15.10.2025 Справа № 940/1815/25
Провадження по справі № 1-кс/940/346/25
15 жовтня 2025 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №12025116300000093 від 25.08.2025,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність дізнавача, в якій просить зобов'язати дізнавача відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 визнати речовими доказами біологічні зразки, відібрані 03.07.2025, та додати ці зразки до переліку матеріалів (зразків), які надаються на дослідження згідно постанови від 07.10.2025 про призначення хіміко-токсилогічної експертизи у кримінальному провадженні №12025116300000093.
Скарга мотивована тим, що у кримінальному провадженні №12025116300000093, внесеному до ЄРДР 25.08.2025 за ст. 247 КК України за фактом знищення бджолосімей внаслідок обробки рослин пестицидами, потерпілим ОСОБА_4 дізнавачу сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 09.09.2025 було подане клопотання про відібрання зразків та призначення хіміко-токсилогічної експертизи. Ознайомившись 08.10.2025 з постановою про призначення хіміко-токсилогічної експертизи, ОСОБА_4 виявив, що відібрані та збереженні ним біологічні зразки, дізнавачем, речовими доказами не визнано та не включено до переліку матеріалів, які слід дослідити експертам.
За таких обставин, в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області.
У судовому засіданні ОСОБА_4 скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі.
Дізнавач сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги, вказуючи, що у прохальній частині клопотання ОСОБА_4 про відбір зразків для дослідження та призначення хіміко-токсилогічної експертизи від 09.09.2025 не було зазначено про визнання речовими доказами біологічних зразків, відібраних 03.07.2025, та надання їх на дослідження.
Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши учасників скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому КПК України (п. 18 ч. 1 статті 3 КПК України). У межах судового контролю слідчий суддя здійснює розгляд скарг на бездіяльність слідчого та прокурора, відповідно до ст. 303 КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
У розумінні статті 303 КПК України нездійснення процесуальних дій, які дізнавач, слідчий, прокурор зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк, може вважатися протиправною бездіяльністю й оскаржуватися до суду лише у випадках, коли законний обов'язок службової особи щодо їх вчинення є безальтернативним і не передбачає дискреції як можливості вибору одного з кількох варіантів правомірної поведінки.
Отже, бездіяльність як предмет судового оскарження має місце тоді, коли в установлений статтею 220 КПК України термін слідчий, прокурор не виконує дій, визначених цією статтею як обов'язкові, - не повідомляє особу, яка заявила клопотання, про результати його розгляду та/або не приймає жодного з альтернативно можливих рішень - не задовольняє клопотання і не виносить мотивованої письмової постанови про відмову у його задоволенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у провадженні №11-945сап18).
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Так, зі змісту скарги та матеріалів кримінального провадження встановлено, що сектором дізнання відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025116300000093 від 25.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 247 КК України.
Згідно з постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 від 29.08.2025, ОСОБА_4 визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
09.09.2025 року потерпілий ОСОБА_4 звернувся до дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 з клопотанням про відібрання зразків та призначення експертизи, у прохальній частині якого ОСОБА_4 просив: відібрати на місці отруєння бджіл зразки ґрунту, зеленої маси, а на місці розташування пасіки зразки загиблих бджіл та меду в кількості достатній для проведення дослідження, із залученням потерпілого ОСОБА_4 ; призначити хіміко-токсилогічну експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарної-санітарної експертизи; поставити на вирішення експерта наступні запитання: чи наявні у відібраних зразках пестициди, їх класифікація та кількість? який термін дії (розпаду) виявлених речовин?; чи існує причинно-наслідковий зв'язок між виявленими в ході дослідження зразків речовинами та загибеллю бджіл в період з 28.06.2025 по теперішній час?.
07.10.2025 у вказаному кримінальному провадженні № 12025116300000093 від 25.08.2025 на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 згідно протоколу огляду на пасіці останнього та у полі було виявлено та вилучено зразки ґрунту, зразки решток рослин, зразки мертвих бджіл (підмор) для проведення дослідження.
Крім того, 07.10.2025 у кримінальному провадженні № 12025116300000093 від 25.08.2025 постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції №3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 призначено хіміко-токсилогічну експертизу, для проведення якої направлено зразки ґрунту, зразки решток рослин, зразки мертвих бджіл (підмор), вилучені в ході огляду 07.10.2025.
Водночас, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 станом на дату призначення експертизи не надавав дізнавачу будь-яких інших зразків та не заявляв клопотань про визнання їх речовими доказами.
Проте, зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_4 фактично оскаржує не рішення дізнавача, а його бездіяльність, яка, на його думку, полягає у невизнанні речовими доказами раніше відібраних біоматеріалів та не направлення їх для проведення дослідження.
Слідчий суддя наголошує, що у клопотанні про відібрання зразків та призначення експертизи від 09.09.2025, ОСОБА_4 не просив визнати речовими доказами біологічні зразки, які відібрані 03.07.2025 та знаходяться у нього, а також не додавав вказані зразки до переліку матеріалів, які мають бути надані на експертне дослідження.
Також, як зазначалось, у матеріалах скарги відсутні відомості щодо звернення ОСОБА_4 до дізнавача з іншим клопотанням про визнання вказаних біологічних зразків речовими доказами, що позбавляє надати належну правову оцінку суті порушеного ним питання.
Більш того, у ході розгляду скарги ОСОБА_4 повідомив, що зазначені біологічні зразки зберігаються у нього вдома у морозильній камері разом з актом, який складався при їх вилучення комісією та дізнавач мав би сам безпосередньо забрати їх для направлення для експертного дослідження, якщо він зацікавлений у проведенні ефективного досудового розслідування.
З такими доводами скаржника ОСОБА_4 слідчий суддя не може погодитись, оскільки скаржник згідно абз. 2 ч. 3 ст. 93 КПК України як потерпілий має право ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій саме шляхом подачі відповідних клопотань, проте в цій частині потерпілий вказаний правом не скористався і не заявляв клопотань про долучення до матеріалів провадження наявних у нього зразків, про визнання їх речовими доказами та про їх направлення для проведення експертизи.
Відтак, потерпілий ОСОБА_4 у вказаній вище частині фактично не скористався процесуальним правом щодо подання дізнавачу відповідних клопотань.
З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати доведеним факт звернення потерпілого ОСОБА_4 до дізнавача в порядку ст. 220 КПК України із клопотанням про визнання біологічних зразків, відібраних 03.07.2025, речовими доказами, що, на переконання слідчого судді, виключає кваліфікацію дій дізнавача щодо призначення експертизи та направлення вилучених відповідно до вимог КПК України зразків як бездіяльність.
Поряд з цим, виходячи з положень ч. 4 ст. 40-1 КПК України, слідчий суддя позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, адже останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України).
За таких обставин, на переконання слідчого судді, у цьому випадку скарга ОСОБА_4 не містить вимог, які б потребували реалізації повноважень слідчого судді.
Відповідно до положень ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №12025116300000093 від 25.08.2025.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 3, 9, 24, 214, 303-307 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні №12025116300000093 від 25.08.2025 - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено о 14 год 30 хв. 16 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_6