Апеляційне провадження № 22-ц/824/15070/2025
Справа № 761/40728/24
Іменем України
08 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Анохіна А.М. у м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь грошові кошти у відшкодування моральної шкоди в розмірі 61 924 950 грн., які з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого НБУ на день подання позову, еквівалентні 1 500 000 доларів США.
Позов мотивував тим, що Національним антикорупційним бюро України (далі НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 51019000000000053 від 21 січня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.
26 вересня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні детективом НАБУ складено та підписано, а прокурором САП погоджено повідомлення про підозру громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
В зв'язку з тим, що слідством НАБУ було встановлено місцезнаходження ОСОБА_1 , 27 жовтня 2023 року старшим детективом НАБУ Белей О.В. в рамках кримінального провадження № 51019000000000053 здійснено запит про міжнародну правову допомогу до компетентних органів ОАЕ, який полягав у врученні ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повістки про виклик останнього для допиту в якості підозрюваного.
До теперішнього часу зазначений запит про міжнародну правову допомогу не виконаний, повідомлення про підозру від 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 не вручено. Відповідно до теперішнього часу ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 51019000000000053.
Абзацом 4 п. 1 глави 6 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, встановлено, що облік у Реєстрі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, здійснюється Реєстратором шляхом заповнення електронної форми «Правопорушник» з моменту набуття особою процесуального статусу підозрюваного, а саме після складення повідомлення про підозру, яке не вручено особі внаслідок невстановлення її місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Всупереч зазначеному, 26 вересня 2023 року НАБУ в ЄРДР були внесені відомості про повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 26 вересня 2023 року у кримінальному провадженні № 51019000000000053.
З 26 вересня 2023 року до сьогодні в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідності та наявності судимості» ОСОБА_1 обліковується як особа, якій 26 вересня 2023 року НАБУ повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.
Поміж іншого, стороною обвинувачення приймається ряд незаконних процесуальних рішень стосовно ОСОБА_1 в якості підозрюваного, а саме постанова про виділення стосовно нього у статусі підозрюваного матеріалів досудового розслідування в окреме провадження за № 54024000000000121 від 18 березня 2024 року та постанова про зупинення в цьому провадженні досудового розслідування від 18 березня 2024 року.
На теперішній час слідчими суддями Вищого антикорупційного суду в порядку судового контролю постановлено ряд рішень, якими констатовано ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальних провадженнях № 54024000000000121 та № 51019000000000053, з якими сторона обвинувачення повністю погоджується.
27 грудня 2023 року Вищий антикорупційний суд у справі № 991/11061/23 прийняв рішення, в якому встановив порушення ч. 4 ст. 278 КПК України, тобто незаконне внесення до ЄРДР інформації про повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 26 вересня 2023 року, а 28 березня 2024 року Вищий антикорупційний суд у справі № 991/1400/24 ухвалив рішення про обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 51019000000000053 у зв'язку з незаконним знаходженням у ЄРДР інформації щодо нього як підозрюваного. В той же час стороною обвинувачення не вчиняється жодних дій, спрямованих на припинення незаконного обмеження прав ОСОБА_1 .
Зазначив, що першим днем перебування позивача часу «під слідством» є дата складання, підписання, погодження повідомлення про підозру та внесення відомостей до ЄРДР щодо останнього, а саме 26 вересня 2023 року. Останнім днем перебування ОСОБА_1 «під слідством» є дата звернення до суду з позовною заявою, таким чином, загальний строк перебування позивача під слідством становить 12 місяців та 33 дні.
Вказував, що обставини щодо незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в якості підозрюваного понад один рік, необхідність вимушеного звернення до третіх осіб щодо отримання професійної правничої допомоги у вказаній справі негативно вплинули на життя та свідомість ОСОБА_1. Одразу після повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, яких ОСОБА_1 не вчиняв, незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у нього статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в статусі підозрюваного він був тимчасово позбавлений можливості вільно пересуватися та перебувати на території України в зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та переслідуванням з боку правоохоронних органів. ОСОБА_1 досі докладає значного часу, матеріальних ресурсів та власних зусиль для відновлення попереднього стану своїх життєвих умов, які були до моменту притягнення до кримінальної відповідності, адже він відноситься до представників індійської системи каст, і належить до духовної та інтелектуальної еліти індійського суспільства - жерців (брахманів). Незаконне знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в статусі підозрюваного суперечить традиційним релігійним приписам і заборонам, створення яких приписувалось божественному одкровенню, призводить до серйозних репутаційних втрат, глибоких психоемоційних страждань для ОСОБА_1 як представника духовної та інтелектуальної еліти індійського суспільства, покликанням якого є перебування у статусі зразковості для основних каст суспільства та підтримання системи соціальної стратифікації. Вказані обставини та їх явно негативні наслідки поза розумним сумнівом викликали душевні страждання у ОСОБА_1, порушили нормальний звичний ритм його життя, спричинили значний дискомфорт, реальні моральні переживання і значний емоційний стрес.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом першої інстанції порушено ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», неправомірно не враховано висновки слідчих суддів ВАКС щодо відсутності у позивача статусу підозрюваного.
Зазначав про порушення судом ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції вимагав від позивача доказів поміж фактом внесення до ЄРДР та фактами, які вже встановлені рішеннями ВАКС, фактично ігноруючи офіційні судові підтвердження про порушення, а саме ухвали ВАКС від 27 грудня 2023 року та 28 березня 2024 року через незаконне внесення інформації до ЄРДР, що відповідає вимогам п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Посилання суду першої інстанції на інші справи (зокрема № 199/1478/17) вважав юридично і фактично нерелевантними, оскільки в них не йдеться про ідентичні обставини. Суд першої інстанції поклав обов'язок довести незаконність внесення до ЄРДР саме на позивача, нехтуючи рішеннями ВАКС про те, що жодне повідомлення про підозру фактично не вручалось, що суперечить принципу адекватного і справедливого розподілу доказового навантаження.
Вказував, що докази страждань є необов'язковими, достатньо презумпції, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 08 грудня 2022 року в справі № 370/2383/20, якою встановлено спростовну презумпцію моральної шкоди через порушення владних повноважень - достатньо простого доведення порушення, далі обов'язок перевірки та можливого спростування лежить на відповідачах.
Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов'язок надання судового рішення про незаконність дій відповідача, ігноруючи те, що сам факт внесення недостовірних даних до ЄРДР вже був визнаний протиправним рішеннями уповноважених слідчих суддів. Позивач фактично був визнаний підозрюваним без виконання мінімальних процесуальних гарантій, що порушує право на справедливий суд і презумпції невинуватості (порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Щодо неправильної оцінки доказів, пояснював, що судом визнано, що повідомлення про підозру не вручено, запит про правову допомогу не виконано, а в державному реєстрі містяться неправдиві відомості. Однак ці обставини необґрунтовано не були визнані як підстави для компенсації шкоди, попри очевидну протиправність дій органу досудового розслідування.
Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки рішенню ВАКС від 22 листопада 2023 року у справі № 991/10045/23, яким встановлено, що ОСОБА_1 не має та ніколи не мав статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 51019000000000053, це рішення є обов'язковим для врахування судами всіх інстанцій.
Крім того, ухвали ВАКС від 27 грудня 2023 року у справі № 991/11061/23 та від 28 березня 2024 року у справі № 991/1400/24 прямо вказують на протиправність дій органу досудового розслідування щодо внесення до ЄРДР недостовірної інформації про статус ОСОБА_1 як підозрюваного. Вказані ухвали містять правову оцінку конкретних процесуальних порушень з боку НАБУ та САП, які мали прямий і безпосередній вплив на права та законні інтереси позивача.
Однак суд першої інстанції не визнав встановлені ВАКС обставини належними та допустимими доказами та зробив неправильний висновок щодо того, що факт невручення повідомлення про підозру не є достатньою підставою для задоволення позову, хоча саме невручення повідомлення про підозру є ключовою юридичною підставою для висновку про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Суд проігнорував факт, що відповідно до практики Верховного Суду, зокрема у вищенаведеній справі № 370/2383/20, існує презумпція моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування, тобто в даній категорії справ не вимагається окремого доведення факту страждань чи негативного впливу на психоемоційний стан, достатньо встановити факт незаконного втручання в права особи.
Крім того, суд не врахував, що зобов'язання доводити правомірність своїх дій та рішень покладається саме на відповідача, орган державної влади, а не на позивача, який не повинен доводити негативні наслідки від факту незаконного перебування у статусі підозрюваного.
Суд також не врахував, що факт тривалого (понад рік) перебування у державному реєстрі інформації щодо особи як підозрюваного, навіть за відсутності вручення повідомлення про підозру, об'єктивно призводить до обмеження прав особи (зокрема, права на свободу пересування, на вільне проживання, на чесне ім'я, на ділову репутацію), соціальної ізоляції та неможливості ведення нормального способу життя, необхідності витрат на юридичну допомогу та здійснення додаткових процесуальних дій.
Вищевикладене підтверджується матеріалами кримінального провадження № 51019000000000053, з яких очевидно, що повідомлення про підозру не вручено, міжнародним запитом про правову допомогу до ОАЕ, який досі не виконано, рішеннями ВАКС, в яких безпосередньо встановлено незаконність дій детективів НАБУ та прокурорів САП.
Отже, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки не врахував обов'язкову преюдиційну силу рішень ВАКС, неправильно визначив обсяг та достатність доказів, не застосував презумпцію завдання моральної шкоди при незаконному втручанню органів влади у права особи, необґрунтовано поклав на позивача надмірний тягар доказування у ситуації, коли доводити правомірність своїх дій повинен був саме орган досудового розслідування.
Зазначав, що суд не врахував глибину душевних страждань позивача, втрату можливості реалізувати звичне життя або працю, оскільки факт ненадання обґрунтування позивачем не був доказовою прогалиною - суд міг самостійно оцінити ці обставини щодо незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в якості підозрюваного понад один рік, необхідність вимушеного звернення до третіх осіб щодо отримання професійної правничої допомоги у вказаній справі негативно вплинули на життя та свідомість ОСОБА_1. Одразу після повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, яких ОСОБА_1 не вчиняв, незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у нього статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в статусі підозрюваного він був тимчасово позбавлений можливості вільно пересуватися та перебувати на території України в зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та переслідуванням з боку правоохоронних органів. ОСОБА_1 досі докладає значного часу, матеріальних ресурсів та власних зусиль для відновлення попереднього стану своїх життєвих умов, які були до моменту притягнення до кримінальної відповідності, адже він відноситься до представників індійської системи каст, і належить до духовної та інтелектуальної еліти індійського суспільства - жерців (брахманів). Незаконне знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявного у ОСОБА_1 статусу підозрюваного, а також прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в статусі підозрюваного суперечить традиційним релігійним приписам і заборонам, створення яких приписувалось божественному одкровенню, призводить до серйозних репутаційних втрат, глибоких психоемоційних страждань для ОСОБА_1 як представника духовної та інтелектуальної еліти індійського суспільства, покликанням якого є перебування у статусі зразковості для основних каст суспільства та підтримання системи соціальної стратифікації. Вказані обставини та їх явно негативні наслідки поза розумним сумнівом викликали душевні страждання у ОСОБА_1, порушили нормальний звичний ритм його життя, спричинили значний дискомфорт, реальні моральні переживання і значний емоційний стрес.
Від відповідача Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Викладав фактичні обставини справи, наводив зміст ч. 1, 4 ст. 278 КПК України щодо вручення повідомлення про підозру, посилався на Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298, і що з урахуванням вищевикладених вимог 26 вересня 2023 року детективом як реєстратором внесено до реєстру відомості щодо факту складання повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
Вказував, що постановою прокурора від 18 березня 2024 року матеріали досудового розслідування за вказаною підозрою виділені в окреме провадження № 54024000000000121, цього ж дня досудове розслідування зупинене на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України. Зазначене процесуальне рішення було обумовлено необхідністю завершення досудового розслідування щодо інших підозрюваних в межах кримінального провадження № 51019000000000053. На момент повідомлення цим підозрюваним про завершення досудового розслідування стороною обвинувачення не було отримано відповіді компетентного органу ОАЕ щодо результатів заходів, направлених на вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру.
Отже, завершення досудового розслідування щодо особи, стосовно якої не отримано відомостей, які б підтверджували набуття нею зазначеного статусу, вбачалось неможливим.
Водночас, ухвалою слідчого судді ВАКС від 27 грудня 2023 року у справі № 991/11061/23 відмовлено в задоволенні скарги адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 на письмове повідомлення про підозру останньому. Слідчим суддею дійсно зроблено висновок про не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного з причини відсутності відомостей про безпосереднє вручення йому письмового повідомлення про підозру. Разом із тим, у судовому рішенні зазначено, що набуття особою статусу підозрюваного та подальший рух кримінального провадження на стадії досудового розслідування є правовими наслідками передбачених законом процесуальний дій слідчого, прокурора щодо складання, погодження та вручення письмового повідомлення про підозру, а не наслідками відображення інформації про ці дії в ЄРДР.
Ухвалою апеляційної палати ВАКС від 18 січня 2024 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги адвоката на вказане рішення, і зазначено, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведений факт набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 51019000000000053, адже саме по собі направлення запиту про міжнародну правову допомогу щодо вручення повідомлення про підозру до його фактичного виконання або повернення без виконання не може бути підставою для набуття особою статусу підозрюваного відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 КПК України. Сам факт наявності у ЄРДР інформації щодо повідомлення особи про підозру у кримінальному провадженні, в той час, коли насправді особа не набула статусу підозрюваного, не може бути підставою для скасування письмового повідомлення про підозру.
Зазначав, що слідчими суддями ВАКС в порядку судового контролю постановлено також ряд інших ухвал у справах № 991/3565/24, № 991/3704/24, якими констатовано не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного до моменту виконання запиту компетентними органами ОАЕ. Сторона обвинувачення повністю погоджується з відповідними судовими рішеннями.
При цьому, з метою недопущення порушення будь-яких прав та законних інтересів іноземного громадянина, до моменту виконання в межах міжнародного співробітництва відповідних процесуальних дій щодо вручення йому письмового повідомлення про підозру, у межах кримінального провадження № 54024000000000121 не проводиться і не планується проведення жодних слідчих чи процесуальних дій.
Констатував, що у кримінальному провадженні № 54024000000000121 наявне чинне складене та підписане 26 вересня 2023 року уповноваженими особами письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. У органу досудового розслідування відсутні відомості щодо стану (результатів) виконання компетентними органами ОАЕ запиту про вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
Відомості в ЄРДР щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного підлягатимуть уточненню після отримання та опрацювання відповіді на вищевказаний запит про вручення письмового повідомлення про підозру в порядку міжнародної правової допомоги, зокрема в частині дати набуття ним статусу підозрюваного.
Посилався на правові висновки Верховного Суду в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, вказував, що позивачем не зазначено, в чому полягає незаконність окремих проведених слідчих та процесуальних дій, застосованих до нього у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також яку саме моральну шкоду йому завдано цими процесуальними діями. Належних та допустимих доказів незаконності будь-яких дій, бездіяльності чи рішень САП, внаслідок яких настали негативні наслідки у вигляді заподіяння йому моральної шкоди, не надано, і аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 07 лютого 2019 року у справі № 638/12068/16-ц, відсутність висновків компетентних органів прокуратури вищого рівня чи судових рішень, якими встановлено факт невиконання або неналежного виконання слідчим чи прокурором службових обов'язків під час досудового розслідування та не притягнення цих осіб до відповідальності, є підставою для відмови у стягненні на користь позивача відшкодування моральної шкоди.
Вказував, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження в суді бездіяльності слідчого, прокурора не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Оскільки в судовому порядку дії (бездіяльність) та рішення САП, здійснені та прийняті стосовно позивача, неправомірними не визнавалися, підстав для відшкодування шкоди немає.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що у матеріалах справи відсутній виправдувальний вирок суду чи ухвала суду про закриття кримінального провадження з визначених законом підстав, інше рішення суду, якими констатовано незаконність дій органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 51019000000000053, що б обмежували чи порушували права позивача.
Щодо твердження апеляційної скарги, що 27 грудня 2023 року ВАКС у справі № 991/11061/23 прийняв рішення, яким встановив незаконне внесення в ЄРДР інформації про повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 26 вересня 2023 року, посилався на безпідставність зазначеного твердження, оскільки ВАКС у вказаній справі розглядав не законність чи незаконність внесення в ЄРДР інформації про повідомлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 26 вересня 2023 року, а скаргу адвоката Лагоміни А.А. про те, що орган досудового розслідування порушив порядок вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 . За результатами розгляду вказаної скарги слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування письмового повідомлення про підозру від 26 вересня 2023 року та відмовив у задоволенні скарги адвоката Лагоміни А.А. на письмове повідомлення про підозру. Також у вказаній ухвалі суд підтвердив законність дій сторони обвинувачення та не встановив підстав для скасування письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на ухвалення ВАКС 28 березня 2024 року у справі № 991/1400/24 про обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 51019000000000053 у зв'язку з незаконним знаходженням в ЄРДР, вважав такі доводи безпідставними, оскільки у цій справі суд не приймав рішень про обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 51019000000000053, а розглядав скаргу адвоката Лагоміни А.А. про зобов'язання прокурора САП розглянути його клопотання від 07 лютого 2024 року, подане в порядку ст. 220 КПК України. За результатами розгляду вказаної скарги ВАКС зобов'язав прокурора САП розглянути клопотання адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 .
Жодних інших рішень про обмеження прав та законних інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 51019000000000053, як зазначає позивач, ВАКС у вказані справі не досліджував та не приймав.
Щодо тверджень позивача, що він має право на відшкодування шкоди на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», вказував, що такий довід є безпідставним, оскільки жодного обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, у якому встановлені процесуальні дії, що обмежують чи порушують права та свободи позивача, немає.
Щодо аргументів позивача, що стороною обвинувачення приймається низка незаконних процесуальних рішень стосовно нього як підозрюваного, пояснював, що з метою недопущення будь-яких порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 до моменту виконання в межах міжнародного співробітництва відповідних процесуальних дій щодо вручення йому письмового повідомлення про підозру у кримінальному провадженні не проводиться і не планується проведення жодних слідчих чи процесуальних дій.
Вказував, що позивач не оскаржував жодних процесуальних рішень сторони обвинувачення, які б порушували його права та інтереси, у порядку, визначеному КПК України. Жодних судових рішень, у яких встановлено порушення прав ОСОБА_1 , позивач не надає.
Безпідставними вважав доводи апеляційної скарги, що позивач не набув статусу підозрюваного, однак відомості внесені до ЄРДР. Зазначив, що у разі виявлення факту невідповідність внесеної до Реєстру інформації матеріалами кримінального провадження або її неповноти позивач має право вжити заходів щодо усунення виявлених порушень у встановленому чинним законодавством порядку.
Також вважав безпідставними доводи апеляційної скарги, що факт незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо позивача має значний психічний вплив, обмежує реалізацію життєвих звичок, у тому числі щодо вільного пересування та перетину державних кордонів, а також має інші наслідки обмежувального та морального характеру, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цих обставин. Позивач не зазначає, яким чином кримінальне провадження вплинуло на його життя. Поведінка позивача свідчить протилежне, а саме те, що він несумлінно виконує процесуальні обов'язки, не з'являвся на виклик до слідчого та прокурора, ухиляється від отримання повідомлення про підозру. Позивач своїми діями не дає можливості слідству закінчити кримінальне провадження в розумні строки. Враховуючи численні скарги адвоката в інтересах ОСОБА_1 на дії сторони обвинувачення, позивачу та його захиснику відомо про наявність повідомлення про підозру, однак вживаються всі заходи щодо її неотримання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позову, оскільки в матеріалах справи відсутній виправдувальний вирок суду чи ухвала суду про закриття кримінального провадження з визначених законом підстав, обвинувальний вирок суду чи будь-яке інше судове рішення, якими констатовано незаконність дій органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000053, що б обмежували чи порушували права позивача.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000053.
У межах цього кримінального провадження розслідуються ймовірні обставини того, що службові особи Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект»), використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, під час виконання протягом 2009 - 2018 років укладених з компаніями-нерезидентами Turbo Marine Engineering Consultant And Suppliers Limited та Vasvik Marine Consultants And Suppliers Limited консультаційних угод (контрактів), вчинили заволодіння чужим майном - державними коштами у сумі 30,02 млн. доларів США, що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення. Правова кваліфікація правопорушення ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
26 вересня 2023 року детективом НАБУ складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, яке було погоджене з прокурором САП Сидоренком В.А. (а. с. 149 - 249 т. 1).
У цей же день детективом НАБУ до ЄРДР внесені відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у цьому кримінальному провадженні (а. с. 15 - 16 т. 1).
За наявними у органу досудового розслідування інформацією, ОСОБА_1 проживає в Об'єднаних Арабських Еміратах.
У зв'язку із цим НАБУ звернулося із запитом про міжнародну правову допомогу від 27 жовтня 2023 року № 10-006/33177 у кримінальному провадженні № 52019000000000053, у якому просило компетентні органи ОАЕ вручити ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України та повістку про його виклик для допиту як підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (а. с. 17 - 26 т. 1).
13 листопада 2023 року детектив НАБУ за погодженням САП звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду (ВАКС) з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000053 за підозрою ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та інших осіб, до 6 місяців, тобто до 26 березня 2024 року включно, мотивуючи це, серед інших підстав, необхідністю отримати матеріали виконання компетентним органом ОАЕ запиту про міжнародну правову допомогу від 27 жовтня 2023 року та після отримання відповіді на запит щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 (а. с. 37 т. 1).
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22 листопада 2023 року в справі № 991/10045/23 клопотання детектива задоволено частково, продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52019000000000053 до шести місяців до 26 березня 2024 року включно. Разом із тим, в ухвалі слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність факту набуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 (а. с. 49 т. 1).
У зв'язку з листом ДКС МЗС України від 28 листопада 2023 року № 71/6169-500-113588-ВН щодо передачі на виконання компетентним органам ОАЕ запиту Офісу Генерального прокурора України про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні №52019000000000053, Посольством України в ОАЕ направлено відповідь еміратської сторони про повернення вказаного запиту у зв'язку з додатковими вимогами та пакет оригіналів документів, про що Посольством України в ОАЕ направлено лист від 14 травня 2024 року (а. с. 26 т. 2).
Беручи до уваги викладене, до компетентних органів ОАЕ НАБУ було підготовлено новий запит про міжнародну правову допомогу від 09 серпня 2024 року № 29-004/22587 у рамках кримінального провадження № 54024000000000121 від 18 березня 2024 року, при цьому враховано вимогу запитуваної сторони та на кожному аркуші запиту проставлено відповідні підписи та печатки, про що повідомлено Офіс Генерального прокурора листом НАБУ від 09 серпня 2024 року (а. с. 31 - 41 т. 2).
Згідно листа Офісу Генерального прокурора від 02 вересня 2024 року, запит про міжнародну правову допомогу скеровано до МЗС України для подальшого передання його компетентним органам ОАЕ дипломатичним шляхом (а. с. 42 т. 2).
Інформація щодо виконання запиту про міжнародну правову допомогу до органу досудового розслідування не надходила.
Постановою детектива Національного бюро від 18 березня 2024 року виділено з матеріалів досудового розслідування № 52019000000000053 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 , оскільки завершити слідство щодо ОСОБА_1 з огляду на продовження виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги наразі не вдається можливим (а. с. 74 - 76 т. 1).
Матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 зареєстровані в ЄРДР за № 52024000000000121 від 18 березня 2024 року (а. с. 77 - 78 т. 1).
Постановою детектива Національного бюро від 18 березня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000121 від 18 березня 2024 року зупинене через наявну необхідність виконання процесуальних дій з ОСОБА_1 у межах міжнародного співробітництва (а. с. 80 - 83 т. 1).
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 27 грудня 2023 року у справі № 991/11061/23 (копія знаходиться на а. с. 57 - 62 т. 1), що залишена без змін ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 18 січня 2024 року (а. с. 63 - 65 т. 1), відмовлено у задоволенні скарги адвоката Лагоміни А.А. на письмове повідомлення про підозру від 26 вересня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000053. Скарга обґрунтована тим, що 26 вересня 2023 року стороною обвинувачення складено і підписано повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, і ОСОБА_1 обліковується як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення із процесуальним статусом підозрюваного. Сторона захисту переконана, що детективом було порушено вимоги КПК України щодо вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 , безпідставно внісши про це відомості до ЄРДР. Захисник просив скасувати письмове повідомлення про підозру, складене детективом НАБУ 26 вересня 2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та зобов'язати орган досудового розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання рішенням слідчого судді законної сили, внести відповідні відомості до ЄРДР.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя ВАКС зазначив, що за змістом ст. 276 КПК України, процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою. КПК не визначає конкретних підстав для скасування повідомлення про підозру. Утім, аналізуючи положення ст. 276 - 278 КПК, слідчий суддя дійшов висновку, що підставою для скасування письмового повідомлення про підозру є: (1) складання та вручення повідомлення про підозру неналежним суб'єктом; (2) порушено процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру; (3) необґрунтованість підозри.
Разом з тим, розглядаючи цю скаргу, слідчий суддя не встановив підстав, наведених у попередньому пункті, для скасування письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року, позаяк: (1) повідомлення про підозру складено, підписано та погоджено уповноваженими на те особами; (2) вручення повідомлення про підозру відбувається у порядку, передбаченому, зокрема, ч. 3 ст. 111, ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 136, ч. 1 ст. 278 КПК, а отже, з дотриманням процесуального порядку; (3) захисник не оспорює обґрунтованість підозри.
Слідчий суддя вважав, що невідповідність внесеної до ЄРДР інформації матеріалам кримінального провадження, що власне має місце у цій ситуації, адже за відсутності об'єктивних даних вважати, що ОСОБА_1 є підозрюваним, в ЄРДР внесені відомості про набуття ним такого статусу, має вирішуватись у спосіб, передбачений п. 4 розділу ІV Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 серпня 2023 року № 231, тобто шляхом вирішення прокурорами та керівниками органів досудового розслідування заходів щодо усунення виявлених порушень.
З огляду на це слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року.
Щодо вимоги захисника про зобов'язання органу досудового розслідування невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання рішенням слідчого судді законної сили, внести відповідні відомості до ЄРДР, то у її задоволенні також слід відмовити, оскільки, по-перше, слідчий суддя встановив відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру, а по-друге, розгляд таких вимог не передбачений ч. 1 ст. 303 КПК».
В ухвалі від 18 січня 2024 року Апеляційна палата ВАКС також зазначила, що «сам факт наявності у ЄРДР інформації щодо повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні, в той час, коли насправді особа не набула статусу підозрюваного, не може бути підставою для скасування письмового повідомлення про підозру. Адже, згідно з вимогами КПК України, особа набуває статусу підозрюваного не у зв'язку з внесенням відомостей про це до ЄРДР, а у зв'язку із настанням однієї з обставин, передбачених ч. 1 ст. 42 КПК України».
Крім того, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 18 січня 2024 року в справі № 991/10542/23 (копія знаходиться на а. с. 52 - 54 т. 2) залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді ВАКС від 04 грудня 2023 року, якою повернуто адвокату Лагоміні А.А. його скаргу на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52019000000000053.
Листом від 11 березня 2024 року Офіс Генерального прокурора на звернення адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 про виключення стосовно останнього відомостей з ЄРДР для набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21 січня 2019 року повідомлено, що Офісом 08 листопада 2023 року у порядку ст. 551 КПК України до МЗС України для подальшого передання компетентним органам ОАЕ дипломатичним шляхом скеровано запит НАБУ від 27 жовтня 2023 року про вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 та повістки про його виклик для допиту як підозрюваного у вищезгаданому провадженні. Відомості в ЄРДР щодо набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного будуть уточнені після отримання та опрацювання відповіді на вищевказаний запит про вручення письмового повідомлення про підозру в порядку міжнародної правової допомоги (а. с. 71 - 72 т. 1).
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28 березня 2024 року в справі № 991/1400/24 (копія знаходиться на а. с. 87 - 92 т. 1), встановивши, що прокурором САП допущено бездіяльність, задоволено скаргу адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року, та зобов'язано прокурора САП, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 52019000000000053 від 21 січня 2019 року, розглянути клопотання адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 , у якому адвокат просив виключити з ЄРДР відомості стосовно ОСОБА_1 як особи, якій 26 вересня 2023 року НАБУ повідомлено про підозру у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 14 серпня 2024 року в справі № 991/4776/24 (копія знаходиться на а. с. 94 - 96 т. 1), залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката Лагоміни А.А. на ухвалу слідчого судді ВАКС від 06 червня 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката Лагоміни А.А. на бездіяльність керівника САП у межах кримінального провадження № 52024000000000121 від 18 березня 2024 року, оскільки скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню. Разом із тим, звернуто увагу, що «на теперішній час слідчими суддями ВАКС та колегією Апеляційної палати ВАКС в порядку судового контролю постановлено ряд ухвал, якими констатовано ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного до моменту виконання запиту компетентними органами ОАЕ».
Листом від 08 серпня 2024 року Офіс Генерального прокурора на звернення адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 , стосовно можливого порушення прав та законних інтересів згаданої особи та з інших питань, повідомлено, що постановою від 18 березня 2024 року матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, виділені в окреме провадження № 52024000000000121 від 18 березня 2024 року, цього ж дня досудове розслідування зупинено на підстав п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України. На теперішній час слідчими суддями ВАКС у порядку судового контролю постановлено ряд ухвал, якими констатовано ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного до моменту виконання запиту компетентними органами ОАЕ. Сторона обвинувачення повністю погоджується з відповідними судовими рішеннями. Крім того, з метою недопущення порушення будь-яких прав та законних інтересів зазначеного іноземного громадянина, до моменту виконання в межах міжнародного співробітництва відповідних процесуальних дій щодо вручення йому письмового повідомлення про підозру, у межах кримінального провадження № 52024000000000121 не проводиться та не планується проведення жодних слідчих чи процесуальних дій, враховуючи вищевикладене, підстав для реагування не вбачається (а. с. 97 - 98 т. 1).
Листом від 05 вересня 2024 року Офіс Генерального прокурора на звернення адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 щодо скасування постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні та з інших підстав, повідомлено, що за наслідками опрацювання матеріалів додаткового розслідування не встановлено достатніх підстав для скасування вищевказаної постанови про зупинення досудового розслідування до моменту отримання остаточної відповіді від компетентних органів ОАЕ (а. с. 99 - 100 т. 1).
Листом від 07 жовтня 2024 року Офіс Генерального прокурора на звернення адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 щодо обрахування розміру шкоди, завданої останньому незаконними, на його думку, діями НАБУ та САП, повідомлено, що за наслідками опрацювання наведених адвокатом доводів, не виявлено підстав, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які б на цій стадії кримінального провадження обумовлювали наявність права ОСОБА_1 на відшкодування такої шкоди (а. с. 105 - 106 т. 1).
З 26 вересня 2023 року до сьогодні в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 обліковується як особа, якій 26 вересня 2023 року НАБУ повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (а. с. 56 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізувала в окремих постановах.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та майнової шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпним.
Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов'язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина права на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.
Вирішуючи даний позов по суті, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що право на відшкодування шкоди у розумінні Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не є безумовним, оскільки залежить від того чи мали місце обставини, передбачені у ст. 1 цього Закону, і для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених цим Законом, необхідна наявність певних передумов, визначених ст. 2 цього Закону, а саме встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Встановивши, що у матеріалах справи відсутній виправдувальний вирок суду чи ухвала суду про закриття кримінального провадження з визначених законом підстав, обвинувальний вирок суду чи будь-яке інше судове рішення, якими констатовано незаконність дій органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000053, що б обмежували чи порушували права позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги, що судом неправомірно не враховано висновки слідчих суддів ВАКС щодо відсутності у позивача статусу підозрюваного, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки з аналізу змісту процесуальних документів ВАКС, наявних в матеріалах справи, на які позивач посилався в апеляційній скарзі, не вбачається наявності умов для відшкодування моральної шкоди, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», і зазначені обставини перевірені судом першої інстанції.
Так, ухвалою слідчого судді ВАКС від 27 грудня 2023 року у справі № 991/11061/23 відмовлено в задоволенні скарги адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 на письмове повідомлення про підозру останньому. Слідчим суддею дійсно зроблено висновок про ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного з причини відсутності відомостей про безпосереднє вручення йому письмового повідомлення про підозру.
Разом із тим, у даному судовому рішенні зазначено, що набуття особою статусу підозрюваного та подальший рух кримінального провадження на стадії досудового розслідування є правовими наслідками передбачених законом процесуальних дій слідчого, прокурора щодо складання, погодження та вручення письмового повідомлення про підозру, а не наслідками відображення інформації про ці дії в ЄРДР.
Ухвалою апеляційної палати ВАКС від 18 січня 2024 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги адвоката на вказане рішення, і зазначено, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведений факт набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 51019000000000053, адже саме по собі направлення запиту про міжнародну правову допомогу щодо вручення повідомлення про підозру до його фактичного виконання або повернення без виконання не може бути підставою для набуття особою статусу підозрюваного відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 КПК України. Сам факт наявності у ЄРДР інформації щодо повідомлення особи про підозру у кримінальному провадженні, в той час, коли насправді особа не набула статусу підозрюваного, не може бути підставою для скасування письмового повідомлення про підозру.
Крім того, слідчими суддями ВАКС в порядку судового контролю постановлено також ухвалу від 22 листопада 2023 року у справі № 991/10045/23, якою констатовано ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного до моменту виконання запиту компетентними органами ОАЕ, а ухвалою від 28 березня 2024 року у справі № 991/1400/24 зобов'язано прокурора САП, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 51019000000000053, розглянути клопотання адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року.
Разом із тим, прийняття зазначених процесуальних документів Вищого антикорупційного суду України не є підставою для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки у них не встановлено факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Апеляційний суд враховує, що сам по собі факт задоволення слідчим суддею скарги в інтересах позивача на бездіяльність службових осіб та зобов'язання органу прокурора розглянути клопотання адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року не свідчить про завдання йому моральної шкоди, оскільки права позивача поновлено шляхом постановлення слідчим суддею ухвали про зобов'язання уповноважених осіб САП розглянути зазначене клопотання адвоката в інтересах ОСОБА_1 , у якому адвокат просив виключити з ЄРДР відомості стосовно ОСОБА_1 як особи, якій 26 вересня 2023 року НАБУ повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, і це слід вважати достатньою сатисфакцією.
Такі висновки узгоджуються з висновками у подібних правовідносинах, висловленими Верховним Судом у постановах від 24 липня 2024 року у справі № 454/2285/23, від 05 листопада 2024 року у справі № 454/3367/23, 24 грудня 2024 року у справі № 461/9615/23, від 31 березня 2025 року у справі № 454/1808/24.
Крім того, апеляційний суд враховує, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року станом на даний час не скасоване і є чинним, дане питання було предметом розгляду ВАКС, а обґрунтованість підозри в межах даного позову позивачем не ставиться під сумнів.
Наведеним обставинам судом першої інстанції надано належну оцінку, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, що суд не визнав встановлені ВАКС обставини належними та допустимими доказами, та зробив неправильний висновок щодо того, що факт невручення повідомлення про підозру не є достатньою підставою для задоволення позову, хоча саме невручення повідомлення є ключовою юридичною підставою для висновку про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги, що позивач фактично був визнаний підозрюваним без виконання мінімальних процесуальних гарантій, що порушує право на справедливий суд і презумпцію винуватості, чим порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не ґрунтуються на доказах, наявних у справі, та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд звертає увагу, що постановою детектива Національного бюро від 18 березня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000121 від 18 березня 2024 року зупинене через наявну необхідність виконання процесуальних дій з ОСОБА_1 у межах міжнародного співробітництва (а. с. 80 - 83 т. 1).
Посилання позивача у апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08 грудня 2022 року в справі № 730/2382/20, якими встановлено спростовну презумпцію моральної шкоди через порушення владних повноважень, відхиляються апеляційним судом, позаяк рішення суду першої інстанції, за умов недоведеності та необґрунтованості позову, зазначеним висновкам Верховного Суду не суперечить. Натомість, у справі № 730/2382/20 встановлено, що ухвалами слідчих суддів визнано протиправною бездіяльність слідчого, що не встановлено судом першої інстанції у справі, що переглядається.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що факт тривалого (понад рік) перебування в державному реєстрі інформації щодо особи як підозрюваного, навіть за відсутності вручення повідомлення про підозру, об'єктивно призводить до обмеження прав особи (зокрема, права на свободу пересування, на вільне проживання, на чесне ім'я, на ділову репутацію), соціальної ізоляції та неможливості ведення нормального способу життя, необхідності витрат на юридичну допомогу та здійснення додаткових процесуальних дій, не підтверджуються належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано глибину душевних страждань позивача внаслідок незаконного знаходження в державних реєстрах інформації щодо наявності у нього статусу підозрюваного, і що прийняття відповідних процесуальних рішень стосовно нього в статусі підозрюваного призводить до серйозних репутаційних втрат, глибоких психоемоційних страждань для ОСОБА_1 як представника духовної та інтелектуальної еліти індійського суспільства, на життя та свідомість позивача вчиняється негативний вплив внаслідок необхідності вимушеного звернення до третіх осіб щодо отримання професійної правничої допомоги, - не є самі по собі підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд повторно наголошує, що права позивача поновлено шляхом постановлення ухвали ВАКС від 28 березня 2024 року у справі № 991/1400/24, якою зобов'язано прокурора САП, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 51019000000000053, розглянути клопотання адвоката Лагоміни А.А. в інтересах ОСОБА_1 від 07 лютого 2024 року, у якому адвокат просив виключити з ЄРДР відомості стосовно ОСОБА_1 як особи, якій 26 вересня 2023 року НАБУ повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, і це слід вважати достатньою сатисфакцією в межах повідомлених позивачем та встановлених судом обставин.
Крім того, не можуть бути прийняті апеляційним судом як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, доводи апеляційної скарги, що судом було неправильно застосовано підхід до оцінки належності та допустимості доказів, не врахувавши вимоги ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів за внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, та вимоги ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких доведенню підлягають обставини, які підтверджуються рішеннями інших судів, що набрали законної сили.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.