16 жовтня 2025 року справа №200/4330/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Мандрика Владислава Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 200/4330/23 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дій,-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за наступні місяці: квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дій в повному обсязі. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 14 травня 2025 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року скасовано. Справу № 200/4330/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Донецького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з безпосередньою участю в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, за період з 04.02.2022 по 01.12.2022, проте додаткова винагорода не виплачена, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 200/4330/23 у задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи, які за суттю та змістом відтворюють позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 . Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 06.04.2021.
11.06.2020 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №130-РС ОСОБА_1 прийнята у Збройні Сили України за контрактом, що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 та не є спірним між сторонами.
Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2023 №188, ОСОБА_1 дійсно в період з 12.08.2020 по 12.12.2020, з 28.12.2020 по 31.12.2020, з 07.01.2021 по 21.02.2021, з 19.11.2021 по 20.01.2022, з 04.02.2022 по 01.12.2022 брала участь у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів м. Новогродівка Покровського району Донецької області.
Вказана вище довідка містить примітку про те, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Згідно з довідкою відповідача від 22.07.2023 №0989/10/2484 ОСОБА_1 нарахована додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 з розрахунку 30 000 грн. у період з квітня 2022 року по травень 2023 року.
При цьому, відповідач зазначив, що позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 з розрахунку 30 000 грн. в повному обсязі за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року. Додаткова винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 з розрахунку 100 000 грн. ОСОБА_1 в зазначений період не виплачувалась так як вона безпосередньо не приймала участі у бойових діях.
Не погоджуючись з невиплатою додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, до 100 000 грн. в розрахунку на місяць у період з квітня 2022 по листопад 2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України» та п. 1 “Положення про Міністерство Оборони України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях, або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Вказана Постанова №168 у спірному періоді мала декілька редакцій щодо предмета спору.
Зі змісту Постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суд вбачає, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
Отже, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
Також, відповідно до пункту 2-1 цієї ж Постанови установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
При цьому, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/з/29, абзацами 3, 4 п. 3 якого передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
На підставі рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 р. № 248/1298 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах).
Відповідно до Протоколу наради робочої групи з опрацювання єдиних підходів щодо порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 16.04.2022 р., затвердженого заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, зазначено, що військовослужбовцям (в тому числі і ті, що забезпечують заходи з евакуації, ремонту техніки, продовольчого забезпечення, ведення служби, обліку документів тощо) здійснюється виплата винагороди в розмірі 100000 грн, у разі перебування цих військовослужбовців у складі угрупування військ в районі ведення бойових дій з урахуванням документального підтвердження участі військовослужбовців у збройних діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.
Тобто, необхідною умовою для отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн. є не лише перебування військовослужбовця в районах проведення воєнних (бойових) дій, необхідним є саме прийняття безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені документально, журналами бойових дій та наказами командира військової частини.
Відповідно до довідки військової частини від 22.07.2023 №0989/10/2484 ОСОБА_1 виплачено винагороду відповідно до постанови КМУ №168 з квітня 2022 року по травень 2023 року в розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у бойових діях або в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що відповідачем пояснюється відсутністю підстав для такого нарахування.
Так, судом встановлено, що відповідно до наданих сторонами доказів та заяв по суті справи, за спірний період відсутні бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командира підрозділу тощо про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Суд наголошує, що перебування на території, де ведуться бойові дії, та участь у таких діях не є тотожними поняттями.
Позивач в якості підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. надав суду довідку від 07.01.2023 №188 про участь ОСОБА_1 у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, зокрема у період з 04.02.2022 по 01.12.2022 на підставі наказу командира оперативно-тактичного угрупування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Проте, суд зазначає, що прийняття участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії - це безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях при виконані бойового розпорядження командира військової частини.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірний період виконував бойові завдання (розпорядження), які б відповідали зазначеним вище умовам.
Суд не приймає у якості доказу довідку Військової частини від 07.01.2023 №188, оскільки вказана довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.
На виконання вимог суду відповідач надав витяги з наказів командира оперативнопояснення та додатки до пояснень капітана ОСОБА_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_3 , які були прямими начальниками для ОСОБА_1 у спірний період; пояснення ОСОБА_4 , який проходив службу з позивачем у спірний період в одному підрозділі.
Досліджуючи вказані обґрунтування відповідача та надані ним докази, суд враховує, що згідно з вимогами пунктів 3, 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії здійснюється виключно на підставі відповідних бойових наказів (розпоряджень), журналів бойових дій, бойових донесень, рапортів командирів підрозділів тощо, перелік яких є вичерпним. Водночас у матеріалах справи таких доказів стосовно позивача не має. У свою чергу, довідка військової частини від 16.01.2023 № 318 не містить посилань на жоден з передбачених законодавством документів.
Крім того, поясненнями прямих командирів позивача капітана ОСОБА_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_3 , а також військовослужбовця ОСОБА_4 , які разом з позивачем проходили військову службу у спірний період, доводиться факт невиконання нею бойових завдань або участі у відповідних заходах в спірний період. Надане відповідачем повідомлення також містить інформацію про відсутність будь-яких документів, які б могли підтвердити участь позивача у виконанні бойових або спеціальних завдань згідно з вимогами нормативного регулювання. Отже, факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів, передбачених Постановою № 168, у спірні періоди належними й допустимими доказами не підтверджується.
На виконання ухвали суду відповідач повідомив, що накази командування військової частини про направлення позивача в будь-які оперативні підпорядкування - відсутні, оскільки солдат ОСОБА_1 в період з квітня по листопад 2022 (включно) в жодні оперативні підпорядкування не відряджалася. Копії (витяги) Журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, тобто документи, які підтверджують виконання бойових завдань позивачем у спірний період - відсутні, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в спірний період до безпосередньої участі в бойових діях не залучалась. Стосовно письмових пояснення щодо того, чи були випадки нарахування/виплати (за спірний період) додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн. розмірі іншим прикордонним, які в той самий період, що й позивач були у складі частини і несли службу на тій самій території (ділянці), що й позивач, відповідач повідомив: - в спірний період військовослужбовцям, які несли службу на тій самій території, де несла службу ОСОБА_1 , виплачувалась додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн. на місяць.
Отже, позивачем не надано жодних доказів своєї безпосередньої участі в бойових діях, як і не надано відповідних бойових розпоряджень командира військової частини.
Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача щодо виплати позивачу відповідно до Постанови №168 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., а не 100000 грн., тому позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Мандрика Владислава Володимировича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 200/4330/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі № 200/4330/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко