Справа № 527/756/25
провадження 2-а/527/10/25
16 жовтня 2025 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,
секретаря судового засідання - Мороз Ю.І.,
представника позивача - Хромих Е.В.,
представника відповідача - Мельникова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
27 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення. Вказав, що 13.02.2025 адміністратором ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на нього складено протокол № 2/79/П-25 про адміністративне правопорушення серії ПО №019415 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як вбачається з вказаного протоколу правопорушення ним вчинено за наступних обставин: «13.02.2025 об 11:25 до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції ВГІ №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області за зверненням №Е 1108651 був доставлений військовозобов'язаний ОСОБА_1 . З'ясовано, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом по повістці №1617660 11.01.2025 о 14:00, чим порушив вимоги ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
В якості доказів винуватості до протоколу долучено копію повістки №1617660 від 01.01.2025 та копію довідки ф. 110.
З даним протоколом він не погодився у зв'язку з тим, що не отримував повістки, про що особисто зазначив у протоколі.
У протоколі його було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11:00 18.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . про що він поставив особистий підпис.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2/79/ІІ-25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 18 лютого 2025 року на нього накладено штраф у сумі 17000 грн. Копія постанови вручена особисто 21.02.2025 року.
Однак, з даною постановою він не погоджується, вказавши, що як вбачається з отриманих ним 24 лютого 2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 копій документів, то дійсно на його ім'я була сформована письмова повістка №1617660 від 01.01.2025 в якій йому пропонувалося з'явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Глобине) 11.01.2025, підтвердженням її вручення є сформоване засобом поштового зв'язку AT «Укрпошта» відділенням 39000 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Ф.119, № відправлення 0610219020735, дата вручення 07.01.25, яке надіслано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), де в графі розписка в одержанні стоїть підпис.
Вказав, що повістку для явки в ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, підпис в графі «розписка при одержанні», що міститься в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу за відправлення 0610219020735, дата вручення 07.01.25, йому не належить та істотно від відрізняється від його підпису. Відтак, ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, він не порушував і не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
19.03.2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 - Гарькавенко В.Ю. через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свої заперечення на позов мотивувала тим, що 18.02.2025 року Постановою №2/79/П-25 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку в особливий період за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
Вказала, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних рядового, сержантського та старшинського складу з 14.12.2023 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Користується правом на відстрочку згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» з 28.02.2025 року по 09.05.2025 року.
Згідно пройденого ВЛК ОСОБА_1 визнаний придатним 18.02.2025 року номер протоколу засідань комісії 33/1 від 18.02.2025 року для служби в Збройних Силах України згідно наказу 402 від 14.08.2008 року Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України згідно наказу 153 від 27.02.2025 року Про внесення змін до деяких наказів Міністерства оборони України.
Відповідно до повістки № 1617660 на дату 11.01.2025 року о 14:00 військовозобов'язаний ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних в яке входить обов'язкове проходження ВЛК.
01.01.2025 року повістку було скеровано поштовим зв'язком рекомендованим листом. З інтернету тренінгу відправлень Укрпошти № 0610219020735 вбачається, що повістка на ім'я ОСОБА_1 була вручена одержувачу 08.01.2025 року.
13.02.2025 року об 11 год 25 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений представником поліції ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП В Полтавській області до ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Звернення № Е1108651 від 21.01.2025 року до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме 11.01.2025 року не з'явився по повістці №1617660 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.
Про причини неприбуття не повідомив, та жодних поважних причин неприбуття по повістці не надав, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зазначила, що чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо спрямування повістки військовозобов'язаним, які вчасно оновили дані, щодо їх явки до відповідних центів комплектування. Більш того, у позивача не було відстрочки від призову на військову службу.
Разом з цим вказала, що згідно копії поштового повідомлення встановлено, що надіслана позивачу засобами поштового зв'язку повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 вручена «одержувачу» 08.01.2025 року та підтверджується трекінгом Укрпошта.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку вручено «одержувачу» 08.01.2025 передує інформування працівником об'єкта поштовогозв'язку одержувача про надходження листів з позначкою «Повістка ТЦК». Доводи позивача про те, що працівники поштового зв'язку не інформували позивача про надходження повістки з ІНФОРМАЦІЯ_2 не можуть взяті до уваги суду, оскільки зі сторони позивача не надані належні та допустимі докази, що підтверджують цю обставину. Крім того, чинне законодавство України не покладає на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 обов'язків щодо перевірки належного інформування працівниками об'єкта поштового зв'язку одержувача, у даному випадку Позивача, про наявність на його ім'я та адресу листів з позначкою «Повістка ТЦК».
Крім того, Відповідач направив повістку позивачу на адресу його місця проживання, яке ним було зазначено під час уточнення даних. Адресу свого місця проживання позивач не змінював, будь-яких помилок у повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо адреси проживання позивача відповідачем не допущено. А тому, вважають, що відповідач виконав усі дії щодо належного оповіщення позивача, яке він уповноважений відповідно до чинного законодавства України.
Отже, відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішений, яке відповідає вимогам Закону, а тому прийняте рішення є законним та обґрунтованим, а позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача Хромих Е.В. підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та прохав їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача - Мельников О.М. позовні вимоги не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні та послався на обставини, викладені у відзиві на позов. Також вказав, що відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Згідно копії поштового повідомлення встановлено, що надіслана Позивачу засобами поштового зв'язку повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 вручено «одержувачу» 08.01.2025 року та підтверджується трекінгом Укрпошти № 0610219020735. Отже, відповідно до зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку вручено «одержувачу» 08.01.2025 передує інформування працівником об'єкта поштового зв'язку одержувача про надходження листів з позначкою «Повістка ТЦК». Доводи позивача про те, що працівники поштового зв'язку не інформували позивача про надходження повістки з ІНФОРМАЦІЯ_2 не можуть взяті до уваги суду, оскільки зі сторони позивача не надані належні та допустимі докази, що підтверджують цю обставину. Крім того, чинне законодавство України не покладає на ІНФОРМАЦІЯ_3 обов'язків щодо перевірки належного інформування працівниками об'єкта поштового зв'язку одержувача, у даному випадку Позивача, про наявність на його ім'я та адресу листів з позначкою «Повістка ТЦК» та перевірки автентичності підпису. Крім того, Відповідач направив повістку Позивачу на адресу його місця проживання, яке ним було зазначено під час уточнення ланих. Адресу свого місця проживання Позивач не змінював, будь-яких помилок у повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо адреси проживання Позивача Відповідачем не допущено. А тому, Відповідач виконав усі дії щодо належного оповіщення Позивача відповідно до чинного законодавства України.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона працює листоношею на Укрпошті. Десь у лютому (точно не пригадала) 2025 року вона приносила лист ОСОБА_1 , однак останнього не було вдома, тому вона йому подзвонила та повідомила, що йому прийшов лист з ТЦК, він відповів, що буде вдома ввечері і попросив кинути лист до поштової скриньки, а він ввечері забере. Повідомила, що вона знає ОСОБА_1 та гарно з ним спілкується, тому через такі довірливі відносини вирішила сама поставити підпис на повідомленні про вручення форми 119. Вказала, що вона порушила процедуру вручення поштового відправлення, бо зробила сама підпис, але вона не порушила процедуру повідомлення, бо фактично повідомила його про такий лист з ТЦК. Вказала, що лист вона не відкривала та, що в ньому не знає.
Суд, заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України)
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Стаття 65 Конституції України передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Спірні правовідносини врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакціях, чинних на час виниклих правовідносин. Крім того, підлягають до застосування: Закон України "Про правовий режим воєнного стану", Закон України «Про оборону України», Указ Президента України «Про загальну мобілізацію», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до вказаного Порядку, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджені постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 тощо.
Судом встановлено, що згідно повістки №1617660 від 01.01.2025 року позивача ОСОБА_1 зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 11.01.2025 року о 14:00 год. для уточнення даних (а.с.12).
Відповідно до відстеження пересилання поштового листа №0610219020735 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», вищевказану повістку було вручено одержувачу 08.01.2025 року (а.с.53). Дана обставина також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату ОСОБА_1 особисто за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено підписом у графі «розписка про одержання» (а.с.12 на звороті).
Відповідно до постанови №2/79/П-25 по справі про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема військовозобов'язаний ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме 11.01.2025 року не з'явився по повістці №1617660 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Про причини неприбуття не повідомив, чим порушивправила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За вищевказаних обставин його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 17000 грн. (а.с.14).
У протоколі №2/79/П-25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.01.2024 року, ОСОБА_1 роз'яснено права, повідомлено про розгляд справи об 11 год. 00 хв. 18.02.2025 року. ОСОБА_1 підтвердив своїми підписами у протоколі те, що він ознайомлений із змістом протоколу, роз'ясненими правами, датою розгляду справи. В пункті «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначено, що не з'явився, тому що не отримував (а.с.13).
Отже, підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стало те, що він не з'явився по повістці №1617660 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови №2/79/П-25 по справі про адміністративне правопорушення від 18 лютого 2025 року є предметом спору, тому з огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч.1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2024 № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Абзацом 5 частини 1 статті 1 вказаного Закону передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» громадяни, серед іншого, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно вимог ч. 3 цієї ж статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №673 від 28.07.2010 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (дали за текстом Порядок), який визначає, зокрема, механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи .
Відповідно до пункту 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.п. 23-24 Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3 ст.33 Закону).
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону).
Відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо спрямування повістки військовозобов'язаним, які вчасно оновили дані, щодо їх явки до відповідних центів комплектування.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як встановлено судом, відповідно до відстеження пересилання поштового листа №0610219020735 з офіційного сайту АТ «Укрпошта», вищевказану повістку було вручено одержувачу 08.01.2025 року, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату ОСОБА_1 особисто за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено підписом у графі «розписка про одержання».
Разом з цим, як встановлено в судовому засіданні під час розгляду справи, свідок ОСОБА_3 підтвердила, що вона, у виконання пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, повідомила ОСОБА_1 засобами зв'язку про надходження листа з ТЦК.
Таму, суд приходить до переконливого висновку, що працівник поштового зв'язку інформували позивача про надходження повістки з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п.3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Слід також зазначити, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази вказують на те, що при винесенні постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, за результатами встановлених обставин та досліджених доказів, доводів сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, і накладено штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті. Суть викладеного у постанові правопорушення відображає диспозицію ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з посиланням на відповідні норми закону.
Так, беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 у вказаний термін не з'явився, тому позивач не виконав законом визначеного обов'язку, чим порушив норми чинного законодавства, а тому правомірно притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На переконання суду, доводи позивача про те, що ним не порушено вимоги закону є безпідставними, враховуючи викладені норми законодавства, встановлені обставини та досліджені докази, які надані сторонами по справі.
При цьому, слід зазначити, що за загальним терміном «повістка» це: повістка для уточнення даних - вручають для уточнення та оновлення інформації про склад сім'ї, стан здоров'я військовозобов'язаних, місце роботи, тощо; повістка для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) - вручається для проходження медичного обстеження; мобілізаційне розпорядження - вручається військовозобов'язаним особам, котрі пройшли медичну комісію та визнані придатними до несення військової служби. Тобто, мета явки особи до органів РТЦК та СП за отриманою повісткою не обмежується лише вчиненням такою особою дій стосовно оновлення (уточнення) інформації про цю особу, а тому позивач, відповідно до законодавства, зобов'язаний був прибути по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виконання певний дій, задля яких йому і була вручена повістка.
Разом з цим, винесенню вищевказаної постанови передував протокол про адміністративне правопорушення від 13.02.2025 року, позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яка розглядалась 18.02.2025 року у присутності позивача.
Підстав для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 293 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю. М. Свістєльнік