16 жовтня 2025 р. Справа № 520/11931/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 11.08.25 по справі № 520/11931/25
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради , Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради в особі Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, в якому просить :
-визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України №3М-10/04-83 від 10.04.2025 про відмову в наданні компенсації фізичній особі ОСОБА_1 за знищений об'єкт нерухомого майна, а саме: житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту житлово-комунального господарства №ЗМ-15/25-25 від 15.04.2025 про затвердження рішення комісії про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України;
- зобов'язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, повторно розглянути заяву фізичної особи ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, а саме: житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правових висновків суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позов залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийнято з грубим порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі №520/11931/25 - скасувати , ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Харківська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає рішення обґрунтованим та законним, прийнятим у відповідності до вимог норм процесуального, матеріального права. Посилаючись на обґрунтування , викладенні у відзиві , просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 520/11931/25 без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено , що заявник є власником об»єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (далі за текстом - Квартира).
30.10.2024р. (за версією сторони позивача) або 02.10.2024р. (за версією сторони відповідача) унаслідок збройного удару керованої авіаційної бомби Збройних Сил Російської Федерації було повністю зруйновано під'їзд по АДРЕСА_3 у якому була розміщена належна заявнику Квартира.
Ці обставини усіма учасниками спору визнаються.
02.12.2024р. за допомогою застосунку “Дія» заявником було подано звернення №3В-02.12.2024-156622 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна (далі за текстом - Звернення).
Згідно з висновком складеного ФОП ОСОБА_2 (який має кваліфікацію експерта будівельної галузі) технічного звіту за результатами технічного обстеження об'єкту від 27.02.2025, Квартира не придатна для використання за цільовим призначенням, повністю втратила свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об'єкта (зруйновані об'єкти), орієнтовна ступінь руйнації об'єкта 98%, рекомендовано виконання робіт щодо демонтажу (ліквідації) об'єкта.
За зверненням заявника Комісією Харківської міської ради з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі за текстом - Комісія) було прийнято рішення від 10.04.2025 №3М-10/04-83 про відмову наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна - Квартиру.
Рішення Комісії від 10.04.2025 №3М-10/04-83 було затверджено рішенням Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 15.04.2025 № ЗМ-15/25-25.
Як з»ясовано судом у ході розгляду справи, юридичною підставою для вчинення оскарженого управлінського волевиявлення суб»єктом владних повноважень були обрані положення п.1 ч.6 ст.6 Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі за текстом - Закон України від 23.02.2023р. №2923-IX), а фактичною підставою послугувало судження суб»єкта владних повноважень про те, що багатоквартирний будинок №37-Д по вулиці Нескорених у місті Харкові підлягає відновленню.
Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень у формі рішення Комісії від 10.04.2025 №3М-10/04-83 та рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 15.04.2025 № ЗМ-15/25-25, заявник ініціював даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що Законом України від 23.02.2023р. №2923-IX передбачено порядок компенсації, як за знищений об'єкт нерухомого майна, так і за пошкоджений. Оскільки відповідач прийняв рішення про те, що житловий будинок АДРЕСА_3 підлягає відновленню, то у даному випадку мова йде саме про пошкоджений об'єкт нерухомого майна, а не про знищений, тому позивачка не має права на отримання компенсації за знищену квартиру. Окремо суд першої інстанції відзначив, що нормами Закону України від 23.02.2023р. №2923-IX не передбачено втрати заявником права власності на Квартиру у разі відновлення Квартири як технічно невід"ємного структурного елемента багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 у разі отримання компенсації за цю Квартиру саме як за знищений об"єкт нерухомого майна. Відтак, у даному конкретному випадку належним способом захисту порушеного права слід визнати саме спонукання суб"єкта владних повноважень до відновлення багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 . Проте, заявник таких вимог до суду у межах справи №520/11931/25 не заявляв. Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд першої інстанції дійшов до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктами владних повноважень (і Відповідачем №1, і Відповідачем №2) було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з»ясовані із достатньою повнотою, положення належної норми права були витлумачені правильно, реально вчинене управлінське волевиявлення не призвело до погіршення правового становища, бо Законом України від 23.02.2023р. №2923-IX не запроваджено легітимної можливості прийняття правомірного рішення про надання компенсації за знищений об»єкт нерухомого майна відносно пошкодженого об'єкту нерухомого майна.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" (далі - Закон 2923-IX) цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п.п. а) п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону 2923-IX знищені об'єкти нерухомого майна - об'єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, зокрема, квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.
Відповідно до п.п. а) п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону 2923-IX отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об'єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є фізичні особи - громадяни України, які є, зокрема, власниками пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об'єкт нерухомого майна.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна може бути подана до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації: 1) в електронній формі - засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг; 2) у паперовій формі - через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса.
Частиною 5 ст. 4 Закону України №2923-IX встановлено, що подання заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна здійснюється незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) отримувача компенсації або місця розташування знищеного об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України №2923-IX до заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна додаються: щодо знищеного об'єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом "а" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об'єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно); копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, - у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна; документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об'єкта нерухомого майна до/після знищення (за наявності).
У відповідності до ч. 16 ст. 4 Закону України №2923-IX реєстрація заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна з присвоєнням реєстраційного номера в цьому Реєстрі.
Згідно ч. 17 ст. 4 Закону №2923-IX заява про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Частиною 18 ст. 4 Закону 2923-IX заявник, який подав заяву про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна в електронній формі, автоматично засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг отримує повідомлення про реєстрацію поданої заяви.
Постановою КМУ від 21 квітня 2023 р. №381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення (далі - Порядок 381).
Компенсація надається за умови, що об'єкт нерухомого майна був пошкоджений після набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 р. №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні (пункт 6 Порядку).
Положеннями пункту 7 Порядку 381 визначено, що для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (далі - уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку. Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом.
Наказом Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 19.06.2023 №210 утворено Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, затверджено її персональний склад, а також затверджено Положення про комісію.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про комісію (додаток 2 до наказу Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 19.06.2023 №210), Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі комісія), є консультативно-дорадчим органом, що утворюється Департаментом житлово комунального господарства Харківської міської ради, діє на території Харківської міської територіальної громади для розгляду питань надання компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 №381 “Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення».
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування» зазначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Главою 2 розділу 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, в галузі житлово-комунального господарства (стаття 30).
На офіційному сайті Харківської міської ради за посиланням https://www.dzkh.city.kharkiv.ua/ зазначено, що одним з основних завдань Департаменту житлово-комунального господарства є координація роботи з питань щодо надання компенсації для відновлення окремих категорій об'єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення».
Згідно Додатку №2 до рішення Харківської міської ради від 22.11.2023 №450/23, Департамент житлово-комунального господарства є структурним підрозділом виконавчого комітету Харківської міської ради, який є виконавчим органом міської ради.
Отже, Департамент житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради є уповноваженим органом, яким утворено Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Згідно пункту 3 Порядку №381, отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об'єкта, право власності якого підтверджено.
Пунктом 8 Порядку 381 передбачено, що Комісія відповідно до цього Порядку, зокрема:
- розглядає заяви;
- встановлює наявність/відсутність права та підстав для надання компенсації та пріоритетного права на отримання компенсації відповідно до пункту 5 цього Порядку;
- приймає рішення про зупинення/поновлення розгляду заяви, надання/відмову в наданні компенсації відповідно до цього Порядку.
Відповідно до пункту 12 Порядку №381, за результатами розгляду заяви комісія приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації та передає це рішення на розгляд уповноваженого органу не пізніше п'яти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У рішенні про відмову у наданні компенсації обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Отже, за наслідками розгляду заяви комісія може прийняти рішення про відмову в задоволенні заяви, або наданні такої компенсації, однак таке рішення обов'язково має бути обґрунтованим, тобто в ньому мають бути вказані підстави для його задоволення чи відмови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.12.2024р. про отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_2 , Комісія прийняла рішення від 10.04.2025 №3М-10/04-83 про відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Підставою для відмови вказано - у зв'язку з поданням заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до пункту 1 частини шостої статті 6 Закону України “Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 року №2923-IX.
В подальшому Рішенням Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради від 15.04.2025 № ЗМ-15/25-25 затверджено рішення Комісії про відмову в наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, винесеного на підставі заяви №3В-02.12.2024-156622 ОСОБА_1 .
Так , надаючи оцінку доводам відповідачів, покладеним в основу прийняття спірних рішень, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX від 23.02.2023 підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна є подання заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви.
В той же час, частиною 3 статті 2 Закону №2923-IX від 23.02.2023 встановлено, що отримувачами компенсації не можуть бути:
1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";
2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України;
3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об'єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини.
Аналогічний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації за знищене/ пошкоджене майно, встановлено пунктом 4 Порядку №381.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами відповідної компенсації.
Колегією суддів встановлено, що позивач є власником житлової квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Матеріалами справи не встановлено, а відповідачами не доведено, що позивач є особою, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; не є особою, яка має судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини КК України; не є спадкоємцем вищезазначених осіб.
Тобто, позивач не входить до переліку осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації відповідно до приписів Закону №2923-IX від 23.02.2023, а тому рішення про відмову йому в наданні компенсації на підставі п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону 2923-IX є протиправним, таким, що суперечить приписам чинного законодавства.
Разом із тим, обґрунтовуючи правомірність своїх дій Харківська міська рада в відзиві на позовну заяву зазначає, що підставою для відмови слугували висновки - у зв'язку із поданням заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону (у зв'язку з тим, що багатоквартирний житловий будинок за вказаною адрескою може бути відновлений шляхом проведення капітального ремонту).
Отже, відповідач поряд із підставою для відмови в наданні компенсації на підставі п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX вказує у дужках вже іншу підставу, яка не передбачена цією нормою, а саме у зв'язку з тим, що багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою може бути відновлений шляхом проведення капітального ремонту.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що суб'єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення (висновок). Це дає можливість зацікавленому суб'єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави позову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб'єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акта свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 КАС критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб'єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Окрім цього в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб'єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21, у якій Суд звертав увагу й на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Колегія суддів наголошує, що така підстава відмови як « у зв'язку з тим ,що багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою може бути відновлений шляхом проведення капітального ремонту ) відсутня в Рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України №3М-10/04-83 від 10.04.2025.
Тобто, вказана підстава не була досліджена під час вирішення питання про відмову або наданні такої компенсації, не зазначена та не покладена в основу прийняття спірного рішення, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб'єкта владних повноважень посилатися на таку підставу як на підставу прийняття спірного рішення.
Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення компенсації за знищене майно, оскільки будинок, в якому знаходиться квартира, може бути відновлений, що унеможливлює здійснення такої компенсації, колегія суддів вважає такими, що не спростовує висновки суду в частині прийняття невмотивованого рішення.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України №3М-10/04-83 від 10.04.2025 про відмову в наданні компенсації фізичній особі ОСОБА_1 за знищений об'єкт нерухомого майна та Рішення Департаменту житлово-комунального господарства №ЗМ-15/25-25 від 15.04.2025 про затвердження рішення комісії про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, повторно розглянути заяву фізичної особи ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, а саме: житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правових висновків суду , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством, необхідні, зокрема, для отримання платником податків податкових пільг.
Враховуючи, що відповідачами не досліджено всі обставини, викладені у заяві, не прийнято належним чином вмотивоване рішення про відмову або про надання компенсації, суд приходить до висновку про наявність , в цьому випадку, дискреції Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Як наслідок , суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача, є зобов'язання Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, повторно розглянути заяву фізичної особи ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, а саме: житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правових висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене. колегія суддів дійшла висновку про задоволення адміністративного позову.
Наведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до невірного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн .
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Харківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 по справі № 520/11931/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення , яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України №3М-10/04-83 від 10.04.2025 про відмову в наданні компенсації фізичній особі ОСОБА_1 за знищений об'єкт нерухомого майна та Рішення Департаменту житлово-комунального господарства №ЗМ-15/25-25 від 15.04.2025 про затвердження рішення комісії про відмову у наданні компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Зобов'язати Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, повторно розглянути заяву фізичної особи ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, а саме: житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правових висновків суду.
Стягнути з Харківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн на користь ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко