справа № 752/5566/24
провадження № 22-ц/824/5345/2025
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристичний Лідер», про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року в складі судді Кордюкової Ж. І.,
встановив:
05.03.2024 ОСОБА_1 звернувся з до суду з позовом, в якому просив розірвати договір на туристичне обслуговування від 26 січня 2022 року №5880924, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» ( далі - ТОВ «ТТВК»), від імені та в інтересах якого на підставі агентського договору по реалізації туристичних продуктів від 07 квітня 2017 року № 6975-17 діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристичний Лідер» (далі - ТОВ «Туристичний Лідер»), та стягнути з ТОВ «ТТВК» на його користь сплачені за договором на туристичне обслуговування від 26 січня 2022 року №5880924 в розмірі 38 900 грн.
Посилався на ті підстави, що 26 січня 2022 року між ним, як замовником та ТОВ «Туристичний Лідер», що діє від імені та за дорученням ТОВ «ТТВК», яке виступило туроператором, на підставі агентського договору по реалізації туристичних продуктів від 07 квітня 2017 року №6975-17,було укладено договір на туристичне обслуговування №5880924.
Зазначав, що розділом 2 договору визначено, що туроператор зобов'язується відповідно до бронювання турагента, здійсненого за замовленням туриста (замовника), надати комплекс туристичних послуг, а турист зобов'язується на умовах цього договору прийняти та оплатити його. Бронювання здійснюється турагентом в системі бронювання туроператора відповідно до листа бронювання, оформленого з встановленою туроператором формою, що наведена у додатку №1 і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.2.1 договору, туроператор через турагента зобов'язаний здійснити бронювання туристичних послуг та надати туристичні послуги, замовлені туристом, у повному обсязі, в кількості, якості та у визначені договором строки, за умови повної оплати вартості туристичного продукту туристом у строки, встановлені договором.
Згідно з додатком № 1 до договору туроператор зобов'язується забезпечити надання туристичного продукту/туру за маршрутом 7W 7663 (Роза Ветров) Київ (Міжнародний аеропорт «Бориспіль») - Хургада та в зворотному напрямку 7W 7664 (Роза Ветров) Хургада - Київ ( Міжнародний аеропорт «Бориспіль») в період з 05.03.2022 по 12.03.2022 року.
Загальна вартість туристичного продукту становить 38 900 грн, що еквівалентно 1 350 доларів США за курсом Національного банку України, встановленого на дату укладення договору.
Перший платіж вартості туристичного продукту становить суму в розмірі 8 000 грн яку турист має сплатити протягом двох календарних днів з дати підписання договору; доплата вартості туристичного продукту сплачується туристом до 17 лютого 2022 року.
На виконання умов договору, 27 січня 2022 року ним на рахунок турагента - ТОВ «Туристичний Лідер» були перераховані грошові кошти в розмірі 8 000 грн, що підтверджується квитанцією №РТМ8-ММРА-4775-8Х6Е, а 17 лютого 2022 року - 30 900 грн, що підтверджується квитанцією № 1МК-В4ТР-3185-930С.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з подальшим продовженням його дії.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні та закриттям авіасполучення, він разом із сім'єю був позбавлений можливості скористатися послугами з туристичного обслуговування, а відповідачем як туроператором не було вжито заходів з урегулювання цього питання, а саме не повідомлено про зміну строків туристичної подорожі у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні або повернення коштів. При цьому його намагання зв'язатися з відповідачем виявились безуспішними, веб-сайт компанії відповідача не працює, а телефони не відповідають.
Пунктом 3.2.8 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання туроператором умов, що викладені в листі бронювання, туроператор зобов'язаний повернути туристу усі сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт.
Згідно з пунктом 5. 11 договору у випадку невиконання договору з боку туроператора, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.
Під час виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідачем допущено порушення істотних умов договору та не виконано взяті на себе зобов'язання за цим договором, при цьому відповідачем не повернуто сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт, що свідчить про істотне порушення туроператором умов договору та Закону України «Про туризм» внаслідок чого він значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.
Оскільки відповідач порушив умови договору, не надав передбачені ним послуги та не повернув повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно з договором, просив позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року вказаний позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неможливість завершити надання відповідачем туристичних послуг в повному обсязі (незабезпечення відправлення літаком в країну, де було заброньовано відпочинок) пов'язана з форс-мажорними обставинами (подіями непереборної сили), оскільки з 05-30 год. 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який діє до цього часу.
У зв'язку з введенням воєнного стану регулярне пасажирське авіасполучення через державний кордон України з 24.02.2022 закрито.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила військову агресію російської федерації проти України, як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вищевказаним листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, виконання якого стало неможливим у встановлений термін, внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Враховуючи непрогнозовані події, що відбулись і відбуваються у зв'язку із повномасштабною військовою агресією, яка триває, і наслідками, які настають в результаті військових дій, виконати умови договору №5880924 від 26.01.2022 відповідачем було об'єктивно неможливим.
За пунктами 6.2, 6.3, підписаного сторонами договору, туроператор не несе відповідальності за відміну рейсу чи зміни часу відправлення/прибуття рейсу, пункту призначення авіарейсів і пов'язаних з цим змін програми туру, зміни обсягів і термінів надання туристичних послуг. При цьому на Туроператора поширюються всі умови та обмеження відповідальності, які встановлені Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу. Правилами фактичного перевізника та іншими нормативними актами в сфері перевезень. Туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими Турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від Туроператора.
Пунктом 3.2.8. договору на туристичне обслуговування №5880924 від 26.01.2022 передбачений обов'язок туроператора повернути усі сплачені туристом грошові кошти за туристичний продукт у випадку неможливості виконання умов, що викладені в листі бронювання.
Проте доказів порушення відповідачем обов'язків, зазначених в листі бронювання, суду не надано і про таке порушення позивач не вказує.
Оскільки позивач не довів порушення відповідачем умов договору на туристичне обслуговування №5880924 від 26.01.2022, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору на туристичне обслуговування та стягнення з відповідача грошових коштів.
04.12.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів Закону України «Про туризм» при неможливості надання туристичних послуг туроператор повинен вжити альтернативних заходів з метою продовження надання туристичних послуг.
Разом з тим, турагент досі не повідомив про неможливість виконання умов договору, а також не вжив альтернативних заходів, а саме: не повідомив його про зміну строків туристичної подорожі у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні або не повернув коштів.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позов, тому не можна вважати, що відповідач заперечував проти позову.
Посилання місцевого суду на повідомлення туроператора TUI Ukraine на своєму офіційному сайті про скасування всіх рейсів як на доказ, що підтверджує повідомлення про невиконання умов договору є безпідставним, оскільки останній отриманий судом у порушення вимог ЦПК України з власної ініціативи, а тому не є допустимим та достовірним.
Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, вважав підтвердженими форс-мажорні обставини.
Разом з тим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. Тому при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного зобов'язання, повинна довести не лише їх наявність, а й те, що вони є форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (постанова Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18).
Оприлюднення листа ТПП України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань.
Суд першої інстанції взагалі не досліджував, на яку підставу неможливості належного виконання зобов'язання посилався відповідач, суд не встановив, чи були обставини, зазначені в листі ТПП України від 28.02.2022 форс-мажорними саме для спірних правовідносин, зокрема, чи могли вони вплинути на виконання зобов'язання за договором або вжиття альтернативних заходів з метою продовження надання туристичних послуг.
Звертає увагу, що ринок туристичних послуг в Україні продовжує працювати, проте від моменту запровадження воєнного стану в Україні і до сьогодні туроператор не звертався до нього з пропозицією щодо внесення змін до договору на туристичне обслуговування або повернення отриманих грошових коштів за послугу, яку він не може надати, не було запропоновано змінити строки оплаченої туристичної послуги чи взагалі її замінити з доплатою чи без такої.
Крім того, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на згадані обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договору.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».
За змістом статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.
Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.
Туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що послуги за договором на туристичне обслуговування не були надані з незалежних від нього причин, а сплачені ним кошти не було повернуто.
Загальновідомою є обставина, що у зв'язку із введенням Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану на всій території України із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, який у подальшому було продовжено, затвердженого Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», повітряний простір над Україною був закритий, що унеможливило виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на туристичне обслуговування №5880924.
Вказані обставини також підтверджені інформацією, яка була розміщена 24 лютого 2022 року туроператором TUI Ukraine на його офіційному сайті для туристів, про те, що у зв'язку з введенням воєнного стану по всій території України та закриттям повітряного простору, станом на 11.30 всі рейси туроператора TUI скасовано, оперативна інформація буде надаватися кураторами туристичних агентств в офіційних групах.
Сторони договору на туристичне обслуговування №5880924 у пункті 3.2.8. договору передбачили обов'язок туроператора повернути усі сплачені туристом грошові кошти за туристичний продукт у випадку неможливості виконання умов, що викладені в листі бронювання.
Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем обов'язків, зазначених у листі бронювання, оскільки вищезазначене повідомлення є підтвердженням невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання туристичних послуг, який був укладений з позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 8 статті 20 Закону України «Про туризм» туроператор (турагент) зобов'язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.
Отже, відповідач зобов'язаний був повідомити позивача про неможливість виконання ним укладеного договору на туристичне обслуговування у зв'язку із введенням на території України воєнного стану і відповідно до зазначеної вище норми Закону України «Про туризм» це дає туристу право відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди тероператору (турагенту).
З наданих суду документів вбачається, що позивачем на виконання умов договору на туристичне обслуговування №5880924 здійснена оплата двома платежами: 27 січня 2022 року та 17 лютого 2022 року у загальному розмірі 38 900 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав умови договору, відповідно до положень пункту 3.2.8. договору він зобов'язаний повернути позивачу усі сплачені кошти.
Крім вищезазначеного, суд першої інстанції послався на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання відповідачем умов договору, укладеного з позивачем.
Так, Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28 лютого 2022 року вказала, що: «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом із тим, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Матеріали справи не містять посилань відповідача на те, що введення на території України воєнного стану, унеможливило виконання зобов'язання по поверненню отриманих від позивача грошових коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 918/631/19 у постанові від 22.09.2020, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, які були сплачені позивачем за договором про надання туристичних послуг №5880924, оскільки послуги, передбачені договором, надані не були.
Щодо позовних вимог про розірвання договору на туристичне обслуговування, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною четвертою статті 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Отже, встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.
Виходячи з викладеного, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.
За обставинами даної справи, укладений 26 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Туристичний Лідер», що діяло від імені та за дорученням ТОВ «ТТВК» TM TUI UKRAINE на підставі агентського договору №6975-17 від 07.04.2017, договір на туристичне обслуговування №5880924, відповідно до п. 8.9 договору вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення терміну туру.
Згідно із п. 1.4 розділу 1 договору «Визначення термінів» тур - це туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом та строками, забезпечена комплексом туристичних послуг, які замовлялися туристом (бронювання, розміщення, харчування, транспортні послуги, рекреація, екскурсії тощо).
Згідно листка бронювання, тур мав початок 05 березня 2022 року та мав закінчитись 12 березня 2022 року.
Отже закінчення терміну туру 12 березня 2022 року є датою закінчення дії договору.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору лише в березні 2024 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, визначеного сторонами у пункті 8.9, відсутні правові підстави для його розірвання.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом та поданні апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а апеляційна скарга та позовна заява підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 3 028 грн (1 211, 20 грн + 1816, 80 грн).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (код ЄДРПОУ 36285831) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) 39 900 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» (код ЄДРПОУ 36285831) в дохід держави судовий збір в розмірі 3 028 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук