію захисту, що обвинувачені запасалися товарами у зв'язку з коронавірусом. Стверджуючи про це, захист не навів жодних аргументів щодо необхідності здійснювати запаси у період пандемії саме тими спеціями, які у них були вилучені. Поряд з цим, з огляду на особливість спецій як харчового продукту та їх склад, відсутність у них профілактичних чи оздоровчо-лікувальних якостей захист не навів цінність та стратегічність такого продукту. Крім того, загальновідомим є те, що нестачі спецій у період пандемії у торгово-роздрібній мережі не було.

В свою чергу, в обвинувачених було знайдено спеції не лише однієї торгової марки, вони були однаковими й за видами, зокрема, прянощі для глінтвейну, приправа до курки, приправа «Карі», приправа до моркви по-корейськи. І в цьому випадку також захист не навів розумних пояснень такого співпадіння.

В свою чергу, наявність одночасно у всіх обвинувачених одних і тих самих видів приправ одного виробника може свідчити лише про те, що здобуті вони з одного джерела.

Всі ці обставини у своїй сукупності дають переконливі та достатні підстави для висновку про причетність обвинувачених до вчинення цієї крадіжки.

Суд враховує, що товаро-транспортна накладна та акти контрольної перевірки не містять зазначення номера партії товару, що перевозився. Однак, суд вважає достатнім для ідентифікації товару встановлення його виду «спеції» та виробника «ТМ «Любисток».

Поряд з цим, суд враховує, що обвинувачені не визнали своєї вини за вказаним епізодом, а очевидці події відсутні. При цьому, свідок- водій транспортного засобу, який керував ним під час вчинення крадіжки хоча і не зміг вказати точні час та місце її вчинення, проте надав покази щодо маршруту руху транспортного засобу та місця зупинок. Так, з показів водія слідує, що він рухався по маршруту м. Київ - м. Полтава - м. Дніпро, де здійснив зупинку перед м. Полтава о 01:30 год, оглянув автомобіль, будь- які сліди проникнення та крадіжки були відсутні. Потім з м. Полтави водій продовжив рух до м. Кобеляки, звідти- через м. Кременчук до м. Дніпро та о 05:00 год, не доїхавши до м. Дніпра 4 км виявив факт крадіжки. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що крадіжка була вчинена на відрізку автодороги по маршруту м. Полтава- м. Кобеляки- м. Кременчук- м. Дніпро та у проміжку часу між 01:30 год по 05:00 год, однак більш точного часу та місця її вчинення встановити неможливо.

Суд знову зауважує, що не можна залишати поза увагою специфіку кримінальних правопорушень, які є предметом цього судового розгляду. Слід враховувати, що крадіжку з автомобіля було вчинено у нічний час доби. Крім того, крадіжка вчинена у той час, коли транспортний засіб перебував у русі. Поряд з цим, кримінальне правопорушення тривало протягом певного часу. Тривалість крадіжки залежала від складності проникнення до транспортного засобу, виду товару, який був предметом крадіжки, його пакуванням, кріпленням, розташуванням всередині автомобіля, тощо. Зазначені обставини прямо впливали на проміжок часу, протягом якого вчинялась крадіжка та, відповідно- визначали місце вчинення крадіжки, що охоплюється відрізком дороги, де вона почалась та де закінчилась.

Поряд з цим суд зауважує, що ці ознаки (час та місце) впливають на кваліфікацію лише в тих випадках, коли вони передбачені в диспозиції відповідної статті Особливої частини КК. Водночас, час та місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК, не впливають на кваліфікацію дій винуватого.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 263/10079/16-к.

Судом також було досліджено інші письмові та речові докази, зокрема:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020170140000208 від 03.04.2020;

- протокол огляду місця події від 16.05.2025, згідно з яким місцем огляду є майданчик автотранспорту Кременчуцький РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 вересня, 6. На майданчику знаходиться автомобіль марки «Mercedes Benz», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_23 на сухому асфальтному покритті, задня частина зліва знаходиться на цеглах. Встановлено, що автомобіль зачинений на центральний замок, за допомогою дистанційного ключа, його відчинення не є можливим, так як скоріше за все акумулятор в авто розрядився, через те, що авто стоїть без активності вже тривалий час. В ході зовнішнього огляду встановлено: зовні кузов ділянками має іржу, місцями має пошкодження у вигляді подряпин, потертостей та просвердлювань, а також маються вм'ятини. На капоті авто маються вм'ятини як широкі так і точечні, по характеру утворилися ймовірно від наступань ногами вагою середньостатистичної людини. Також на капоті мається іржа та відсутній значок марки авто. На всіх частинах авто відсутні бирки опечатування, але видно залишки скотчу, де ймовірно були бирки. На решітці радіатора мається хомут стяжний пластиковий, який розрізаний або обірваний. Також на решітці в нижній частині маються пошкодження у вигляді відламаного пластику. По центру бампера авто мається затертість від стороннього предмету. Також приблизно на однаковій відстані по ліву та по праву сторону від центру наявні просверлені отвори в бампері у великій кількості. Оглядом інших сторін кузова нічого не було виявлено, окрім іржі та потертостей. Оглядом криші авто вбачається наявність люка, який на момент огляду був зачинений. В ході огляду коліс авто: 1) переднє ліве колесо має маркування, бренд «Kleber», параметри 215/60 R16, зимня гума, наявні всі 5 гайок кріплення, надійно прикріплено до авто; 2) заднє ліве колесо має аналогічне маркування та параметри розміру, відсутні всі 5 гайок, знаходиться у незакріпленому стані, відсутні будь- які бирки; 3) заднє праве колесо має аналогічне маркування та параметри розміру, наявні всі 5 гайок кріплення, надійно прикріплено до авто, але має спущений стан; 4) переднє праве колесо має аналогічне до інших коліс маркування та параметри розміру, наявні 4 (чотири) гайки кріплення , надійно прикріплено до авто. На низу лобового скла відсутнє маркування VIN - коду. Ззовні через скло авто видно, що знаходиться в салоні, а саме: на передніх сидіннях наявна кепка, пластикова пляшка та подушка, відносно заднього простору, де розміщенні задні сидіння, то там відсутні спинки сидінь, на підлозі лежать трос зеленого (салатового) кольору, а в багажному відділі знаходиться провода (для передачі струму). В подальшому було відчинено авто. Оглядом салону та багажного простору авто виявлено: два хомута стяжних (пластмасових), обірваний трос та в поліетиленовому пакеті білого кольору 19 гайок для кріплення колес. Також було увімкнуто режим запалювання. Після чого увімкнулась панель для приборів, перевірена працездатність люку (працездатний), перевірено світло фар (увімкнулось), а також чи наявний «круїз-контроль» (наявний), але перевірити його працездатність не є можливим, так як авто повинно перебувати в русі, скло-підйомники є працездатними. Після огляду авто було зачинено та опечатано бирками (т.25 а.с.179-184);

-відеозаписом протоколу огляду (т. 25, а.с. 185);

- фототаблицею до протоколу огляду із зображеннями огляду автомобіля марки «Mercedes Benz», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_23 (т. 25, а.с. 186-194);

- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 27.05.2021 та захисника ОСОБА_15 та понятих, а також протоколом перегляду відеозапису від 28.05.2021 та безпосередньо самим відеозаписом, переглянутим в судовому засіданні, на якому зафіксовано слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_12 від 27.01.2021, тривалість відео 13:30 год. Так, ОСОБА_12 було роз'яснено його права та обов'язки, після чого останній надав пояснення про обставини вчинення кримінального правопорушення, з яких вбачається: в темний час доби, вони із ОСОБА_14 на автомобілі Мерседес під'їжджали впритул до напівпричепа вантажного авто, вимикали світло. За кермом міг бути або ОСОБА_33 , або ОСОБА_36 , вони іноді мінялися місцями. Потім хтось із них вмикав круїз-контроль. Далі ОСОБА_12 перелазив на пасажирське сидіння, а потім через вікно переднього пасажирського сидіння вилазив на капот автомобіля Мерседес та викидав колесо, прив'язане мотузкою, яке було амортизатором між причепом та автомобілем. Після чого вони автомобілем Мерседес впиралися в напівпричіп. З капота автомобіля ОСОБА_86 вскривав двері вантажного автомобіля та проникав усередину. Звідти він брав товар та передавав у автомобіль Мерседес, або кидав на проїзну частину, який потім вони збирали. Поки ОСОБА_33 перебував на капоті, ОСОБА_36 також висувався у те ж саме переднє пасажирське вікно. Серед знарядь, які використовував для відкривання дверей- був маленький лом і викрутка. Спеціального одягу або спорядження не використовував. Зауважень у понятих та у сторони захисту за результатами проведення слідчої дії не було (а.с. 85-98 т. 14);

-протокол перегляду відеозапису слідчого експерименту (а.с. 91-98 т. 14);

- в судовому засіданні також було досліджено речовий доказ- автомобільну шину марки «Kumho» з отворами в боковій частині в середину яких приєднано автомобільний буксирувальний трос, зав'язаний у вузол з металевим карабіном на кінці, яку було вилучено під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 ;

- протокол обшуку від 27.01.2021, згідно з яким було проведено обшук гаража № НОМЕР_13 в автогаражному кооперативі «Хорольський» за адресою: вул. Пугачова, 20, м. Кременчук Полтавської області. Під час обшуку було виявлено та вилучено, зокрема, металеві деталі та інструменти, було зроблено змиви, вилучено мікрооб'єкти. Крім того, в ході обшуку було встановлено, що у гаражі знаходиться автомобіль Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 (f/c/ 215 n/ 15);

-протокол обшуку від 27.01.2021 (а.с. 152-157 т. 14), згідно з яким було проведено обшук автомобіля Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пугачова, 20, автогаражний кооператив «Хорольський». В ході обшуку виявлено та вилучено, зокрема, мікрооб'єкти, змиви, викрутки, металеві шестигранні ключі, карабіни, кусачки. За результатом проведеного обшуку автомобіль було тимчасово вилучено, а в подальшому визнано речовим доказом ( а.с. 159- 160 т. 14) та ухвалою слідчого судді на нього накладено арешт (а.с. 163-164 т. 14);

- протокол огляду місця події від 22.01.2021, згідно з яким було оглянуто є ділянка поблизу автошляху «Полтава - Олександрія» М-22 в Новосанжарському (Полтавському) районі, за результатом якого було вилучено залишки пожежного сміття, недопалок цигарки «Kent», 4 (чотири) вологі серветки, здійснено фотографування слідів взуття та протектора автомобіля.

Також в ході судового розгляду було допитано свідка ОСОБА_87 , яка суду повідомила про те, що вона перебуває на посаді слідчого СВ ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. На початку січня 2021 перебувала в слідчо-оперативній групі. До поліції надійшло повідомлення про пошкодження замикаючого пристрою кузова вантажівки, яка на той час знаходилася в селі Лелюхівка Полтавського району Полтавської області. Прибувши на місце виявлено пошкодження замикаючого пристрою на вантажівці і зі слів заявника була відсутня частина товару. Зазначила, що деталі проведення огляду місця події вже не пам'ятає. Вказала, що огляд місця події був в темний час доби. В огляді приймали участь: криміналіст і понятті. В ході огляду було виявлено сліди пошкодження замикаючого пристрою і була відсутня бірка, більш детально не пам'ятає. Складався один протокол огляду місця події та до нього наявна фототаблиця. В подальшому, у неї були на практиці студенти, яким свідок демонструвала проведення слідчої дії зі складенням протоколу. Саме у цей час було здійснено переписування даних з протоколу, складеного на місці події в імітаційний протокол. Відповідно, імітаційний протокол не був складений у день проведення огляду та на місці його проведення. Свідок вказала, що імітаційний протокол був помилково приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Після пред'явлення свідку копії протоколу огляду на а.с. 84 у т. 18 свідок вказала, що саме ця копія протоколу огляду виготовлена з оригіналу протоколу огляду, що був складений нею безпосередньо на місці події у день проведення відповідного огляду.

Крім того, в порядку ст. 356 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження було допитано експерта ОСОБА_88 , яка суду повідомила, що у цьому кримінальному провадженні нею було проведено три експертизи, зокрема, щодо визначення ринкової вартості кави та цукерок. Зазначила, що методику, яку використовувала під час проведення експертних досліджень вказала у відповідному експертному висновку. Вказала, що нею порівнювалася інформація з мережі інтернет, проводився аналіз інформації та перевірялися різні інформаційні джерела, після чого вже вона робила висновки. Для встановлення ринкової вартості кави Nescafe Gold та цукерок були переглянуті різні сайти, на яких реалізувалась ця продукція, але найбільше «hotline», де відображалося декілька виробників, продавців, показана середня цінова вартість позиції на зазначену дату. Вказала, що інші сторінки нею не були відміченні в експертизі тому, що відображали вартість, або не на вказану необхідну дату, або зі знижкою, а тому не підходили для визначення ринкової вартості. Вказала, що на сайті «hotline» було більше продавців об'єкта досліджень і цей сервіс сам розраховує середнє арифметичне, а тому в експертизі було зазначено саме його. Пояснила, що оскільки вартість цукерок не можливо було знайти на віддалену минулу дату, вона використала дані, повідомлені у листах АТБ. Водночас, повідомила, що методика визначення вартості майна дозволяє їй використовувати інтернет джерела для пошуку цінової інформації. При цьому, методика не зобов'язує експерта використовувати виключно дані, повідомлені АТБ. Зазначила, що виконуючи експертизу покладалась на спеціальні знання та конкретний досвід.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_89 суду повідомив про те, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_12 з дитинства, разом жили в одному мікрорайоні, разом займалися спортом. Вказав, що у кінці 2020 року ОСОБА_12 звернувся за допомогою перевезти речі з гаража в кооперативі «Хорольський», який ОСОБА_12 орендував, оскільки закінчувався строк оренди. Ключі від гаража свідку передала мама ОСОБА_12 . Вказав, що у гаражі було дві коробки, на одній із яких був намальований бойлер. Більше в гаражі нічого не було. Свідок забрав ці коробки та відвіз додому до ОСОБА_12 , де передав їх матері ОСОБА_12 та віддав ключі від гаража. ОСОБА_12 у цей час був відсутній вдома. Свідок також повідомив, що ОСОБА_12 раніше просив у нього у користування автомобіль для перевезення особистий речей з однієї квартири до іншої. Зазначив, що ОСОБА_12 мав у користуванні автомобіль марки Нісан. Йому відомо, що ОСОБА_14 займається тренуваннями зі спорту з дітьми та є знайомим ОСОБА_12 . Обвинувачений ОСОБА_13 йому не відомий. Свідок повідомив, що обставини кримінальних правопорушень йому не відомі.

Свідок ОСОБА_90 в ході допиту повідомив, що знайомий з ОСОБА_12 , разом займалися спортом. Вказав, що ОСОБА_12 орендував у нього гараж у кооперативі «Дніпро- 1» по вулиці Богаєвського у м. Кременчуці орієнтовно близько одного року у 2019 році, оплатно за 1000,00 грн. Свідок передав ключі ОСОБА_12 . Мета оренди свідку не відома, що зберігалося у гаражі йому не відомо. Орієнтовно після року оренди та користування у грудні 2019 року ОСОБА_12 повідомив, що не потрібний вже гараж та повернув ключі від нього. Після цього, речей ОСОБА_12 у гаражі не було. Свідок повідомив, що надалі, бажаючих взятих в оренду гараж не було, а тому він самостійно почав ним користуватися. Орієнтовно на початку січня він привіз на зберігання в гараж свої особисті речі, зокрема, 2 бойлера та ваги, які знаходилися у коробках та були вилучені у нього. Вказані 2 бойлера та ваги він бажає, щоб йому повернули. Також у гаражі він зберігав коробки з під лампочок, віник, відро, стілець. Під час обшуку у гаражі знаходилися лише його речі. Заначив, що всі речі він купував особисто, крадених речей у нього немає. Водночас, на запитання суду свідок вказав про те, що йому нічого не відомо про сканер штрих-кодів, спеції та інше майно, яке було вилучено під час обшуку у цьому ж гаражі. Свідок також повідомив, що має у власності близько 10 гаражів у м. Кременчуці, які він здає в оренду. ОСОБА_12 винаймав у нього 1 гараж.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_91 повідомив, що обвинувачені йому не знайомі. Вказав, що проживає разом зі своєю матір'ю та її співмешканцем ОСОБА_92 в орендованій квартирі по АДРЕСА_12 . Кому належить квартира йому невідомо. У цій квартирі знаходились тільки їх речі. Повідомив, що йому ніхто не давав на зберігання будь-яких речей. Зазначив, що за місцем проживання у них було проведено обшук, однак працівники поліції нічого не знайшли. Обшук проводили працівники поліції з м. Полтави. Свідку не відомо, що саме шукали працівники поліції, однак з їх слів свідку стало зрозуміло, що вони очікували побачити іншу особу.

Під час допиту свідок ОСОБА_93 повідомив, що у 2020 році проживав за адресою: АДРЕСА_12 разом зі своєю родиною. За вказаною адресою працівники поліції проводили обшук. В квартирі нічого не знайшли. Під час обшуку працівники поліції повідомили, що помилилися адресою. Повідомив, що вказану квартиру вони винаймають протягом 8 років у жінки на ім'я ОСОБА_94 . Свідок вказав, що у них не зберігалися чужі речі. Станом на 2021-2022 рік майна у користуванні не мали.

Інші докази, на які відсутнє посилання у цьому вироку, суд не бере до уваги як неналежні, оскільки у ході їх дослідження було встановлено, що вони не містять будь-яких відомостей, які б підтверджували чи спростовували обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. Відповідно, суд не оцінював ці докази на предмет допустимості та достовірності, адже вони не беруться до уваги. Отже, така оцінка не матиме ніякого правового значення, у тому числі, значення для справедливого провадження.

Оцінка доказів.

Досліджені в судовому засіданні докази, за винятком тих, які суд не взяв до уваги, суд вважає належними, оскільки всі вони стосуються обставин скоєних кримінальних правопорушень і мають значення для кримінального провадження; допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-процесуального закону під час їх збирання, які б слугували підставами їх недопустимості; достовірними, оскільки вони не суперечать один одному та доповнюють один одного.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості обвинувачених, суд дослідив й оцінив з дотриманням положень статей 85, 86, 94 КПК України. В основу цього вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні для визнання особи винною застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом», суд, з урахуванням версії сторони захисту встановив, що дійсно відсутнє будь- яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, ніж те, що мало місце вчинення інкримінованих злочинів за епізодами 1, 3, 4, 5, 6, 7 і що у їх вчиненні винні саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Оцінка доводів сторони захисту.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року справі № 756/10060/17.

При цьому, звертається увага сторони захисту на те, що застосовуючи релевантну практику Верховного Суду, суд не підшукує доводи щодо допустимості доказів, а діє відповідно до положення ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Для суду є аксіомою, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв'язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: прямо та істотно порушують права і свободи людини (перша група); чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути (друга група).

Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: (1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; (2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (частина 1 статті 89 КПК) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які: 1) тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; 2) зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів. У разі, якщо б була можливість визнати доказ недопустимим лише на підставі формального порушення порядку його отримання без співставлення його з іншими доказами, не було б необхідності передбачати в КПК вирішення цього питання саме у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

Оскільки процесуальні порушення, які покладені в основу наведеної вище класифікації недопустимості доказів, мають різну правову природу, то для встановлення підстав недопустимості доказів застосовуються різні правила.

Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, віднесених до першої групи, можна поділити на: (1) ті, що отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) ті, що мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) ті, що отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення.

Вирішуючи на підставі частини 1 статті 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в частині 2 статті 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 статті 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною ККС ВС у постановах від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к та від 12.11.2019 у справі № 236/863/17.

У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних) суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практики ЄСПЛ та національного законодавства.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, які віднесені до другої групи, суд в кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового "пуризму"); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.

Такий висновок також ґрунтується й на практиці Верховного Суду. Так, при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к). Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з'ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

Висновки та мотиви суду щодо інших доводів сторони захисту

Щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_13 до вчинення кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що в ході судового розгляду кримінального провадження всі обвинувачені заперечували причетність обвинуваченого ОСОБА_13 до інкримінованих кримінальних правопорушень. Надали показання, згідно з якими ОСОБА_13 не приймав участі у виконанні об'єктивної сторони крадіжки. ОСОБА_12 та ОСОБА_14 стверджували, що вони вдвох вчинили злочини за епізодами, винуватість у яких визнали. В свою чергу, виявлення викраденого майна вдома у ОСОБА_13 останній пояснив тим, що з ним розраховувались продуктами харчування, зокрема, а інколи просто пригощали.

Проте, такі показання обвинувачених не підтверджується жодним доказом у справі, не узгоджуються з іншими, дослідженими судом доказами, а деяким доказам суперечать.

В свою чергу, позиція обвинувачених щодо вчинення крадіжок удвох ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у зазначений ними спосіб та без участі третьої особи є непереконливою для суду з таких підстав.

Судом надавалась оцінка щодо належності та допустимості як доказу наданого відеозапису події за епізодом замаху на крадіжку та причетності до нього обвинувачених.

Поряд з цим, суд вкотре зауважує на тому, що у наданому та дослідженому в судовому засіданні відеозаписі замаху на крадіжку (епізод 4) чітко видно участь саме трьох осіб. Так, на проміжку часу 00:49:50- 00:49:58 (від 24.11.2020), вказаного на пристрої, який здійснював відеофіксацію руху транспортного засобу та який був встановлений на напівпричепі вантажного автомобіля марки «DAF», що, в свою чергу, відповідає хронологічному проміжку часу 0:01:50- 0:01:59 відео, розміщеного у файлі під назвою «Крадіжка Кременчук 24.11.20» видно, що одна особа перебуває на капоті автомобіля Мерседес, друга - в цей же час на половину тулуба - верхньою частиною висунулась назовні з переднього пасажирського вікна- подає або забирає у особи, яка перебуває на капоті знаряддя для відкривання дверей вантажівки, а також слідкує за обстановкою- весь час стежачи за тим, що відбувається попереду вантажівки та декілька разів озираючись назад. І в цей же час чітко видно руку третьої людини, яка через люк на даху автомобіля Мерседес також подає та забирає знаряддя.

При цьому, слід зробити висновок й про те, що саме ця особа здійснює керування автомобілем під час замаху.

На користь цього також свідчить наступне. Відразу після проникнення до вантажного автомобіля, його водій зрозумів, що вчиняється крадіжка та почав різко маневрувати в правий та лівий боки. При цьому, з показів водія також встановлено, що він, окрім маневрів, ще й збільшував швидкість руху. Автомобіль Мерседес, який рухався позаду, чітко повторював маневри вантажного автомобіля, маневруючи за ним в обидва боки для того, щоб особа, яка проникла всередину вантажного автомобіля мала змогу зістрибнути назад, на капот Мерседеса. При цьому, та особа, яка верхньою частиною тулуба була висунута з переднього пасажирського вікна автомобіля Мерседес жодного разу за цей час не поверталась до салона автомобіля, натомість весь цей час вона декілька разів відкривала двері вантажівки, які від маневрів водія зачинялись, для того, щоб особа, що перебувала у напівпричепі, мала змогу зістрибнути назад. Коли це вдалось, автомобіль Мерседес різко зменшив швидкість руху.

Очевидним є те, що особа, яка перебувала у вікні автомобіля Мерседес не мала змоги ним керувати, маневрувати, збільшувати чи зменшувати швидкість руху, оскільки ця особа з поля зору камери на жодну секунду не зникала, весь час було видно її руки назовні автомобіля Мерседес. Сам по собі автомобіль Мерседес, без участі водія також не міг різко маневрувати по дорозі, різко збільшувати чи зменшувати швидкість руху. Система круїз- контроль також цього не забезпечує.

Висновки суду щодо участі третьої особи у вчиненні крадіжок грунтуються також і на показаннях самих обвинувачених, які повідомили про те, що хоча вони і намагалися обирати найбільш рівний відрізок дороги, однак, все- одно, дорога мала повороти і хтось під час вчинення крадіжки повинен був маневрувати та повторювати рухи вантажного автомобіля, що рухався попереду. Ні особа, яка перебуває на капоті, або вже всередині вантажного автомобіля, ні особа, яка верхньою частиною тулуба вилізла назовні з переднього пасажирського вікна не могли здійснювати керування автомобілем Мерседес.

Такі висновки суду грунтуються також і на даних, які повідомив в ході слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_12 , який чітко вказав на своє місце перебування під час вчинення крадіжки та свою участь у ній, а також вказав на те, де перебував обвинувачений ОСОБА_14 під час вчинення крадіжки та його участь і функцію, яку той виконував. За такого розміщення учасників події та виконуваних ними функцій очевидним є те, що жоден з них не міг одночасно ще й керувати автомобілем. В свою чергу, автомобіль без водія не зміг би втриматися на дорозі, особливо в тих місцях, де дорога повертає. За таких обставин суд не бере до уваги відомості, які повідомив ОСОБА_12 під час слідчого експерименту в тій частині, що стосуються відсутності водія- третього учасника події.

Все наведене вище дає підстави для висновку про абсолютну неспроможність версії сторони захисту щодо вчинення кримінальних правопорушень у спосіб, який вони повідомили суду - удвох, без участі третьої особи.

Також суд не приймає до уваги, вважає непереконливою й версію обвинувачених щодо способу та підстав одержання майна обвинуваченим ОСОБА_13 , яке є викраденим та було вилучено у нього в ході обшуку, серед якого, зокрема, мультивітаміни Ведмежуйки, згущене молоко та спеції.

Так, сторона захисту стверджувала, що викрадене майно опинилось вдома у ОСОБА_13 у зв'язку з тим, що з ОСОБА_13 розраховувався обвинувачений ОСОБА_12 за ремонт автомобіля саме викраденим майном, а не грошима.

Надаючи оцінку таким твердженням суд враховує загальновідомі, загальноприйняті, сталі та незмінні поняття про ринкові відносини, розрахунки у сфері торгівлі та послуг, підприємницьку діяльність та її мету. Навіть якщо припустити можливість розрахунку за надані послуги продуктами харчування та вітамінами для дітей, то очевидним є те, що такий випадок може мати одноразовий характер, бути рідкістю, але в будь-якому випадку подібні розрахунки не можуть здійснюватися та не здійснюються на постійній основі, систематично.

З показань обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вбачається, що у період, який охоплюється інкримінованими всім обвинуваченим злочинами, ОСОБА_13 здійснював ремонт автомобіля ОСОБА_12 два рази- восени 2020 року- тоді ОСОБА_12 розрахувався з ОСОБА_13 вітамінами (викраденими по епізоду 3) та після 5 січня 2021 року- коли ОСОБА_12 розрахувався з ОСОБА_13 викраденими (по епізоду 5) кавою та цукерками.

Але під час обшуків у ОСОБА_13 було знайдено також викрадене майно по першому епізоду- згущене молоко та викрадені спеції по сьомому епізоду.

Якщо дотримуватися версії сторони захисту, то з наведеного слідує, що ОСОБА_12 розраховувався з ОСОБА_13 продуктами харчування, вітамінами, спеціями систематично, на постійній основі, що, в свою чергу, не відповідає, суперечить призначенню та меті підприємницької діяльності, є малоймовірним та таким, що не переконує суд у правдивості цієї версії сторони захисту.

Натомість, наведене вище, а також встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини дають підстави для висновку про те, що викрадене майно, яке під час обшуку було вилучено у ОСОБА_13 вдома, опинилось там саме у зв'язку з тим, що він приймав безпосередню участь у його викраденні.

Грунтовних, переконливих доводів, або таких, які могли б викликати у суду сумніви щодо цих встановлених обставин стороною захисту не було наведено.

Натомість, версію сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого ОСОБА_13 до вчинення кримінальних правопорушень суд розцінює як модель захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинені діяння.

Щодо допустимості результатів проведеного слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_12 та мотиви суду щодо врахування та відхилення окремих відомостей, повідомлених обвинуваченим ОСОБА_12 під час слідчого експерименту

Сторона захисту, стверджуючи про недопустимість результатів слідчого експерименту вказала, що його було проведено з порушенням вимог закону- не в умовах, які можна вважати максимально наближеними до події, а також у зв'язку з тим, що такий слідчий експеримент було проведено на території, яка не має відношення до цього кримінального провадження.

Надаючи оцінку таким доводам, суд вважає необхідним зауважити, що метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.

Поряд з цим, ст. 240 КПК України не передбачає обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією касаційного суду, яка сформульована в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року (справа №607/12407/16-к, провадження № 51- 5986 км 20) відповідно якої, положення ст. 240 КПК України не вимагають від слідчого проводити слідчий експеримент виключно на місці події злочинів.

Поряд з цим, стороною захисту на наведено обгрунтувань яким чином проведення слідчого експерименту в умовах, в яких він був проведений вплинуло на достовірність отриманих в результаті його проведення відомостей чи призвело до порушення фундаментальних прав і свобод.

Також суд зважає й на те, що обвинувачений під час проведення слідчого експерименту був представлений захисником, і останній, як і його підзахисний, жодних заперечень щодо проведення слідчої дії у зазначений час та місці не вказували.

Тому суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Мотиви неврахування судом відомостей, повідомлених ОСОБА_12 в ході слідчого експерименту про відсутність під час події водія за кермом автомобіля Мерседес, суд навів раніше у цьому рішенні.

Водночас, суд вважає необхідним навести мотиви та підстави, за яких суд враховує відомості, отримані в ході слідчого експерименту- в частині використання покришки від колеса.

Суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 заперечували використання покришки від колеса під час вчинення крадіжки. А обвинувачений ОСОБА_13 взагалі заперечив свою причетність до інкримінованих йому діянь.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що в ході слідчого експерименту він саме на прохання слідчого розповів про використання шини від колеса.

Надаючи оцінку таким доводам, суд враховує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження до початку слідчої дії ОСОБА_12 були роз'яснені його права, про це свідчить його підпис у протоколі та відеозапис. Він був представлений захисником як до, так і під час слідчого експерименту, і у суду немає підстав вважати, що захисник не роз'яснив ОСОБА_12 його право мовчати і не свідчити проти себе, а також його права під час участі у цій слідчій дії та наслідки його участі в ній, включаючи вірогідне використання його показань під час слідчого експерименту як доказу.

Крім того, слідчий експеримент проведено за участі понятих і зафіксовано на відеозапис.

За результатами проведеної слідчої дії у її учасників були відсутні будь-які зауваження, що підтверджується відеозаписом та змістом протоколу.

Суд послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій, у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе, або права бути представленим захисником. Це пояснюється тим, що право особи давати показання без застосування примусу лежить у самому серці кримінального процесу, тому для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання і, як гарантія цього права, забезпечення його право бути представленим захисником. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань.

Суду не надано будь- яких доказів та не наведено обгрунтувань, які б викликали сумніви у тому, що під час слідчого експерименту ОСОБА_12 не було забезпечено право на захист, право зберігати мовчання. Поряд з цим, будь- яких ознак примусу під час слідчого експерименту не встановлено, на момент його проведення ОСОБА_12 не перебував під вартою, стороною захисту не було заявлено скарг на погане поводження.

Поряд з цим, ОСОБА_12 під час слідчого експерименту продемонстрував спосіб, у який використовувалась шина від колеса. І такі відомості в повній мірі узгоджуються з іншими доказами у справі: відеозаписом замаху на крадіжку (по епізоду 4), де видно використання покришки у аналогічний спосіб, показами свідка ОСОБА_30 , який бачив слід від тертя покришки на вантажному транспортному засобі, з якого вчинено крадіжку.

На підставі вищевказаних висновків суду, зокрема, щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_13 до вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи показання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 щодо участі кожного з них, даних, отриманих в ході слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 , суд дійшов висновку про те, спосіб, у який обвинувачені виконували об'єктивну сторону злочинів є таким: ОСОБА_12 вилазив на капот автомобіля Мерседес через переднє пасажирське вікно, після цього ОСОБА_14 подавав йому шину з мотузкою та гачком, яку ОСОБА_12 за гачок чіпляв за капот автомобіля Мерседес і розміщував між переднім бампером автомобіля Мерседес та вантажівкою, після чого ОСОБА_12 зламував запірні пристрої на дверях напівпричепа, а ОСОБА_14 в цей час, тримаючи за мотузку ОСОБА_12 , яка була привя'зана у останнього до пояса, подавав ОСОБА_12 та приймав у нього засоби для злому, а також стежив за обстановкою попереду та позаду них, після цього ОСОБА_12 проникав до вантажного транспорту, звідки брав вантаж та передавав у автомобіль Мерседес, а ОСОБА_14 в цей час, будучи висунутим у переднє пасажирське вікно, приймав товар, який вони через люк на даху складали всередину автомобіля Мерседес. За кермом автомобіля Мерседес перебував ОСОБА_13 , який забезпечував швидкість та маневри автомобіля Мерседес відповідно до того, як рухався вантажний автомобіль попереду.

Щодо майна, вилученого з гаража № НОМЕР_20 в гаражному кооперативі «Дніпро-1»

Так, стороною захисту стверджувалось те, що обвинувачений ОСОБА_12 не користувався гаражем у кооперативі «Дніпро- 1» по вулиці Богаєвського у м. Кременчуці та речей ОСОБА_12 у гаражі на момент обшуку не було.

Проте, такі доводи суперечать дослідженим доказам.

Так, під час обшуку у вказаному гаражі було знайдено, зокрема, мультивітаміни Ведмежуйки, причетність до викрадення яких ОСОБА_12 визнав.

Поряд з цим, свідок ОСОБА_95 , хоча і повідомив про те, що ОСОБА_12 з грудня 2019 року не користувався його гаражем і на момент його обшуку у гаражі були лише речі свідка: 2 бойлера, ваги, коробки з під лампочок, віник, відро та стілець, проте, на запитання суду вказав, що йому не відомо про сканер штрих-кодів, спеції та інше майно, яке було вилучено під час обшуку у цьому ж гаражі.

Водночас, під час цього обшуку, окрім мультивітамінів Ведмежуйок, майна, на яке вказав свідок, було також вилучено: товарний електросканер марки «Syble», 20 шт упаковок прянощі для глінтвейну, в кожній упаковці по 5 пачок, 51 шт упаковок любисток до улюблених страв, «Приправа до моркви», «Приправа Карі»; 39 шт упаковок «Добрик» розпушувач тіста; 5 шт упаковок любисток до улюблених страв, приправа до курки; 7 шт упаковок любисток до улюблених страв «приправа до шашлику та барбекю»; 20 упаковок «Добрик» - Крем заварний; 2 пустих картонних коробки «Печінка тріски» в кількості 12 шт, та (дві) пусті картонні коробки «Крем з печінки тріски» в кількості 12 шт; пляшка «Добрик» Вишневий сироп, об'ємом 700 мл (номер партії 4820159137053); пуста картонна коробка із емблемою «Цельное сгущенное с сахаром молоко» (номер партії № 4810065012643).

Враховуючи необізнаність свідка про такі обсяг та кількість вилученого майна з його гаража, очевидним є те, що він взагалі не був обізнаний про те, яке саме майно зберігалось у гаражі на момент обшуку, відтак- не користувався гаражем на момент його обшуку.

Наведені підстави слугують також для висновку про те, що речей свідка у вказаному гаражі не було.

Тому покази свідка ОСОБА_64 та обвинуваченого ОСОБА_12 у цій частині суд не бере до уваги.

Щодо недопустимості, на думку сторони захисту, відеодоказу- відеофайлу від 24.11.2020

Слід зауважити, що за правилами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані.

Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Видами відеодоказів можуть бути, зокрема, відео з камер спостереження; відео, записане учасниками чи третіми особами.

Варто зазначити, що Верховний Суд уже неодноразово визнавав такі докази допустимими, якщо вони отримані відповідно до встановлених процедур.

При цьому, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.

Суд зазначає, що сторона захисту не оспорює достовірності відображення інформації на вказаному записі, як і не оспорює того, що відеозапис, оглянутий слідчим в ході огляду предмета та зафіксований у відповідному протоколі огляду є аналогічним тому, що був безпосередньо досліджений судом в судовому засіданні.

Крім того, встановлено, що відеозапис, досліджений судом та відеозапис, оглянутий слідчим мають однаковий об'єм- 32730 КБ; у зазначенні типу файла в обох випадках вказано «відео (МР4)». Крім того, встановлено, що дата, хронологічні відрізки часу, вказані на відео та зображення на цих хронологічних відрізках часу, що зафіксовані у протоколі огляду предмета повністю відповідають тим же зображенням та зазначенням таких самих хронологічних відрізків часу та дати на відеозаписі, наданому до суду та дослідженому в судовому засіданні, тобто є ідентичними.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 року по справі 751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Як убачається з матеріалів провадження, наявний у справі диск з відеозаписом обставин події з камери відеоспостереження був добровільно наданий ТОВ «Нова Пошта» на запит слідчого.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

КПК не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими.

Таким чином, відеозапис було надано до матеріалів кримінального провадження у порядку та спосіб, що визначені КПК України.

Аналогічного висновку дійшов ВС у Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 03.10.2023 у справі № 596/509/22 (провадження № 51-4206км23).

Суд, відхиляючи доводи сторони захисту в цій частині, виходить з того, що документом, як одним із джерел доказів відповідно до ст. 99 КПК є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.

Згідно із Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 N 85 "Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості", електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об'єктивних даних про те, що наданий ТОВ «Нова пошта» відеозапис створений не відеокамерою, встановленою на відповідному транспортному засобі під час події- замаху на крадіжку, що сталася 24.11.2020, а в інший час чи за інших обставин чи спосіб.

Отже, доводи сторони захисту не спростовують висновок суду про допустимість зазначеного доказу.

Сторона захисту в цьому кримінальному провадженні не зверталася до суду з клопотанням про витребування та дослідження в судовому засіданні первинного носія відеозапису чи відеокамери, за допомогою якої він був виготовлений.

Відеозапис був відтворений у судовому засіданні та з огляду на те, що учасники провадження в порядку ст. 242 КПК не заявили клопотання про проведення судово-технічної експертизи дослідженого судом електронного документа, зміст відеозапису не викликає у суду обґрунтованих сумнів у його достовірності.

В свою чергу, посилання сторони захисту на те, що наданий суду диск містить не один відеофайл, як вказано в протоколі огляду, а декілька відеофайлів, не спростовує достовірності інформації, відображеної на відеозаписі, який був досліджений судом.

Отже, з наведених вище мотивів зазначені доводи захисту відхиляються.

Щодо невиконання, на думку сторони захисту, стороною обвинувачення вимог ст. 91 КПК України в частині невстановлення органом досудового розслідування часу та способу вчинення злочину по епізоду 4 (незакінчений замах).

Надаючи оцінку доводам сторони захисту в цій частині, слід враховувати, що стадія судового розгляду кримінального провадження, відповідно до положень КПК України, включає, зокрема, встановлення часу події на підставі досліджених доказів.

В контексті цього суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що в розумінні статті 6 § 3 Конвенції, перекваліфікація злочину вважається достатньо передбачуваною для обвинуваченого, якщо вона стосується елемента, який є притаманним елементом обвинувачення (De Salvador Torres v. Spain, 1996, § 33; Sadak та інші проти Туреччини (№ 1), 2001, §§ 52 і 56; Юха Нуутінен проти Фінляндії, 2007, § 32), і якщо цей елемент обговорювався в ході розгляду, це також має бути взято до уваги (Penev v. Bulgaria, 2010, § 41; Leka v. Albania, 2024, § 78). Якщо складові ознаки первісного обвинувачення охоплюють елементи перекваліфікованого злочину, обвинувачений має можливість захистити себе, тому перекваліфікація обвинувачення у судовому рішенні не становить порушення його права за статтею 6 Конвенції (Лека проти Албанії, 2024, § 66).

Таким чином, питання, чи порушує права обвинуваченої особи зміна формулювання обвинувачення у вироку, залежить від того, яким чином це зачіпає право обвинуваченого на ефективний захист.

Суд звертає увагу, що сторона захисту посилалась на те, що в обвинувальному акті вказано дату вчинення незакінченого замаху 24.11.2021 (тобто в майбутньому) в той час як обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні було складено та затверджено 30.06.2021, а двоє з обвинувачених станом на 24.11.2021 були затримані та перебували під вартою з 27.01.2021.

В свою чергу, прокурор в ході судового провадження вказав, що в обвинувальному акті було допущено технічну помилку в частині зазначення року вчинення незакінченого замаху, замість 24.11.2020 вказано невірно 24.11.2021.

Суд враховує, що надані стороною обвинувачення на підтвердження незакінченого замаху письмові документи, а також наданий відеозапис події містять зазначення дати події саме 24.11.2020; допитані в ході судового розгляду кримінального провадження свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_96 вказали суду, що подія сталась саме у 2020 році.

Водночас, аналізуючи висловлені стороною захисту аргументи, враховуючи, що перелічені вище докази та відеозапис були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, суд зауважує на відсутності будь- яких переконливих даних на користь того, що допущена в обвинувальному акті описка в частині зазначення року в даті події вплинули на спроможність сторони захисту здійснювати ефективний захист прав і законних інтересів обвинувачених.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 у справі № 991/6481/22.

Поряд з цим, технічна описка, допущена в обвинувальному акті не впливає на суть пред?явленого обвинувачення в цілому.

Так, за змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити, окрім іншого, «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення» (п. 5), а також «обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання» (п. 6).

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, наряду з іншими, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається, зокрема, на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи у вчиненні конкретного злочину поза розумним сумнівом.

За змістом ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

У цій справі помилковість зазначеної в обвинувальному акті дати події була очевидною для сторони захисту із самого початку, що підтверджується тими доказами, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала свою позицію. Матеріали справи не дають підстав вважати, що помилка в обвинувальному акті якимось чином завадила стороні захисту ефективно захищатися від обвинувачення. Також не можна сказати, що характер і обсяг обвинувачення суттєвим чином залежав від дати, в яку відбулася подія, що стало підставою для обвинувачення.

Отже, суд відхиляє цей довід сторони захисту і погоджується із позицією прокурора про те, що неправильно зазначена в обвинувальному акті дата події є технічною помилкою.

В свою чергу, суд вкотре зауважує, що ця технічна помилка не вплинула ні на правову кваліфікацію події, ні на можливості здійснювати ефективний захист від обвинувачення, а, відповідно, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З наведених мотивів цей аргумент захисту відхиляється.

Щодо порушення, на думку сторони захисту, вимог процесуального закону під час проведення обшуків, в ході яких обвинуваченим було повідомлено про підозру та недопустимості вилучених під час обшуків речових доказів відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева»

Надаючи оцінку усним та письмовим доводам сторони захисту, що були озвучені в ході судового розгляду кримінального провадження, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Положення ст. 236 КПК України визначають, що для участі в проведенні обшуку може бути запрошений захисник чи представник особи, у якої проводиться обшук; слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Незалежно від стадії цієї слідчої дії, слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов'язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, з належним чином підтвердженими повноваженнями. Одночасно слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Відтак загальне правило полягає в тому, що адвокат, який прибув у статусі захисника, представника або особи, що надає правову допомогу, має бути допущений у місце проведення обшуку.

Отже, ст. 236 КПК України не містить обов'язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи для забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов'язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».

Таким чином, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов'язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.

Поряд з цим, судом не встановлено та стороною захисту не надано будь- яких переконливих даних про те, що органом досудового розслідування було порушено вищевказані правила: не допущено адвоката, заборонено учасникам обшуку користуватися правовою допомогою.

Поряд з цим, варто зауважити, що така слідча дія, як проведення обшуку, пов'язана з її невідкладністю, проводиться з метою, зокрема, фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, які носять об'єктивний характер, і не залежать від волі підозрюваного чи особи, за місцем проживання якої проводиться обшук чи інших учасників обшуку, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті отриманих під час цієї слідчої дії результатів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року (справа № №476/579/18), КПК не містить положення про обов'язкову участь захисника під час обшуку, у тому числі у кримінальному провадженні, у якому участь захисника є обов'язковою згідно з вимогами статей 49, 52 КПК. Тобто навіть обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК не передбачає обов'язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях.

Разом з тим, у цьому кримінальному провадженні, обшуки за місцем проживання обвинувачених здійснено на підставі ухвал слідчого судді. Перед проведенням слідчої дії учасникам слідчої дії, особам, в яких проводиться обшук або чиї права обмежуються у зв'язку з проведенням обшуку роз'яснено їх права, що підтверджується їх підписами у протоколі обшуку та наданими відеозаписами. Обшуки проводилися в присутності обвинувачених, понятих, фіксувалися технічними засобами, відеозаписи долучені до матеріалів кримінального провадження і були відтворені в судовому засіданні. Протоколи обшуків підписані усіма учасниками, у тому числі й обвинуваченими, які, в свою чергу, будь-яких заперечень та зауважень щодо виявлених речей та участі захисника у цій процесуальній дії не заявляли.

Разом з тим, стороною захисту не наведено обгрунтувань, яким чином присутність захисника під час обшуку зумовила б допустимість протоколів відповідних слідчих дій, або відшукання інших доказів, ніж ті, що були знайдені під час обшуків.

Натомість, зі змісту протоколу обшуку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_14 вбачається, що в ході слідчої дії було допущено захисника, про що мається запис в протоколі обшуку.

Водночас, варто зауважити, що зі змісту протоколів обшуків та наданих відеозаписів вбачається присутність під час обшуку захисника і у інших обвинувачених- ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , якого було допущено до проведення слідчих дій та який поставив свій підпис в графі осіб, що були присутні під час обшуку.

Крім того, у контексті досліджуваного питання суд вважає релевантним посилання на постанову ВС від 26.09.2022, справа № 737/641/17, провадження № 51-6562км18, де зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 87 КПК доказ має бути визнаний недопустимим лише за умови, якщо він отриманий виключно в результаті дій, що становили істотне порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення прав підозрюваного, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина «неминучого виявлення» є одним із виключень з доктрини «плодів отруйного дерева»).

У суду немає підстав вважати, а стороною захисту не спростовано, що виявлені речові докази були отримані саме внаслідок відсутності адвокатів у значенні ч. 1 ст. 87 КПК України, позаяк речові докази існують незалежно від участі захисника під час проведення обшуку.

Отже, для вирішення питання про допустимість в цілому протоколу обшуку та похідних від нього доказів, суд враховує, що існують об'єктивні підстави вважати, що виявлені під час цих обшуків докази були б із неминучістю виявлені незалежно від присутності інших осіб та позиції сторони захисту.

Таким чином, за відсутності будь-яких даних про те, що при проведенні відповідної слідчої дії було допущено істотне порушення прав та свобод людини, а також за відсутності підстав вважати, що проведенням обшуку у присутності захисників могли бути відшукані інші докази, суд вважає, що відсутність захисника не впливає на допустимість доказів, з огляду на що відсутні підстави для визнання недопустимими доказами протоколи обшуків та похідні від них докази.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 521/18533/15-к, від 26 вересня 2023 року у справі № 404/2409/20, від 20 грудня 2023 року у справі № № 212/487/22.

Крім того, сторона захисту, стверджуючи на порушенні норм процесуального закону у зв'язку з тим, що обшук не було проведено безперервно, не пояснила, як перерва у відеозаписі позначилася на достовірності результатів цього обшуку.

Поряд з цим, сторона захисту не обгрунтувала, яким чином зазначені ними порушення позначилися на встановленні факту вилучення предметів, зазначених у протоколі обшуку, оскільки сторона захисту, у тому числі обвинувачені у показаннях під час судового розгляду, цей факт не оспорювали.

Тому суд не погоджується з твердженнями захисту про порушення під час проведення обшуків за місцем проживання обвинувачених.

Зі змісту протоколу вбачається відсутність будь- яких заперечень в учасників слідчої дії і в обвинувачених в частині щодо виявлення та вилучення речей під час обшуку.

Виходячи з викладеного, суд вважає твердження сторони захисту про недопустимість результатів обшуків необґрунтованим.

Твердження захисту щодо нероз'яснення обвинуваченим їх прав під час затримання в повній мірі спростовуються наданими до суду протоколами затримання, у яких маються підписи затриманих осіб в місці, де роз'яснено їх права.

Щодо пересилання матеріалів, які вказували на наявність складу кримінального правопорушення та порушення правил підслідності

Суд зазначає, що інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у статті 2 КПК.

Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб'єктами покликана забезпечити вчинення цих дій особами з необхідною кваліфікацією, які виконують свої професійні обов'язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.

Реалізація органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, як підстава для визнання доказів недопустимими означає вчинення дій чи прийняття рішень, які не належать до предмета відання цих органів.

Якщо орган розслідування здійснює слідчі дії, прямо передбачені КПК, такі дії не можуть вважатися «реалізацією повноважень, не передбачених КПК» і мати наслідком автоматичне визнання доказів недопустимими за правилами ст. 87 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наявних у матеріалах провадження доказів, суд бере до уваги, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь­-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.

В свою чергу, порушення правил підслідності, навіть якщо воно мало місце, автоматично не може вважатися порушенням права на захист, оскільки ані Конституція України, ані положення національного законодавства, ані положення будь-­яких міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду в кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати проведення розслідування певним органом. Право на захист передбачає, що процесуальні можливості, необхідні для захисту від обвинувачення, має бути забезпечено будь- ­яким органом, який проводить розслідування, однак, хоч би якими широкими були його межі, воно не сягає так далеко, щоб надати стороні захисту можливість контролювати, який орган буде проводити розслідування. Внесення права на розслідування органом, визначеним статтею 216 КПК України, до складу фундаментальних прав особи є невиправданим. Висновок про недопустимість доказів, отриманих із порушенням правил підслідності (якщо це мало місце), не може ґрунтуватися на положеннях, передбачених ст. 87 КПК України.

Захист залишив поза увагою вищезазначені приписи кримінального процесуального закону та не мотивував, яким чином здійснення досудового розслідування відповідного підрозділу поліції у Полтавській області, а не у Дніпропетровській істотно порушило права обвинувачених.

Крім того, стороною захисту не наведено обгрунтованих доводів, що порушення правил підслідності призвело до недостовірності даних, що містилися в матеріалах, які вказували на наявність складу кримінального правопорушення, що були зібрані у Дніпропетровській області.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє твердження захисту про недопустимість доказів, отриманих під час розслідування з підстав, наведених стороною захисту.

Щодо доводів сторони захисту з приводу недопустимості протоколу обшуку в автомобілі «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1

Обгрунтовуючи таку позицію сторона захисту стверджувала, що обшук у автомобілі було проведено два рази, в той час як ухвала слідчого судді дає можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Надаючи оцінку таким доводам суд враховує, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на обшук гаража № НОМЕР_13 у автогаражному кооперативі «Хорольский'у м. Кременчук, вул. Пугачова, 20 (а.с. 214 т. 15).

В свою чергу, ухвалою слідчого судді також було надано дозвіл на обшук автомобіля «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 (а.с. 151 т. 14).

Обидва обшуки проводились в один день- 27.01.2021, за результатами двох слідчих дій було складено два протоколи (а.с. 215-220 т. 15 та а.с. 152-157 т. 14).

При цьому, обшук гаража проводився у період часу з 08:55 год по 12:02 год.

А обшук автомобіля проводився в період з 12:09 год по 14:18 год.

У протоколі обшуку гаража вказані відомості про виявлені та вилучені в ході обшуку речі, які там знаходились. Також у протоколі зазначено, що на момент проведення слідчої дії у гаражі виявлений автомобіль марки «Mercedes Benz» з номерним знаком іноземної реєстрації НОМЕР_1 . Із сидінь автомобіля було вилучено дактилоплівки з мікрочастинами та змиви з поверхонь салона автомобіля, про що мається запис у протоколі обшуку.

Після цього в протоколі вказано, що потім автомобіль було переміщено з гаража на вулицю для проведення його обшуку, гараж було зачинено та на цьому обшук гаража завершено.

В подальшому було проведено обшук автомобіля «Mercedes Benz» із внесенням відомостей до протоколу обшуку автомобіля про вилучені мікрооб'єкти та інші речі, а також відомостей про вилучення цього транспортного засобу.

Зі змісту досліджених в судовому засіданні обох протоколів обшуку та відеозаписів до них вбачається, що спочатку було проведено обшук у гаражі, а потім у автомобілі, що відповідає хронологічним проміжкам часу проведення відповідних слідчих дій, які вказані у протоколах.

З досліджених доказів видно, що фактично обшук автомобіля розпочався у гаражі, а після переміщення автомобіля на вулицю- продовжився там.

Ці дії працівників поліції охоплюються ухвалою слідчого судді, якою надано дозвіл на обшук автомобіля.

Наведені обставини не дають жодних підстав стверджувати, що обшук автомобіля проводився двічі. Тому такі твердження захисту є надуманими.

Суд погоджується з тим, що до протоколу обшуку гаража було безпідставно внесено відомості про вилучені з автомобіля об'єкти, однак ця обставина не призводить до незаконності слідчої дії- обшуку автомобіля та не є підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих за результатом її проведення.

Щодо недопустимості, на думку сторони захисту, висновку експерта СЕ-19/117-21/806-кр-ТР від 24.06.2021

Вказаною експертизою досліджувались сліди протекторів шин, вилучених при огляді місця події на ділянках автошляху «Полтава- Олександрія М22» 21.01.2021.

Стверджуючи про недопустимість цього доказу захист посилався на те, що на дослідження експерту було надано колесо від автомобіля марки «Mercedes Benz» н.з. НОМЕР_1 , яке не вилучалось ні в ході обшуку гаража № НОМЕР_13 в автогаражному кооперативі «Хорольський», ні в ході обшуку автомобіля «Mercedes Benz». Походження цього колеса невідоме, здобуте у позапроцесуальний спосіб, що робить висновок експертизи недопустимим доказом.

Надаючи оцінку таким твердженням суд враховує, що після проведеного обшуку автомобіля «Mercedes Benz» сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 , постановою слідчого автомобіль було визнано речовим доказом, а ухвалою слідчого судді на нього було накладено арешт (а.с. 159-164 т. 14).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/117-21/806-кр-ТР від 24.06.2021, «слід фрагменту бігової доріжки протектора шини транспортного засобу, зафіксований у гіпсовому зліпку розміром 397х232х28 мм міг бути залишений протектором шини колеса автомобіля марки «Mersedes Benz», н.з. НОМЕР_1 , наданого на дослідження, або іншим колесом транспортного засобу з аналогічним рельєфним малюнком протектора шини та розмірними характеристиками» (т. 14- а.с. 69-81).

Постанова про призначення трасологічної експертизи та зміст самого висновку експерта містять посилання на те, що 18.06.2021 було проведено огляд автомобіля марки «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого було вилучено колесо останнього.

При цьому суд враховує, що у випадку, коли автомобіль у передбаченому КПК порядку визнаний речовим доказом та ухвалою суду на нього накладено арешт, то огляд транспортного засобу додаткового дозволу суду на проникнення до автомобіля не потребує.

Поряд з цим, слід враховувати, що колесо від автомобіля є його конструктивною складовою, невід'ємною частиною і водночас, за необхідності, може бути окремим об'єктом експертного дослідження, що не суперечить вимогам КПК України.

Варто зауважити, що сторона захисту, стверджуючи на недопустимості висновку експерта, об'єктом дослідження якого було саме це колесо, не ставила питання про проведення додаткової або повторної експертизи з метою перевірки чи спростування належності цього колеса саме до автомобіля марки «Mercedes Benz».

В свою чергу, експерт у своєму дослідженні детально описав об'єкт дослідження- колесо, вказавши його маркувальні позначки заводу виробника з розмірними характеристиками: «Kleber Krisalp HP3 215/60R16 99H», які також чітко видно й на зображеннях колеса, наданого на дослідження.

При цьому, всі чотири колеса автомобіля «Mercedes Benz», н.з. НОМЕР_1 , огляд якого було здійснено 16.06.2025 (т. 25, а.с. 185) у порядку ст. 333 КПК України (використання якого під час вчинення крадіжок захистом не заперечувалось) мали аналогічні зазначення бренду «Kleber», маркувальних позначок заводу виробника та розмірних характеристик, що також підтверджується й відеозаписом огляду.

Обвинувачений ОСОБА_12 , власник цього транспортного засобу не заперечував та не спростовував використання коліс із шинами саме цього виробника та саме таких розмірних характеристик.

З наведених підстав у суду відсутні сумніви щодо походження колеса, наданого на експертизу, з огляду на що суд відхиляє доводи захисту щодо недопустимості висновку експерта.

Щодо доводів захисту стосовно проведення обшуку гаража № 187 неуповноваженим слідчим

Обгрунтовуючи цю позицію сторона захисту посилалась на те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук від 29.12.2020, а групу слідчих у кримінальному провадженні було призначено лише 11.01.2021. Тобто на момент прийняття слідчим суддею відповідного рішення слідчий ОСОБА_97 ще не був у групі слідчих. В свою чергу, слідчий ОСОБА_98 який на той момент був єдиним слідчим не надав ОСОБА_99 доручення на проведення обшуку у порядку ст. 40 КПК.

Надаючи оцінку таким твердженням суд враховує сталу судову практику щодо питань надання судом дозволу на проведення обшуку.

Так, у постанові ККС ВС від 24.06.2020 (справа № 205/440/15-к, провадження № 51-847км20) Суд зазначив: «Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 235 КПК, визначення конкретної особи, якій надається дозвіл на проведення обшуку, не є обов'язковим елементом ухвали слідчого судді про надання такого дозволу, а, згідно з ч. 1 ст. 236 КПК, ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором, тобто, не обов'язково тією самою особою, що звернулася до слідчого судді за отриманням дозволу на проведення обшуку».

У постанові ККС ВС від 11.04.2023 (справа № 362/1980/17, провадження № 51-4594км21) Суд зробив такий висновок: «Суд зазначає, що слідчий суддя надає дозвіл на втручання в права і свободи людини стороні обвинувачення, а не певній посадовій особі.

У постанові ККС ВС від 07.10.2020 суд зробив такий висновок: «Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 236, 37, 39 КПК дає підстави до висновку, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво в порядку ст. 37 КПК, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування в порядку ст. 39 цього Кодексу….. Приписи ст. 235 КПК не зобов'язують слідчого суддю в ухвалі зазначати прокурора чи слідчого, який буде проводити обшук, натомість ухвала слідчого судді має містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Тобто, процесуальний закон зобов'язує слідчого суддю встановити, що клопотання надійшло від уповноваженої особи - прокурора, включеного до групи прокурорів, або слідчого, якому доручено здійснювати розслідування, в порядку статей 37, 39, 216 КПК. … Системне тлумачення норм, передбачених статтями 36, 40, 235, 236 КПК, не дає підстав для твердження про те, що до компетенції слідчого судді належить визначення як конкретного слідчого або прокурора, що мають здійснювати таку слідчу (розшукову) дію, так й інших осіб, що будуть приймати участь у проведенні обшуку (понятих, працівників оперативного підрозділу, спеціалістів та ін.).»

Слідчий, який входить до групи слідчих, має право здійснювати обшук. Положеннями ст. 235 КПК передбачено, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна, крім іншого, містити відомості про прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук. Вказаною нормою не передбачено обов'язкової наявності таких відомостей щодо особи, яка буде проводити цю слідчу дію (Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.07.2023 у справі № 335/4728/19 (провадження № 51-186км19).

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи не визначає конкретного слідчого або прокурора, які можуть здійснити обшук на підставі цієї ухвали, і обшук може бути проведений будь-яким прокурором, призначеним здійснювати процесуальне керівництво, або слідчим, визначеним керівником органу досудового розслідування. У кримінальному провадженні спірний обшук проводився слідчим за участю спеціаліста, прокурора, понятих та оперуповноважених. Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення (Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 03.10.2023 у справі № 487/5033/18 (провадження № 51-3974км19).

При цьому, слід розрізняти два незалежні один від одного етапи- звернення до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на обшук та його розгляд та безпосередньо виконання ухвали про обшук.

При цьому, на першому етапі обов'язковість входження до групи слідчих визначена для особи, яка звернулась до суду з клопотанням про дозвіл на обшук.

На другому етапі- виконання ухвали, обов'язковість входження до групи слідчих визначена для слідчих, які безпосередньо її виконують.

Однак, ані закон, ані судова практика не пов'язують належність суб'єкта, який здійснив обшук з перебуванням його у групі слідчих не лише на час проведення обшуку, але і на час розгляду клопотання про дозвіл на обшук.

Аналіз наведеної судової практики у сукупності з правилами проведення обшуку, визначеними процесуальним законом, дає підстави для висновку про те, що не входження до групи слідчих на момент звернення до суду із клопотанням про проведення обшуку слідчого, який його провів не зумовлює незаконність цього обшуку за умови, що на момент обшуку ця особа є у групі слідчих.

Крім того, суд також враховує, що вимог про реалізацію слідчим своїх обов'язків із забезпечення досудового розслідування виключно шляхом надання слідчому, який входить до складу групи слідчих, письмових доручень на проведення обшуку, кримінальний процесуальний закон не містить, зокрема, не вимагає виключно письмової форми до організаційного забезпечення проведення обшуку й ст. 40 КПК, що спростовує доводи захисту в цій частині.

Отже обшук проведений повноважною особою з дотриманням як порядку, встановленого статтями 40, 234, 235, 236 КПК, так і загальних засад кримінального провадження, закріплених в статтях 9, 13 цього Кодексу, процесуальний дозвіл на проведення слідчої дії отриманий уповноваженим суб'єктом у встановленому законом порядку. В цьому кримінальному провадженні відсутні будь-які підстави стверджувати, що слідчий без відповідного доручення діяв поза межами своїх повноважень.

Зазначене вище дає суду підстави для висновку про те, доводи сторони захисту про недопустимість протоколу обшуку як доказу через відсутність в матеріалах кримінального провадження письмового доручення слідчого позбавлені підстав, у зв'язку з чим суд їх відхиляє.

Щодо недопустимості, на думку захисту, протоколів огляду місця події від 04.01.2021, 21.01.2021 та 22.01.2021 у зв'язку з проведенням таких оглядів неналежним суб'єктом

Обгрунтовуючи недопустимість зазначених доказів захист посилався на те, що 04.01.2021 слідчим ОСОБА_100 було проведено огляд місця події - автошляху «Полтава-Олександрія М-22». Однак група слідчих, до якої увійшов ОСОБА_97 була створена лише 11.01.2021, як це вбачається зі змісту наданої прокурором постанови від 11.01.2021.

В свою чергу, безпідставним є твердження сторони захисту про проведення оглядів 21.01.2021 та 22.01.2021 неуповноваженим слідчим, оскільки станом на момент проведення цих оглядів він був у складі групи слідчих.

Водночас, стороною обвинувачення не було надано до суду протокол огляду місця події від 04.01.2021, згідно з яким слідчим ОСОБА_100 було проведено огляд місця події - автошляху «Полтава-Олександрія М-22», на який посилається захист у своєму клопотанні.

З цих підстав суд не надає оцінку доводам сторони захисту у цій частині.

Щодо інших доводів сторони захисту.

У цьому провадженні суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

При цьому суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів учасників справи, суд вважає, що ключові аргументи доводів сторін отримали достатню оцінку.

Поряд з цим, надавши оцінку всім без винятку твердженням захисту, суд наголошує на тому, що істотність порушень, на які звертає увагу сторона захисту, з огляду на положення ст. 87 КПК, не може бути безумовною підставою для визнання доказів недопустимими. Ці недоліки були оцінені судом в контексті достовірності відомостей, відображених в протоколах слідчих дій та письмових документах, а також їх достатності для встановлення тих обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, у сукупності з іншими представленими доказами.

Формальні недоліки наданих потерпілими документів не слугують підставою для їх неврахування судом, а формальні недоліки оформлення протоколів самі по собі не дають підстав для висновку про недопустимість їх результатів, оскільки не будь- яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Формальні зауваження, які не впливають на зміст проведених слідчих дій, не можуть нівелювати докази у цілому.

Формулювання обвинувачення яке пред'явлене обвинуваченим і визнане судом недоведеним

По епізоду № 2

Обгрунтовуючи пред'явлене обвинувачення за цим епізодом прокурор посилався на:

-заяву директора товариства про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 91 т. 11);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.06.2020, відповідно до якого ОСОБА_101 повідомив про наступні обставини: 04.06.2020 в період часу 20:30 по 23:00 знаходячись на відрізку автомобільної дороги між м. Кременчук та м. Липове Глобинського району Полтавської області, невідомі особи таємно, шляхом вільного доступу здійснили крадіжку фунгіциду Оріус з рефрижератора автомобіля марки «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_24 (а.с. 80 т. 11);

- протокол огляду місця події від 05.06.2020, згідно з яким було проведено огляд (на підставі добровільної згоди ОСОБА_102 (т. 11 а.с. 81) автомобіля марки «ISUZU» NQR71R, д. н. з. НОМЕР_24 , білого кольору, який знаходиться на автомобільній парковці поруч з кафе «БВН» в с. Липове Глобинського району Полтавської області. На час огляду візуальних механічних пошкоджень немає. В ході огляду виявлено відсутність фунгіцид «Оріус ЕВ» ( а.с. 82 т. 11);

- фотографії із зображенням запірного пристрою на автомобілі (а.с. 95 - 100 т. 11);

- претензію, заявлену ТзОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП» - до ТзОВ «ВП ТРАНС ЛОГІСТИК» про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 282 107,38 грн, внаслідок втрати вантажу, а саме 535 л. фунгіциду Оріус ЕВ -5л (а.с. 103 т. 11);

- претензію за вих № 222 від 17.07.2020, заявлену ТзОВ «АДАМА УКРАЇНА» - до ТзОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП» про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 282 107,38 грн, внаслідок втрати вантажу, а саме засобу захисту рослин фунгіцид Оріус ЕВ -5л, в обсязі 535 л (а.с. 104 т. 11);

- товаро-транспортну накладну № 3426-2 від 04.06.2020 із зазначенням автомобіля Ісудзу НОМЕР_24 , водія ОСОБА_102 , автомобільного перевізника ТОВ «ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК» на замовлення ТОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП», замовника- ТОВ «АДАМА Україна», вантажовідправника- «Степова» для ТОВ «АДАМА Україна», вантажоодержувача АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА ІК ТОВ, адреси пункту навантаження- Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова, 2, пункту розвантаження- у м. Вінниця, відомості про вантаж: фунгіцид Оріус ЕВ -5л - 535 л (а.с. 183 т. 11);

- роздруківку з GPS- навігатора, яка містить інформацію про рух вантажного автомобіля марки «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_24 під керуванням ОСОБА_102 в період часу від 07:07 год 04.06.2020 по 17:14 год 05.06.2020 з детальною інформацію про місцезнаходження автомобіля у конкретний час, місця зупинок автомобіля (а.с. 145-182 т. 11); - КОРОТКО

- договір перевезення № 26/01 від 19.01.2020 між ТзОВ «ЕВЕЙЛ ГРУП» («Замовник») та ТОВ «ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК» («Перевізник») за умовами якого перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує перевезення, довірених замовником та прийнятих від замовника /вантажовідправника вантажів, автомобільним транспортом, як територією України, так і за її межами, а також може надавати/організовувати інші додаткові послуги, про надання яких сторони дійшли згоди в заявці чи додатковій угоді. Розмір оплати послуг Перевізника визначається в кожному випадку окремо за взаємною згодою сторін. Перевізник несе матеріальну відповідальність за втрату, пошкодження, псування вантажу в межах його дійсної вартості, оголошеної вартості (а.с. 185- 191 т. 11);

- акт виявлення невідповідності товару за кількістю/якістю № 1 від 05.06.2020 в м. Вінниця, складеним представниками покупця у складі трьох осіб, яким встановлено відсутність товару Фунгіцид Оріус ЕВ - 5 л, загальним об'ємом 535 л (а.с. 192 т. 11);

- прайс- лист на 2020, дійсний з 20.03.2020, згідно з яким Фунгіцид Оріус ЕВ - 5 л вартує - 16,47 $ С (а.с. 193 т. 11);

- договір поставки № 66/2020 від 08.10.2019 між ТОВ «АДАМА Україна» («Постачальник») та ТОВ «АГРАРНА ПЕРСПЕКТИВА І К» («Покупець») за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товари визначені в Додатку № 1 «Специфікація» до договора («товар»), а покупець прийняти та оплатити поставлений товар. Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю (видимі дефекти) на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній. Якщо під час приймання товару виявлено видимі дефекти (пошкодження упаковки, нестача), уповноваженні представники покупця та постачальника складають акт та надсилають його на адресу постачальника протягом п'яти днів з дня поставки. Постачальник розглядає акт та надає відповідь на нього протягом п'яти днів з дня отримання. Постачальник несе відповідальність за якість товару у випадку якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту (а.с. 194-197 т. 11);

- митну декларацію, відповідно до якої одержувачем є ТОВ «АДАМА УКРАЇНА», країна відправлення Ізраїль, вантаж- Фунгіцид Оріус ЕВ, ціна товару 920808,00 ( (а.с. 198 т. 11);

- експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № В-534 від 02.09.2020, згідно з яким вартість фунгіциду Оріус ЕВ, визначена власником вантажу ТОВ «АДАМА УКРАЇНА», входить в діапазон ринкових цін аналогів та становить 527,31 грн/л з врахуванням ПДВ. Вартість збитків, заподіяних власнику внаслідок крадіжки 535 літрів товару, становить 282 107,38 грн (а.с. 200- 205 т. 11);

- покази свідка ОСОБА_102 , який зазначив, що він працював водієм та експедитором ТОВ " ТРАНС Логістик" влітку 2021 року. Повідомив, що у вказаний період він виконував рейс на авмобілі ISUZU НОМЕР_24 - рефрижератор за маршрутом с. Степове - м. Вінниця та перевозив товар, а саме: сільськогосподарську хімію, більш точно не пам'ятає. Крім цього, повідомив, що автомобіль був оснащений GPS системою, а ззаду автомобіль на дверях має навісний замок. Зазначив, що у м. Кременчук ним було оглянуто автомобіль, будь-яких ушкоджень - не виявлено. Свідок вказав, що на межі між Полтавською та Черкаською областями у темну пору доби, під час зупинки він виявив недостачу вантажу, а саме по: трасі від м. Кременчука у напрямку до м. Черкаси. Зауважив, що задні двері машини були прикриті, замок відсутній. Повідомив, що товар знаходився у пластикових коробах, кількості не пам'ятає, однак при відкритті автомобіля свідок виявив нестачу вантажу, лише пусті палети. Повідомив, що під час руху транспортного засобу двері самі по собі відчинитися не можуть. Зауважив, що на вказаний вантаж, зокрема, він отримав ТТН. Вказав, що під час руху автомобіля підозрілих маневрів інших транспортних засобів не помічав. Зауважив, що дорога по вказаному напрямку була погана, тому він рухався не швидко. Свідок вказав, що відразу після виявлення крадіжки він повідомив про вказану подію працівникам поліції та керівництву. За вказаним фактом було складено відповідні документи. Після чого, свідок отримав вказівку рухатися далі за маршрутом;

- покази представника потерпілого ОСОБА_23 , який суду повідомив про те, що між ТОВ «Евейл груп» та ТОВ "ВМ Транс Логістик" укладено договір про співпрацю на перевезення. Зауважив, що ТОВ «Евейл груп» має також договір на перевезення вантажу з ТОВ «Адама Україна». Вказав, що водій ОСОБА_103 здійснював перевезення вантажу на транспортному засобі ISUZU д.н.з. НОМЕР_25 за маршрутом м. Дніпро (місце завантаження) - м. Вінниця (місце розвантаження), вказаний автомобіль був запломбований на підприємстві, та на ньому було встановлено GPS навігацію. Вказав, що відповідно до відомостей системи GPS водій зупинок за маршрутом не здійснював, окрім зупинки між м. Кременчук та м. Золотоноша за особистою потребою та саме в цей час водій виявив крадіжку товару та зірвані замки на дверях причіпу. Далі водій зробив фото причіпу, зателефонував йому та повідомив про вказану подію. Свідок сказав водію, щоб той викликав поліцію. Після цього на місці працювала слідчо-оперативна група, яка зафіксувала факт викрадення та пошкодження замків. Повідомив, що викраденим товаром був фунгіцид у кількості 535 літрів, який перевозився в каністрах об'ємом по 5 л. Після цього автомобіль поїхав на місце розвантаження для того, щоб кінцевий отримувач товару впевнився у його відсутності. У м. Вінниця було складено акт невідповідності у присутності водія і представника складу ТОВ «Аграрна перспектива». Представник потерпілого зазначив, що особисто бачив зірвані замки та відсутність товару, коли авто прибуло на місце розвантаження та робив відповідні фотографії. Вказав, що оскільки ТОВ «Евейл груп», яке винаймало у нього автомобіль, не виконало зобов'язання перед ТОВ «Адама Україна» щодо перевезення фугніциду, то ТОВ «Адама Україна» звернулося з претензією до ТОВ «Евейл груп» на відшкодування шкоди. Тому, відповідно, ТОВ «Евейл груп», маючи договірні відносини з ТОВ "ВМ Транс Логістик", заявив претензію саме до ТОВ "ВМ Транс Логістик". На обгрунтування розміру завданої шкоди посилався на наявні претензії від товариств та вантажну декларацію, яка містить ціну викраденого товару. Зазначив також про те, що самостійно звертався до торгової палати та проводив експертизу, яка встановила, що сума завданих йому збитків становить 282107,00 грн. Зауважив, що ТОВ "ВМ Транс Логістик" здійснює відшкодування збитків ТОВ «Евейл груп». Вказав, що надавав слідчому фотознімки пошкодженого причіпа, які робив сам та фотознімки, які робив водій. Цивільний позов не заявляв.

Досліджені судом докази є належними для підтвердження обставини, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України- події кримінального правопорушення.

Однак, суд вважає недоведеною стороною обвинувачення обставину, визначену п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України- винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені свою причетність до вчинення крадіжки фунгіциду заперечували.

Письмові документи, досліджені судом та показання представника потерпілого не вказують на причетність обвинувачених до цієї події.

Свідок ОСОБА_101 - водій транспортного засобу, з якого було вчинено крадіжку безпосередньо не бачив осіб, які її вчинили.

Очевидці події відсутні.

В ході проведених обшуків за місцем проживання всіх обвинувачених, у транспортних засобах, які перебували у їх користуванні та інших приміщеннях не було знайдено жодного доказу, який міг би вказувати на причетність обвинувачених до цього епізоду, як і не було знайдено безпосередньо викрадених каністр з фунгіцидами.

Таким чином суд доходить висновку про те, що в ході судового слідства прокурором не було надано жодних доказів причетності обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення за вказаним епізодом.

За наведених обставин обвинувачених необхідно виправдати за недоведеності їх вини у вчиненні кримінального правопорушення по епізоду 2.

Щодо вчинення кримінальних правопорушень у складі організованої групи.

У обвинувальному акті прокурор вказував на те, що інкриміновані обвинуваченими кримінальні правопорушення було вчинено ними у складі організованої групи.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року зазначено, що відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Так, за п. 24 зазначеної Постанови злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину. Відповідно до статті 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» № 13 від 23.12.2005 року, утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукання співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складення плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для заняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. Та відповідно до п.9 під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.

Висновок щодо визначення вчинення злочину організованою групою як окремою (складною) формою співучасті (сумісної злочинної діяльності) міститься у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2015 року в справі № 5-38кс14, прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

У вказаній постанові зазначено, що у разі вчинення злочину стійким об'єднанням необхідно обов'язково встановити факт існування такого об'єднання та визначити його вид як організованого. Суб'єкт кваліфікації повинен виходити за межі події злочину, поглиблюючись в юридичну природу розвитку та злочинної діяльності відповідного об'єднання.

Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

Утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об'єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов'язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об'єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозв'язку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин.

Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу.

Належить ураховувати, що співучасть у злочині не є тотожним поняттям співучасті в злочинній діяльності, оскільки співучасть у злочині полягає у взаємодії співучасників, спрямованій лише на забезпечення злочинного результату, співучасть же у злочинній діяльності передбачає забезпечення не тільки злочинного результату, але й збереження самого об'єднання на майбутнє (як цілісного суб'єкта злочинної діяльності).

У судовому рішенні має бути наведено не тільки докази щодо конкретного злочину, вчиненого злочинним об'єднанням, але й стосовно діяльності винних, безпосередньо пов'язаної з утворенням такого об'єднання (від ситуативних дій осіб, які мали наміри поєднати свої умисли щодо утворення злочинного об'єднання з метою вчинення конкретних злочинів, до цілком змістовних зв'язків цих осіб, які набувають по суті статусу учасників такого об'єднання, яке за своїми видовими характеристиками точно відповідає законодавчо визначеному його змісту).

Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2015 року указав, що задум (намір) обвинуваченого організувати (утворити) стійке злочинне об'єднання - організовану групу і саме реалізація цього задуму відбулися одномоментно зі вступом до «утвореної» групи на початку квітня 2010 року чотирьох давніх знайомих.

Фактичну ж основу кваліфікації дій обвинуваченого склали дані про те, що він під впливом корисливого мотиву з метою заволодіння майном громадян підшукував співучасників, які могли поділяти його наміри (задуми); залучав цих осіб до вчинення конкретних злочинів (розбоїв і грабежів); керував підготовкою запланованих діянь; спрямовував зусилля співучасників на безпосереднє виконання об'єктивної сторони злочинів (дій виконавців).

Оцінивши зазначені обставини, Верховний Суд України у постанові від 19 лютого 2015 року дійшов висновку, що діяння обвинуваченого, які передували вчиненню інкримінованих злочинів, і ті, які свідчили про їх реалізацію, за своїми ознаками мали розцінюватись не як організація (утворення) стійкого злочинного об'єднання (організованої групи) і вчинення злочинів у складі саме такої (складної) форми співучасті, а як організація конкретних злочинів і їх вчинення за попередньою змовою групою осіб, тобто в менш складній формі співучасті.

У наведеній постанові Верховний Суд України сформулював висновок про визначення вчинення злочину організованою групою як окремою (складною) формою співучасті (сумісної злочинної діяльності), який полягає в наступному: для визнання групи організованою недостатньо встановлення наміру одного (декількох) осіб займатися злочинною діяльністю, якими б широкомасштабними не були їх плани. Самі по собі наміри можуть свідчити лише про можливу перспективу розвитку групи, але не про рівень цього розвитку.

За змістом ч. 3 ст. 28 КК України злочин може бути справою організованого об'єднання лише в тому випадку, коли таке об'єднання утворено попередньо, звідси, має бути доведено, що вчиненню злочину організованою групою передували дії щодо її утворення.

Конструктивною ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму співучасті, є не попередня змова, а стійкість групи, тобто набуття нею таких внутрішніх механізмів, які убезпечують її існування, і спроможність протидіяти дезорганізуючим факторам (зовнішнім чи внутрішнім).

Стійкість злочинного об'єднання (організованої групи) не можна розуміти тільки як ступінь деталізації злочинного плану і розподілу обов'язків між учасниками об'єднання. Ці критерії не є свідченням стійкості, а, як правило, визначаються характером злочину, який готується.

На підставі оцінки наданих доказів суд дійшов висновків про відсутність у діях обвинувачених кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину в складі організованої групи. При цьому суд вказує на необґрунтованість висунутого обвинувачення у цій частині та не підтвердження під час розгляду кримінального провадження зазначених органом досудового розслідування даних щодо попередньої зорганізованості обвинувачених у спільне об'єднання (організовану групу) для готування або вчинення двох чи більше злочинів, стійкості такого об'єднання, об'єднаності злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, обізнаності всіх учасників групи з таким планом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті органу досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_12 створив та очолив організовану групу, до якої залучив ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , розробив план злочинної діяльності. Це злочинне об'єднання, за версією сторони обвинувачення, було стійким, об'єднаним єдиним планом з розподілом функцій кожного співучасника, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім членам групи, з подальшим чітким його виконанням.

На підтвердження такої позиції в обвинувальному акті наведені твердження, що ОСОБА_12 :

- є ініціатором створення організованої групи та її організатором,

- керував діями учасників групи,

-підшукав, об'єднав та спрямував учасників групи на вчинення злочинів, розподіливши між ними ролі,

- розробив план злочинної діяльності по незаконному заволодінню чужим майном,

- контролював та керував діями учасників групи,

- ретельно підшукував сам місця для вчинення злочинів,

- з'ясовував умови і обставини (місце, час), при яких повинен скоюватись злочин,

- підготував інструмент для проникнення у замкнений напівпричеп, придбав альпінійське спорядження,

- забезпечував зберігання викраденого майна,

- вживав заходів до його приховування та реалізації,

- підшукував канали збуту та в подальшому збував його,

- займався розподілом грошових коштів, здобутих злочинним шляхом та вкладав їх на забезпечення існування злочинної групи.

Однак, такі твердження сторони обвинувачення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Стороною обвинувачення не було надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд зауважує про відсутність доказів на підтвердження того, що учасниками групи був розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), заходи щодо прикриття своєї діяльності, збуту викраденого майна, розподілу грошових коштів, тощо, а наведені прокурором у обвинувальному акті доводи не підтверджені та не можуть беззастережно вказувати на ознаки зорганізованості обвинувачених, притаманні організованій групі. Посилання обвинувачення на те, що ОСОБА_12 є організатором організованної групи будь- якими доказами в судовому засіданні не підтвердилося.

При цьому, як вбачається зі змісту пред'явленого обвинувачення ОСОБА_12 на початку квітня 2020 року створив організовану групу, тобто вчинив усі вище перераховані дії, а вже 02 квітня 2020 року обвинувачені вчинили крадіжку у складі організованої групи. Тобто за версією обвинувачення створення організованої групи і вчинення першого кримінального правопорушення у складі організованої групи відбулись одномоментно. Зазначена версія, окрім того, що не доведена жодним належним та допустими доказом, вона ще суперечить правовій природі, меті та функціональній спрямованості організованої групи.

Натомість вказані стороною обвинувачення доводи про те, що всі обвинувачені знайомі між собою протягом певного часу та вчинили ряд аналогічних злочинів, навіть з частковим розподілом функцій підтверджують попередню змову групи осіб, яка не є організованою, а ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є співвиконавцями злочинів.

В свою чергу, доведені в ході розгляду кримінального провадження обставини щодо використання обвинуваченими під час вчинення крадіжок автомобіля, що належить ОСОБА_12 та виявлення під час обшуків частини викраденого майна за місцем проживання ОСОБА_12 та у орендованому ним гаражі не є достатніми для висновку про те, що ОСОБА_12 діяв як організатор злочинної групи.

За вимогами ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування дії обвинувачених кваліфіковані, в тому числі, за кваліфікуючою ознакою- вчинення крадіжки у складі організованої групи.

Оцінивши в сукупності дослідженні по справі докази, суд дійшов до висновку, що вказана кваліфікація дій обвинувачених, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Отже, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту створення та існування організованої групи, вчинення обвинуваченими крадіжок у складі організованої групи, суд дійшов висновку про необхідність виключення з пред'явленого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 обвинувачення кваліфікуючої ознаки - вчинення злочинів у складі організованої групи.

Кваліфікація дій обвинувачених

Вирішуючи питання правової кваліфікації дій обвинувачених, суд дійшов таких висновків.

Щодо вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою

Визначення поняття співучасті надане у статті 26 КК України. Згідно із зазначеним нормативним визначенням співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення. При цьому статтею 27 КК надане визначення видів співучасників, якими є: виконавець, організатор, підбурювач та пособник. Слід зазначити, що у пункті 24 Постанови № 10 від 06.11.2009 роз'яснено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб'єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Верховний Суд (далі - ВС) у постанові від 14.11.2019 (справа № 710/439/17) зазначив, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає з частини другої статті 28 КК, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо. Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому конклюдентними вважають мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи. Це, наприклад, обмін жестами, мімікою, певними рухами, внаслідок чого дії співучасників стають узгодженими.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 14.05.2020 (справа 405/2648/18) ВС роз'яснив, що для висновку про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину досить встановлення узгодженості їхніх дій. Зокрема, як зазначив ВС у згаданій постанові, про наявність попередньої змови групи осіб на вчинення злочину вказує узгодження співучасниками предмета злочину, місця, часу, способу вчинення та змісту функцій, які будуть здійснювати співучасники. Попередня змова може мати місце не лише в усній або письмовій формах, а й за допомогою конклюдентних дій, зокрема, безпосередньо через поведінку співучасників, яка свідчить про їх намір вчинити злочин.

У постанові від 10.12.2020 (справа 464/710/18) ВС зауважив, що домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов'язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.

За встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин слід зробити висновок про те, що обвинувачені діяли за попередньою змовою.

Щодо таємності

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації дій обвинувачених суд враховує, що на час заволодіння майном потерпілих обвинувачені вважали, що за їх діями ніхто не спостерігає. Зазначені показання обвинувачених в судовому засіданні сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому суд вважає, що заволодіння майном потерпілих відбулось саме таємно, тобто шляхом вчинення крадіжки.

Щодо повторності

Згідно з приміткою 1 до статті 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 32 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

ВС у постанові від 11.12.2019 (справа № 274/2956/17) дійшов висновку, що пункт 3 постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», зокрема те, що «для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин», може бути застосовано, коли всі епізоди злочинної діяльності є предметом одного судового розгляду, оскільки за таких умов суд безпосередньо досліджує докази та у вироку робить висновок про доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами злочинів, які інкриміновані обвинуваченому. Також ВС констатував, що правові норми презумпції невинуватості за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, а також наявність не розглянутого по суті кримінального провадження не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов'язку доказування відповідно до вимог частини першої статті 92 КПК.

Суд також враховує висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зроблений у постанові від 14.09.2020 (справа № 591/4366/18), відповідно до якого єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.

За наведених обставин, враховуючи встановлені в ході розгляду кримінального провадження обставини, дії обвинувачених, починаючи з кримінального правопорушення, вчиненого вдруге (за епізодом 3), слід кваліфікувати за ознакою повторності.

Щодо вчинення кримінальних правопорушень з проникненням у сховище

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей і мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.

Багажні відділення автомобілів, зокрема й вантажних, а також причепи чи напівпричепи дозволяють використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції як для перевезення багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.

Тож суд дійшов висновку, що наявність засобів охорони транспортного засобу, в тому числі й технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що міститься у причені чи напівпричепі, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.

У постанові від 18.04.2018 (справа №569/1111/16-к) ВС наголосив, що необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь-яким способом. З урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до багажного відділення автомобіля, причепа чи напівпричепа шляхом подолання різними способами засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, становить ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.

Зазначені висновки суду узгоджуються з висновком ВС у справі № 653/3/18 (провадження № 51-5932км19), а також у постановах ВС від 19.03.2019 (справа 476/921/17), від 20.08.2019 (справа 686/12526/17), від 28.11.2019 (справа 688/2217/18).

Щодо великих розмірів

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинувачених в частині вчинення крадіжки у великих розмірах, суд прийшов до висновку, що відповідно до примітки 3 до ст. 185 КК України, положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ, п. 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу України, ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», розмір спричиненої потерпілому ОСОБА_62 матеріальної шкоди (398709,60 грн) перевищує 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, що становить 262750,00 грн, відтак- дії обвинувачених за епізодом 3 слід кваліфікувати за ознакою вчинення крадіжки у великих розмірах.

Водночас, відсутні підстави кваліфікувати дії обвинувачених за цією ознакою за іншими епізодами, оскільки станом на момент вчинення інших кримінальних правопорушень розмір спричиненої потерпілим шкоди не перевищував встановлений законом поріг.

Щодо замаху

Згідно з роз'ясненнями, наданими у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Згідно з частиною першою статті 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. За частиною 3 вказаної статті замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Якщо особу було помічено під час викрадення майна, яке під час втечі було залишено на місці вчинення злочину, дії особи слід кваліфікувати як незакінчений замах на крадіжку. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 204/5202/16-к (провадження № 51-1922км18).

За обставинами справи, ОСОБА_12 , проникнувши всередину до напівпричепа з метою викрадення майна зрозумів, що дії обвинувачених були виявлені водієм. Відразу після цього він повернувся до автомобіля Мерседес, залишивши майно, яким обвинувачені намагалися таємно заволодіти.

За таких обставин за епізодом 4 в діях обвинувачених має місце незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.

Остаточна кваліфікація дій обвинувачених

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по епізоду 1 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по епізоду 3 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, у великих розмірах.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по епізоду 4 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по епізодах 5, 6, 7 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченим, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ними злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, відношення обвинувачених до скоєного.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

За кваліфікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченими за ч. 3 та 4 ст. 185 КК України є тяжкими злочинами.

Призначаючи покарання за вчинені обвинуваченими злочини у межах, встановлених у санкції ч. 3, 4 ст.185 КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, суд враховує обставини їх скоєння, кількість вчинених злочинів та ступінь їх тяжкості, характер та ступінь участі кожного обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, розмір завданої та невідшкодованої шкоди, особу винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

При призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

Обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є часткове відшкодування шкоди потерпілим.

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання ОСОБА_13 судом не встановлені.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 судом не встановлено.

Суд враховує, що в суді обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вказали про те, що щиро шкодують про вчинене.

Проте, суд не знаходить підстав для визнання цієї обставини, як такої що пом'якшує їх покарання. Формальна вказівка на те, що вони шкодують не може слугувати підставою для визнання наявності в обвинувачених щирого каяття, оскільки судом не встановлено відповідного ставлення до скоєного, належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки, її осуд, що також не підтверджено конкретними діями з боку обвинувачених.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання (Постанова ВС у справі № 643/13256/17 (провадження № 51-2221км19).

Щире каяття можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Вирішальним є встановлення факторів, які б свідчили про справжність, щирість визнання вини, шляхом відповідного ставлення до скоєного, що передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (Постанова ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51- 5093км23).

Однак, протягом судового розгляду обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_14 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнали частково, а обвинувачений ОСОБА_13 взагалі не визнав. Протягом досудового розслідування та судового розгляду обвинувачені не вчиняли дій, спрямованих на виправлення ситуації. При цьому, обвинувачені, маючи можливість працювати, завдану шкоду почали відшкодовувати вже перед закінченням судового слідства та відшкодували її лише частково.

Поведінка обвинувачених під час досудового розслідування, при розгляді провадження в суді не свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд. Натомість, поведінка обвинувачених під час розгляду кримінального провадження у суді переконала суд у відсутності у них глибоких внутрішніх переживань з приводу вчиненого, морального засудження своєї протиправної поведінки, докорів сумління, готовності понести кримінальну відповідальність, а відтак- відсутності щирого каяття.

Суд також наголошує й на тому, що обвинувачені не сприяли досудовому розслідуванню та розкриттю кримінальних правопорушень. Обвинувачений ОСОБА_14 про це повідомив у ході допиту. А обвинувачений ОСОБА_12 , хоча і приймав участь у слідчому експерименті, однак, з огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини, не повідомив усіх обставин, зокрема, щодо участі ОСОБА_13 .

Слід враховувати, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: - повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, - надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, - викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, - видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину (Постанова ВС у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20).

Також суд приймає до уваги загальний розмір спричиненої потерпілим шкоди, який становить 525897,94 грн.

Суд враховує, що в діях обвинувачених наявні відразу чотири кваліфікуючі ознаки таємного викрадення чужого майна.

Крім того, суд враховує, що роль обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні злочинів є більш значною та суттєвою, порівняно із діями ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Суд також враховує дані про особу кожного обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_12 вину визнав частково, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_104 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , одружений з 10.06.2025, з 13.03.2025 прийнятий на роботу в ТОВ «Геотоп», за місцем роботи характеризується позитивно, відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_105 та потерпілому ОСОБА_62 у розмірі 131111, 50 грн.

Обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні злочинів не визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_106 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання якої сплачує аліменти, заборгованість зі сплати яких відсутня та малолітню доньку ОСОБА_107 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одружений, дружина - ОСОБА_108 є отримувачем допомоги в Управлінні соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у розмірі 8000,00 грн в місяць.

Обвинувачений ОСОБА_14 вину визнав частково, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, під наглядом у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, з 11.08.2025 одружений з ОСОБА_109 , згідно з довідкою ОСББ № 2 від 18.07.2025 винаймає квартиру за договором оренди в будинку по АДРЕСА_13 , де проживає з 18.11.2020 разом з ОСОБА_110 та ОСОБА_111 , разом з тим, згідно з рішенням суду від 22.04.2025, що набрало законної сили 23.05.2025 є опікуном свого батька ОСОБА_112 , який судом визнаний недієздатним, позитивно характеризувався за місцем навчання протягом 2015-2019 років, неодноразово був нагороджений грамотами за перемоги у спортивних змаганнях, активну участь у спортивному житті навчального закладу, позитивно характеризувався за місцем роботи ПАТ «КВБЗ» за період з 2022 по 2023 роки, частково відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_62 у розмірі 10000,00 грн.

Суд враховує, що потерпілий ОСОБА_37 у поданій до суду заяві вказав, що вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, однак ця думка не є для суду вирішальною.

Приймаючи до уваги всі без винятку вищенаведені обставини у їх сукупності, суд вважає необхідним призначити покарання:

ОСОБА_12 :

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_13 :

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_14

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На думку суду, саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд вважає можливим призначити кожному обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі враховуючи наявність встановлених індивідуальних обставин щодо кожного з них, що перераховані вище.

Так, хоча роль ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень була більш вагомою, проте він відшкодував потерпілим більшу частину спричиненої шкоди. Також суд врахував посткримінальну поведінку обвинуваченого, який працевлаштувався та позитивно себе зарекомендував за місцем роботи, наявність міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання- наявність родини й малолітньої доньки на утриманні, а також відсутність відомостей щодо притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності чи відомостей про вручення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_12 притягується до кримінальної відповідальності вперше.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_13 - суд врахував його посткримінальну поведінку, відсутність відомостей про вручення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи притягнення до адміністративної відповідальності, наявність міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання- наявність родини та перебування на утриманні двох доньок, належне виконання обов'язку зі сплати аліментів на утримання однієї з них, а також те, що ОСОБА_13 притягується до кримінальної відповідальності вперше.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_113 - суд врахував його позитивні характеристики, наявність міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, активну участь у спортивному житті та наявність досягнень у спорті, також те, що він є опікуном свого недієздатного батька, посткримінальну поведінку обвинуваченого - відсутність відомостей щодо притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності чи відомостей про вручення йому підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_14 притягується до кримінальної відповідальності вперше.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, як про це просив захист, з таких підстав.

З аналізу приписів ст. 75 КК України вбачається, що при застосуванні цієї норми кримінального закону всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Суд враховує нещирість позиції обвинувачених, які вину визнали лише частково, а обвинувачений ОСОБА_13 взагалі не визнав, обвинувачені неохоче давали показання, замовчували про деталі вчинення злочинів та не сприяли встановленню судом обставин у кримінальному провадженні.

Також суд приймає до уваги, що більшу частину шкоди потерпілим не відшкодовано.

Позиція захисту жодною мірою не була спрямована на усунення негативних наслідків шляхом добровільного відшкодування шкоди якнайшвидше, вчинення дій щодо примирення з потерпілими з тим, щоб вони не мали жодних претензій до обвинувачених. Натомість позиція сторони захисту була спрямована лише на виявлення, а здебільшого надумане виявлення будь- яких формальних процесуальних порушень з тим, щоб поставити під сумнів законність отримання доказів, позбавлення цих доказів юридичної сили.

Намагання уникнути відповідальності, зокрема, у такий спосіб свідчить про відсутність реального, дійсного усвідомлення обвинуваченими тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, відсутність негативної оцінки обвинуваченими своєї злочинної поведінки та відсутність усвідомлення ними невідворотності покарання за вчинені протиправні діяння.

Крім того, не можна залишати поза увагою й зухвалість дій обвинувачених, з огляду на характер вчинених ними діянь, а також те, що обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення за шести епізодами.

Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що покарання обвинуваченим повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям, однак у мінімальному розмірі.

З огляду на відсутність декількох обставин, які б пом'якшували покарання та водночас істотно знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів, підстави для застосування щодо обвинувачених положень ст. 69 КК України також є відсутніми.

Рішення про залік досудового тримання під вартою

Враховуючи, що згідно з протоколом затримання (а.с. 226 т. 16- ) ОСОБА_12 затримано 27.01.2021, ухвалою слідчого судді від 28.01.2021 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, а ухвалою слідчого судді від 30.04.2021 зменшено розмір застави, а 05.05.2021 ОСОБА_12 звільнений з-під варти під заставу, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 05.05.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Враховуючи, що згідно з протоколом затримання (а.с. 12 т. 17 ) ОСОБА_13 затримано 27.01.2021, ухвалою суду від 09.07.2021 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_13 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 09.07.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Враховуючи, що згідно з протоколом затримання (а.с. 45 т. 17 ) ОСОБА_14 затримано 27.01.2021, а ухвалою слідчого судді від 28.01.2021 до нього застосовано цілодобовий домашній арешт, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_14 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 28.01.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Крім того, встановлено, що ухвалою суду від 02.09.2021 обвинуваченому ОСОБА_14 було змінено цілодобовий домашній арешт на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час (а.с. 244-253 т. 2), у зв'язку з чим на підставі ч. 7 ст. 72 КК України ОСОБА_14 слід зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 28.01.2021 по 02.09.2021 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Також встановлено, що ухвалою суду від 07.02.2022 обвинуваченому ОСОБА_13 було змінено цілодобовий домашній арешт на домашній арешт із забороною залишати житло у певний час доби (а.с. 162-166 т. 5), у зв'язку з чим на підставі ч. 7 ст. 72 КК України ОСОБА_13 слід зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 10.07.2021 по 07.02.2022 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили та арешту майна

Запобіжний захід ОСОБА_12 у виді застави підлягає скасуванню, а заставу слід повернути заставодавцю.

Клопотань від прокурора про застосування чи зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених не надходило. Підстави для його обрання щодо обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_114 та зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу відсутні.

Встановлено, що ухвалами слідчого судді у цьому кримінальному провадженні було накладено арешти на речові докази.

За правилами ч. 4 ст. 174 КПК України накладені арешти підлягають скасуванню.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Суд звертає увагу, що положення ст. 96-1, 96-2 КК України є імперативними, а тому суд зобов'язаний застосувати спеціальну конфіскацію до речей, які є знаряддям вчинення злочину.

В ході судового розгляду встановлено, що автомобіль марки «Mercedes Benz», номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_23 був використаний під час вчинення кримінальних правопорушень та є засобом їх вчинення, з огляду на що підлягає спеціальній конфіскації. Також спеціальній конфіскації підлягають й знаряддя вчинення злочинів, які були виявлені та вилучені в ході обшуку автомобіля.

Рішення про відшкодування процесуальних витрат

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КК України.

Встановлено, що документально підтверджені прокурором витрати на залучення експерта у справі становлять 6178, 32 грн.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі. Частиною третьою зазначеної статті визначено, що, якщо обвинувачено декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відповідно до яких у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 01.10.2019 у справі № 555/551/17.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, відповідно до частини другої статті 124 КПК процесуальні витрати покласти на обвинувачених в рівних частинах - по 2059,44 грн на кожного.

Вирішення цивільних позовів

Встановлено, що під час підготовчого провадження потерпілими ТзОВ «Торговий Дім «Міст Експрес», ТОВ «ВП ТРАНС», ТОВ «АТБ-маркет», ФОП ОСОБА_115 та ТОВ «Імідж Спец Транс» було заявлено цивільні позови до обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, які ухвалою суду від 12.11.2021 (а.с. 73-77 т. 4) прийняті для спільного розгляду з обвинувальним актом.

Представник ТОВ «АТБ-маркет» подав до суду заяву, у якій зазначив, що спричинена кримінальним правопорушенням шкода ТОВ «Атб Маркет» була відшкодована у повному обсязі обвинуваченим ОСОБА_12 та претензії до нього відсутні (а.с. 141 т. 25).

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову суд враховує, що потерпілий просив стягнути спричинену матеріальну шкоду з усіх обвинувачених.

Натомість, у подальшому, у поданій до суду заяві вказав на відсутності претензій тільки до обвинуваченого ОСОБА_12 .

При цьому, потерпілий у своїй заяві не зазначив який саме розмір шкоди був відшкодований ОСОБА_12 та чи має він претензії у зв'язку з цим до інших обвинувачених, чи підтримує позов, повністю чи частково.

Поряд з цим, обвинувачений ОСОБА_12 в судовому засіданні не назвав суду розмір шкоди, яку відшкодував потерпілому, оскільки він не пам'ятає, а також не надав будь- яких документів, з яких можна було б встановити зазначену обставину.

Наведені обставини позбавляють можливості суд встановити обставини щодо розміру відшкодованої шкоди та розміру шкоди, яка залишилась невідшкодованою за пред'явленим цивільним позовом.

Положеннями ч. 3 ст. 129 КПК України визначено, що у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду. При цьому, частина 1 ст. 326 КПК України визначає підставами залишення позову без розгляду неприбуття в судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від них не надійшло клопотання про розгляд позову за їх відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач не визнав пред'явлений позов.

Водночас, за правилами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Разом з тим, за правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Встановлено, що від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Водночас, його нез'явлення перешкоджає розгляду цивільного позову по суті, оскільки унеможливлює з'ясування судом обставин, необхідних для ухвалення законного і обгрунтованого рішення, зокрема, щодо розміру відшкодованої шкоди за позовом та позиції позивача щодо подальшого підтримання чи непідтримання ним позовних вимог до інших обвинувачених.

У зв'язку з наведеним суд вважає за необхідне цивільний позов ТОВ «АТБ-маркет» залишити без розгляду.

Водночас, за змістом положень ч. 7 ст. 128 ЦПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

В свою чергу, представники ТОВ «ВП ТРАНС» в судовому засіданні вказали, що відмовляються від позову у зв'язку з тим, що їм не була спричинена шкода кримінальним правопорушенням. Натомість, зазначили, що шкоду завдано саме ТОВ "Торговий Дім "Міст Експрес", яке здійснило відшкодування шкоди особам, вантаж яких перевозило ТОВ «ВП ТРАНС».

Також потерпілий ОСОБА_37 подав до суду заяву, у якій зазначив про те, що обвинувачений ОСОБА_12 відшкодував йому завдану матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі та претензій до ОСОБА_12 потерпілий не має, надав також квитанцію із зазначенням розміру відшкодованої шкоди.

Надаючи оцінку таким заявам, суд враховує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 61 КПК України цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Положеннями ч. 1 та 3 ст. 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право відмовитися від позову. Це право закріплено також в ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України і може бути реалізовано на будь-якій стадії судового процесу.

Відмова позивача від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу.

Причини відмови від позову, з урахуванням принципу диспозитивності, не повинні оцінюватися судом.

Відповідно до частини 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Виходячи з вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За таких обставин, враховуючи що відмова від позову є правом потерпілого, у суду відсутні підстави не прийняти відмову позивача від позову, а тому зазначені клопотання слід задовольнити, прийнявши відмову потерпілих ТОВ «ВП ТРАНС» від позову, а також прийнявши відмову потерпілого ФОП ОСОБА_63 від позову в частині вимог до обвинуваченого ОСОБА_12 .

На переконання суду таке рішення відповідає принципу диспозитивності та не суперечить засадам кримінального судочинства.

Разом з тим, положення ст. 374 КПК України за наслідками розгляду цивільного позову надають можливість прийняти суду одне з трьох рішень: задовольнити цивільний позов, відмовити у ньому, або залишити його без розгляду.

Враховуючи положення вказаних норм суд вважає необхідним прийняти рішення щодо залишення без розгляду позову ТОВ «ВП ТРАНС» та позову ФОП ОСОБА_63 у в частині вимог до обвинуваченого ОСОБА_12 .

Щодо інших позовів

Потерпілим ОСОБА_115 заявлений цивільний позов до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в якому просив стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 матеріальну шкоду в розмірі 343 603,01 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову суд враховує, що в обгрунтування позову потерпілий посилався на обставини, викладені в обвинувальному акті.

Також у позові вказав, що в період часу з 11.01.2021 по 13.05.2021 здійснив повне відшкодування шкоди у повному розмірі втраченого під час перевезення майна, а саме: 343 603,01 грн. Зазначив, що наслідки події, що сталася, і винуватцем якої були саме відповідачі, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (проведення правових заходів, отримання кредитів, телефонні перемовини, вмовляння не звертатися до суду тощо), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Вказав, що в результаті вчиненого злочину він та його родина були позбавлені засобів існування, потерпілий переніс емоційний стрес, що супроводжувався почуттям тривоги, страху за майбутнє своє та родини, що в свою чергу, викликало негативні психосоматичні та психоемоційні зміни. На обгрунтування позову посилався, зокрема, на договір № 180214/3 про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом від 18.02.2014, укладений між ФОП ОСОБА_37 та ТОВ «АВФ- Сервіс», предметом якого є правовідносини щодо здійснення вантажних перевезень та оплати за них; вимогу АВФ- Сервіс № 11/27-1 від 27.11.2020 про сплату 343603, 01 грн; платіжні доручення, згідно з якими ФОП ОСОБА_53 здійснив перерахування коштів за цією вимогою на рахунок АВФ- Сервіс у загальному розмірі 343603,01 грн.

Вказану суму грошових коштів потерпілий просив стягнути з обвинувачених у солідарному порядку. А також просив стягнути спричинену моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 9 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона в даному випадку потерпіла повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий послався на встановлені під час досудового розслідування обставини. Зокрема, потерпілий у цивільному позові посилався на викрадення товару, вартість якого він відшкодував за претензією. В ході судового розгляду кримінального провадження факти вчинення крадіжки та спричинення шкоди за цим епізодом знайшли своє підтвердження.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування визначається судом залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин, до яких віднесено: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, який залежить від часу і зусиль, необхідних для відновлення первинного стану.

Аналізуючи доводи потерпілого, викладені у позовній заяві, суд враховує, що останній відповідно до приписів частини першої статті 81 ЦПК, за правилами якої здійснюється розгляд цивільного позову, належним чином мотивував, з чого він виходив, оцінюючи завдану йому моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Разом з тим, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості, враховуючи, що метою відшкодування моральної шкоди є не спосіб збагачення особи, а відшкодування завданої шкоди, тому вважає, що заявлені потерпілим позовні вимоги в частині відшкодування завданої йому моральної шкоди слід задовольнити повністю.

Встановлено, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_12 відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_62 матеріальну та моральну шкоду у загальному розмірі 131111,50 грн (а.с. 85-90, 161 т. 26) та останній відмовився від позову в частині вимог до ОСОБА_12 . Така відмова була прийнята судом.

Також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_14 частково відшкодував шкоду потерпілому у загальному розмірі 10000, 00 грн (а.с. 108, 188 т. 26).

Таким чином, розмір невідшкодованої шкоди за пред'явленими позовними вимогами, з урахуванням відшкодованих сум ОСОБА_12 та ОСОБА_14 становить 252491,51 грн.

Вирішуючи питання щодо способу покладення обов'язку з відшкодування завданої шкоди, суд враховує, що частиною 5 статті 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовано КПК, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно зі статтею 1190 ЦК особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність таких осіб у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Враховуючи, що потерпілий просив стягнути розмір шкоди у солідарному порядку, то вказана сума невідшкодованої шкоди підлягає стягненню з обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_116 у солідарному порядку.

Представник потерпілого ТОВ «ІМІДЖ СПЕЦ ТРАНС» у цивільному позові просив суд стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 матеріальну шкоду у розмірі 60 787, 20 грн.

В обгрунтування позову посилався на обставини, викладені в обвинувальному акті.

Також у позові вказав, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 02.04.2020 було порушено пункти Договору № 11 від 03.02.2020, укладеного між ТОВ «Імідж Спец Транс» та ПрАТ «Юрія». Зазначив, що 14.04.2020 ПрАТ «Юрія» було направлено на адресу ТОВ «Імідж Спец Транс» претензію №357 про відшкодування суми збитків в розмірі 45 730,56 грн. Цю претензію потерпілим було задоволено шляхом зарахування зустрічних вимог. Оскільки ПРАТ «Юрія» мало боргові зобов'язання перед ТОВ "Імідж Спец Транс", то сума завданих збитків була відшкодована шляхом зарахування зустрічних вимог. Крім того, внаслідок несплати ПрАТ «Юрія» за вже надані ТОВ «Імідж Спец Транс» (станом на 03.04.2021) послуги перевезення, у ТОВ «Імідж Спец Транс» збільшилися податкові зобов'язання у квітні 2020 року, що підлягали сплаті до бюджету у квітні 2020, а тому у ТОВ «Імідж Спец Транс» виник обов'язок зі сплати різниці між сумою податкового зобов'язанням за квітень 2020 та сумою податкового кредиту у квітні 2020. З урахуванням вказаної суми боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат просив стягнути з обвинувачених 60787,20 грн.

Поряд з цим, в судовому засіданні вказав, що вказаний розмір матеріальної шкоди підтверджується також і висновком експерта, зробленим у цьому кримінальному провадженні.

В ході судового розгляду кримінального провадження факти вчинення крадіжки та спричинення шкоди за цим епізодом знайшли своє підтвердження. За наведених обставин, а також з підстав, визначених ст. 81 ЦПК України, 128 КПК України та ст. 1190 ЦК України цивільний позов підлягає задоволенню, а розмір шкоди має бути стягнутий з обвинувачених у солідарному порядку. Поряд з цим, задовольняючи позов на заявлену потерпілим суму 60787,20 грн, суд бере до уваги не розрахунок потерпілого, наведений у позові, а враховує висновок експерта, яким було встановлено розмір спричиненої за цим епізодом шкоди 60787,20 грн, мотиви щодо належності та допустимості якого наведено раніше у цьому рішенні.

Представник потерпілого ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» у цивільному позові просила стягнути з обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суму заподіяних збитків ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» 43 342,00 грн.

В обгрунтування позову посилалася на те, що між ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» та ТОВ «ВП ТРАНС» було укладено договір перевезення, відповідно до якого Перевізник зобов'язується, доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій Замовником особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату. Зазначила, що ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» було задоволено претензії, які надійшли від ТзОВ «Росан- Глобал», ТОВ «Дельта Текс» та ТОВ «Маркасон», які було задоволено на загальну суму 43 342,00 грн. В судовому засіданні пояснила, що в обвинувальному акті розмір шкоди вказано 43092,00 грн, а цивільний позов заявлено на більшу суму- 43342,00 грн, оскільки від одного з контрагентів було отримано уточнену претензію, яку вони сплатили.

В ході судового розгляду кримінального провадження факти вчинення крадіжки та спричинення шкоди за цим епізодом знайшли своє підтвердження. Поряд з цим, потерпілим не надано доказів спричинення шкоди саме у розмірі, вказаному у позові- 43 342,00 грн. Натомість, надані платіжні доручення про задоволення претензій свідчать про відшкодування шкоди за ними у загальному розмірі 43092,00 грн, як це і було встановлено органом досудового розслідування. За наведених обставин, а також з підстав, визначених ст. 81 ЦПК України, 128 КПК України та ст. 1190 ЦК України цивільний позов підлягає частковому задоволенню, а спричинена потерпілому шкода у розмірі пред'явленого обвинувачення має бути стягнута з обвинувачених у солідарному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 22, 23, 26, 27, 373, 374, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_12 покарання:

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_12 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням по епізоду 2 від 04.06.2020 (потерпілий ТОВ «ВМ Транс Логістик»), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_12 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 05.05.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_13 покарання:

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_13 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням по епізоду 2 від 04.06.2020 (потерпілий ТОВ «ВМ Транс Логістик»), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_13 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 09.07.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України ОСОБА_13 зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 10.07.2021 по 07.02.2022 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за однин день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_14 покарання:

за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_14 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням по епізоду 2 від 04.06.2020 (потерпілий ТОВ «ВМ Транс Логістик»), на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_14 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.01.2021 по 28.01.2021 включно з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України ОСОБА_14 зарахувати в строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом за період з 29.01.2021 по 02.09.2021 включно з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за однин день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_14 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ТОВ «ВП ТРАНС» до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням- залишити без розгляду.

Цивільний позов ТОВ «АТБ-маркет» до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Цивільний позов ФОП ОСОБА_63 в частині вимог до ОСОБА_12 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням- залишити без розгляду.

Цивільний позов ФОП ОСОБА_63 до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в солідарному порядку на користь ОСОБА_117 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 252491,51 грн (двісті п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто одну грн 51 коп).

Цивільний позов ТОВ «Імідж Спец Транс» до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в солідарному порядку на користь ТОВ «Імідж Спец Транс» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 60787, 20 грн (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят сім грн 20 коп).

Цивільний позов ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в солідарному порядку на користь ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 43092,00 грн (сорок три тисячі дев'яносто дві грн 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з кожного по 2059, 44 грн (дві тисячі п'ятдесят дев'ять грн 44 коп) на користь держави в особі Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення експертизи.

Арешти, накладені слідчими суддями - скасувати.

Конфіскувати у власність держави:

- автомобіль «Mercedes-Benz» з номерним знаком іноземної реєстрації НОМЕР_1 , а також металевий, розвідний, шестигранні ключі, карабіни, кусачки, викрутки, що були вилучені під час обшуку цього автомобіля;

- металеві труби зі спеціальним кріпленням, металеві трикутники та пластини, трос з металевими карабінами, шестигранні ключі, плоскогубці, металевий замок з воріт гаражу, які було вилучено у гаражі № НОМЕР_13 за адресою: АДРЕСА_14 , автогаражний кооператив «Хорольський».

Автомобіль «Nissan» моделі «X-Trail» номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_16 , копію поліса автострахування, техпаспорт на це авто, ключ з двома брелками, які передано на відповідальне зберігання залишити за належністю ОСОБА_118 .

Автомобіль Nissan Qashqai, державний номерний знак НОМЕР_26 , який належить ОСОБА_13 , ключ до цього автомобіля із брелком у вигляді авто, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_119 - повернути власнику.

Автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_27 , технічний паспорт (зелена карта) на автомобіль, іноземний страховий поліс на іноземній мові, документи «Regitra» щодо реєстрації автомобіля та перетину кордону, довіреність на ОСОБА_120 , довіреність на ОСОБА_121 , ключі від автомобіля з шкіряним брелком - повернути законному володільцю.

Автомобіль Volkswagen Caddy державний номерний знак НОМЕР_28 , ключ від автомобіля, які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_122 - повернути власнику.

Залишити в матеріалах кримінального провадження:

- техпаспорт на автомобіль іноземної реєстрації MERCEDES-BENZ номерний знак НОМЕР_1 (номер документа НОМЕР_29 ), що вилучений за місцем проживання ОСОБА_13 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 ;

- фотознімки зі слідами взуття та протектора автомобіля, які були виготовлені під час огляду місця події 22.01.2021 ділянки поблизу автошляху «Полтава-Олександрія» М-22 Новосанжарського району Полтавської області;

- товарно-транспортні накладні «NEXT», товарний чек «KASTA», які були вилучені 21.01.2021 під час огляду місця події ділянки автошляху «Полтава-Олександрія» М-22 Новосанжарського району Полтавської області;

- відеозапис слідчого експерименту з ОСОБА_12 на диску «DVD-R»;

- роздруківки з GPS-навігатора вантажних автомобілів марки «DAF» д.н.з. НОМЕР_5 , які надав потерпілий ОСОБА_37 ; Skania G 410 д.н.з. НОМЕР_14 , які надав представник потерпілого ТОВ «Імідж Спец Транс»; «ISUZU» д.н.з. НОМЕР_24 , які надав представник потерпілого ТОВ «ВМ ТРАНС ЛОГІСТИК»;

- бірку «Волошкове поле» жовтого кольору.

Знищити:

- автомобільну шину марки «Kumho» з отворами в боковій частині, в середину яких приєднано автомобільний буксирувальний трос, зав'язаний у вузол з металевим карабіном на кінці, рибні консерви, згущене молоко, мультивітаміни, горілку, приправи, дезодоранти-аерозолі, набори «Dove», продукти харчування, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 ;

- відкриту банку незбираного згущеного молока, вітаміни, які були вилучені в автомобілі «Nissan «X-Trail»;

- рибні консерви, згущене молоко, вершкове масло, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- банки зі згущеним молоком, вершкове масло, продукти харчування, мультивітаміни, рибні консерви, спеції, шампунь, зубну пасту, каву, чай, вино, сироп, корм для собак, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_5 ;

-мультивітаміни, прянощі, приправи, заварний крем, пусті картонні коробки, сироп, які були вилучені в гаражі № НОМЕР_20 в гаражному кооперативі «Дніпро-1», що за адресою: Полтавська область м. Кременчук, вул. Богаєвського, 68;

- дактилоплівки з мікрочастками, змиви та контролі до них, які було вилучено у гаражі № НОМЕР_13 за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пугачова, 20, автогаражний кооператив «Хорольський»;

- мікрочастки із задніх сидінь автомобіля, змиви та контролі до них з внутрішніх поверхонь автомобіля, мікрооб'єкти з багажника, мікрооб'єкти з підніжжя задніх сидінь автомобіля, що були вилучені під час обшуку в автомобілі «Mersedes Benz», з номерним знаком іноземної реєстрації НОМЕР_1 ;

- картонні коробки, крем «Mary Kay», які були вилучені у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_11 ;

- залишки пожежного сміття, недопалок цигарки «KENT», чотири вологі серветки, які були вилучені під час огляду місця події 22.01.2021 ділянки поблизу автошляху «Полтава-Олександрія» М-22 Новосанжарського району Полтавської області;

- гіпсові сліди взуття та протектора автомобіля, запальничку чорного кольору з написом «Lion», які були вилучені 21.01.2021 під час огляду місця події ділянки поблизу автошляху «Полтава-Олександрія» М-22 Новосанжарського району Полтавської області.

Повернути власникам:

- черевики чорного кольору з гумовою калошою (бувші у використанні), що були вилучені в гаражі, що розташований у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_7 ;

- стартові пакети оператора мобільного зв'язку «лайфселл»- 2 шт та ліхтарик, які були вилучені в автомобілі «Nissan «X-Trail»;

- чеки з «Нової Пошти», які були вилучені в автомобілі Volkswagen Caddy;

- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_123 , ніж з лезом та змінні леза, наручний годинник, батарейки, насадку для перфоратора, автомобільний домкрат, металеві пластини, накладку на заднє сидіння автомобіля, рукавички, гумові шнури, що були вилучені під час обшуку в автомобілі «Mersedes Benz», з номерним знаком іноземної реєстрації НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон «Iphone 11» з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», предмети одягу та взуття, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-кухонні рушники, підставки для посуду, предмети взуття та одягу, мобільний телефон «IPHONE X» із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», ключі від гаражних приміщень, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_13 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_5 ;

- мобільний телефон «iPhone 7» з сім картою з № НОМЕР_30 , мобільний телефон «Samsung», предмети одягу та взуття, будівельні інструменти, будівельні рукавиці, які були вилучені за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 .

У зв'язку з не встановленням власників зберігати в камері схову речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області до встановлення їх власників:

-алюмінієвий радіатор, обводки «Thermotec», кросівки, круг для болгарки, державні номерні знаки НОМЕР_31 та НОМЕР_32 , які були вилучені у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_11 ;

-запаковану коробку із електроводонагрівачем марки «Bosch Tronic 2000T TR2000T 15B» (s/n 303998), із гарантійним талоном № 711592; коробку, в якій знаходиться електроводонагрівач марки «Bosch Tronic 2000T TR2000T 15B» (s/n 303998), із гарантійним талоном № 711587; ваги настільні електронні «АТ Штрих-М» (s/n 02626); товарний електросканер марки «Syble» (s/n 73151104), разом із заключенням від 19.11.2019 від ООО «Техподдержка Фасилити Мененджмент» до цього сканера; деталь двигуна № А 004431 05 12001; пара перчаток чорно-сірого кольору фірми «Asiars»; навісний замок, які були вилучені в гаражі № НОМЕР_20 в гаражному кооперативі «Дніпро-1», що за адресою: Полтавська область м. Кременчук, вул. Богаєвського, 68.

Запобіжний захід ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Запобіжний захід ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Запобіжний захід ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Запобіжний захід у виді застави, обраний щодо ОСОБА_12 скасувати та повернути заставу в розмірі 102150, 00 грн (сто дві тисячі сто п'ятдесят грн 00 коп) грн заставодавцю- ОСОБА_119 згідно з квитанцією № 4020-30-007/С від 30.04.2021.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинувачений, захисник, його законний представник, потерпілий, його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право отримати копію запису судового засідання, право отримати копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, потерпілим, прокурору, захисникам.

Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1