справа № 758/8345/23 головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/11926/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
07 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем та апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» поданою представником - адвокатом Кошарським Олегом Володимировичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «ПУМБ» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину, у якому просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення АТ «ПУМБ» про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій відносно позивача;
визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «ПУМБ», про розірвання укладених з позивачем договорів, що були розірвані після 01 січня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та відповідачем, шляхом прийняття публічної оферти було укладено договір на отримання банківських послуг, в результаті чого він став клієнтом банку та отримував банківські послуги.
Листом від 24 травня 2023 року його повідомлено про те, що банк відмовляється від підтримання ділових відносин та від проведення фінансових операцій, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
При цьому, відповідачем не було повідомлено коли саме було прийнято таке рішення та за якими критеріями було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин.
Повідомлення Банку було формальним та не містило жодних відомостей, які б дозволяли перевірити законність такого обмеження в користуванні банківськими послугами.
Відмова банку від проведення фінансових операцій є протиправною, оскільки відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про вчинення ним підозрілої фінансової операції, відповідачем не вказано на ненадання ним інформації для перевірки здійснення фінансових операцій, тому відсутні як фактичні, так і правові підстави для обмеження обслуговування позивача у формі відмови від проведення фінансових операцій.
Відкриваючи йому рахунки, банк здійснив верифікацію й ідентифікацію, уповноважені працівники банку отримали від позивача всі необхідні документи та дані, і власне відкриття рахунку та подальше надання банківських послуг свідчило про те, що він відповідає усім вимогам законодавства.
Право банку відмовитися від встановлення ділових відносин не є необмеженим і банк, відмовляючи у проведенні фінансової операції, повинен обґрунтувати підстави такої відмови та підстави встановлення високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Докази наявності реальних підстав для встановлення йому неприйнятно високого ризику та правомірності припинення підтримання ділових відносин банком не надані.
Оскільки зміст правочину у формі односторонньої відмови банку від зобов'язань суперечить актам законодавства, зокрема, в частині відсутності фактичних підстав та доказів для застосування припинення ділових відносин за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», він є недійсним.
У відзиві на позов представник АТ «ПУМБ», заперечуючи проти позову вказав наступне. ОСОБА_1 09 листопада 2022 року підписав заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО).
Під час здійснення комплексних заходів з поглибленої перевірки позивача ( ОСОБА_1 ) були виявлені факти негативної інформації щодо ОСОБА_1 , наявності інформації щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року, укладену між заступником Генерального прокурора та ОСОБА_1 . Згідно з вироком позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Крім того, у відкритих джерелах була розміщена негативна інформація відносно ОСОБА_1 .
Також, у відкритих джерелах наявна і негативна інформація відносно дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , та батька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Повна та детальна інформація заходів з поглибленої перевірки клієнта ОСОБА_1 , що стали підставою встановлення неприйнятно високого рівня ризику та відмови в підтриманні ділових відносин, викладені АТ «ПУМБ» у витягу з висновків результатів посилених заходів належної перевірки, у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з клієнтом банку - ОСОБА_1 .
На підставі абзацу третього частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» 25 квітня 2023 року розпорядженням №169-ФМ АТ «ПУМБ» встановив неприйнятно високий рівень ризику та відмовив в підтриманні ділових відносин з клієнтом - ОСОБА_1 . Листом від 25 квітня 2023 року за №КНО - 09.3/80 АТ «ПУМБ» проінформував Державну службу фінансового моніторингу України про встановлення позивачу - ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику та відмову в підтриманні ділових відносин з клієнтом.
21 червня 2023 року ОСОБА_5 підписав заяву про зміну умов обслуговування за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно якої позивач закрив рахунки в АТ «ПУМБ».
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання з ОСОБА_1 договорів, що були підписані після 01 січня 2023 року задоволенню не підлягають, оскільки таке розірвання договору відбулось 21 червня 2023 року за заявою самого позивача.
25 квітня 2023 року банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику та відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 зазначеного вище Закону відмовлено у продовженні ділових відносин з ОСОБА_1 , у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом та за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, інших злочинів.
Посилаючись на зазначені обставини, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій, що оформлене Розпорядженням № 169-ФМ від 25 квітня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 1 073,00 грн судового збору.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Ростислав Юрійович 19 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ «ПУМБ» про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів, що були розірвані після 01 січня 2023 року, задовольнити в повному обсязі.
Посилається на те, що наведене судом формулювання підстав відмови у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним одностороннього правочину в контесті обставин даної справи не відповідає критеріям обґрунтованості судового рішення, оскільки у рішенні не зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду про те, що повідомлення банку, оформлене листом, не є одностороннім правочином про розірвання договору.
У рішенні відсутні мотиви суду, за яких було констатовано, що повідомлення Банку, оформлене листом від 24 травня 2025 року, не є одностороннім правочином, адже зміст вказаного листа має ознаки одностороннього правочину, оскільки: відмова банку у підтриманні ділових відносин передбачена законом; банк вчиняє дію в односторонньому порядку, без погодження з клієнтом - тобто самостійно висловлює волю на припинення договірних відносин; повідомлення банку спрямоване на припинення цивільних прав та обов'язків (тобто має юридичні наслідки); форма відповідає вимогам договору та/або закону.
Суд в оскаржуваній частині рішення не врахував, що заява від 21 червня 2023 року подана позивачем виключно на закриття рахунку та на виконання вимоги Банку про подання заяви про закриття рахунку, що висловлена в листі Відповідача від 24 травня 2023 року.
У даному випадку закриття рахунку є наслідком саме прийняття рішення Банком про відмову від підтримання ділових відносин/ обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин, а не внаслідок подання ОСОБА_1 заяви про закриття рахунку із зазначенням для перерахування залишку коштів.
Також суд не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», норми якого є нормами спеціального права і вказують якраз на те, що договори розриваються саме банком на виконання вимог вказаного закону.
Також, не погодившись із рішенням суду, представник АТ «ПУМБ» - адвокат Кошарський Олег Володимирович 29 травня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Підтримавши доводи заяв по суті справи, поданих до суду першої інстанції, вказав, що для відкриття поточного рахунку клієнту достатньо дотриматися вищевказаного ряду формальних вимог, що і відбулося у правовідносинах між сторонами.
Після укладення договору між банком та клієнтом банк здійснює усі необхідні заходи по моніторингу ділових відносин з клієнтом.
Під час здійснення комплексних заходів з поглибленої перевірки ОСОБА_1 були виявлені факти, які зафіксовані у витягу з висновку результату посилених заходів належної перевірки, у зв'язку з неможливістю мімізувати виявлені ризики пов'язані з клієнтами банку.
На підставі встановлених обставин банк в силу Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19 травня 2020 року зобов'язаний встановити надзвичайно високий ризик ділових відносин, що має наслідком відмову від підтримання ділових відносин з позивачем.
Так як підозри відповідача стосовно вчинення кримінального правопорушення позивачем були повністю обґрунтованими, що також підтвердилось судовими рішеннями, отриманими в ході розгляду справи від Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/7184/17, то відповідач був зобов'язаний встановити позивачу надзвичайно високий рівень ризику ділових відносин, оскільки ця вимога є імперативною.
Апелянт вважає, що з точки зору прямих вимог законодавства для встановлення позивачу надзвичайно високого ризику ділових відносин, надані банком документи є достатніми для можливості відслідкувати та однозначно встановити, що у відповідача відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19 травня 2020 року виник прямий обов'язок встановити надзвичайно високий рівень ризику ділових відносин позивачу і надання внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу не є необхідним.
Таким чином, банк правомірно встановив надзвичайно високий ризик ділових відносин з позивачем, здійснюючи свої функції суб'єкта фінансового моніторингу, що покладені на нього в силу законодавства України та зобов'язує відповідача відмовитися від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 .
Більше того, у банку відсутній обов'язок у наданні клієнту внутрішньої банківської документації. Надання її клієнту не передбачене жодним нормативно-правовим актом.
В той же час, розірвання договору банківського рахунку та закриття рахунку відбулося за волевиявленням позивача, тобто банк не в односторонньому порядку закрив рахунок.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» поданою представником - адвокатом Кошарським Олегом Володимировичем на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним правочину, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
16 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Р.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги АТ «ПУМБ», вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представниці ОСОБА_1 - адвокатки Мартиненко А.В. та Талько А.М. доводи апеляційної скарги позивача підтримали та наполягали на її задоволенні. Просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги банку, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині оскаржуваних банком вимог законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представник АТ «ПУМБ» - адвокат Кошарський О.В. доводи апеляційної скарги відповідача підтримав та наполягав на її задоволенні. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині законним та обґрунтованим.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 09 листопада 2022 року підписав заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у зв'язку з підписанням останньої підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору (далі - ДКБО).
Відповідно до листа АТ «ПУМБ» від 24 травня 2023 року №КІЕ-50.5/133 ОСОБА_1 повідомлено про те, що АТ «ПУМБ» відмовляється від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь у зв'язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Додатково Банком здійснюється належна перевірка представників клієнта-фізичних осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, кінцевого (-их) бенефіціарного (-их) власника (-ів), в зв'язку з чим можливі обмеження проведення фінансових операцій через банк.
У зв'язку із викладеним, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність звернутися до відділення АТ «ПУМБ» для надання заяви на закриття рахунку (-ів), а також реквізитів банківського рахунку для перерахування залишків коштів протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення.
21 червня 2023 року за заявою ОСОБА_1 №310806317 про зміну умов обслуговування за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб закрито поточні рахунки в АТ «ПУМБ».
Відповідачем надано витяг з розпорядження АТ «ПУМБ» від 25 квітня 2023 року №169-ФМ, відповідно до якого, розглянувши висновки Комісії з погодження клієнтів, керуючись правом Банку щодо встановлення клієнтам відповідного рівня ризику відповідно до Порядку управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення в АТ «ПУМБ» зобов'язано встановити неприйнятно високий рівень ризику та відмовити в підтриманні ділових відносин з клієнтом/клієнтами - ОСОБА_1 .
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що АТ «ПУМБ» не надав суду внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, на підставі яких банком застосовано ризик-орієнтований підхід для визначення ризиків фінансових операцій відносно клієнта ОСОБА_1 . У відзиві на позов, на обґрунтування своїх дій, відповідач посилався на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, інформацію у ЗМІ відносно ОСОБА_1 , його колишньої дружини - ОСОБА_1 та його батька - ОСОБА_4 . Однак, витяг з розпорядження АТ «ПУМБ» від 25.04.2023 № 169-ФМ не містить зазначення підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом - ОСОБА_1 (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини ст. 15 Закону та обставини, які слугували прийняттю такого рішення банком). Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 , а саме визнання незаконним та скасування рішення акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій, що оформлене Розпорядженням № 169-ФМ від 25 квітня 2023 року.
Проте, оскільки повідомлення банку у листі від 24 травня 2023 року №КІЕ-50.5/133 про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 та від проведення фінансових операцій, що здійснюються клієнтом чи на його користь у зв'язку з встановленням неприйнятно високого ризику ділових відносин за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є одностороннім правочином Банку про розірвання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 09 листопада 2022 року, вчиненим АТ «ПУМБ», а тому позов в іншій частині суд вважав необґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційних скарг, частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг, зокрема належить відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.
Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями гл. 72 ЦК України.
Щодо доводів апеляційної скарги АТ «ПУМБ»
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», на який послався Банк в обґрунтування свого рішення про припинення відносин із ОСОБА_1 , як зазначено в його преамбулі, спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.
Відповідно до частини другої статті 15 Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкти первинного фінансового моніторингу мають право здійснювати обмін інформацією про осіб, яким було відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка), відкритті рахунка або проведенні фінансової операції.
Згідно із положеннями ч. ч. 1-2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», високий ризик - результат оцінки ризику суб'єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб'єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення».
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;
4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;
5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(-ими) операцією(-ями).
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на банки покладено обов'язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча, б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.
Положеннями частини першої ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
На виконання пункту 6 статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», AT «ПУМБ» як суб'єкт первинного фінансового моніторингу витребовує інформацію (офіційні документи), які необхідні для здійснення належної перевірки, а також для виконання інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
У відповідності до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
З огляду на неможливість виконання банком обов'язків визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зокрема, здійснення заходів належної перевірки клієнта, у банку виник обов'язок встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин позивачу.
Відповідно до частини першої ст. 15 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків та відмовитися від проведення фінансових операцій у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Відтак, розірвання ділових відносин, та як наслідок - розірвання договорів/ закриття рахунків є законодавчо встановленим обов'язком банку, як суб'єкту первинного фінансового моніторингу, що виникає внаслідок встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей та не залежить від волевиявлення банку, як сторони договорів укладених з позивачем.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19 травня 2020 року №65.
Згідно з п. 13 розділу 1 Положення, де-рискінг явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними.
Згідно з п. 1 Додатку 12 до зазначеного Положення банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/ відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до п. 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій відмивання коштів та фінансування тероризму, інших злочинів.
Частинами 1 та 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 1075 ЦК України Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Аналіз норм Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з нормами спеціального Закону та підзаконного акту про фінансовий моніторинг, дає підстави для висновку, що банки наділені прямим обов'язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій відмивання коштів та фінансування тероризму, інших злочинів.
Верховний Суд у постановах у справах №910/18504/20, №757/57487/20-ц, №910/10855/21, №922/1253/23 неодноразово зазначав, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами відповідачем підтверджено підставність прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій щодо ОСОБА_1 .
Так, наданий Банком витяг з висновку результату посилення заходів належної перевірки, у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з ОСОБА_1 містить інформацію щодо кримінального провадження відносно позивача як з відкритих джерел (паперові копії електронних доказів у вигляді скріншотів публікацій онлайн-видань); копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 17 лютого 2017 року, укладену між заступником Генерального прокурора та позивачем. Цим вироком позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 і ст. 191, ч.2 ст.15, ч.4 ст.28і ч.5 ст.191, ч.4 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України. Також Банком було виявлено негативну інформацію стосовно колишньої дружини та батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку з нормами матеріального права, що їх регулюють, апеляційний суд вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам висновок місцевого суду про недоведеність Банком обґрунтованості встановлення позивачу неприйнятно високого ризику ділових відносин та підстав припинення ділових відносин з ним.
Надані відповідачем документи свідчать про обґрунтованість та правомірність встановлення АТ «ПУМБ» неприйнятно високого ризику в обслуговуванні ОСОБА_1 та відмови від підтримання з ним ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин/закриття рахунків у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та згідно вимог внутрішнього Положення про відмову від підтримання ділових відносин/ проведення фінансової операції.
Більш того, жоден із вказаних актів законодавства не зобов'язує Банк наводити конкретні мотиви та посилатися на конкретну норму Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» при прийнятті такого рішення, а наданий ним витяг з висновку результату посилення заходів належної перевірки, у зв'язку з неможливістю мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з ОСОБА_1 містить як інформацію, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення так і конкретизацію ризиків, які може мати банк у випадку продовження ділових відносин з позивачем.
За встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги АТ «ПУМБ» щодо необгрунтованості та безпідставності висновків суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення АТ «ПУМБ» про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій відносно позивача знайшли своє підтвердження у ході перегляду саправи.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Як зазначалося вище, за змістом частин 1, 2, 4 статті 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунку чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунку чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунку у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
За висновками Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №761/28762/18 неправомірним є розірвання договорів за відсутності обставин, які би свідчили, що банк під час встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику дотримався процедури, встановленої законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами.
Право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору (ч.4 ст. 1075 ЦК України) банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Проте, такі висновки не стосуються права банку вимагати розірвання договору (ч.3 ст. 1075 ЦК України) банківського рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2023 року банк направив позивачу вимогу про розірвання договору та необхідність надання заяви про закриття рахунку. У відповідь на цю вимогу ОСОБА_1 21 червня 2023 року подав заяву про закриття рахунку і не зазнав жодних негативних фінансових наслідків у вигляді притримання/ неповернення його грошових коштів Банком.
Отже, доводи апелянта у частині того, що банк вчинив односторонній правочин щодо розірвання договору не відповідають обставинам справи та поданим доказам, оскільки закриття рахунку відбулося не за рішенням/ волевиявленням банку, відповідно до ч.4 ст. 1075 ЦК Україна, а за заявою клієнта на вимогу банку про розірвання договору, відповідно до ч.3 ст. 1075 ЦК України. Тобто на пропозицію банку розірвати договір клієнт погодився і подав відповідну заяву про закриття рахунку.
За встановлених обставин, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині з тих підстав, що відмова від підтримання ділових відносин та у зв'язку з цим направлення банком вимоги/повідомлення про розірвання договору (необхідність подання заяви на закриття рахунку) не є одностороннім правочином банку про розірвання договору є цілком обгрунтованими.
Крім того, апеляційни суд враховує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ «ПУМБ», про розірвання укладених з позивачем договорів, що були розірвані після 01 січня 2023 року є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення АТ «ПУМБ» про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій відносно позивача, які колегія суддів встановила доведеним, а саме, що АТ «ПУМБ» виконало власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановило позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин і відмовилося від підтримання ділових відносин, і наявні у справі докази підтверджують відповідність приписам законодавства рішення відповідача, прийнятого стосовно ОСОБА_1 , про відмову від підтримання ділових відносин, такі вимоги обґрунтовано задоволенню не підлягали.
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження у ході перегляду справи.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги АТ «ПУМБ» про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині. В той же час, оскаржуване рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним правочину належить залишити без змін, як ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288,32 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» подану представником - адвокатом Кошарським Олегом Володимировичем - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року в частині визнання незаконним та скасування рішення - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання незаконним та скасування рішення.
В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень) 32 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова