Єдиний унікальний номер: 758/8562/24
Провадження № 2/379/55/25
16 жовтня 2025 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
з участю секретаря судового засідання Корженко О.В.,
представника відповідача: адвоката Якименка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 149 380, 65 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначив, що 26.10.2023 відповідач та позивач уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АТ 4710532), яким було застраховано цивільну відповідальність володільця забезпеченого транспортного засобу «Сеат» р.н. НОМЕР_1 . 11.12.2023 сталася автопригода за участю забезпеченого транспортного засобу «Сеат» р.н. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та транспортного засобу «Ніссан» р.н. НОМЕР_2 . Відповідно до довідки НПУ та постанови Оболонського районного суду міста Києва по справі № 756/16682/23 винною особою у даному ДТП є відповідач. Оскільки між власником транспортного засобу «Ніссан» р.н. НОМЕР_2 та ПАТ «СК «УСГ» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортів засобів 29-0104-23-00002, то 26 грудня 2023 року згідно з платіжними дорученнями № 45106, ПАТ «СК «УСГ» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 166 392,96 грн. 27.12.2023 ПАТ «СК «УСГ» звернулося до позивача із заявою про страхове відшкодування, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 149 380,65 грн.
У поданих 06.10.2025 додаткових поясненнях, представник відповідача зазначив, що відповідач категорично заперечує проти заявлених позовних вимог, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами ні факту, ні розміру понесених витрат, що підлягають стягненню. Крім того, звертає увагу суду, що у матеріалах справи наявні лише внутрішні документи страхової компанії - розрахунок від 26.12.2023, ремонтна калькуляція № 104899 від 04.01.2024 та страховий акт від 26.04.2024. Вважає, що вказані документи є внутрішніми розрахунками страховика та самі по собі не підтверджують фактичних витрат, понесених на відновлення пошкодженого транспортного засобу. Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, від 03.07.2019 у справі № 910/1272/18, підтверджують, що калькуляції та попередні звіти не є доказами понесених витрат. Фактичність і реальність витрат має бути підтверджена виключно первинними документами: платіжними дорученнями, актами виконаних робіт та іншими фінансовими документами. Відсутність у матеріалах справи доказів фактичної виплати позивачем саме суми 149 380,65 грн, свідчить про недоведеність позовних вимог. Також, відсутні документи, які б підтверджували проведення ремонту. В зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі за недоведеністю підстав і розміру позовних вимог.
Процесуальній дії у справі
16.07.2024 ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.09.2024 дану цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області.
16.10.2024 матеріали цивільної справи надійшли до Таращанського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу передану до розгляду судді Зінкіну В.І.
Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 23.10.2024 цивільну справу прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 09.01.2025, задоволено клопотання представника відповідача, призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інститут судових експертиз, на час проведення експертизи провадження по справі зупинено.
17.01.2025 представником позивача подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу суду від 09.01.2025.
Постановою Київського апеляційного суду від 06.05.2025 задоволено апеляційну скаргу представника позивача, ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 09.01.2025 скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
24.06.2025 матеріали цивільної справи надійшли до Таращанського районного суду Київської області.
Згідно наказу голови суду від 23.05.2025 № 12-В, головуючий суддя Зінкін В.І. з 09.06.2025 по 11.07.2025 перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 16.07.2025 призначено підготовче засідання у справі на 05.08.2025.
Ухвалою суду від 05.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2025.
Ухвалою суду від 04.09.2025 занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 06.10.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно. 08.09.2025 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подав заяву про проведення розгляду справи без його участі у зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належно.
Представник відповідача - адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі за недоведеністю підстав і розміру позовних вимог. Вважав заявлений розмір збитків у 149 380,65 грн недоведеним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2024 у справі ЄУН 756/16682/23 відповідача визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами (а.с.10-11 т.1).
Вказаною постановою встановлено, що 11.12.2023 о 15:00 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, легковим автомобілем «Seat» моделі «Toledo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Полярна перед перехрестям по вул. Петра Калнишевського, не дотримався безпечного інтервалу, не вибрав безпечної швидкості руху, унаслідок чого скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом - легковим автомобілем марки «Nissan» моделі «Juke» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень із матеріальними збитками. Отже, ОСОБА_1 порушив пункти 12.1, 13.1 ПДР, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Також, 11.12.2023 о 15:00 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом, легковим автомобілем марки «Seat» моделі «Toledo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Полярна перед перехрестям по вул. Петра Калнишевського. Після зупинки, в ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, на місці за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager» та в лікаря нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився. Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, як керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та доказуванню під час розгляду даної справи не підлягає на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Seat Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «HACK «ОРАНТА» згідно полісу серії АТ № 004710532 (а.с.5 т.1).
Власником транспортного засобу Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 (а.с.25-26 т.1).
Транспортний засіб Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований ОСОБА_2 у ПАТ «СК «УСГ» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (щасливе каско) № 29-0104-23-00002 від 25.05.2023 (а.с.14-21 т.1).
11.12.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.32 т.1).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду транспортного засобу № 0000000293 (дефектна відомість) від 22.12.2023 та отримано рахунок № 6014738 від 22.12.2023 ФОП ОСОБА_3 , відповідно до яких вартість ремонту транспортного засобу склала 166 392,96 грн (а.с.30-31 т.1).
На підставі звернення ОСОБА_2 , ПАТ «СК «УСГ» було затверджено страховий акт № ОСКА-293 та розрахунок суми страхового відшкодування від 26.12.2023, якими було встановлено розмір страхового відшкодування 166 392,96 грн (а.с.33 т.1).
26.12.2023 ПАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату на рахунок ФОП ОСОБА_3 , страхового відшкодування у розмірі 166 392,96 грн (а.с.35 т.1).
27.12.2023 ПАТ «СК «УСГ» звернулося до позивача як до страхувальника цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Seat Toledo, реєстраційний номер НОМЕР_1 із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 166 392,96 грн у порядку ст. 993 ЦК України (а.с.13 т.1).
Ремонтною калькуляцією № 104899 від 04.01.2024 визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілого, яка складає 151 880,65 грн (а.с.37-38, 41 т.1).
22.04.2024 позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування який склав 149 380,65 грн (франшиза 2500,00 грн) (а.с.40 т.1).
Позивачем 26.04.2024 затверджено страховий акт № ОЦВ-Р-23/104899/1 на суму 149 380,65 грн, яку було виплачено згідно платіжної інструкції № 23199 від 26.04.2024 (а.с.39, 42 т.1).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст. 1,3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на момент вчинення ДТП) та главою 82 підрозділу 2 розділу III ЦК України.
Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За нормами статті 3 даного Закону (в редакції чинній на момент ДТП) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;
д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);
а також до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини та до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.
Факт відмови відповідачем від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного сп'яніння є встановленим постановою Оболонського районного суду міста Києва від 20.03.2024 у справі ЄУН 756/16682/23 та доказуванню під час розгляду даної справи не підлягає.
Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.
При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент вчинення ДТП) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М21», «Audatex М95», «AudaShare» Німеччина, містяться у переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням для складання кошторису відновлювального КТЗ іноземного виробництва Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Таким чином, ремонтна калькуляція, складена за допомогою програмного забезпечення Audatex є належним та допустимим доказом для підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП.
У даних правовідносинах ПАТ «НАСК «ОРАНТА» після виплати страхового відшкодування на користь ПАТ «СК «УСГ» набуло права регресної вимог до винуватця дорожньо-транспортної пригоди, а тому позивачем вірно було обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про стягнення в порядку ст. 1191 ЦК України.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів виплати страхового відшкодування спростовуються встановленими судом обставинами.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивачем було виплачено страхове відшкодування, а тому останнє набуло права регресної вимоги до відповідача.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 3028,00 грн (а.с.50).
На підставі викладеного, керуючись статтями 979, 1187, 1191 ЦК України, 2, 4, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 131, 133, 141, 142, 211, 223, 244, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 149 380,65 грн (сто сорок дев'ять тисяч триста вісімдесят гривень шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач: публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та проголошено 16.10.2025.
Головуючий:В. І. Зінкін