16 жовтня 2025 р. Справа № 440/13829/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.03.24 по справі № 440/13829/23
за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство "Одеська залізниця" (надалі також - ДП "Одеська залізниця" позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській ), у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 №6807/0406, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 №6806/0406, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2023 №6805/0406, прийняте ГУ ДПС у Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 01.08.2023 №6807/0406, №6806/0406 та №6805/0406.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ДП "Одеська залізниця" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, згідно з якою просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідач, забезпечуючи виконання покладених на контролюючий орган функцій та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно провів камеральну перевірку та правомірно сформував оскаржувані податкові повідомлення-рішення в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до положень ч. 1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
20.02.2023 ДП "Одеська залізниця" подало податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, у яких самостійно визначило суму земельного податку за три земельні ділянки площею 23,1742 га, 116,1597 га та 31,1456 га, розташовані у Цюрупинському районі Херсонської області, нормативну грошову оцінку яких не проведено, виходячи з нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Херсонській області, що складає 24450,00 грн /а.с. 26-27, 29-30, 33-34/.
22.03.2023 ГУ ДПС у Полтавській області проведена камеральна (електронна) перевірка даних, задекларованих у податковій звітності - податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ДП "Одеська залізниця" за 2023 рік.
Результати перевірки оформлені актом від 22.03.2023 №2742/16-31-04-06-03/01071315 /а.с. 17-20/, у якому відображено факт порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наслідком чого визначено заниження ДП "Одеська залізниця" податкового зобов'язання з плати за землю за 2023 рік у розмірі 30473,74 грн.
Заперечення платника податку на акт камеральної перевірки (від 10.04.2023 вих.№ДП-08/51 та №ДП-08/50) /а.с. 22-25/ відхилені листом ГУ ДПС у Полтавській області від 02.05.2023 вих.№15279/16-31-04-01-09, з урахуванням листа від 09.05.2023 №16033/16-31-04-01-09 /а.с. 21, 23 зі звороту/.
04.05.2023 на підставі зазначеного вище акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області складені податкові повідомлення-рішення:
-№3844/0406 про збільшення ДП "Одеська залізниця" суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 9384,47 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 7507,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1876,90 грн /а.с. 67-68/;
- №3843/0406 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 13577,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 10861,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2715,45 грн /а.с. 69-70/;
- №3842/0406 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 15130,46 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 12104,37 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3026,09 грн а.с. 71/.
ДП "Одеська залізниця" звернулося зі скаргою від 23.05.2023 №ДП-08/45 до ДПС України на вказані вище податкові повідомлення-рішення /а.с. 38-40/, за результатами розгляду якої ДПС України прийняла рішення від 25.07.2023 №20098/6/99-00-06-03-02-06, яким скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області: - від 04.05.2023 №3842/0406 у частині донарахування земельного податку у сумі 9078,25 грн та застосування штрафу у сумі 2269,57 грн; - від 04.05.2023 №3843/0406 у частині донарахування земельного податку у сумі 8146,35 грн та застосування штрафу у сумі 2036,59 грн; - від 04.05.2023 №3844/0406 у частині донарахування земельного податку у сумі 5630,68 грн та застосування штрафу у сумі 1407,67 грн; в іншій частині податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.05.2023 №3842/0406, №3843/0406, № 3844/0406 залишила без змін, а скаргу задовольнила частково /а.с. 31-32/.
З урахуванням зазначеного вище рішення ДПС України, у подальшому, ГУ ДПС у Полтавській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
-від 01.08.2023 №6807/0406 про збільшення ДП "Одеська залізниця" суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 3782,61 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 3026,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 756,52 грн /а.с. 60-61/;
- від 01.08.2023 №6806/0406 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 3394,31 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 2715,45 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 678,86 грн /а.с. 62-63/;
- від 01.08.2023 №6805/0406 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 2346,12 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 1876,89 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 469,23 грн /а.с. 64-66/.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 01.08.2023 №6807/0406, №6806/0406 та №6805/0406, з огляду на те, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо проведення камеральної перевірки ДП "Одеська залізниця" призводять до відсутності правових наслідків такої, тому акт перевірки від 22.03.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту порушень, за які оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.08.2023 №6807/0406, №6806/0406 та №6805/0406 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2023 рік та застосовані штрафні (фінансові) санкції
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.
Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
А відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 цієї статті камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
У свою чергу, як визначено у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.
Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Натомість питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків й зборів є предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.
Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №826/14382/16, від 16.03.2023 у справі №826/14416/16.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у спірних відносинах провів камеральну перевірку щодо правильності нарахування позивачем земельного податку. Тобто, предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання визначення розміру земельного податку, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися контролюючим органом шляхом проведення документальної перевірки.
Тож, проведення перевірки з питання правильності нарахування позивачем суми земельного податку за 2023 рік у податковій декларації мало бути предметом документальної позапланової перевірки.
Відтак, вказана камеральна перевірка охопила питання, які не входить до предмету камеральної перевірки, що свідчить про її незаконність.
Про обґрунтованість вищенаведеного висновку суду щодо необхідності проведення у спірних відносинах саме документальної перевірки свідчить, зокрема, й послідовний підхід територіальних органів ДПС України щодо призначення документальних перевірок з питання нарахування плати за землю упродовж 2019-2021 років, що знайшло своє відображення у постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №160/7382/20, від 12.07.2021 у справі №640/9862/20, від 02.11.2021 у справі №400/771/20 та від 14.09.2022 у справі №640/20750/21, від 07.02.2023 у справі №640/23439/20.
Невиконання податковим органом вимог щодо порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок відповідно до положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.
У постанові від 09.05.2023 у справі №817/954/15 Верховний Суд зауважив, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.
У спірних відносинах відповідач за результатами камеральної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286 ПК України, що полягали у неврахуванні платником податку під час обчислення суми податкового зобов'язання кумулятивної величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Наведене порушення, на переконання податкового органу, призвело до заниження позивачем суми земельного податку за 2023 рік.
З огляду на викладене, колегія суддів акцентує увагу на відсутності у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання правильності нарахування плати за землю (зокрема, земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у власності (постійному користуванні) платника податку), оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами цього виду перевірки.
Таким чином, посилання контролюючого органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач не наділений правом перевіряти правильність нарахування податків та зборів в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
При цьому, в акті камеральної перевірки контролюючим органом зазначено про неотримання від платника податків ДП "Одеська залізниця" будь-яких пояснень щодо неможливості виконання ним обов'язку в частині повноти, правильності та своєчасності декларування плати за землю та обставин, які звільняють платника від фінансової відповідальності за своєчасність декларування і сплати плати за землю на 2023 рік, хоча матеріали справи взагалі не містять жодного доказу на підтвердження того, що контролюючий орган взагалі пропонував платнику податків надати такі пояснення. Тобто, сам контролюючий орган в акті камеральної перевірки зазначає про необхідність з'ясування питань (зокрема дослідивши відповідні пояснення платника податків та відповідні документи) щодо повноти та правильності декларування плати за землю. Однак, як вже зазначалося, питання повноти сплати податкових зобов'язань можуть бути перевірені під час проведення документальної перевірки, а не камеральної. В межах камеральної перевірки не можливо перевірити наявність чи відсутність проведеної нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, а також перебування вказаних ділянок на території, яка згідно актів відповідних органів відносилася в той чи інший період до території активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України. Відтак, вказані обставини не були дослідженні контролюючим органом під час формування висновків в акті камеральної перевірки на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення.
Як наслідок, акт перевірки у розумінні положень статті 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
У випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа №826/12651/14), від 27.01.2015 (справа №21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа №807/242/14).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо проведення камеральної перевірки ДП "Одеська залізниця" призводять до відсутності правових наслідків такої, тому акт перевірки від 22.03.2023 не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту порушень, за які оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.08.2023 №6807/0406, №6806/0406 та №6805/0406 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати земельного податку за 2023 рік та застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Посилання апелянта на правомірність винесених податкових повідомлень-рішень за результатами камеральної перевірки колегія суддів вважає необґрунтованим з вище зазначених підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно дост. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зістаттею 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року по справі № 440/13829/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк