Справа № 757/26296/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5279/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12022111030000608 від 09.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 року та накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в повному обсязі у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не надано оцінку документам, не проведено аналізу, не перевірено обставини, на які слідчий посилався, які слідчим надавались суду, а просто скопійовано обставини, на які він посилався у своєму клопотанні, без жодних письмових доказів.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_10 про арешт майна, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатись лише прокурор. Тобто, арешт на майно ОСОБА_6 накладено за клопотанням особи, яка не мала права з ним звертатись до слідчого судді, а суд першої інстанції не мав законних підстав задовольняти дане клопотання.
Також представник вказує, що в рамках кримінального провадження №12022111030000608 від 09.03.2022 року за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України та з інших питань, 10.03.2022 року в ході огляду місцевості, а саме відкритої ділянки місцевості (поля), що знаходиться в Сквирському районі Київської області, геопозиція: 49, 802069 (широта), 29, 890041 (довгота) виявлено та вилучено транспортний засіб MERCEDES-BENZ VIANO, чорного кольору, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 .
06.09.2022 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва у справі №757/23310/22-к накладено арешт на транспортний засіб MERCEDES-BENZ VІANO, чорного кольору, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вилучено 10.03.2022 року в ході огляду відкритої ділянки місцевості (поля), що знаходиться в Сквирському районі, геопозиція: 49, 802069 (широта), 29, 890041 (довгота).
Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23310/22-к, якою накладено арешт на транспортний засіб, 31.05.2022 року слідчим у кримінальному провадженні призначено комплексну судово-медичну експертизу та експертизу слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу, безпосереднім об'єктом дослідження якої є транспортний засіб MERCEDES-BENZ VIANO, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , яка на час накладання арешту тривала.
Тобто, арешт було накладено саме з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою проведення судово-медичної експертизи та експертизи слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу, безпосереднім об'єктом дослідження якої є транспортний засіб MERCEDES-BENZ VIANO, д.н.з. НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 .
З часу призначення експертизи (31.05.2022) пройшло майже 3 роки, тобто по строкам, які законом встановлені, експертиза проведена, тому необхідність утримання автомобіля втратила свою актуальність.
Разом з цим права власника автомобіля ОСОБА_6 продовжують обмежуватись 3 роки, що є порушенням з боку органу досудового розслідування, щодо свідка та права на розпорядження, користування своїм майном.
28.05.2025 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/23797/25-к скасовано арешт на автомобіль марки MERCEDES-BENZ VIANO, чорного кольору, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), що належить ОСОБА_6 , накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/23310/22-к від 06.09.2022 у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 року. Підставою скасування арешту було те, що арешт накладено за клопотанням особи, яка не мала права з ним звертатись до слідчого судді.
Однак, на думку адвоката, слідчий, не маючи на меті виконувати ухвалу слідчого судді про скасування арешту на майно та повертати транспортний засіб законному власнику, ігноруючи законні вимоги власника майна про повернення авто, звернувся до слідчого судді, ввівши його в оману, з клопотанням про накладання арешту на майно, всупереч вимогам КПК України.
Апелянт звертає увагу на те, що слідчий в клопотанні вказує обставини для накладання арешту, які за 3 роки відпали, що слугували підставою для накладання. Під час скасування арешту слідчий надав документи, що підтвердили відсутність необхідності в подальшому перебуванні авто на штраф майданчику.
Представник вказує, що 28.05.2025 року слідчий в судовому засіданні повідомив, що експертиза проведена давним давно, жодних дій з речовим доказом не має необхідності вчиняти, і 10.06.2025 року з тих самих підстав звертається до слідчого судді для накладання арешту, що є абсурдним, і може говорити лише про створення штучних перешкод власнику у користуванні, розпоряджанні своїм майном.
На переконання апелянта, судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для кримінального провадження, а також мало місце грубе порушення норм КПК України, грубо порушено право на володіння та розпорядження майном.
В свою чергу, таке неповне з'ясування судом першої інстанції вище вказаних обставин, що мають значення для справи, призвело до грубого порушення норм КПК України, Конституції України, прав законного власника майна ОСОБА_6 . В результаті дані грубі порушення призвели до невірного вирішення справи по суті. Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження представник посилається на те, що розгляд клопотання слідчого про накладання арешту на транспортний засіб у справі № 757/26296/25-к проводився без виклику власника майна ОСОБА_6 , копію оскаржуваної ухвали представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 отримала 27.06.2025 року та ознайомилась з матеріалами справи, тому у апелянта є всі правові підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представникавласника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та за відсутності власника майна і його представника.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 отримала копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 27.06.2025 року, а з апеляційною скаргою представник власника майна звернулась 02.07.2025 року, тому, з урахуванням абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 від 22.09.2022 року транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022111030000608.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 від 31.05.2022 року у кримінальному провадженні призначено комплексну судово-медичну експертизу та експертизу слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу, безпосереднім об'єктом дослідження якої є транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
05.06.2025 року (клопотання датоване 03.06.2025 року) прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 року, у якому просив накласти арешт на майно, а саме: транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування цим майном.
На обґрунтування поданого клопотання прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що службові особи Служби безпеки України, діючи за попередньою змовою групою осіб, заволоділи майном ОСОБА_12 шляхом зловживання довірою в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами останнього в сумі 1 800 000 доларів США, які останній зібрав, здійснюючи волонтерську діяльність в період з 27.02.2022 по 08.03.2022 для закупівлі речей та обладнання на потреби Збройних сил України.
Окрім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 09.03.2022 року до Білоцерківського РУП зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 09.03.2022 року в період часу з 07:00 до 08:00 поблизу с. Фурси, Білоцерківського району, Київської області, невстановлена особа із застосуванням насильства відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно заволоділа автомобілем Мерседес-Бенц Віано, який перебував у користуванні останнього.
Допитаний як потерпілий ОСОБА_11 повідомив, що 09.03.2022 року приблизно о 06 годині 30 хвилин він виїхав з с. Віта Поштова, Київської області на автомобілі Мерседес-Бенц Віано. Рухаючись по трасі Київ-Одеса він звернув у м. Біла Церква та попрямував у напрямку с. Фурси. В подальшому, виїжджаючи з с. Фурси, він поїхав в бік м. Сквира, проїхавши близько 2 кілометрів, рухаючись на невеликій швидкості, близько 60 км/год, він почув звуки ударів по корпусу автомобіля, при цьому звуку пострілу не було чути, звуки ударів було чути з лівої від нього сторони та ОСОБА_11 відчув влучення в ліву руку, а саме в районі плеча, після чого він звернув на узбіччя та похилився на переднє пасажирське сидіння, після чого автомобіль зупинився від удару об якийсь предмет. ОСОБА_11 виліз з автомобіля через переднє пасажирське сидіння та укрився в лісосмузі, що розташована з правого боку у напрямку м. Сквира. На його думку постріли здійснювались з пістолетів із приладами шумоподавлення. Під час укриття в лісосмузі, він побачив як хтось сів у автомобіль, у якому він був, розвернувся та попрямував у напрямку м. Біла Церква. Через деякий час, провівши собі домедичну допомогу, протягом 20 хвилин, він вийшов на автодорогу та попрямував у сторону с. Фурси, де дійшов до блок посту. Після чого, група осіб з Територіальної оборони відвезли його в лікарню в м. Біла Церква по вул. Семашка.
10.03.2022 року в ході огляду місцевості, а саме відкритої ділянки місцевості (поля), що знаходиться в Сквирському районі, геопозиція: 49, 802069 (широта), 29, 890041 (довгота) виявлено та вилучено транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , який 11.03.2022 року постановою старшого слідчого ВРЗСПЖЗО СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів справи.
Окрім того, 11.03.2022 року в ході огляду транспортного засобу Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що останній має VIN: НОМЕР_2 .
В подальшому, 30.03.2022 року постановою першого заступника Генерального прокурора подальше досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 року доручено здійснювати Головному слідчому управлінню Державного бюро розслідувань.
У зв'язку з викладеним вище, як зазначалось 11.03.2022 року вмотивованою постановою слідчого транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022111030000608.
Відповідно до інформації з реєстраційної картки ТЗ транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 .
Також прокурор зазначив, що 31.05.2022 слідчим у кримінальному провадженні призначено комплексну судово-медичну експертизу та експертизу слідів зброї, слідів пострілу та ситуаційних обставин пострілу, безпосереднім об'єктом дослідження якої є транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, вилучене в ході огляду місцевості, оскільки незастосування арешту на зазначене вище майно перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
У зв'язку з вищевикладеним, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12022111030000608 та притягнення винних осіб до відповідальності, виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене майно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022111030000608 від 09.03.2022 року та накладено арешт на майно, а саме: транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на транспортний засіб Mercedes Viano, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вилучений транспортний засіб, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також, воно може мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження і прийняття процесуального рішення в ньому, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.
При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги відсутність підстав для накладення арешту на майно, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки містить на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення і може підтверджувати факт вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.
При цьому, колегія суддів зауважує, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий не мав права звертатись із даним клопотанням про арешт майна колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні звернувся прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 .
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді, а відтак відхиляються колегією суддів як безпідставні.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4