Справа № 367/6678/25
Провадження №2/367/4949/2025
Іменем України
24 вересня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді - Третяк Я.М.,
за участі секретаря с/з - Люліної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить стягнути з відповідачана її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000,00 грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначає, що вона та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 .
Позивач самостійно опікується інтересами та потребами дитини, займається її вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям, віддає дитині свою любов та турботу. Дитина проживає разом з нею.
Зауважує, що фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені. Сторони разом не проживають та спільного господарства не ведуть. При цьому, відповідач, не заважаючи на прохання позивача, добровільно матеріальної допомоги на утримання спільного сина не надає, свій обов'язок не виконує, участі у вихованні не бере, у зв'язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з позовом.
Ухвалою суду від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подавши до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вимоги даної норми закону, суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Через відсутність від відповідача клопотань та відзиву на позов, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився спільний син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2019 року, відповідно до якого батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
Син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 952 від 11.06.2025 року.
Позивач зауважує, що самостійно займається опікується інтересами та потребами дитини, займається її вихованням, слідкує за розвитком та здоров'ям, віддає дитині свою любов та турботу. При цьому, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання спільного сина не надає, свій обов'язок не виконує, участі у вихованні не бере.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку. Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України щодо обов'язку обох батьків утримувати дитину.
Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Суд констатує, що аліменти це платіж, спрямований на утримання дітей, і повинен бути достатнім для цього та співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дітей в коштах у розмірі, необхідному для їх життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, їх гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом рекомендованого розміру прожиткового мінімуму для дитини.
Заявляючи вимогу про стягнення зазначеної суми аліментів, позивач вказує на те, що відповідач є здоровим та працездатним, отже, спроможний сплачувати належні аліменти на утримання дитини.
Разом з тим, будь-яких доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у спростування зазначеного позивачем, відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд вважає, що заявлений розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за позовну вимогу щодо стягнення аліментів.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 141, 150, 155, 180-183, 191, 192 СК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 141, 247, 263, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто 11.06.2025 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за вимогу про стягнення аліментів.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Копію рішення направити сторонам для відому.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я. М. Третяк