Справа № 758/4725/22 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5257/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року,-
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 09 жовтня 2025 року із визначенням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн та в разі її внесення, покладенням на останню обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано конкретні обставини справи та особу обвинуваченого, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення і застосування більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , та попередити зазначені ризики у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом.
В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції та прокурором проігноровано рішення Київського апеляційного суду, яким ризики незаконного впливу на свідків та потерпілих і вчинення інших кримінальних правопорушень виключено з переліку ризиків, однак не дивлячись на це прокурор четвертий рік підряд заявляє ті самі ризики, які вже не є актуальні і суд першої інстанції їх задовольняє, що вказує на некомпетентність прокурора та судді. Також вказав, що ризик переховуватися від суду спростовується тим, що після вбивства дружини він тривалий час перебував за місцем проживання без спроб сховатися, хоча мав можливість виїхати за кордон, є законослухняним громадянином, має міцні соціальні зв'язки, неповнолітню доньку, яка фактично водночас залишилась без батька та без матері, є учасником АТО, інвалідом другої групи, має позитивні характеристики, які наявні у матеріалах кримінальної справи. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що ухвала постановлена з формальних підстав та внаслідок неповного з'ясування обставин справи, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необгрунтованими. Вказав, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки Київського апеляційного суду, де констатовано, що під час ухвалення попереднього вироку допущені істотні порушення закону, невстановлені фактичні обставини справи і елементи суб'єктивної сторони злочину, а саме мотиву, що стало підставою для його скасування. Захисник посилається на те, що обвинувачений перебуває під вартою більше трьох років і ризики передбачені ст. 177 КПК України вже втратили свою актуальність, а деякі визнані такими, що не існують. Крім того. оскаржувана ухвала не містить посилання на конкретні докази наявності ризиків та обгрунтування підозри ОСОБА_6 . Звернув увагу, що попередній обвинувальний вирок у справі від 01.11.2022, який скасований ухвалою суду від 11.03.2024 саме у зв'язку з не встановленням судом першої інстанції фактичних обставин справи, мотиву та мети скоєного злочину. Під час судового розгляду після скасування попереднього вироку жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_6 до матеріалів кримінального провадження не надано, на даний час досліджено всі докази сторони обвинувачення по справі, ризики прокурора будуються виключно на припущеннях, а тому суд дійшов хибних висновків про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Просив ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , застосувавши до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби з 23 год по 06 год ранку, за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний розгляд даного судового провадження проведений за правилами ст. 422-1 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Як вбачається із апеляційної скарги, обвинуваченим порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із ухваленням нової ухвали про застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 11.08.2025, строк тримання обвинуваченого був визначений до 09.10.2025. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному поводженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія покликана на запобігання існуючій на даний час та потенційно імовірній протиправній поведінці підозрюваного, обвинуваченого. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, тобто потенційній, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст. 177, ч.1 ст. 194, ч.1 ст.196, ч.3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КУпАП, можливо лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність та фактично відпали об'єктивні підстави та можливості перевірки її законності та обґрунтованості, на переконання колегії суддів унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог апелянтів в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України, до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія судів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4