16 жовтня 2025 року справа №200/1534/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 200/1534/25 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Пенсійний фонд України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Пенсійний фонд України, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування Рішення КСУ № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) від 21.01.2020 при розгляді заяви про призначення пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 27.11.2024 № 057050011833; зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17.02.2021.
Позивач зазначила, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії з підстав недосягнення віку та недостатності пільгового стажу, прийнято із порушенням чинного законодавства та є протиправним. Згідно з наведеним у позові під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 2) становить 50 років, а не положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
В обґрунтування вимог про призначення пенсії з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, позивач послалася на п. 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено особливості призначення пенсії на період воєнного стану та Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким встановлено зупинення строків звернення за наданням адміністративної послуги на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 200/1534/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного фонду в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії 27.11.2024 № 057050011833. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду в Донецькій області призначити позивачу пенсію з 21.11.2024. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.11.2024 звернулася через ВЕБ портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області, що є відповідачем у справі.
Рішенням від 27.12.2024 № 057050011833 (реєстраційний номер 3129/03-16 від 27.01.2025) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з не настанням пенсійного віку (55 років). Згідно з рішенням пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону №1058) (Список №2), становить 55 років. Вік заявника 53 роки 9 місяців. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список №2), становить 25 років. Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список №2), становить 10 років. Під час опрацювання заяви позивача визначено, що страховий стаж становить 32 роки 7 місяців 2 дні, пільговий стаж по списку №2 - 17 років 2 місяці 6 днів.
Згідно з розрахунком стажу до пільгового стажу роботи за Списком № 2 позивача включено періоди роботи з 01.01.2000 по 06.05.2009 (9 років 4 місяці 6 днів) та з 01.05.2014 по 28.02.2022 (7 років 10 місяців).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом “б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 20 років до 25 років.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: “ працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.
Відповідно до ст. 45 Закону України № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Пунктом 1частини 1 цієї статті встановлено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 14-6.2. Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Рішенням відповідача від 27.12.2024 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення нею віку 55 років згідно з п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та недостатності пільгового стажу.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 55 років суд виходить із такого.
З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом “б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом “б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який становить 50 років за пунктом “б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. “б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. “б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
В рішенні у зразковій справі судом визначені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення»;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки обставини справи № 200/1534/25 стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправною.
При цьому, суд виходить із того, що вплив на права позивача має прийняте відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, скасуванням якого забезпечується захист порушеного права позивача у сфері пенсійного забезпечення , з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності через неврахування Рішення КСУ № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) від 21.01.2020 під час розгляду заяви про призначення пенсії, не підлягають задоволенню.
При вирішенні вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 17.02.2021 суд виходить із такого.
За загальним правилом, що встановлено ст. 45 Закону України № 1058 пенсія за віком призначається з дня звернення особи та може бути призначеною з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку у разі звернення особи за призначенням пенсії не пізніше 3 місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Із врахуванням пункту 14-6.2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період воєнного стану пенсію за віком може бути призначено особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку у разі, якщо передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022.
При цьому, підпунктом 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 530-IX від 17.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом. Карантинні обмеження діяли на час оголошення воєнного стану
Погоджуючись з твердженням позивача про віднесення призначення пенсії до різновиду адміністративних послуг, суд вважає підпункт 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 530-IX від 17.03.2020 таким, що не може бути застосований у спірних правовідносинах, оскільки в ст. 45 Закону № 1058 не визначені строки звернення за призначенням пенсії, а визначено умову, за дотримання якої пенсію може бути призначено з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку. Законом № 530-IX від 17.03.2020 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не змінювалися умови, за дотримання яких особі може бути призначено пенсію з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, а тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії з дня, наступного за днем настання пенсійного віку згідно з положеннями ст. 45 та п. 14-6.2 Прикінцевих положень Закону № 1058. Таким чином, позивачу має бути призначено пенсію за загальним правилом - з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 200/1534/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 200/1534/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко