Провадження № 2/537/1398/2025
Справа № 537/3674/25
13.10.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді - Хіневича В.І., за участі секретаря судового засідання - Бакай М.С., представника позивача - Скиби В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідовича Андрія Миколайовича, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
Позивач звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «Б,б,62», літню кухню «Е», погріб «Д», колодязь «к», зливну яму «І», огорожу № 1,2, розташовані на земельній ділянці площею 953 кв. м. комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судові витрати пов'язані з сплатою судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 .
В обґрунтуванні позову вказав, що рішенням народного суду третьої дільниці м. Кременчука (Крюкова) від 22.04.1958 року був задоволений позов ОСОБА_3 до Кременчуцького інвентаризаційного бюро. Встановлений факт забудови в 1923 році житлового будинку по АДРЕСА_2 на Дніпрі батьками позивача: ОСОБА_4 , померлим в 1930 році і ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 та визнане право власності на житловий будинок за померлою ОСОБА_5 . На підставі судового рішення державним нотаріусом Крюківської державної нотаріальної контори 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/07 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в рівних частках дітям спадкодавиці ОСОБА_5 спадкоємцям: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Відповідно довідки КП «КМБТІ» № 61/189 від 15.01.2024 року за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 року власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 1/2 частка і ОСОБА_3 1/2 частка.
Спадкоємиця ОСОБА_3 доводилася матір'ю позивача батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємець ОСОБА_7 доводився рідним дядьком батька позивача.
03.10.1970 року позивача батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ( ОСОБА_9 ) уклали шлюб, після укладання якого постійно проживали і були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що станом на 1973 рік в будинку були зареєстровані та проживали разом співвласники ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , позивача батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_8 , рідна сестра позивача ОСОБА_10 , 1972 року народження і рідний брат батька позивача по родинній лінії матері ОСОБА_7 , співвласники будинку прийняли узгоджене рішення, що позивача батько ОСОБА_2 буде будувати для своєї сім'ї окремий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на земельній ділянці поруч з будинком, у якому вони усі проживали. Таким чином, в 1973 році позивача батько ОСОБА_2 розпочав будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, на який був розташований житловий будинок 1923 року забудови за згодою його співвласників і користувачів земельної ділянки. Згідно інвентаризаційних відомостей № 936 Кременчуцького МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 від 25.01.1955 року зі змінами внесеними станом на 26.08.1974 року в таблиці загальна площа земельної ділянки (по угіддям) зазначено; 1010 кв. м. - загальна площа, під будівлі-139 кв. м., під житлові будівлі -123 кв. м., під нежитлові будівлі-16 кв. м., під двором-272 кв. м., під городом-599 кв. м. На плані присадибної ділянки, зокрема, на ділянці визначеній під двір зазначені два будинки: будинок з літерою «А» 1923 року забудови і будинок з літерою «Б», як будинок з записом «незакінчене будівництво». Отже, станом на 1974 підтверджено незавершене будівництво окремого житлового будинку «Б», господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, яка за цільовим призначенням відведена для будівництва нерухомого майна. Задля будівництва нового будинку ОСОБА_2 почав працювати в північному регіоні колишнього СРСР, а у періоди тривалих відпусток здійснював будівництво та витрачав для цього зароблені кошти.
24.04.1974 року співвласник будинку «А» Кожемяка М.В. уклала шлюб та змінила своє прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з належної ОСОБА_13 1/2 частки житлового будинку «А» по АДРЕСА_1 . Батько позивача - ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги спадщину після померлої ОСОБА_13 не приймав, оскільки проживав і працював у цей час в північному регіоні колишнього СРСР. Його рідний брат ОСОБА_7 в цей час відбував покарання в місцях позбавлення волі за вироком суду, спадщину не приймав і зареєстрований в будинку не був. Рідний брат спадкодавці ОСОБА_13 - ОСОБА_3 , як співвласник будинку «А» та як спадкоємець другої черги прийняв спадщину, так як був зареєстрований і проживав в будинку та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, але до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Весною 1980 року позивача батько добудував будинок «Б» і в будинку почали проживати мати та сестра позивача. 08.10.1981 року батько позивача повернувся в м. Кременчук, зареєструвався та проживав в новозбудованомуним будинку. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_6 в будинку разом з батьками проживав позивач. Згідно технічного паспорта на домоволодіння по АДРЕСА_1 , складеного Кременчуцьким МБТІ 02.12.1996 року житловий будинок «Б» побудований в 1980 році.
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер рідний дядько ОСОБА_3 , який на час смерті був фактичним власником будинку «А». Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку «А» по АДРЕСА_1 , яка ніким прийнята не була за відсутністю спадкоємців першої та другої черг. Позивача батько ОСОБА_2 та його рідний брат ОСОБА_7 спадщину після померлого рідного дядька ОСОБА_3 не приймали, оскільки не входили до складу спадкоємців, які відповідно до ст. ст. 529, 530 ЦК Української РСР мали право на спадщину за законом. Від того часу в будинку «А» продовжив проживати рідний брат батька позивача ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 будинком «А» користувався позивача батько ОСОБА_2 і будинок використовувався ним, як підсобна господарська будівля, оскільки будинок перебував у непридатному для проживання стані та потребував повторного капітального ремонту. Відповідно наведеного вище технічного паспорта від 02.12.1996 року на домоволодіння, у плані забудови земельної ділянки схематично відображені будинок «А» і будинок «Б». Напроти будинку «А» є запис «в аварійному стані». В характеристиці будівель і споруд в графі будинку «А» також є запис «в аварійному стані». Рік забудови будинку «А» зазначений, як 1963 рік, але це рік капітального ремонту будинку. Рік забудови будинку «А» зазначений у наведеному вище судовому рішенні від 22.04.1958 року, як 1923 рік.
В 1993 році позивача мати ОСОБА_8 , як працівниця «Кременчуцького деревообробного заводу» отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на сім'ю з 5-ти осіб: батьків позивача,сестри позивача, сина сестри і позивача. Від часу отримання квартири у ній проживали позивача мати, сестра і син сестри. Батько позивача продовжив проживати та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 за своїм бажанням та домовленістю батьків залишився постійно проживати разом з батьком і продовжувати навчання в ЗОШ №7, що знаходилася неподалік від місця його проживання. Після досягнення повноліття позивач продовжив проживати з батьком, але був зареєстрований у квартирі матері. Між батьками позивача була досягнута домовленість щодо об'єктів нерухомого майна, а саме, що будинок «Б» залишається за ОСОБА_2 , як його забудовника, а квартира залишається за ОСОБА_8 , як її отримувача. У подальшому, 07.07.2022 року позивач, його мати ОСОБА_8 та онук матері позивача ОСОБА_14 шляхом приватизації набули в рівних частках у спільну часткову власність зазначену квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 07.07.2022 року на підставі рішення КП «Квартирне управління» від 07.07.2022 року № 405/4 та витягом з державного реєстру речових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_9 помер позивача батько ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 своє право власності на будинок «Б», господарські будівлі і споруди, як забудовник не зареєстрував. В наведеному вище технічному паспорті Кременчуцького МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 від 02.12.1996 року є запис, що жилий будинок «Б», сіни «б», сарай «В» літня кухня «Е» побудовані самовільно. Але, враховуючи, що будинок був побудований станом на 1980 рік, то вказана запис про самовільне будівництво не свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_2 , як забудовник, побудував будинок самочинно і не набув за життя права власності на новостворене нерухоме майно. У наведеному технічному паспорті відсутні записи про те, що збудований будинок, господарські будівлі і споруди не відповідають будівельним нормам, державним стандартам і правилам та що нерухоме майно збудоване на земельній ділянці внаслідок її самозахвату. Окрім цього, відповідно до наведених вище інвентаризаційних відомостей Кременчуцького МБТІ від 26.08.1974 року була проведена поточна інвентаризація, відповідно якої були внесені зміни у план домоволодіння АДРЕСА_1 щодо будинку «Б», літньої кухні і сараю. Запис про самовільне будівництво або самозахват землі відсутній.
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку «Б,б,б2», 1980 року забудови, літньої кухні «Е», погребу «Д», колодязю «к», зливної ями «І», огорожі № 1,2, що розташовані на земельній ділянці площею 953 кв. м. комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно проживав з спадкодавцем ОСОБА_2 в спадковому будинку на час відкриття спадщини, тому вважав, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, зареєстрований в спадковому будинку, як його мешканець не був.
22.03.2024 року позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідовича А.М. про відкриття спадкової справи та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 була відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 72189631 та за номером у нотаріуса 26/2024. 22.03.2024 року постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем не був наданий документальний доказ реєстрації його місця проживання в будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, і тому позивач є спадкоємцем, який не прийняв спадщину.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.09.2024 року у справі № 537/3809/24 за заявою позивача в порядку окремого провадження встановлений факт постійного проживання позивача разом з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ( попередня назва АДРЕСА_1 ).
Постановою нотаріуса від 28.02.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі відсутності правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно, оскільки відповідно до довідки КП «КМБТІ» від 15.01.2024 року за № 61/189 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 в 1/2 частці та ОСОБА_3 в 1/2 частці на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Крюківською державною нотаріальною конторою 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/7, а відповідно дублікату свідоцтва про право на спадщину виданого Крюківською державною нотаріальною конторою 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/7, дублікат якого видано 15.01.2025 року Полтавським обласним державним нотаріальним архівом за реєстровим № 5 ОСОБА_6 в 1/2 частці та ОСОБА_3 в 1/2 частці належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, щодо спадкового об'єкта нерухомого майна є розбіжності не тільки в його наявності, а і його нумерації.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, представник позивача - Скиба В.Б. подав до суду заяву про розгляд справи без сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справ не заперечує.
Відповідач - Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання свого представника не направила, хоча про час місце та день розгляду справи належним чином була повідомлена, відзиву чи будь яких заяв, клопотань до суду не направила.
Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідович А.М. в судове засідання не з'явився, хоча про час місце та день розгляду справи належним чином був повідомлений, будь яких заяв, клопотань до суду не направив.
Третя особа - КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в судове засідання свого представника не направила, хоча про час місце та день розгляду справи належним чином була повідомлена, будь яких заяв, клопотань до суду не направила.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце день і час розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву не подав, та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням народного суду третьої дільниці м. Кременчука (Крюкова) від 22.04.1958 року задоволено позов ОСОБА_3 до Кременчуцького інвентаризаційного бюро та встановлено факт забудови в 1923 році житлового будинку по АДРЕСА_2 на Дніпрі батьками позивача: ОСОБА_4 , померлим в 1930 році і ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнане право власності на житловий будинок за померлою ОСОБА_5 .
На підставі вказаного судового рішення державним нотаріусом Крюківської державної нотаріальної контори 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/07 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок в рівних частках дітям спадкодавці ОСОБА_5 спадкоємцям: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Відповідно довідки КП «КМБТІ» №61/189 від 15.01.2024 року за даними архівного обліку станом на 28.12.2012 року власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_6 1/2 частка і ОСОБА_3 1/2 частка.
Станом на 1973 рік в будинку були зареєстровані та проживали разом співвласники ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , сини ОСОБА_15 - ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_8 і їхня донька ОСОБА_10 . У зв'язку з цим співвласники будинку прийняли узгоджене рішення, що ОСОБА_2 буде будувати для своєї сім'ї окремий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на земельній ділянці поруч з будинком, у якому вони усі проживали.
Відповідно ст. ст. 90, 91 Земельного Кодексу Української РСР в редакції від 08.07.1970 року, який втратив чинність 18.12.1990 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також право користування земельною ділянкою або її частиною (ч. 1 ст. 90). При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх власників будівлі ( ч. 2 ст. 90). Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.
Таким чином, в 1973 році ОСОБА_2 розпочав будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, на який був розташований житловий будинок 1923 року забудови, за згодою його співвласників і користувачів земельної ділянки.
Згідно інвентаризаційних відомостей № 936 Кременчуцького МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 від 25.01.1955 року зі змінами внесеними станом на 26.08.1974 року в таблиці загальна площа земельної ділянки (по угіддям) зазначено; 1010 кв. м. - загальна площа, під будівлі -139 кв. м., під житлові будівлі -123 кв. м., під нежитлові будівлі-16 кв. м., під двором-272 кв. м., під городом-599 кв. м. На плані присадибної ділянки, зокрема, на ділянці визначеній під двір зазначені два будинки: будинок з літерою «А» 1923 року забудови і будинок з літерою «Б», як будинок з записом «незакінчене будівництво».
Отже, станом на 1974 підтверджено незавершене будівництво окремого житлового будинку «Б», господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в межах земельної ділянки, яка за цільовим призначенням відведена для будівництва нерухомого майна.
Задля будівництва нового будинку ОСОБА_2 почав працювати в північному регіоні колишнього СРСР, а у періоди тривалих відпусток здійснював будівництво та витрачав для цього зароблені кошти.
24.04.1974 року співвласниця будинку «А» Кожемяка М.В. уклала шлюб та змінила своє прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з належної ОСОБА_13 1/2 частки житлового будинку «А» по АДРЕСА_1 . Її син ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги спадщину після померлої ОСОБА_13 не приймав, оскільки проживав і працював у цей час в північному регіоні колишнього СРСР. Її син ОСОБА_7 в цей час відбував покарання в місцях позбавлення волі за вироком суду, спадщину не приймав і зареєстрований в будинку не був. Рідний брат спадкодавиці ОСОБА_13 - ОСОБА_3 , як співвласник будинку «А» та як спадкоємець другої черги прийняв спадщину, так як був зареєстрований і проживав в будинку та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, але до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.
Згідно ст. 530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйняття ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Весною 1980 року ОСОБА_2 добудував будинок «Б» і в будинку почали проживати його дружина ОСОБА_8 і донька ОСОБА_10 08.10.1981 року Кожемяка повернувся в м. Кременчук, зареєструвався та проживав в новозбудованому ним будинку.
Після народження ІНФОРМАЦІЯ_6 в будинку разом з батьками проживав та був зареєстрований позивач ОСОБА_1 .
Згідно технічного паспорта на домоволодіння по АДРЕСА_1 , складеного Кременчуцьким МБТІ 02.12.1996 року житловий будинок «Б» побудований в 1980 році.
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 , який на час смерті був фактичним власником будинку «А». Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку «А» по АДРЕСА_1 , яка ніким прийнята не була за відсутністю спадкоємців першої та другої черг. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 спадщину після померлого рідного дядька ОСОБА_3 не приймали, оскільки не входили до складу спадкоємців, які відповідно до ст. ст. 529, 530 ЦК Української РСР мали право на спадщину за законом.
Від того часу в будинку «А» продовжив проживати ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 будинком «А» користувався позивача ОСОБА_2 і будинок використовувався ним, як підсобна господарська будівля, оскільки будинок потребував в непридатному для проживання стані та потребував повторного капітального ремонту. Відповідно наведеного вище технічного паспорта від 02.12.1996 року на домоволодіння, у плані забудови земельної ділянки схематично відображені будинок «А» і будинок «Б». Напроти будинку «А» є запис «в аварійному стані». В характеристиці будівель і споруд в графі будинку «А» також є запис «в аварійному стані». Рік забудови будинку «А» зазначений, як 1963 рік, але це рік капітального ремонту будинку. Рік забудови будинку «А» зазначений у наведеному вище судовому рішенні від 22.04.1958 року, як 1923 рік.
В 1993 році позивача мати ОСОБА_8 , як працівниця «Кременчуцького дерево-обробного заводу» отримала трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 на сім'ю з 5-ти осіб: батьків позивача, сестри позивача, сина сестри і позивача. Від часу отримання квартири у ній проживали позивача мати, сестра і син сестри. Батько позивача продовжив проживати та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 за своїм бажанням та домовленістю батьків залишився постійно проживати разом з батьком і продовжувати навчання в ЗОШ № 7, що знаходилася неподалік від місця його проживання, Після досягнення повноліття позивач продовжив проживати з батьком, але був зареєстрований у квартирі матері.
Між батьками позивача була досягнута домовленість щодо об'єктів нерухомого майна, а саме, що будинок «Б» залишається за ОСОБА_2 , як його забудовника, а квартира залишається за ОСОБА_8 , як її отримувача. У подальшому, 07.07.2022 року позивач, його мати ОСОБА_8 та онук матері позивача ОСОБА_14 шляхом приватизації набули в рівних частках у спільну часткову власність зазначену квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 07.07.2022 року на підставі рішення КП «Квартирне управління» від 07.07.2022 року №405/4 та витягом з державного реєстру речових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 помер. За життя ОСОБА_2 своє право власності на будинок «Б», господарські будівлі і споруди, як забудовник не зареєстрував.
В наведеному вище технічному паспорті Кременчуцького МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_1 від 02.12.1996 року є запис, що жилий будинок «Б», сіни «б», сарай «В» літня кухня «Е» побудовані самовільно. Але, враховуючи, що будинок був побудований станом на 1980 рік, то вказаний запис про самовільне будівництво не свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_2 , як забудовник, побудував будинок самочинно і не набув за життя права власності на новостворене нерухоме майно. У наведеному технічному паспорті відсутні записи про те, що збудований будинок, господарські будівлі і споруди не відповідають будівельним нормам, державним стандартам і правилам та що нерухоме майно збудоване на земельній ділянці внаслідок її самозахвату. Окрім цього, відповідно до наведених вище інвентаризаційних відомостей Кременчуцького МБТІ від 26.08.1974 року була проведена поточна інвентаризація, відповідно якої були внесені зміни у план домоволодіння АДРЕСА_1 щодо будинку «Б», літньої кухні і сараю. Запис про самовільне будівництво або самозахват землі відсутній.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України визначені підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту звершення будівництва ( створення майна) ( абзац 1 частини 2). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації (абзац 2 частини 2). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, яке не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові ВСУ від 18.12.2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові ВСУ від 06.11.2019 року у справі № 559/375/16-ц провадження № 61-31049св18.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки після завершення спадкодавцем ОСОБА_2 будівництва будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 75 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з наступними змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте така реєстрація не була обов'язковою і виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України 01.01 2004 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». від 01.07. 2004 року
Постановою КМУ від 05.08.1992 року №448 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (яка втратила чинність) був вперше встановлений порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва. Тобто, до 05.08.1992 року не передбачалася процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Відповідно роз'яснення МЮ України від 21.02.2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрації права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному його власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Згідно Листа ДАБІ від 30.07.2012 року № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів» документом, який засвідчував відповідність закінчених будівництвом житлових будинків до 05.08.1992 року вимогам законодавства, будівельним нормам та державним стандартам і правилам, зокрема для потреб державної реєстрації права власності на нерухоме майно , є технічний паспорт складений за результатами технічної інвентаризації.
Згідно технічного паспорта на житловий будинок «Б» 1980 року побудови з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 ( попередня назва АДРЕСА_1 ,складеного ФО-П ОСОБА_16 14.03.2025 року відсутні записи про самовільне будівництво. Окрім цього, будинок «А» 1923 року забудови співвласниками якого в рівних частках до даного часу за даними КП «КМБТІ» є померлі ОСОБА_3 і ОСОБА_3 - знищений і у наведеному технічному паспорті будинок «А», як наявний об'єкт нерухомості не зазначений, а тому не є об'єктом спадкування.
Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Таким чином, після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку «Б,б,б2», 1980 року забудови, літньої кухні «Е», погребу «Д», колодязю «к», зливної ями «І», огорожі № 1,2, що розташовані на земельній ділянці площею 953 кв. м. комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач постійно проживав з спадкодавцем ОСОБА_2 в спадковому будинку на час відкриття спадщини, тому вважав, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив у володіння та управління спадковим майном. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, зареєстрований в спадковому будинку, як його мешканець не був.
22.03.2024 року позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідовича А.М. про відкриття спадкової справи та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 була відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 72189631 та за номером у нотаріуса 26/2024.
22.03.2024 року постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем не був наданий документальний доказ реєстрації його місця проживання в будинку АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, і тому позивач є спадкоємцем, який не прийняв спадщину.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.09.2024 року у справі № 537/3809/24 за заявою позивача в порядку окремого провадження встановлений факт постійного проживання позивача разом з спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ( попередня назва АДРЕСА_1 ).
Постановою нотаріуса від 28.02.2025 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на підставі відсутності правовстановлюючого документу на спадкове нерухоме майно, оскільки відповідно до довідки КП «КМБТІ» від 15.01.2024 року за № 61/189 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 в 1/2 частці та ОСОБА_3 в 1/2 частці на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Крюківською державною нотаріальною конторою 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/7, а відповідно дублікату свідоцтва про право на спадщину виданого Крюківською державною нотаріальною конторою 29.08.1958 року за реєстровим № 4012/7, дублікат якого видано 15.01.2025 року Полтавським обласним державним нотаріальним архівом за реєстровим № 5 ОСОБА_6 в 1/2 частці та ОСОБА_3 в 1/2 частці належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, щодо спадкового об'єкта нерухомого майна є розбіжності не тільки в його наявності, а і його нумерації.
Визначаючи, що об'єктом спадкового нерухомого майна є житловий будинок «Б» саме за АДРЕСА_4 , суд виходить з наступних доказів:
- державної реєстрації права спільної часткової власності за власниками будинку «А» АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_3 , здійсненої Кременчуцьким МБТІ, як органом державної реєстрації та як органом технічної інвентаризації на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Крюківською держаною нотаріальною конторою за реєстровим № 4012/7 від 29.08.1958 року;
- інвентаризаційних відомостей щодо домоволодіння за АДРЕСА_1 складеними Кременчуцьким МБТІ станом на 25.01.1955 року зі змінами щодо визначення як окремих об'єктів нерухомості будинку «А» і будинку «Б» станом на 26.08.1974 року;
- домової книги про прописку громадян в будинку за АДРЕСА_1 ;
- технічного паспорта на будинок за АДРЕСА_1 від 02.12.1996 року;
- відповіді управління містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 28.01.2025 року за № 28.01-18/0079/33, відповідно якої в адресній карті міста від 1967 року нумерація будинків по АДРЕСА_1 відповідає сучасній нумерації по вул. Академіка Герасимовича. При виїзді на місці, з'ясовано що місце розташування вищеназваного будинку відповідає адресі - АДРЕСА_1 (з додатком роздруківки топографо-геодезичного плану);
- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.02.2025 року, згідно якої власниками будинку АДРЕСА_2 є інші особи;
- технічним паспортом будинку «Б» за АДРЕСА_1 , виготовленого ФО-П ОСОБА_16 14.03.2025 року.
Згідно ст. 358 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як передбачено п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається позивач, а надані докази повністю узгоджуються з позовною заявою, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою.
Тож, приймаючи до уваги, що позивач є спадкоємцем вищезазначеного майна і прийняв спадщину, інші особи не претендують на спадок, до нього правомірно перейшли права та обов'язки (спадщина), враховуючи, що позивач не має можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «Б,б,62», літню кухню «Е», погріб «Д», колодязь «к», зливну яму «І», огорожу № 1,2, розташовані на земельній ділянці площею 953 кв. м. комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховуючи наявність клопотання позивача про залишення судових витрат на позивачу, вважає за можливе залишити судові витрати на позивачу.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76-81, 89, 229, 259, 273, 280-282 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, за участі третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Спірідовича Андрія Миколайовича, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «Б,б,62», літню кухню «Е», погріб «Д», колодязь «к», зливну яму «І», огорожу № 1,2, розташовані на земельній ділянці площею 953 кв. м. комунальної власності, за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич