Справа № 541/3127/25
Номер провадження 2/541/1540/2025
іменем України
15 жовтня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
08 серпня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 23.01.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1491884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Згідно із умовами кредитного договору, Товариство надало Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
07.09.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 1491884 від 23.01.2021 року укладеним з ОСОБА_1
07.09.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1491884 від 23.01.2021 року до TOB «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 29570,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10000 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 19570,00 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1491884 від 23.01.2021 року у розмірі 29570 грн 00 коп. та понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
22 серпня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» подало до суду заяву про усунення недоліків з доказами усунення недоліків зазначеними в ухвалі суду від 11 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16 вересня 2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог з підстав вказаних у ньому. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (а.с. 29-48).
18 вересня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшов відповідь на відзив, в якому просив відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення, стягнути з відповідача понесені судові витрати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав , вказаних у ньому (а.с. 49-58).
19 вересня 2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просив у задоволені позову ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (а.с. 59-63).
25 вересня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн. (а.с.64-71).
03 жовтня 2025 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій просив у задоволені заяви про розподіл/ відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи та стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн відмовити з підстав викладених у запереченнях (а.с.78-82).
Представник позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 5, 56).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, її представник адвокат Данильчук С.Г. надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без їх участі (а.с. 83).
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено у правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 23.01.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1491884.
Відповідно до п. 1.1. Договору, укладення Договору здійснене Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснилася при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.
З п. 1.2 та 1.3. Договору вбачається, що Товариство зобов'язалося надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту становить 10000 гривень. Строк кредиту - 13 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно із п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору. Знижена процентна ставка становить 0,76% в день.
З п. 1.5. Договору вбачається, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 693,50% річних; за зниженою ставкою становить 277,40% річних.
Згідно із п. 2 Договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
З Довідки про ідентифікацію вбачається, що 23.01.2021 року ОСОБА_1 присвоєно одноразовий ідентифікатор К530, який відправлений на її номер телефону.
Відповідно до Інформаційної довідки Сервісу онлайн платежів iPAY.ua від 02.07.2025, первісний кредитор виконав своє зобов'язання, передбачене договором, шляхом перерахуванням коштів на картку № НОМЕР_2 у розмірі 10000 гривень ОСОБА_1 .
Посилання представника відповідача на відсутність доказів укладення договору, суд оцінює критично, оскільки доведеність факту підписання позичальником договору шляхом введення одноразових ідентифікаторів, отриманих ним від кредитора шляхом направлення на вказані ним засоби зв'язку або через особисто створений ним електронний кабінет у системі кредитора є свідченням прояву відповідачем волевиявлення та вчинення дій, спрямованих на укладення договору. Зустрічних вимог про його оспорювання відповідач не заявляв. До того ж електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом є оригіналом такого документа. На підтвердження укладання договору із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» первісним кредитором, позивачем надано електронні докази в паперовій формі копії договору та додатків до нього, які було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, введеного відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а факт укладення цього договору поза розумним сумнівом є доведеним.
Жодних умов, які законом визнаються несправедливими до договору внесено не було. Застережень або зауважень з боку позичальника щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору, під час його підписання, не було подано. Узгоджені сторонами правочину умови не суперечать положенням ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та затвердженому сторонами графіку платежів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.
07 вересня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №1-07092021.
Відповідно до п. 1.1. Договору факторингу, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» за плату, а ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами. Відповідно до Витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №1-07092021 від 07 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 29570 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10000 грн. та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 19570 грн.
Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 Договору факторингу Права Вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами цього Договору та виконання Фактором вимог п. 7.2 Договору.
Згідно п. 7.1. Договору факторингу, в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги фактор сплачує Клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 115 257,78 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 7.2 Фактор здійснює оплату Клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказані у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.
Відповідно до платіжної інструкції № 42 від 08 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» на користь ТОВ «Лінеура Україна» здійснило плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №1-07092021 від 07 вересня 2021 року в сумі 1115257,78 грн. Таким чином, Права Вимоги перейшли до Фактора лише 08 вересня 2021 року, після виконання вимог п. 7.2 Договору. Однак, вже 07 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення права вимоги №2-07/09/2021.
Згідно п. 1.1. Договору в порядку та на умовах визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що перейшло до кредитора. Однак, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» не мало права укладати з ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» договір відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07 вересня 2021 року, оскільки право вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» перейшло лише 08 вересня 2021 року після здійснення плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №1-07092021 від 07 вересня 2021 року.
ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» не доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1491884 від 23.01.2021 на другому етапі - від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».
Встановивши, що кредитним договором №1491884 від 23.01.2021, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна » та ОСОБА_2 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», суд приходить до висновку про те, що останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.
З огляду на викладене в позові належить відмовити.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати понесені позивачем та підтверджені документально, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд покладає на позивача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження доказів витратна правничу допомогу представником відповідача були долучені, зокрема: договір №2025/09/12-01 від 12.09.2025 року про надання правничої допомоги , додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №2025/09/12-01 від 12 вересня 2025 р., квитанцію до прибуткового касового ордера №1609/1 від 16.09.2025 року на суму 5000,00 грн.
Позивач, отримавши відзив на позовну заяву, у якому зазначено що витрати на професійну правничу допомогу становлять 5000,00 грн. надав відповідь на відзив, в якому просив відзив на позовну заяву відповідача залишити без розгляду та задоволення.
Враховуючи, що витрати на правову допомогу документально підтверджені та доведені, пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі у розмірі 5000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 137. 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволені позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд.12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О. А. Морозовська