Справа № 760/16255/23 Головуючий у суді І інстанції Букіна О.М.
Провадження № 22-ц/824/7520/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилався на те, що починаючи з 2014 року відповідачка свої батьківські обов'язки не виконує, з дитиною жодного разу не бачилася та не спілкувалася. Дитина не знає відповідачку.
Зазначав, що з його боку жодних перешкод відповідачці у спілкуванні з дитиною не чинилося, а тому йому невідомі причини її самоусунення від виконання батьківських обов'язків.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно спільної малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що вона з ОСОБА_2 перебувала у стосунках з 16 років, а коли їй було 17 років у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що ОСОБА_2 та його батьки були проти народження дитини, а тому вся вагітність проходила під впливом великого стресу у зв'язку з невизначеністю, поведінкою ОСОБА_2 та відсутністю у нього роботи.
У травні 2011 року вони з ОСОБА_2 одружилися та почали проживати у батьків останнього. Стверджувала, що з батьками чоловіка вона разом з сином проживала близько двох років та у подальшому через складні стосунки у сім'ї переїхала разом з дитиною проживати до своєї матері. Однак, згодом вони з ОСОБА_2 прийняли рішення, що дитина буде проживати разом з батьком за місцем його проживання.
Посилалася на те, що вона на початку приїздила до сина та виконувала свої батьківські обов'язки, проте її психоемоційний стан, відчуття пригнічення та депресія сприяли її відстороненню від контакту з сином. Вона не приймала участі у житті сина, жила з відчуттям великої провини перед сином та у 2021 році звернулася до психолога, почала спільну терапію.
Зауважувала, що 16 жовтня 2023 року вона подала до Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації заяву про визначення порядку спілкування з дитиною. Після цього зверталася до ОСОБА_2 для врегулювання ситуації, натомість він лише попросив її прийти до нотаріуса та підписати відмову від сина, на що вона не погодилася.
Вказувала, що не відповідає дійсності твердження позивача за первісним позовом про те, що він не чинить жодних перешкод у спілкуванні матері з дитиною.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд: 1) зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визначити наступні способи її участі у вихованні сина ОСОБА_4 (особисте спілкування): побачення у вівторок та четвер з 14:00 год. до 20:00 год. за місцем навчання сина або за місцем його проживання, перебування; один вихідний день - неділя з 09:00 год. до 20:00 год., спілкування з сином має відбуватися на території місця її фактичного проживання; спільний відпочинок: першу половину літніх канікул син проводить з нею; у разі, якщо святкові дні припадають на день її побачень з сином або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з матір'ю; у день її побачення з сином, вона має право забирати сина з дому/школи особисто; 3) необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір'ю та сином; 4) зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти її про термін від'їзду та місце перебування за межі м. Києва шляхом надсилання повідомлення у мессенджері Telegram не пізніше ніж за 10 днів перед від'їздом; 5) зобов'язати ОСОБА_2 в разі зміни місця перебування чи навчання дитини надати їй точну інформацію щодо його фактичного місця навчання, проживання, перебування на наступний день з дня настання таких обставин.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року зустрічний позов було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року позов ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду - 07 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка з 2014 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Оцінюючи пояснення відповідачки у їх сукупності з наявними у справі доказами, її процесуальну поведінку у суді, соціальну поведінку у повсякденному житті та моральні якості, суд вважав, що ОСОБА_3 не здатна у повній мірі оцінити сутність та надзвичайну відповідальність бути для дитини близькою, люблячою людиною та виконувати свої батьківські обов'язки як мати дитини. Вказані обставини також свідчать, що таке ставлення відповідачки за первісним позовом та її життєві позиції не відповідають та взагалі суперечать інтересам дитини. Подання відповідачкою зустрічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, з огляду на відсутність належних доказів вчинення таких перешкод, суд вважав намаганням уникнути відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків та осуду оточуючих і близьких осіб.
З урахуванням попередньої поведінки відповідачки за первісним позовом щодо виконання батьківських обов'язків, а також, на думку суду, нещирої поведінки під час судового розгляду справи, з огляду на думку малолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у частині позбавлення відповідачки батьківських прав і стягнення аліментів та про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
При визначенні розміру аліментів суд врахував обов'язок відповідачки утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, а також її матеріальний стан та наявність можливості надавати таке утримання.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 щодо позбавлення її батьківських прав відмовити, визначити аліменти у твердій грошовій сумі розмірі 3 000,00 грн щомісячно, а її зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня 2024 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та в частині вирішення зустрічних позовних вимог та ухвалено у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено наступні способи участі ОСОБА_3 у вихованні сина ОСОБА_4 : побачення кожної першої та третьої неділі місяця з 12:00 год. до 15:00 год. за місцем проживання матері; спільний відпочинок протягом одного місяця літніх канікул. У задоволенні іншої частини вимог зустрічного позову відмовлено.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 березня
2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, а також зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною залишено без змін.
Скасовано постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способів участі у вихованні дитини. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визначення способів участі у вихованні дитини та направляючи справу у цій частині направлено на новий розгляд, Касаційний цивільний суд зазначив, що:
Враховуючи встановлені у цій справі обставини щодо відсутності, тривалого контакту матері та її тринадцятирічного сина, розриву психоемоційного зв'язку між ними, відсутності висновків спеціалістів щодо порядку і способів його відновлення, думку дитини, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що участь ОСОБА_1 на теперішньому етапі у вихованні та спілкуванні сина є можливою шляхом проведення спільного відпочинку протягом одного місяця літніх канікул.
Визначений судом апеляційної інстанції графік участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме кожної першої та третьої неділі місяця з 12:00 год. до 15:00 год. за місцем проживання матері також підлягає критичній оцінці, оскільки дитина протягом надто значного періоду часу не перебувала за місцем проживання матері і вказувала про відсутність бажання спілкуватися з нею.
Суд касаційної інстанції зазначив, що заперечуючи проти відновлення спілкування ОСОБА_4 з матір'ю, батько посилався на відсутність бажання спілкування у самої дитини. Відхилення цих доводів потребує належного мотивування.
При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
За таких обставин, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що при новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції необхідно провести оцінку балансу інтересів дитини й прав та інтересів кожного з батьків, на підставі належних та достатніх доказів, з урахуванням сімейної ситуації, визначити можливість/неможливість (перехідний період, подальші контакти), місце, порядок, спосіб участі матері у вихованні сина та спілкуванні з ним, а також оцінити необхідність присутності при зустрічах матері і сина іншої особи (психолога, спеціаліста у справах дітей тощо).
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просить надати можливість зустрітись із сином хоча б в присутності психолога і налагодити з ним контакт. Без можливості побачитись із сином вона не зможе брати участь у його вихованні.
ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що син не знає своєї матері і категорично не бажає з нею зустрічатись і спілкуватись.
Колегія суддів в судовому засіданні 09 липня 2025 року з'ясовувала думку малолітнього ОСОБА_4 з приводу участі матері у його вихованні. ОСОБА_5 пояснив, що він матері не знає і не бажає з нею знайомитись.
Представник органу опіки та піклування - Синявська Н. Ю. в судовому засіданні просила ухвалити рішення суду з врахуванням думки дитини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною є реалізацією матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).
Відповідно до статті 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у даній справі в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною і зобов'язання ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкування із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом касаційної інстанції залишено без змін, отже питання щодо права матері на участь у виховані дитини встановлено і в даному судовому провадженні апеляційний суд не перевіряє заперечення ОСОБА_2 щодо можливості такого спілкування.
У даному судовому засіданні суд має встановити лише порядок такої участі з урахуванням балансу інтересів дитини, а також прав та інтересів кожного з батьків.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що право матері на спілкування із дитиною є її незаперечним правом, а спілкування дитини з матір'ю відповідає її інтересам. Матір, яка проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із батьком.
Позиція наразі вже неповнолітнього ОСОБА_6 щодо небажання спілкуватися зі своєю матір'ю не може бути підставою для обмеження права матері на зустрічі із сином і участі у його вихованні.
Так, згідно з частиною третьою статті 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Тобто, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам та може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18 наголошено, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка чинить перешкоди в спілкування батька з дочкою, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків батька та дитини).
За обставин встановлення судами наявності конфлікту між колишнім подружжям, вкрай неприязних стосунків між ними, проживання дитини з батьком, безпосереднього щоденного спілкування з ним та чинення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з матір'ю така позиція ОСОБА_4 може бути зумовлена впливом батька.
Саме від ОСОБА_2 залежить чи зможе матір телефонувати синові (для цього він має надати їй номер телефону сина), чи отримувати надіслані матір'ю синові подарунки та інше. Тобто встановлено, що матір дитини на даний час позбавлена будь-якої можливості побачити сина і з ним поспілкуватись, що змогло би налагодити емоційний контакт між нею та дитиною.
Отже, апеляційний суд виходить з того, що батьківські права є природніми правами, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною та не передбачають примусу стосовно дитини. Разом з тим, вік сина сторін - ОСОБА_6 не дає йому повною мірою усвідомити правові наслідки таких дій свого батька.
Слід врахувати, що діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).
У справі, яка переглядається, за дев'ять років відсутності спілкування з матір'ю ОСОБА_5 дійсно встановив міцні родинні зв'язки зі своїм батьком, дідом та бабусею з боку батька. Для ОСОБА_6 це є його сім'я і він не пам'ятає матір. Однак, у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення ОСОБА_6 можливості відновити зв'язок зі своєю біологічною матір'ю. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім'ї, з якою у неї вже склався відповідний зв'язок.
Втім, на думку суду апеляційної інстанції, зазначеного недостатньо, щоб виправдати позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Хоча період, протягом якого матір не підтримувала контакту із сином, тривав достатньо довго, особливо для дитини його віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв'язків між сином і його біологічною матір'ю. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між матір'ю і сином визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу.
ОСОБА_2 не надав, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування ОСОБА_1 з її дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії матері негативно вплинуть на психологічне та фізичне здоров'я сина.
Надання матері можливості відновити контакт зі своїм сином, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на зв'язках ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з її існуючою сім'єю, а навпаки сприятиме відновленню контактів з його матір'ю і відповідатиме його найкращим інтересам.
Повну й абсолютну заборону контактів між дитиною та біологічною матір'ю не можливо використовувати як засіб виховання або покарання матері. Надання матері можливості спілкуватися зі своїм сином не поставить й під загрозу благополуччя сина.
Колегія суддів звертає увагу, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Лише домовленість батьків може бути найкращим варіантом для вирішення цього спору. Проте батьки віддали цей спір на розсуд суду, проте рішення суду не зможе у повній мірі задовольнити обидві сторони.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за можливе встановити такий спосіб участі матері у вихованні сина.
Оскільки, як повідомив суду ОСОБА_7 , він не пам'ятає своєї матері і не бажає з нею зустрічатись, то протягом певного періоду такі зустрічі мають відбуватись на нейтральній території у присутності дииячого психолога або працівника служби у справах дітей. Це згладить дискомфорт дитини від знайомства із матір'ю і забезпечить більш сприятливу емоційну атмосферу.
Колегія суддів вважає, що періодичність зустрічей має бути два рази на місяць, а перші три місяці по одній годині.
Після цього перехідного періоду, який надається судом з метою встановлення психоемоційного контакту між сином і матір'ю, такі зустрічі слід проводити без участі сторонніх осіб протягом двох годин два рази на місяць.
У справах про піклування про дитину правосуддя завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки. Визначений судом порядок участі матері у вихованні сина може бути прийнятним чи неприйнятним в залежності від взаємовідносин між ними та інших обставин.
Крім цього, сторони не позбавлені можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту матері і сина на нормальний розвиток дитини, порушення її інтересів, або навпаки у разі встановлення тісного емоційно-психологічного зв'язку між сином і матір'ю і недостатності годин для спілкування, і при наявності заперечень проти зустрічей сина з матір'ю з боку батька у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі матері у вихованні сина.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі у вихованні дитини ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосування норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та її переглядом у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Згідно із частиною першою та десятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням частково задоволення зустрічного позову, апеляційної скарги відповідачки та касаційної скарги позивача колегія суддів вважає за можливе понесені сторонами судові витрати при розгляді справи в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визначення способів участі у вихованні дитини у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій залишити за сторонами.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі у вихованні дитини скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: шляхом зустрічей з дитиною протягом перших трьох місяців на нейтральній території (місцях загального користування таких як, але не виключно парки, сквери, площі, розважальні заклади, торгівельні центри тощо) за вибором матері в місці, наближеному до місця проживання дитини,два рази на місяць тривалістю по одній годині (з 14:00 по 15:00 годину кожної другої суботи місяця та з 12:00 по 13:00 годину кожної четвертої неділі місяця) у присутності дитячого психолога або працівника служби у справах дітей; після цього перехідного періоду такі зустрічі проводити без участі сторонніх осіб протягом двох годин два рази на місяць (з 14:00 по 16:00 годину кожної другої суботи місяця та з 12:00 по 14:00 годину кожної четвертої неділі місяця).
У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визначення способів участі у вихованні дитини відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній