Справа № 359/10237/24 Головуючий у І інстанції Семенюта О.Ю.
Провадження №22-з/824/1282/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
(додаткова)
14 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру відшкодування шкоди та трьох процентів річних від прострочених сум,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначав, що рішенням Залізничного народного суду м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу «Київенерго» визнано винною у заподіянні позивачу шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням його здоров'я.
Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 9 липня 2001 року за ОСОБА_1 визнано право на побутовий та звичайний догляд довічно.
Рішенням Бориспільського районного суду від 5 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 2 липня 2024 року, з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на користь позивача були стягнуті витрати на побутовий та постійний сторонній догляд за 2023 рік в розмірі 60300 гривень 00 копійок.
17 липня 2024 року вказані грошові кошти були сплачені ОСОБА_1 .
На підставі ч.1 ст.1208 та ч.2 ст.625 ЦК України позивач має право на індексацію розміру відшкодування шкоди та три проценти річних від прострочених сум.
Тому ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача суму індексації розміру відшкодування шкоди в розмірі 5668 гривень 00 копійок та три проценти річних від прострочених сум в розмірі 2795 гривень 00 копійок, а всього в загальному розмірі 8463 гривень 00 копійок.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 суму індексації розміру відшкодування шкоди в розмірі 3462 гривень 23 копійки та три проценти річних від прострочених сум в розмірі 2035 гривень 13 копійок. У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів в більшому розмірі відмовлено.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2025 року в задоволенні заяви представника відповідача Дудніка-Дубіняка Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі №359/10237/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру відшкодування шкоди та трьох процентів річних від прострочених сум - відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Влащенко О.А., не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, звернулись з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку зі збільшенням вартості життя та 3% річних від прострочених сум у відшкодування шкоди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В свою чергу представник відповідача, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», адвокат Дуднік-Дубіняк Д.І., не погодившись з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, також подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 - адвоката Влащенка Олега Анатолійовича задоволено.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025року змінено в частині визначення судом сум індексації розміру відшкодування шкоди та трьох відсотків річних від прострочених сум, які підлягають до стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 , у зв'язку із чим викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» про стягнення суми збільшення розміру відшкодування шкоди та трьох процентів річних від прострочених сум- задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» на користь ОСОБА_1 суму індексації розміру відшкодування шкоди - 5 668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 00 коп., а також 2795 (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 00 коп. - як 3% річних від простроченої суми, а всього: 8 463 (вісім тисяч чотириста шістдесят три) гривні 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» на користь держави судовий збір 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.»
Апеляційну скаргупредставника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» - адвоката Дуднік - Дубіняк Дмитра Ігоровичазадоволено частково.
Змінено мотивувальну частину ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2025 року, викладено її в редакції цієї постанови.
25 вересня 2025 року до Київського апеляційного суду Федун Ю.С.подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначив, що 24 вересня 2025 року Київським апеляційним судом була винесена постанова про задоволення його апеляційної скарги. Під час розгляду даної справи ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, які останній просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» на свою користь.
Згідно положень ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у даній справі, перевіривши додані до заяви докази, судова колегія вважає за неохідне ухвалити додаткове рішення по справі для розподілу понесених позивачем судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи вказане питання, апеляційний суд виходить з наступного.
П. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 користувався правовою допомогою адвоката Влащенка О.А., з яким 05 березня 2025 року було укладено договір про надання правової допомоги № б/н.
Згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 05 березня 2025 року, адвокат зобов'язується представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в суді, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
П. 4.1. Договору передбачає, що вартість послуг адвоката становить в розмірі 8000,00 грн.
В апеляційній скарзі на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Влащенко О.А. зазначав, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції може складати 8000,00 грн, однак сума буде повністю визначена за результатами розгляду справи.
Факт наданих послуг в Київському апеляційному суді підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 25 вересня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 05 березня 2025 року, з якого вбачається, що загальна вартість послуг виконавця за цим Актом складає 8000,00 грн, квитанцією про сплату за надані юридичні послуги в розмірі 8000,00 грн.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі 904/4507/18 висловлено правову позицію щодо «гонорару успіху»: він може включатись до витрат на професійну правничу допомогу та підлягає розподілу, про що свідчить практика ЄСПЛ. Головні критерії: розумність цих витрат та їхня необхідність (пункти 5.42, 5.44 Постанови).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі 756/2051/16-ц).
Відповідно до договору, який ОСОБА_1 уклав з адвокатом Влащенком О.А., вартість правової допомоги не залежала від витраченого часу та від обсягу послуг, а була визначена конкретною сумою.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Таким чином, оскільки, адвокат Влащенко О.А. виконав роботу у вигляді надання правової допомоги, тому судова колегія вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Зі змісту ст. ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Жодних заперечень з цього приводу сторона відповідача не висловила, про що свідчить їх відсутність в матеріалах справи.
Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Влащенком О.А., обсягом послуг під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат та стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку із чим приймає додаткову постанову у порядку ст. ст. 270 та 381 ЦПК України.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішеннязадовольнити. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські електромережі» (ЄДРПОУ: 41946011) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Д.О.Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар