16 жовтня 2025 року справа №200/715/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р. у справі №200/715/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 057150013567 від 28.01.2025;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 21.01.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.04.1983.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 057150013567 від 28.01.2025 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву від 21.01.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.04.1983.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що згідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини, диплом) загальний страховий стаж складає 17 років 11 місяців 3 дні. Стаж для розрахунку права становить 20 років 1 місяць 21 день, що недостатньо для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження, внесена на титульній сторінці не відповідає паспортним даним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою від 21.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надану позивачем заяву за правилами екстериторіальності розглянуто Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, що є відповідачем у справі.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 28.01.2025 № 057150013567 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її заяви через відсутність необхідного страхового стажу роботи.
В рішенні зазначено, що згідно з наданими до заяви документами про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини, диплом) загальний страховий стаж становить 17 років 11 місяців 3 дні. Стаж для розрахунку права становить 20 років 1 місяць 21 день, та є недостатнім для призначення пенсії. Згідно з рішенням до загального страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки дата народження, зазначена на титульній сторінці не відповідає паспортним даним.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Частиною 2 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.
Щодо доводів апелянта, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата народження, внесена на титульній сторінці не відповідає паспортним даним, суд зазначає наступне.
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи. На титульній сторінці трудової книжки перекреслені прізвища « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » та зазначено прізвище « ОСОБА_4 » (російською), дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », освіта: «середня», професія «маляр», дата заповнення: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », наявний підпис власника трудової книжки; на внутрішньому боці обкладинки зазначено про зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , запис засвідчений підписом уповноваженою особи, що внесла відповідні зміни та печаткою.
Відповідно до наданих позивачем та відповідачем документів, крім іншого, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, в відповідача були наявні копії:
- довідки Маріупольського відділу реєстрації актів громадянського стану № 09-27-465 від 15.05.2003, згідно з якою 07.04.1984 в Маріупольському відділі реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції зареєстровано одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прізвища після одруження - ОСОБА_3 , шлюб розірвано відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполь, а/з -83 від 29.01.1991;
- свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , згідно з яким 25.10.1991, між ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладений шлюб, про що внесений запис №788 від 25.10.1991 до книги реєстрації актів про укладення шлюбу, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 . На свідоцтві наявна відмітка про видачу 27.11.1991 паспорту серії НОМЕР_4 .
В оскаржуваному рішенні зазначено, що періоди роботи за трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 21.04.1983 не враховані, оскільки дата народження, що зазначена в трудовій книжці - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не відповідає паспортним даним позивача - « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
В рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем не заперечується належність позивачу трудової книжки, а визначено про невідповідність дати народження, що зазначена в трудовій книжці - ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостям паспорту - 19.11.1964. Втім, самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Невідповідність дати народження, в трудовій книжці, відомостям паспорту, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву від 21.01.2025 про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 21.04.1983.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р. у справі № 200/715/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 р. у справі №200/715/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко