08 жовтня 2025 р.Справа № 440/10229/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10229/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
третя особа: ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Акціонерне Товариство "АвтоКрАЗ", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_1 , в якій просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 113030406 від 08.08.2024 Головного управління ДПС у Полтавській області, винесене щодо Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.08.2024 №113030406.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок).
Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Акціонерне Товариство "АвтоКрАЗ" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 05808735, як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області /а.с. 167/.
Згідно поданої до Головного управління ДПС у Полтавській області декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року від 20.12.2023 АТ "АвтоКрАЗ" відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в сумі 2 161 085,00 грн /а.с. 83-85/.
11.07.2024 посадовою особою ГУ ДПС у Полтавській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75, у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за період листопад 2023 року ПРАТ "АвтоКрАЗ".
За результатами проведеної перевірки оформлено акт від 11.07.2024 №9513/16-31-04-06-03/05808735 /а.с. 91-94/.
Згідно з висновками акту перевірки від 11.07.2024 №9513/16-31-04-06-03/05808735 за результатами перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, чим порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 ПК України, а саме: по податковій декларації за листопад 2023 року в розмірі 2 161 085,00 грн - граничний термін сплати - 02.01.2024, фактично сплачено 25.01.2024 із затримкою 23 календарних дні.
08.08.2024 на підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Полтавській області відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №113030406, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 108 054,25 грн (5% від суми 2 161 085,00 грн) /а.с. 87-89/.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення. Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України, якими визначено порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість, та строки розрахунків з бюджетом, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідальність платника за порушення правил сплати грошового зобов'язання встановлена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу, відповідно до пункту 112.5 статті 112 ПК України, є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу.
За пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Як зазначає позивач, на сплату суми податку на додану вартість в розмірі 2 161 085,00 грн вплинули обставини обліку в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) сум, донарахованих за податковим повiдомленням-рiшенням №0016145112 від 19.12.2018 в розмірі 5 900 555,25 грн та 2 522 212,42 грн, а всього 8 422 767,67 грн.
Судом встановлено, що податкове повiдомлення - рiшення №0016145112 від 19.12.2018 оскаржувалося платником, зокрема, у судовому порядку у справі № 440/1469/24.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 440/1464/19 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0016145112 від 19.12.2018 року в частині застосування штрафу у сумі 8 360 096, 20 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 218 - 220/.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі № 440/1464/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 440/1464/19 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 440/1464/19 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0016145112 від 19.12.2018 року в частині застосування штрафу у сумі 8360096,20 грн. та в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631; код ЄДРПОУ 05808735) судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 19067 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят сім) гривень 06 копійок та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 440/1464/19 залишено без змін /а.с. 221 - 224/.
З наявної у матеріалах справи ІКП /а.с. 96-144/ слідує, що сума в розмірі 8 422 767,67 грн 07.02.2020 була поновлена ГУ ДПС у Полтавській області в ІКП ПрАТ "АвтоКрАЗ" як узгоджена сума штрафних санкцій.
За касаційною скаргою позивача справа №440/1464/19 перебувала в проваджені Верховного Суду.
Згідно з постановою Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №440/1464/19 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 440/1464/19, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 справа №440/1464/19 прийнята до провадження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112062199).
16.08.2023 ГУ ДПС у Полтавській області сума 8 422 767,67 грн була виключена з ІКП АТ "АвтоКрАЗ" /а.с. 124/, тобто, із статусом узгодженого податкового зобов'язання сума 8 422 767,67 грн відображалась в ІКП АТ "АвтоКрАЗ" з 07.02.2020 по 16.08.2023.
Як зазначає відповідач, згідно ІКП сума по податковому повідомленню-рішенню від 19.12.2018 №0016145112 була сплачена в повному обсязі 25.08.2021, при цьому, зарахування коштів відбулось з електронного рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.
Колегія суддів зазначає, що оскільки 07.02.2020 в ІКП ПРАТ "АвтоКрАЗ" було поновлено заборгованість за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2018 № 0016145112 в розмірі 8 422 767,67 грн (5 900 555,25 + 2 522 212,42), починаючи з травня 2020 року контролюючим органом розпочато нарахування пені відповідно до положень статті 129 ПК України на податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018.
З травня 2020 року по серпень 2021 року на вказане податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 нараховано пені в загальному розмірі 673 625,41 грн, що учасниками справи не заперечується та підтверджується витягом з ІКП позивача /а.с. 106/.
Станом на квітень 2023 року пеню було повністю погашено коштами позивача в порядку черговості та за рахунок сплати АТ "АвтоКрАЗ" чергових платежів, що підтверджено даними ІКП.
Після виключення з обліку 16.08.2023 штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2018 в розмірі 8 422 767,67 грн пеня, нарахована на суму 8 422 767,67 грн в загальному розмірі 673 625,41 грн з ІКП не виключалась.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 440/1434/19, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» до Головного управління ДФС у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Полтавській області, про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 грудня 2018 року № 0016145112 /а.с. 228 - 233/.
Крім того, згідно з відомостями ІКП не виключення контролюючим органом з картки пені в сумі 673 625,41 грн вплинуло у подальшому на своєчасність сплати позивачем самостійно задекларованих сум податку на додану вартість за період з 01.06.2020 по 26.08.2022 та винесення, у зв'язку з цим, податкового повідомлення-рішення від 20.09.2023 №84520406 про застосування до ПРАТ "АвтоКрАЗ" штрафу у розмірі 50% в сумі 5 865 606,89 грн, яке було оскаржене позивачем у судовому порядку до Полтавського окружного адміністративного суду (справа №440/8717/24).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №440/8717/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.09.2023 №84520406 /а.с. 234 - 238/.
Разом з тим, сума штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 20.09.2023 №84520406 в розмірі 5 865 606,89 грн відображалась в ІКП АТ "АвтоКрАЗ" як заборгованість починаючи з 13.10.2023 /а.с. 126/, та податковий борг за цим податковим повідомленням-рішенням погашався у першу чергу, аніж поточні зобов'язання позивача.
02.01.2024 в ІКП позивача з ПДВ відображено самостійно визначене платником грошове зобов'язання з ПДВ згідно з податковою декларацією за листопад 2023 року терміном сплати до 02.01.2024 у сумі 2161085 грн /а.с. 131/.
25.01.2024 зараховано до бюджету 53 890 259 грн з рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ, внаслідок чого погашено у тому числі, зобов'язання за листопад 2024 року.
Судом встановлено, що 25.12.2023 зараховано від позивача кошти до бюджету з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (платіжне доручення № 596132398 від 25.12.2023) у сумі 2 161 085 грн /а.с. 128/, однак такі спрямовані на погашення податкового боргу, а з урахуванням уточнюючого розрахунку від 26.12.2023, зменшено боргу по штрафним санкціям за податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2023 №84520406, зокрема, 26.12.2023 на суму 149505,60 грн, 34472,09 грн, 156 грн.
Колегія суддів суддів зазначає, сума пені 673 625,41 грн, нарахованої на ППР від 19.12.2018 №00161145112, яка не була зменшена контролюючим органом, а також сума штрафних санкцій в розмірі 5 865 606,89 грн, нарахованих згідно з ППР від 20.09.2023 №84520406, які надалі були скасовані у судовому порядку, мали прямий безпосередній вплив на своєчасність сплати товариством узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ, задекларованих згідно з податковою декларацією з ПДВ від 20.12.2023, у сумі 2 161 085,00 грн та, як наслідок, на нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2024 №113030406.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що відповідачем разом зі зменшенням податкового зобов'язання АТ "АвтоКрАЗ" на суму 8 422 767,67 грн за податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2018 №0016145112 мало бути ще зменшено і суми інших нарахувань, які були нараховані ГУ ДПС у Полтавській області у зв'язку із відображенням в ІКП суми податкового повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0016145112, як узгодженої, проте з матеріалів справи здійснення відповідачем таких дій не встановлено.
Як встановлено судовим розглядом, ГУ ДПС у Полтавській області виконувало нарахування пені і застосувало штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем сум податку на додану вартість, зокрема, і шляхом ухвалення оскаржуваного в цій справі податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 №113030406.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню, оскільки висновок ГУ ДПС у Полтавській області про несвоєчасну сплату позивачем самостійно задекларованої суми податку на додану вартість за листопад 2023 року здійснений без врахування всіх фактичних обставин нарахування і сплати АТ "АвтоКрАЗ" сум податку на додану вартість, що стало підставою для неправильного висновку про порушення позивачем вимог законодавства в частині своєчасної та повної сплати сум податків до бюджету і застосування штрафних санкції до АТ "АвтоКрАЗ".
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 440/10229/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 16.10.2025 року