14 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31929/24
Суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №160/31929/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, третя особа- комунальний заклад загальної середньої освіти ліцей №3 Жовтоводської міської ради (ліцей №3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №076146 від 20.11.2024 року, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що при перевезенні, яке здійснювалось 30 жовтня 2024 року не було здійснено перевезення організованої групи дітей в розумінні статті 38 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Головним спеціалістом, під час складання акта, не було враховано, що загальна кількість дітей, яка перебувала в транспортному засобі не відповідала кількості дітей, яка встановлена в ст. 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» для визначення їх, як перевезення організованої групи дітей (до 10 дітей). При цьому взагалі діти, які перебувати в автобусі були зі своїми батьками, а відтак, таке перевезення слід визначати, як звичайне нерегулярне пасажирське перевезення, а не перевезення організованої групи дітей.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 30.10.2024 о 09 год. 15 хв., а/д Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, 949 км + 826 м. під час здійснення перевезень дітей, представниками відповідача здійснено перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», за результатами якого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №063258 від 30.10.2024 року.
Відповідно до акта №063258 від 30.10.2024 року під час перевірки були виявлені порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері пасажирських перевезень, а саме відсутня схема маршруту, розклад руху, чим порушено ст. 38 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також відсутня схема маршруту, розклад руху.
Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу повідомлення про розгляд справи від 04.11.2024 № 97164/25/24-24 разом з копією акта. На виконання вимог п.26 Порядку № 1567 Укртрансбезпека надіслала позивачу повідомлення про розгляд справи в якому зазначалося про необхідність явки на розгляд справи.
Листом №19/11-2 від 19 листопада 2024 року до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області адвокат Сібілєв Максим направив пояснення щодо акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 063258 від 30.10.2024 року.
20.11.2024 року в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №076146 від 20.11.2024 року.
Відповідно до зазначеної постанови ФОП ОСОБА_1 30.10.2024 о 09 год. 15 хв., а/д Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, 949 км + 826 м., допущено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №063258 від 30.10.2024 та накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно господарського штрафу №076146 від 20.11.2024 року, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Відповідно до положень статті 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Зазначеною нормою визначено, що документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Положеннями вищезазначеного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Відповідно до положень статті 38 Закону № 2344-III до перевезення організованих груп дітей (далі - груп дітей) відноситься одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше дітей призначається також медичний працівник.
Перевезення груп дітей можна здійснювати в режимах як регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень.
Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідними підрозділами Національної поліції.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення, яке здійснювалось 30 жовтня 2024 року було здійснено в рамках екскурсії учнів ліцею до м. Дніпра, в підтвердження чого відповідачем надано до суду копію наказу №209 від 18.10.2024 року про екскурсію учнів та списком учнів комунального закладу загальної середньої освіти ліцею №3 Жовтоводської міськради згідно з яким в рамках такого перевезення були пасажири у складі 12 дітей, та 6 батьків (а.с.118).
Зважаючи на те, що в рамках перевезення, яке здійснювалось 30 жовтня 2024 року була наявна група дітей, що становила більше десяти осіб, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування положень статті 38 Закону № 2344-III до такого перевезення.
Враховуючи те, що позивач 30.10.2024 року надавав послуги з перевезення без оформлення документів, які передбачені ст.39 Закону №2344-III, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова №076146 від 20.11.2024 року прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 14 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун