апеляційне провадження №22-ц/824/7644/2025
справа №761/28693/24
15 жовтня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., дати складення повного судового рішення не зазначено,
у справі за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2024 року до суду звернулось АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором у розмірі 21 327,41 грн.
Позивач вказує, що АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" запущено новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Умови обслуговування рахунків опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення.
Вимоги обґрунтовує тим, що 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Згідно із цим договором відповідачу надано кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 50 000 грн.
Проте позичальник допустив порушення у строках здійснення платежів, у зв'язку із чим банк відповідно до умов договору визнав кредит за формою "на вимогу".
Вказує, що станом на 26 травня 2024 року заборгованість складається із:
- 21 327,41 грн - заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 21 327,41 грн та судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано доказів щодо задоволення заяви відповідача про відкриття поточного рахунку, щодо видачі платіжного інструменту (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання відповідачем такої картки, щодо встановлення кредитного ліміту та його суми.
Суд вказав на відсутність виписки по рахунку, на який, за доводами сторони позивача, було встановлено кредитний ліміт, для перевірки обставин виникнення та розміру заборгованості.
Суд звернув увагу на те, що надані із позовом Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, відтак не є можливим установити, які саме умови кредитування повідомлено банком позичальнику.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що суд першої інстанції не дослідив особливості надання банківських послуг Monobank, процедуру ознайомлення клієнтів з умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту, передчасно дійшовши висновку про їх невідомість відповідачу.
Відповідно до статей 633, 634, 641 ЦК України умови і правила обслуговування, розміщені на сайті банку та в мобільному додатку, є публічною офертою, з якою клієнт погоджується, підписавши анкету-заяву. В мобільному застосунку банку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач має постійний доступ.
В анкеті передбачено, що вона разом з умовами, тарифами, таблицею розрахунку та паспортом кредиту становить договір, а електронний підпис прирівнюється до власноручного. Клієнт підтверджує відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту та надання банку права змінювати його розмір. Використання картки, введення ПІН-коду чи здійснення операцій означає згоду зі змінами до договору.
Враховуючи дистанційний характер послуг та постійний доступ клієнта до актуальних умов, стверджує, що позичальник був ознайомлений із ними та добровільно погодився на кредитування.
Вказує, що наявна в матеріалах справи редакція Умов та правил, а також витяг з Тарифів за карткою monobank має показовий характер з огляду на специфіку надання банківських послуг, оновлюється та доповнюється у відповідності вимог законодавства. Стверджує, що існують підстави уважати, що Умови та правила надання позивачем банківських послуг, розміщені в публічному доступі в мережі Інтернет, та посилання на сайт позивача, розміщене в анкеті-заяві клієнтів банку, є загальновідомими.
Отже, посилання суду на недоведеність ознайомлення відповідача з умовами договору є безпідставними.
Щодо розміру заявленої заборгованості вказує, що відповідно до вимог ЦПК України, кожна сторона повинна доводити обставини, на які посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а належними є лише ті докази, що стосуються предмета спору.
У справах про стягнення заборгованості боржник повинен доводити відсутність боргу або необґрунтованість його нарахування.
Якщо боржник заперечує суму заборгованості, він зобов'язаний надати суду належні докази ? контррозрахунок, висновок експертизи чи інші документи, які б спростовували розрахунок банку. У цій справі відповідач жодних доказів не подав, не надав контррозрахунку та не спростував правильність обчислення боргу. За таких обставин немає підстав ставити під сумнів розрахунок банку, який підтверджений належними доказами.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 29 вересня 2019 року ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (monobank), відповідно до якої відповідач просить відкрити рахунок у гривні на власне ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору (а.с.7).
Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою ОСОБА_1 :
- погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови;
- підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток;
- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_2, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису;
- підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.
До матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank в редакції, затвердженій Протоколом Правління №46 від 24 листопада 2021 року, чинній з 27 листопада 2021 року (а.с.8-20), а також витяг з тарифів Чорної картки monobank (а.с.21-22). В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.23-25) та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.25 зворот).
Згідно даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29 вересня 2019 року, укладеним між УНІВЕРСАЛ БАНК та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 26 травня 2024 року заборгованість клієнта складає: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 21 327,41 грн (а.с.6). Розрахунок містить інформацію за період з 11 лютого 2022 року по 26 травня 2024 року.
ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 10 жовтня 2011 року видано банківську ліцензію №92 на право надання банківських послуг, визначених частиною 3 статті 47 Закону України «Про банківську діяльність», відомості до Державного реєстру банків внесено 20 січня 1994 року за номером 226 (а.с.30).
В матеріалах справи наявні копія паспорту та довідки про РНОКПП ОСОБА_1 (а.с.26-28).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 29 вересня 2019 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 , а також печатку Monobank АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що з огляду на особливості проекту Monobank свідчить про дотримання сторонами письмової (змішаної) форми кредитного договору.
Судом першої інстанції установлено, що сторонами підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 29 вересня 2019 року, що, як наслідок, є укладенням кредитного договору. Отже, довід апеляційної скарги в частині не дослідження районним судом питання про порядок укладення кредитного договору з урахуванням приписів Закону України «Про електронну комерцію» є безпідставними. При цьому, доводи апеляційної скарги в частині електронної форми укладення сторонами кредитного договору та, як наслідок, погодження усіх істотних умов договору в електронній формі, на висновки суду першої інстанції не впливають, оскільки сам по собі факт укладення кредитного договору не свідчить про порушення сторонами умов його виконання, виникнення заборгованості та її розмір.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Із змісту анкети-заяви убачається, що ОСОБА_1 просив відрити поточний рахунок на його ім'я в гривні та установити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів в розумінні закону, а саме банківської виписки по рахунку позичальника, якими позивач мав би підтвердити виникнення заборгованості за кредитним договором, та на підставі яких суд мав би можливість установити наявність (або відсутність) та розмір заявленої до стягнення заборгованості. Крім того, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача на розрахунок заборгованості, долучений до позову, оскільки такий документ не є первинним документом, який підтверджує розмір заборгованості.
У цій справі позивачем не надано доказів на підтвердження відкриття поточного рахунку на ім'я відповідача за його заявою, викладеною в анкеті-заяві, видачі кредитної карти, а також видачі кредитних коштів.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем у справі є юридична особа, основною діяльністю якої є надання банківських послуг. Тобто ініціатором судового процесу є особа, яка за специфікою своєї професійної діяльності має у розпорядженні всі необхідні документи на підтвердження доводів позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте, банк при зверненні до суду із позовом, вільно користуючись процесуальними права (у тому числі щодо подання доказів до суду), надав Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, чинні з 27 листопада 2021 року, тоді як кредитні відносини із ОСОБА_1 виникли у 2019 року.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що із наданих позивачем до суду документів (анкета-заява, витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи) не є можливим установити факт відкриття ОСОБА_1 рахунку та передачі відповідачеві кредитних коштів за Договором від 29 вересня 2019 року, а також вказані документи у їх сукупності також не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та факт виникнення у нього заборгованості перед позивачем.
Доводи апеляційної скарги в частині загальнодоступності інформації про умови надання банком банківських послуг та щодо витребування додаткових доказів за ініціативою суду апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
За приписами частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статі 12, частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).
Згідно приписів частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
З аналізу наведених норм убачається, що під час цивільного судочинства сторони процесу наділені правом, а не обов'язком вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, зокрема, представляти суду чи не представляти доказ.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Про наведене вказав Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №602/1455/20.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що, на думку позивача, Умови та правила надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», розміщені в мережі Інтернет, є загальновідомими обставинами згідно частини 3 статі 82 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє та зауважує, що такі умови та правила, хоча є у доступі необмеженій кількості користувачів мережі Інтернет з огляду на їх розміщення на вебсайті банку, проте мають мінливий характер та за своєю суттю є об'ємною інформацією, що не дає підстав уважати, що така інформація має ознаки загальновідомої обставини.
Колегія суддів зазначає, що загальновідомі обставини не потребують доказування, оскільки об'єктивність їх існування є очевидна.
З огляду на наведене, Умови та правила обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank не можуть визнаватися загальновідомою обставиною.
Посилання скаржника на те, що відсутність заперечень відповідача є безумовною підставою для задоволення позову є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам цивільного законодавства України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова