Справа № 538/1390/25
Провадження № 3/538/660/25
16 жовтня 2025 року м.Лохвиця
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Кунець М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лохвиця адміністративний матеріал, що надійшов з ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення,
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 030899 від 24 липня 2025 року о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 в м. Заводське по вул. Київська, біля будинку 44, не виконував законну вимогу працівників поліції про припинення правопорушення, чинив злісну непокору, поводив себе зухвало та нахабно.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за статтею 185 КУпАП.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , дії останнього кваліфіковано за статтею 185Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).
Диспозиція статті 185 КУпАП передбачає, що до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті особи за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку і суспільної безпеки та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Суб'єктивна сторона: правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними чи юридичними особами.
Зміст же простої, не злісної непокори, розкрито в рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2011 від 11.10.2011 року. Так, згідно нього, слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» передбачено, що згідно зі статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до вчинення інкримінованого правопорушення
ОСОБА_1 в судове засідання 30.07.2025 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративного матеріалу, про що свідчить інформація, яка зазначена у вказаному протоколі.
Із Рапорта інспектора СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області від 10.10.2025 ОСОБА_2 вбачаєтся, що виконати постанови суду щодо забезпечення явки ОСОБА_1 в судове засідання для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не видається можливим, так як з пояснень рідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , останній понад два місяці знаходиться за межами місця свого проживання і на сьогодні перебуває в Сумській області, де працює водієм вантажного автомобіля та займається перевезенням зернових культур, зв'язку з ним не підтримує, адреса місця знаходження йому не відома.
За таких обставин, слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, коли кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У відповідності до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Беручи до уваги вказані обставини, з метою розгляду справи у розумні строки, справу слід розглянути в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою, відповідно до положень КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме в ньому повинні міститися повні й точні відомості про вчинене правопорушення і його кваліфікацію, що має значення для правильного вирішення справи.
За нормою статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.
Судом, крім протоколу про адміністаривне правопорушення серії ВАВ № 030899 від 24.07.2025, було досліджено наступні докази: протокол АА № 150344 про адміністративне затримання від 24.07.2025, копія постанови ГБВ № 782413 по справі про адміністративне правопорушення від 24.07.2025, пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 від 24.07.2025, заяву ОСОБА_3 від 24.07.2025, рапорт інспектора СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Якименка В.В., компакт диски формату DVD-R.
Так, під час дослідження судом DVD-R дисків в кількості трьох штук було встановлено, що один із них не відкривався, так як був пошкоджений.
Таким чином, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків безпосередньо ОСОБА_1 .
Отже, відео, що додано як доказ у справі не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити вчинення вказаного адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 .
Крім того, у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано рапорт працівника поліції.
Одначе, у розумінні правової позиції, висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 № 489/4827/16а, вбачається, що свідчення службової особи інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.
Тому, із врахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, вищезазначений рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі кваліфікацію адміністративного правопорушення, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Також, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Тож, дослідивши наявні матеріали справи, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості самостійно кваліфікувати дії особи, суд приходить до висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, та, відповідно, про відсутність в його діях складу даного правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Вирішення питання щодо судових витрат
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 ..
Керуючись статтями 185, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд,
1. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 185 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мирослава КУНЕЦЬ