єдиний унікальний номер справи 531/2208/25
номер провадження 3/531/673/25
15 жовтня 2025 року суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділу поліції № 3 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності притягувалась 15.04.2025 року постановою судді Карлівського районного суду Полтавської області за ч.1 ст.184 КУпАП у виді попередження, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення 05.09.2025 о 20 год 30 хв за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 неналежно виконувала батьківські обов'язки відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті чого останній отруївся алкоголем, внаслідок мати не виконала вимоги ч.2 ст. 150 СКУ, чим вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст.184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явилася, будучи оповіщеною належним чином та завчасно, зокрема, шляхом СМС-повідомлення за її заявою на зазначений номер телефону (а.с. 14), причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення не подавала (а.с.22).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року). Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вважається повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду судової справи.
Неявка ОСОБА_1 на розгляд матеріалів судом розцінюється, як зловживанням процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. З огляду на наведене, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, уникнення зловживання процесуальними правами особою, яка притягується до адміністративної відповідальності з метою ухилення від відповідальності, суд вважає за можливе справу розглянути на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діянні останньої вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП,тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.184 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою ст.184 КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Положеннями ст.184 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, ст.150 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
В силу ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дітям безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Диспозиція ч.2 ст.184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, повністю доведена та підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, яким встановлений факт вчинення правопорушення (а.с. 1);
- рапортом чергового ВП №3 (м.Карлівка) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 05.09.2025 (а.с. 2-3);
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 4);
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 (а.с. 5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_4 (а.с. 6);
- письмовими поясненнями ОСОБА_5 (а.с.7);
- копією паспорта ОСОБА_1 , (а.с.8-10);
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11);
- копією постанови Карлівського районного суду Полтавської області від 15.04.2025 року (а.с. 12-13).
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставиною відповідно до ст. 34 КУпАП суд не вбачає.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, оскільки в порушення ст.150 Сімейного кодексу України повторно протягом року ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до вимог ст.33 КУпАП суд враховує характер та обставини вчиненого, суспільну небезпеку правопорушення, її майновий стан та ступінь вини, а тому, суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, приходить до висновку про доцільність накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 184 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею подібних правопорушень в майбутньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.24,33,40-1,279,283,284 КУпАП,ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору (Реквізити для зарахування коштів до державного бюджету: отримувач-ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок №UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету-22030106).
Роз'яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження, а у разі її оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Л.С.Фисун