14 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34451/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. (суддя Горбалінський В.В) в адміністративній справі №160/34451/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050022429 від 10 жовтня 2024 р., яким відмовлено їй у призначенні пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, та щодо відмови у зарахуванні їй в подвійному розмірі для обчислення пенсії періоду роботи з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р. згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 31 серпня 2024 р. зарахувати до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р. та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 р. №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», із урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. на підставі заяви від 02 жовтня 2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із посиланням на недосягнення нею пенсійного віку. Також протиправно не враховано ОСОБА_1 до її стажу у подвійному розмірі періодів роботи на посаді сестри медичної кабінету інфекційних захворювань відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного
провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050022429 від 10 жовтня 2024 р., зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р. та зобов'язано призначити та виплатити ОСОБА_1 з 31 серпня 2024 р. пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що 02 жовтня 2024 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. На момент звернення позивачці виповнилось 50 років, загальний стаж її складає - 30 років 10 місяців 11 днів, з них стаж за Списком № 2 - 14 років 08 місяців 12 днів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046050022429 від 10 жовтня 2024 р. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням пенсійного віку. Позивачка помилково вважає, що питання призначення їй пільгової пенсії регулюються п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 р. №213-VIII. Також п.16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Позивач не отримує пенсію за вислугу років, отже помилково наполягає на застосуванні положень ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В поданому представником позивача письмовому відзиві на апеляційну скаргу вказано про необхідність відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив обгрунтовано доводами, які аналогічні тим, що вказані в позовній заяві.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
02 жовтня 2024 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням №046050022429 від 10 жовтня 2024 р. відмовило в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить - 50 років 01 місяць 02 днів, страховий стаж - 30 років 10 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 14 років 08 місяців 12 днів. Згідно розрахунку стажу ,Також ОСОБА_1 не зараховано до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р. відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись із рішенням про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачці протиправно не враховано до її стажу у подвійному розмірі періоди роботи на посаді сестри медичної кабінету інфекційних захворювань відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та вона набула право на призначення пенсії на підставі п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 р. №213-VIII.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо не зарахування періоду роботи до стажу в подвійному розмірі слід зазначити наступне.
01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частиною 4 статті 24 якого визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 р. застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До моменту ухвалення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійні відносини регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Робота позивачки в період з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р. на посаді "сестра медична кабінету інфекційних захворювань", підтверджується записами її трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою КП «Криворізька ЦРЛ» Новопільської СР №2116 від 19 серпня 2024 р.
Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 р. у справі №160/14078/22 вказано про наявність підстав для зарахування у подвійному розмірі періодів роботи до стажу у відповідності до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після 01 січня 2004 р.
Дані обставини свідчать про вірно зроблений судом першої інстанції висновок щодо наявності у відповідача обов'язку зарахувати до стажу позивачки у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди її роботи з 01 жовтня 2009 р. по 19 серпня 2024 р.
Щодо призначення позивачці пільгової пенсії за віком за Списком №2 слід зазначити наступне.
Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено його в
наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII (набав чинності 11 жовтня 2017 р.)
визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 р. №1-р/2020, визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 р. на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, наявна колізія між нормою пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 р. та нормою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто застосуванню в даному випадку підлягає норма пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, що діяла до 01 квітня 2015 р., як така, що найбільш сприяє захисту права позивачки на призначення пільгової пенсії за Списком №2, яка передбачає вік 50 років.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 р. у справі №360/3611/20(№ 11-209заі21).
Оскільки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (02 жовтня 2024 р.) досягла віку 50 років та має страховий стаж роботи більше 20 років та пільговий більше 10 років, що пенсійним органом не заперечується, суд першої інстанції дійшов вірно висновку про наявність підстав для призначення їй з 31 серпня 2024 р. пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 р. в адміністративній справі №160/34451/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 жовтня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий