16 жовтня 2025 року справа №200/2511/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Нікітіна Валерія Вікторовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2511/25 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в званні капітана на посаді старшого офіцера відділення комунікацій.
Наказом № 3 від 01.01.2025 року “Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 » позивачу оголошено догану за порушення військової дисципліни та обов'язків військової служби, а саме: статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, статті 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, обов'язку кожного військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ, за порушення вимог пункту 15.1.5 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 “Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України» у частині використання для передачі службової інформації відкриті канали зв'язку, а також за порушення вимог пункту 2.2, 2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про заборону викладення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 до мережі Інтернет інформації про причетність до Збройних Сил України, заборони передачі інформації службового характеру відкритими каналами зв'язку, використання забороненого програмного забезпечення та порядку користування на об'єктах електронно-обчислювальної техніки».
Виявлене порушення полягало в тому, що позивачем на особистій сторінці (Valeriia Vyacheslavivna) в соціальній мережі Facebook оприлюднено рапорт про надання старшому офіцеру відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік з резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 та особистим підписом командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідач вважає, що причетність позивача до Збройних Сил України, а також реквізити, такі як підпис та резолюція командира військової частини та інших посадових осіб, в умовах воєнного стану є інформацією з обмеженим доступом.
Позивач наголошує, що рапорт в розумінні Закону України “Про публічну інформацію», Закону України “Про інформацію» не є службовою інформацією так як він не містить будь який гриф, у тому числі “для службового користування».
Крім того, інформація яка відображена у копії публікації із соціальної мережі рапорту ОСОБА_1 , не містить також інформації зазначеної в “Переліку інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану», Додаток 2, до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2022 №73 “Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану».
У тому числі позивач зауважує, що службове розслідування проведено з порушеннями, а саме: відповідно до п. 1 Розділу IV Порядку № 608, “ 1. особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; …».
В підтримання вказаної позиції, ОСОБА_1 наголошує на тому, що начальник відділення цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 , не вжив жодних заходів, щодо прийняття пояснення у тимчасово виконуючого обов'язки помічника командира бригади - начальника служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 , котрий рапортом ініціював проведення цього службового розслідування, котрий відповідає за режим таємності в підрозділу, тому в матеріалах службового розслідування відсутнє пояснення останнього.
Зазначене на думку позивача, дає підстави вважати, що службове розслідування проведено не всебічно, не повно та не об'єктивно.
У тому числі позивач, посилаючись на судові рішення, якими скасовані попередні дисциплінарні стягнення, вважає, що в діях військової частини вбачається упереджене ставлення до військовослужбовця ОСОБА_1 , та безпідставне притягнення останньої до дисциплінарної відповідальності.».
На підставі визначеного позивач вважає свої права порушеними та просив суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01 січня 2025 року № 3 “Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2511/25 в задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що про факт, що військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду наказ № 209 від 25.01.2024 року з аркушем доведення, сторона позивача дізналась лише з рішення суду від 02.07.2025 року.
В порушення норм Кодексу адміністративного судочинства України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Відповідачем не було надіслано вказані докази позивачу.
Відповідно до п. 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, Затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
В матеріалах справи відсутня квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Позивача.
В зв'язку з чим сторона позивача була позбавлена права передбаченого ст. 44 КАСУ подати клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.
Суд в порушення ч. 1 ст. 102 КАСУ не призначив почеркознавчу експертизу, що має значення для встановлення об'єктивних обставин по справі, а саме чи належить підпис в аркуші доведення наказу № 209, саме ОСОБА_1 .
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту серії НОМЕР_2 виданим Слов'янським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області від 10.04.2014 року.
Позивач є учасницею бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 виданого Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 26.08.2021 року.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на час виникнення спірних правовідносин (оскарження наказу №3939 від 07.11.2024 року) перебувала на посаді старшого офіцера відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 .
Згідно змісту Наказу № 209 від 25.01.2024 року, відповідно до вимог наказу Генерального штабу Збройних сил України від 01.07.2020 № 74 “Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України засобами стільникового зв'язку та іншими електронними засобами», наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 “Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України», вимог начальника військ зв'язку Збройних сил України - начальника Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України, викладених у розпорядженні від 07.02.2015 № 308/44/2457 “Щодо недопущення витоку інформації, яка розкриває характер діяльності військ (сил) Збройних Сил України та може становити пряму загрозу життю та здоров'ю військовослужбовцям та членам їх сімей», рішень РНБО України (№ 133/2017 від 15.05.2017, № 126/2018 від 14.05.2018 та № 82/2019) щодо окремих ІТ компаній та соціальних мереж Інтернет, на які введені спеціальні обмежувальні заходи (санкції) для недопущення нанесення шкоди державній безпеці, в т.ч. інформаційній безпеці України та з метою вирішення питань забезпечення інформаційної безпеки у військовій частині НОМЕР_1 наказано визначити наступний порядок використання засобів мобільного зв'язку і засобів передачі інформації:
п. 2.2. категорично заборонити викладення в соціальних мережах (у тому числі “Facebook») та інших Інтернет ресурсах інформації, яка стосується проходження військової служби у Збройних силах України (- фото, - відео та матеріали у текстовому вигляді, коментарі тощо), а саме: місце роботи (проходження військової служби у підрозділах ЗС України);
п 2.3. суворо заборонити передачу службових документів, що містять інформацію з обмеженим доступом також розпоряджень, розпоряджень наказів звітно-інформаційних, довідкових та пріоритетних документів на яких містяться такі реквізити, як реєстраційні номери, підпис та резолюція командира військової частини або начальника штабу, гербова печатка або інші печатки, на яких зазначене дійсне або умовне найменування військової частини засобами відкритого зв'язку, сервісами передачі електронних повідомлень Viber, АДРЕСА_1 та іншими каналами відкритого зв'язку.
Згідно Аркушу доведення, Наказ № 209 доведений до відома ОСОБА_1 про свідчить її особистий підпис.
01 січня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , прийнято наказ № 3 від 01.01.2025 року “Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 », яким вирішено:
1.Службове розслідування згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 “Про призначення службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 » № 4196 від 14.12.2024 вважати завершеним.
2. За порушення військової дисципліни та обов'язків військової служби, а саме статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України статті 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, обов'язку кожного військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ, за порушення вимог пункту 15.1.5 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 “Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України» у частині використання для передачі службової інформації відкриті канали зв'язку, а також за порушення вимог пункту 2.2, 2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про заборону викладення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 до мережі Інтернет інформації про причетність до Збройних Сил України, заборони передачі інформації службового характеру відкритими каналами зв'язку, використання забороненого програмного забезпечення та порядку користування на об'єктах електронно-обчислювальної техніки», що виявилось у оприлюдненні 03.12.2024 в соціальній мережі Facebook на особистій сторінці (Valeriia Vyacheslavivna), рапорту про надання старшому офіцеру відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік з резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 та особистим підписом командира військової частини НОМЕР_1 , що містить інформацію з обмеженим доступом, а саме: причетність останньої до Збройних Сил України, а також реквізити, такі як підпис та резолюція командира військової частини та інших посадових осіб, в умовах воєнного стану, притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого офіцера відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 , оголосити сурову догану.
3. Помічнику командира бригади - начальнику служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 у термін до 30.01.2025: організувати проведення заняття з особовим складом, щодо заборони викладення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 до мережі Інтернет інформації про причетність до Збройних сил України, заборони передачі інформації службового характеру відкритими каналами зв'язку, використання забороненого програмного забезпечення та порядку користування на об'єктах електронно-обчислювальної техніки та відповідальності згідно чинного законодавства.
4. Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 5 розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 урахувати факт дисциплінарного правопорушення старшим офіцером відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 та здійснювати виплату премії встановленим порядком у відповідному розмірі.
5. Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 у п'ятиденний термін наказ довести до особового складу у частині, що стосується під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення.
6. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
Фактичні обставини, на підставі яких прийнято спірний наказ позивачем по суті не заперечуються.
З приводу спірних правовідносин судом першої інстанції зазначено наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут).
Відповідно до ст.9 Статуту військовослужбовців Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до ст.16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 30 Статуту визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення як сурова догана тощо.
Згідно ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини тощо.
Як встановлено ст. 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608) затверджено підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
За результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування (пункт 1 Розділу VІ Порядку).
Відповідно п. 1 Розділу IV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Аналізуючи вказані положення суд зазначає, що відсутність в матеріалах службового розслідування пояснень особи, яка своїм рапортом ініціювала проведення такого службового розслідування, не спростовує положень зазначеного п. 1 Розділу IV Порядку № 608.
При цьому потреба в отриманні цих пояснень взагалі не є необхідною з огляду на змістовність рапорту, яким ініційоване службове розслідування.
Відтак суд констатує, що службове розслідування за фактом скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, проведено у відповідності до порядку, визначеного законом.
Щодо суті виявленого порушення.
Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок тощо.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що позивачем на особистій сторінці (Valeriia Vyacheslavivna) в соціальній мережі Facebook оприлюднено рапорт про надання їй щорічної основної відпустки за 2024 рік з резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 та особистим підписом командира військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, здійснивши опублікування в соціальній мережі Facebook, позивач оприлюднила інформацію, яка стосується проходження військової служби у Збройних силах України з конкретним визначенням місця роботи не тільки щодо себе, а й щодо командира військової частини НОМЕР_1 , чим порушила положення вимоги Наказу № 209 від 25.01.2024 року, щодо яких була обізнана.
З приводу позиції щодо того, що рапорт не є службовою інформацією так як він не містить будь який гриф, у тому числі “для службового користування».
На підставі ст. 6 Закону України “Про публічну інформацію», до публічної інформації з обмеженим доступом відноситься: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про публічну інформацію», документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом відноситься конфіденційна, таємна та службова інформація.
Суд першої інстанції погодився з тим, що рапорт позивача не містить відбитку штампу “для службового користування», проте звернув увагу на наступне.
Право оприлюднювати інформацію в Україні гарантується Конституцією та Законом "Про доступ до публічної інформації". Це право включає свободу думки і слова, вільне збирання, зберігання, використання та поширення інформації. Розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, за винятком випадків, передбачених законом, і забезпечувати доступ до неї.
Стаття 34 Конституції України гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом зокрема в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності.
При цьому рішенням у справі “Соре проти Німеччини» (№2) від 28.03.2023 року на Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що “…оприлюднення імен вплине на відповідних суддів і прокурора до такої міри, що це призведе до застосування ст. 8 Конвенції…».
Також суд наголошує, що особа, яка обіймає посаду в ЗСУ, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в Збройних Силах, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного військового, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
В умовах, коли військові виконують особливу державну службу з оборони держави, їх обов'язки включають суворе дотримання Конституції, законів України, Військової присяги та наказів командирів. Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює вимоги щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та виконання міжнародних зобов'язань, що підкреслює важливість дисципліни та порядку в армії.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна означає бездоганне дотримання встановлених правил. При невиконанні службових обов'язків або порушенні громадського порядку, як це регламентовано статтею 45, командир має право нагадати про обов'язки та, за потреби, накласти дисциплінарне стягнення (стаття 48). Таким чином, будь-яке порушення дисципліни тягне за собою відповідальність.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справах № 500/6010/23 та № 260/7822/23.
Резюмуючи наведене суд вважає, що будучи обізнаною з положеннями Наказу № 209 від 25.01.2024 року в частині категоричної заборони викладання в соціальних мережах (у тому числі “Facebook») та інших Інтернет ресурсах інформації, яка стосується проходження військової служби у Збройних силах України, позивачем було оприлюднено рапорт про надання відпустки з резолюцією та підписом командира військової частини НОМЕР_1 чим порушено вимоги зазначеного Наказу № 209.
Зазначене у підсумку призвело до порушень позивачем статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, статті 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, обов'язку кожного військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ, за порушення вимог пункту 15.1.5 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 “Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України» у частині використання для передачі службової інформації відкриті канали зв'язку.
Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Посилання позивача на Наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2022 №73 “Про організацію взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками засобів масової інформації на час дії правового режиму воєнного стану» суд вважає неприйнятним так як положення Наказу № 73 визначають порядок взаємодії між Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони та представниками медіа на час дії правового режиму воєнного стану, що не охоплюється предметом спору за даної справою.
Позиція ОСОБА_1 щодо упередженого ставлення до неї з боку керівництва підлягає відхиленню з огляду на: по-перше, жодне рішення суду про скасування дисциплінарного стягнення, на кладеного на ОСОБА_1 станом на момент прийняття рішення за даною справою, законної сили не набуло; по-друге, процедура ініціювання проведення службового розслідування та його закінчення обумовлена щонайменше двома факторами: дія або бездіяльність військовослужбовця, що порушує законодавство, та реагування на це уповноважених осіб. Відсутність одного з вказаних факторів унеможливлює проведення службового розслідування в цілому.
Судом встановлено, що в межах даної справи, підстави для проведення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були наявними.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, слід зазначити, що ухвалою суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі - відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, судом апеляційної інстанції зазначено наступне. У відповідності до ч. 4 ст. 296 КАС України якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. Колегія суддів зазначає, що аргументи представника позивача щодо неможливості подання клопотання про проведення почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції, у зв'язку з тим, що відповідачем не було надіслано вказані докази позивачу, та представник позивача та позивач з вказаними доказами не були ознайомлені, спростовуються відомостями з програми «Діловодство спеціалізованого суду».
Згідно довідки про доставку електронного листа з програми «Діловодство спеціалізованого суду» Донецького окружного адміністративного суду, клопотання про долучення доказів від Військової частини НОМЕР_1 , а саме наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 209 від 25.01.2025 з аркушем доведення, було надіслано одержувачу ОСОБА_5 в його електронний кабінет, та зазначено, що документ доставлено до електронного кабінету 18.06.25 01:55.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені докази, надані відповідачем, знаходились у електронному кабінеті на протязі двох тижнів до прийняття судом першої інстанції рішення. А ні позивач, а ні його представник не були позбавлені за цей час права з ними ознайомитись і заявити відповідні клопотання.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 2 наказу №3 командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 »: за порушення військової дисципліни та обов'язків військової служби, а саме статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України статті 11, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, обов'язку кожного військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ, за порушення вимог пункту 15.1.5 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 “Про затвердження інструкції з діловодства у Збройних Силах України» у частині використання для передачі службової інформації відкриті канали зв'язку, а також за порушення вимог пункту 2.2, 2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про заборону викладення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 до мережі Інтернет інформації про причетність до Збройних Сил України, заборони передачі інформації службового характеру відкритими каналами зв'язку, використання забороненого програмного забезпечення та порядку користування на об'єктах електронно-обчислювальної техніки», що виявилось у оприлюдненні 03.12.2024 в соціальній мережі Facebook на особистій сторінці (Valeriia Vyacheslavivna), рапорту про надання старшому офіцеру відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2024 рік з резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 та особистим підписом командира військової частини НОМЕР_1 , що містить інформацію з обмеженим доступом, а саме: причетність останньої до Збройних Сил України, а також реквізити, такі як підпис та резолюція командира військової частини та інших посадових осіб, в умовах воєнного стану, притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого офіцера відділення комунікацій військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 , оголошено сурову догану.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209 (з адміністративно-господарської діяльності) “Про заборону викладення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 до мережі Інтернет інформації про причетність до Збройних Сил України, заборони передачі інформації службового характеру відкритими каналами зв'язку, використання забороненого програмного забезпечення та порядку користування на об'єктах електронно-обчислювальної техніки», виданий відповідно до вимог наказу Генерального штабу Збройних сил України від 01.07.2020 № 74 “Про затвердження Інструкції зі зберігання і користування особовим складом Збройних Сил України засобами стільникового зв'язку та іншими електронними засобами», наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 “Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України», вимог начальника військ зв'язку Збройних сил України - начальника Головного управління зв'язку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України, викладених у розпорядженні від 07.02.2015 № 308/44/2457 “Щодо недопущення витоку інформації, яка розкриває характер діяльності військ (сил) Збройних Сил України та може становити пряму загрозу життю та здоров'ю військовослужбовцям та членам їх сімей», рішень РНБО України (№ 133/2017 від 15.05.2017, № 126/2018 від 14.05.2018 та№ 82/2019) щодо окремих ІТ компаній та соціальних мереж Інтернет, на які введені спеціальні обмежувальні заходи (санкції) для недопущення нанесення шкоди державній безпеці, в т.ч. інформаційній безпеці України та з метою вирішення питань забезпечення інформаційної безпеки у військовій частині НОМЕР_1 .
Між тим, а ні у позовній заяві, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем не зазначено як підставу - неознайомлення її з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209 та необізнаності про його зміст.
Крім того, позивача притягнуто до дисціплінарної відповідальності не лише ( виключно), «а також за порушення вимог пункту 2.2, 2.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.01.2024 № 209».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - Нікітіна Валерія Вікторовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2511/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2511/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
Е.Г. Казначеєв