16 жовтня 2025 року справа №200/7903/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі№ 200/7903/24 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не проведення розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09.05.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, донарахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності із ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.05.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року задоволено частково позов, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не проведення розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 09.05.2023 року.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити донарахування розміру пенсії ОСОБА_1 у відповідності із ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.05.2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн., 96 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову повністю.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до ч. 3 ст 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 16.10.2024 року по справі № 420/14628/23.
Страховий стаж позивача становить 41 рік 7 місяців 15 днів, пільговий стаж 27 років 1 місяць 2 дні.
Позовні вимоги позивача стосуються донарахування розміру пенсії у відповідності до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 28, ст 40 Закону № 1058 з 09.05.2023 року.
Відповідно до ст. 1 Закону № 345 дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Відповідно до ст. 8 Закону № 345 мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Однак, рішенням суду по справі № 420/14628/23 не було зобов'язано призначити пенсію позивачу з урахуванням норм Закону № 345.
Звернення позивача з даного питання до Головного управління не було, предметом розгляду при прийнятті рішення №057350006904 від 17.05.2023 також не було. Рішення про відмову Головним управлінням не приймалось з даного питання. Позивач на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує.
Таким чином, на думку скаржника, Головне управління діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Олеській області прийнято рішення №057350006904 від 17.05.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 057350006904 від 17 травня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 травня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2024 по справі №420/14628/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 змінено та викладено 3 абз резолютивної частини рішення суду в новій редакції, а саме зобов'язано Головне управління на підставі ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 призначити пенсію позивачу за заявою позивача від 09.05.2023 року.
На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно про протоколу про призначення пенсії ОСОБА_1 страховий стаж (повний) склав 41 років 07 місяць 15 днів; до 01.01.2004 - 04 років 03 місяців 15 днів, після 01.01.2004 - 19 років 04 місяці 00 днів, додаткові роки за Списком № 1 - 18 років 00 місяців 00 днів, в тому числі роботи: підземні за пост. 202 (25) - 27 років 01 місяців 02 днів. Коефіцієнт стажу без урахування кратності- 0.41583; коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ( (499 / 100 * 12) * 1) - 0.41583.
Судом встановлено, що призначення пенсії позивачу було проведено без застосування положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та, відповідно, аналогічних положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
За положенням частини 1 та 2 статті 10 зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховний Суд у справах №345/4616/16 (постанова від 20.11.2018), №345/4570/16-а (постанова від 06.02.2019), №345/4462/16-а (постанова від 05.12.2019), №345/3954/16-а (постанова від 11.07.2019) та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Отже, Закон України “Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком N 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок.
Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом.
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці», визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах за Списком №1, чоловіки - не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок встановлюється у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Так, згідно матеріалів справи пільговий стаж позивача на підземних роботах визначений Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці» становить більше 15 років.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач мав достатній пільговий стаж за Списком № 1, що дає право для розрахунку розміру пенсії відповідно до приписів статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вищезазначене свідчить, що позивач набув право на перерахунок пенсії з урахуванням положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача щодо підстави визначення розміру пенсії без урахування положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки в рішенні суду по справі № 420/14628/23 відсутні зобов'язання щодо застосування норм ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», так як відсутність у судовому рішенні визначення обов'язку відповідача обчислити розмір пенсії з урахуванням положень даного закону не перешкоджає відповідачу діяти відповідно до вимог законодавства України.
Таким чином, суд з урахування встановлених обставин у справі, дійшов до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при визначені розміру пенсії позивачеві без застосування положень абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» з часу її призначення.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі№ 200/7903/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі№ 200/7903/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 16 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко