справа № 761/919/25
головуючий у суді І інстанції Савчук Ю.Н.
провадження № 22-ц/824/12132/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями та бездіяльністю щодо невиконання судового рішення, -
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з ГУ ПФУ у місті Києві на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.
Стягнуто з ГУ ПФУ у місті Києві на користь держави судовий збір у розмірі 811 грн 50 коп.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у місті Києві, 20 травня 2025 року, засобами поштового зв'язку направило до Київського апеляційного суд апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ у місті Києві залишено без руху, оскільки апеляційну скаргу подано з порушення строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені у клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані апеляційним судом неповажними та надано строк для усунення недоліків, а саме: наведення обґрунтованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.
На адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ГУ ПФУ у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження указаного судового рішення.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд враховує таке.
Своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду ГУ ПФУ у місті Києві обґрунтовує посиланням на положення Кодексу адміністративного судочинства.
Посилається на те, що норми Кодексу адміністративного судочинства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, а такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
У клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апелянт зазначає, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022
Вказує, що саме запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Зазначає, що апелянт наголошує не на самому факті запровадження воєнного стану, а на пов'язаних з ним обставин та наслідків війни, що унеможливило подачу апеляційної скарги без порушення процесуального строку.
Таким чином, під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що перелічені причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження є поважними та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта, якими обґрунтовується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини йог пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі N 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі N 904/3541/15).
Так, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які містять в постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) зазначено: «Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.»
Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану в Україні та пов'язані з цим обставини, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не наведено жодних конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили ГУ ПФУ у місті Києві подати апеляційну скаргу у межах строку на оскарження рішення суду першої інстанції.
З урахуванням зазначених вище обставин, доводи ГУ ПФУ у місті Києві щодо несвоєчасності подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року, не містять достатніх і переконливих ознак для визнання їх поважними причинами пропуску строку звернення до Київського апеляційного суду та його поновлення.
Отже, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа "Салов проти України"), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа "Сутяжник проти Росії").
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Вказане свідчить про відсутність об'єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява N 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці ЄСПЛ.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).
Приписами частини 4 статті 357 ЦПК України регламентовано, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 127,357,358 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними діями та бездіяльністю щодо невиконання судового рішення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України, скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська