07 жовтня 2025 р.Справа № 440/2749/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 р. (ухвалене суддею Костенко Г.В.) по справі № 440/2749/25 за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Миргородської міської ради Полтавської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 332 від 15.11.2024 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 15.11.2024 р., відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), Закону України «Про державний земельний кадастр», розглянувши подані заяви, враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань земельних ресурсів, охорони довкілля від 08.11.2024 р., міською радою прийнято рішення 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 р. № 332 «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення», пунктом 1 якого встановлено, що надання в оренду земельних ділянок, сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) проводити виключно за результатами конкурсного відбору (на конкурентних засадах), в тому числі при розгляді заяв щодо укладення договорів оренди таких земель на новий строк.
Не погоджуючись з п. 1 рішенням 56 сесії Миргородської міської ради 8 скликання від 15.11.2024 р. № 332 «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Миргородської міської ради спрямоване на невизначене коло осіб та не містить норм, які впливають на суб'єктивне публічне право позивача, його реалізацію та захищеність законом, у зв'язку з чим відсутнє порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача, а тому підстав для визнання протиправним і скасування такого рішення немає.
Суд апеляційної інстанції перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання затвердження регламенту ради.
Судовим розглядом встановлено, що Рішенням другої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради «Про затвердження Регламенту роботи Миргородської міської ради восьмого скликання» від 15.12.2020 р. № 16 затверджено Регламент роботи Миргородської міської ради.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч. 13 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування», пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної у місті, районної, обласної ради, загальними зборами (конференцією) жителів, громадськими слуханнями, жителями у порядку місцевої ініціативи. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування», постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування», постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Згідно із ч. 10. ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування», за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії, в яких зазначаються результати поіменного голосування, підписуються головою і секретарем комісії. Проекти порядку денного засідань постійної комісії ради, висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Судовим розглядом встановлено, що 08.11.2024 р. проведено засідання постійної комісії Миргородської міської ради 8 скликання з питань земельних ресурсів, охорони довкілля, що підтверджується протоколом № 45 засідання цієї комісії.
В ході обговорення пункту 7 порядку денного вказаного засідання, а саме, питання «Про оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення», Булойчик О., зокрема, запропоновувала доповнити цей проект рішення пунктом 1 у такій редакції: «Надання в оренду земельних ділянок сформованих за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв), проводяться виключно за результатами конкурсного відбору».
За результатами голосування ухвалено погодити та внести проект рішення на розгляд сесії.
Проте, в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не надано (як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, у зв'язку з відсутністю) будь-яких документів, що підтверджують необхідність та обґрунтованість вирішення постійною комісією питання № 7 порядку денного (доручення ради, тощо), а також висновків і рекомендацій за результатами вивчення та розгляду цього питання, чим порушено процедуру погодження пункту 1 проекту рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 332 від 15.11.2024 р., передбачену ч. 10 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та його необхідно задовольнити, оскільки відповідачем під час прийняття пункту 1 рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 332 від 15.11.2024 р. порушено процедуру прийняття цього рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним: скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 р. по справі № 440/2749/25; ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 332 від 15.11.2024 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн., а всього 3028 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської міської ради Полтавської області.
Керуючись ст. ст. 77, 308, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 440/2749/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати пункт 1 рішення п'ятдесят шостої сесії восьмого скликання Миргородської міської ради Полтавської області № 332 від 15.11.2024 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської міської ради Полтавської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одна тисяча вісімдесят шістнадцять) гривень 80 копійок, а разом 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 15.10.2025 року