16 жовтня 2025 р. Справа № 440/18667/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.04.24 по справі № 440/18667/23
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач, апелянт), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.11.2023 №00107050705, прийняте ГУ ДПС в Полтавській області, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 441,80 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 24 листопада 2023 року №00107050705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10441,80 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, не врахувавши, що наказ від 09.10.2023 № 1808-п містив інформацію про конкретні підстави призначення фактичної перевірки, а саме: пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для її проведення.
Також судом першої інстанції під час прийняття рішення не надано оцінку доводам та доказам контролюючого органу про встановлене в ході перевірки порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, встановлено відсутність в розрахункових документах обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зокрема: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму реалізованих товарів 7004,00 грн. Відповідач звертає увагу, що ні до податкового органу, ні до суду позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки висновки.
Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до положень ч. 1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.02.2017, номер запису про державну реєстрацію в ЄДР №25850000000026175; вид діяльності: 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); є платником податку на додану вартість /а.с. 14-16, 19/.
09.10.2023 в.о. начальника ГУ ДПС у Черкаській області, на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі, із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), винесено наказ №1808-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 08.07.2021 по 19.10.2023 за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 з 10.10.2023 тривалістю 10 діб /а.с. 29/.
09.10.2023 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Черкаській області видано направлення на перевірку №3264/23-00-07-07-01 /а.с. 30/.
10.10.2023 під час виходу за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , інспектором перевірки на ім'я ФОП ОСОБА_1 виписано письмове повідомлення із зобов'язанням останнього у строк до 19.10.2023 надати до контролюючого органу наступні документи (їх належним чином звірені копії): реєстраційні посвідчення РРО, підтверджуючі документи на об'єкти оподаткування за місцем провадження діяльності, опис залишків товару станом на дату виникнення зобов'язання ведення обліку товарних запасів, підтверджуючі документи на придбання, облік товарів, договір електронного платіжного засобу, документи, що підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками /а.с. 32/.
20.10.2023 інспекторами ГУ ДПС у Черкаській області складено акт №10586/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 37-42/.
За висновками акту від 20.10.2023 №10586/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки згідно даних системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій через РРО/ПРРО фіскальний номер 3000916497, заводський номер ПБ4101475807, який належить платнику, встановлено відсутність в розрахункових документах обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, а саме: цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму реалізованих товарів 7004,00 грн.
На підставі висновків акта від 20.10.2023 №10586/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 ГУ ДПС в Полтавській області 24.11.2023 винесено податкове повідомлення-рішення №00107050705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 10441,80 грн /а.с. 43-45/.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган не дотримався вимог підпункту 82.2.2 пункту 82.2 статті 82 ПК України щодо наявності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки. Також, суд першої інстанції виходив з того, що порушення контролюючим органом вимог ПК України щодо призначення та проведення перевірки платника податків призводить до відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення), що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у вказаній справі є визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2023 року №00107050705, а підставою, якою позивач обґрунтовує свої вимоги є неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки, неправомірність наказу про проведення перевірки та недоведеність порушення вимог законодавства, за яке відповідачем застосовано до позивача фінансові санкції.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення контролюючого органу, колегія суддів виходить із наступного.
ПУ України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Так, пункт 80.2 статті 80 ПК України встановлює, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Аналіз вказаної норм дає підстави вважати, що для застосування підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у якості підстави для проведення фактичної перевірки, необхідною умовою є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків відповідних вимог законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
У той же час інформація, на підставі якої має бути прийнято наказ на проведення перевірки, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами 5 і 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Так, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначає в якості підстави для призначення фактичної перевірки інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Колегія суддів також зазначає, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначає в якості підстави для призначення фактичної перевірки інформацію саме про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відтак, з аналізу зазначеного підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що відповідна інформація має містити конкретні фактичні дані про реальну, а не ймовірну, наявність порушення вимог законодавства в частині здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, з викладеного слідує висновок, що предмет фактичної перевірки обов'язково має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.
Судовим розглядом встановлено, що призначаючи перевірку, відповідач у наказі №1808-П від 09.10.2023 обмежився лише посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і не конкретизував, у зв'язку з чим саме проводиться фактична перевірка позивача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, фактичних даних, що свідчили б про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, наказ на проведення перевірки №1808-П від 09.10.2023 не містить.
Отже, контролюючим органом не доведено наявності на момент прийняття наказу на проведення перевірки №1808-П від 09.10.2023 інформації про порушення позивачем вимог законодавства, а також про її отримання в установленому законодавством порядку, як того вимагають приписи підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неправомірності дій ГУ ДПС у Черкаській області, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури призначення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними актів індивідуальної дії, прийнятих за її результатами.
У розглядуваній ситуації перевірку позивача проведено на підставі наказу, оформленого з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак, прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 160/2480/22.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Посилання податкового органу щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зістаттею 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року по справі № 440/18667/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін