30 вересня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/25167/17
номер провадження: 22-ц/824/11589/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві та апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року у складі судді Ольшевської І.О., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у місті Києві, третя особа: Голосіївське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про відшкодування шкоди,
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась суду з позовом до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві), треті особи: Державна казначейства служба України, начальник слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві Сєрєбряк С.С., у якому просила стягнути на свою користь довічно списанням з Державного бюджету України 127 780 грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної умисною незаконною бездіяльністю та невиконанням судових рішень, що має суспільно небезпечне діяння.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі №757/5317/15-к зобов'язано слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за заявою уповноваженого представника позивачки - ОСОБА_1 від 17 березня 2015 року про кримінальне правопорушення. Проте Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві не вчинило законних дій, направлених на захист порушених прав позивачки, не розслідувало суспільно небезпечне діяння, не притягнуло до кримінальної відповідальності особу (осіб), яка вчинила правопорушення. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві задоволено, зобов'язано слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_2 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень за №1201510006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР у 2015 році, у відповідності до ст.ст.220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва в цій же справі №752/18009/16-к від 26 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про виправлення допущеної описки в ухвалі суду від 03 листопада 2016 року, правильно зазначивши її процесуальне становище потерпілої.
Позивачка вказувала, що відповідно до відповіді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 грудня 2017 року, ухвали слідчих суддів були направлені на виконання, однак будь-які відомості про їх виконання на адресу суду не надходили. Судові рішення відповідачем не виконуються, чим порушуються права позивачки. 18 січня 2017 року позивачкою подано письмову заяву про надання завірених належним чином копій заяв (інших звернень) та відповідей на них, прийнятих і зареєстрованих у Голосіївському УП ГУ НП у місті Києві за період з 16 березня 2015 року по 17 січня 2017 року. Однак відповідач не розглянув дане звернення. Зазначала, що з цього приводу 10 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва постановлено судове рішення, яким встановлені усі обставини, які виникли між позивачкою і відповідачем, та яким зобов'язано керівника органу досудового розслідування СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_2 від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Відповідно до відмітки на супровідному листі Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року відповідач ухвалу від 10 листопада 2017 року отримав 20 листопада 2017 року, проте станом на 30 листопада 2017 року судове рішення від 10 листопада 2017 року також не виконано. Таким чином, судові рішення, які постановлені на користь позивачки, набрали чинності та підлягають безумовному виконанню.
Вказувала, що у даному випадку бездіяльність відповідача полягає саме у порушенні прав людини, законодавства та невиконання судових рішень, які постановлені в установленому законодавством порядку судовою гілкою влади і мають виконуватись без будь-якої невиправданої затримки. Зазначала, що вказані обставини свідчать про спричинення їй моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.
З урахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на свою користь 127 780 грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної умисною незаконною бездіяльністю відповідача та невиконанням судових рішень, що має суспільно небезпечне діяння (а.с.2-9, т.1).
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Голосіївського УП ГУ НП на свою користь 127 780 грн 00 коп. моральної шкоди, заподіяної умисною незаконною бездіяльністю відповідача та невиконанням судових рішень, що має суспільно небезпечне діяння.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі №757/5317/15-к зобов'язано слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 від 17 березня 2015 року про кримінальне правопорушення. З даного часу Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві не вчинило законних дій, направлених на захист порушених прав позивача, не розслідувало суспільно небезпечного діяння, не притягнуло до кримінальної відповідальності особу (осіб), яка вчинила правопорушення. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18012/16-к скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві задоволено, зобов'язано слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень за №1201510006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР у 2015 році, у відповідності до ст.ст. 220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва в цій же справі №752/18012/16-к від 26 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_3 про виправлення допущеної описки в ухвалі суду від 03 листопада 2016 року, правильно зазначивши його процесуальне становище потерпілого.
Вказував, що відповідно до відповіді Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року, ухвали слідчих суддів були направлені на виконання, однак будь-які відомості про їх виконання на адресу суду не надходили. Судові рішення відповідачем не виконуються, у зв'язку з цим порушуються права позивача. 18 січня 2017 року позивачем подано письмову заяву про надання завірених належним чином копій заяв (інших звернень) та відповідей на них, прийнятих і зареєстрованих у Голосіївському УП ГУ НП у місті Києві за період з 16 березня 2015 року по 17 січня 2017 року. Однак відповідач не розглянув дане звернення. З цього приводу 10 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва постановлено судове рішення, яким встановлені усі обставини, що виникли між позивачем та відповідачем, та яким зобов'язано керівника органу досудового розслідування СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_2 від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Відповідно до відмітки на супровідними листі Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року відповідач ухвалу від 10 листопада 2017 року отримав 20 листопада 2017 року, проте станом на 30 листопада 2017 року рішення суду від 10 листопада 2017 року не виконано. Таким чином вказані судові рішення, які постановлені на користь позивача, набули чинності та підлягають безумовному виконанню.
Зазначав, що у даному випадку бездіяльність відповідача направлена на порушення прав людини, законодавства та невиконання судових рішень, які постановлені в установленому законодавством порядку судовою гілкою влади і мають виконуватись без будь-якої невиправданої затримки. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позов про стягнення з відповідача моральної шкоди (а.с.139-143, т.1).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки в судовому рішенні від 25 жовтня 2018 року, об'єднано в одне провадження цивільну справу №752/25172/17 за позовом ОСОБА_2 до Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, треті особи: Державна казначейства служба України, начальник слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві Сєрєбряк С.С., про відшкодування моральної шкоди, завданої умисною незаконною бездіяльністю та невиконанням судових рішень органом державної влади, що мають суспільно небезпечне діяння, та цивільну справу №752/25167/17 за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, треті особи: Державна казначейства служба України, начальник Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві Сєрєбряк С.С., про стягнення моральної шкоди, заподіяної умисною незаконною бездіяльністю та невиконанням судових рішень органом державної влади, що мають суспільно небезпечне діяння. Об'єднаній справі присвоєно номер №752/25167/17.
28 травня 2019 року судом першої інстанції у судовому засіданні за клопотанням позивачів замінено неналежного відповідача - Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України та замінено неналежну третю особу - Державна казначейська служба України на Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві.
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подав до суду позовну заяву до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві, у якою просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 6 000,00 євро.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі №757/5317/15-к зобов'язано слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 17 березня 2015 року про кримінальне правопорушення. З даного часу Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві не вчинило законних дій, направлених на захист порушених прав позивача, не розслідувало суспільно небезпечне діяння, не притягнуло до кримінальної відповідальності особу (осіб), яка вчинила правопорушення. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі №752/18013/16-к задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійсненні розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення, зобов'язано слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201510006534 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000271 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000405 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України.
Вказував, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 січня 2017 року у справі №752/18010/16-к задоволено скаргу потерпілого ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійснення розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення, зобов'язано слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201510006534 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000271 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000405 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України.
Зазначав, що Голосіївський районний суд міста Києва повідомив йому про те, що ухвали слідчих суддів були направлені на виконання, однак будь-які відомості про їх виконання на адресу суду не надходили. 18 січня 2017 року позивачем подано письмову заяву про надання завірених належним чином копій заяв (інших звернень) та відповідей на них, прийнятих і зареєстрованих у Голосіївському УП ГУНП у місті Києві за період з 16 березня 2015 року по 17 січня 2017 року. Однак третя особа не розглянула даного звернення. З цього приводу 10 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва постановлено судове рішення, яким встановлені усі обставини та зобов'язано Голосіївське УП ГУНП у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Таким чином вказував, що судові рішення, які постановлені на його користь, набули чинності та підлягають безумовному виконанню. Вказував, що є ряд законів, які гарантують право на справедливий судовий захист будь-якої особи від протиправних посягань та дискримінації, відповідно, є і юридична відповідальність таких осіб, що допустили порушення прав людини. В даному випадку очевидна бездіяльність, направлена на порушення прав людини, законодавства та невиконання судових рішень, які постановлені в установленому законодавством порядку судовою гілкою влади і мають виконуватись без будь-якої невиправданої затримки. З огляду на вказані обставини позивач вказував, що йому спричинена моральна шкода, сума якої підлягає стягненню з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь (а.с.71-74, т.2).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як третю особу із самостійними вимогами на предмет спору, прийнято до провадження його позовну заяву до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа без самостійних вимог: Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві, про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення.
28 липня 2020 року судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві).
28 липня 2022 року судом першої інстанції зареєстровано заяву позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_1 , про збільшення розміру позовних вимог, у якій вони просили стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України шляхом списання з казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь дитини з інвалідністю ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди в розмірі 6 000,00 євро, на користь ОСОБА_2 - моральної шкоди в розмірі 6 000,00 євро, на користь ОСОБА_1 - моральної шкоди в розмірі 9 000,00 євро.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьої особа із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, ГУ НП в місті Києві, третя особа: Голосіївське УП ГУ НП в місті Києві, про відшкодування шкоди, задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити, виклавши пункт другий, пункт третій та пункт четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 євро на відшкодування моральної шкоди».
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позивних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався нормами ст.56 Конституції України, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України. Проте наведені вище норми законодавства передбачають відповідальність безпосередньо Держави України, але не певного державного органу щодо відшкодування фізичній особі шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
Вказує, що Верховним Судом сформована відповідна практика щодо формулювання у судових рішеннях способу стягнення шкоди за рахунок держави (Державного бюджету України), який має відповідати приписам ст.56 Конституції України, ст.ст. 1173-1176 ЦК України, а також інших правових норм, що передбачають випадки такого відшкодування.
Наголошує, що відповідно до норм законодавства та висновків Верховного Суду, моральна шкода підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Казначейства.
Також, не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, представник ГУ НП у місті Києві Лаврінець О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги факти, які були встановлені Голосіївським районним судом міста Києва під час розгляду справи №752/16847/15-к. Згідно з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к слідчим суддею були перевірені матеріали кримінальних проваджень №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271, в яких відсутні заяви потерпілих від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень та їх же заяв від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Також слідчим суддею встановлено, що матеріали зазначених кримінальних проваджень не містять копій ухвал слідчих суддів Голосіївського районного суду міста Києва щодо зобов'язання слідчого Голосіївського РУП ГУ НП в місті Києві або керівника органу досудового розслідування надати матеріали кримінальних проваджень №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271 потерпілим для ознайомлення, а також зобов'язання розглянути заяви останніх від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Тому обґрунтування позовних вимог про невиконання Голосіївським УП ГУ НП у місті Києві ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к не відповідає обставинам справи, оскільки ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к встановлено, що у матеріалах справи відсутні клопотання позивачів від 18 жовтня 2016 року та від 18 січня 2017 року про ознайомлення їх з матеріалами справи, а також відсутня ухвала слідчого від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, яку необхідно було виконати. Отже факт відсутності на виконанні вищевказаної ухвали суду в Голосіївському УП ГУ НП у місті Києві було уже встановлено слідчим суддею, що вказано в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к.
Вважає, що позивачами не доведено обґрунтованість позову щодо невиконання органом досудового розслідування Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ухвали Голосіївського районного суду міста Києва 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к. Також позивачі до позовної заяви не долучили жодних звернень, які зареєстровані в Голосіївському УП ГУНП у місті Києві щодо виконання ухвали суду 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к та ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень. Тому доводи позивачів про бездіяльність Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві щодо невиконання ухвали від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, що призвело до моральних страждань, не відповідають дійсності та є необґрунтованими.
Зазначає, що сама по собі наявність ухвали слідчого судді, якою зобов'язано слідчих у кримінальних провадженнях розглянути клопотання потерпілих, не є беззаперечним доказом завдання позивачам моральної шкоди. Зауважує, що в матеріалах кримінальних проваджень відсутні клопотання позивачів про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень, а також ухвали судів, якими зобов'язано орган досудового розслідування вчинити певні дії щодо їх задоволення.
Також вказує, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме, ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к. Позивачі у даній справі обрали спосіб захисту шляхом подання позову про судовий захист порушених прав людини і громадянина про стягнення шкоди, завданої життю і здоров'ю, в обґрунтування якого посилаються на неналежне виконання відповідачем ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Крім того зазначає, що стороною позивачів не надано доказів звернення у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання ухвали суду від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к.
Також, не погоджуючись з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просять її задовольнити шляхом:
- п.5 резолютивної частини рішення визнати таким, що протирічить вимогам матеріального і процесуального права, скасувати та виключити його з тексту судового рішення;
- п.2, п.3, п.4 резолютивної частини ухвалити рішення відповідно до заяви, поданої позивачами 27 липня 2022 року, а саме:
стягнути з ГУ НП в місті Києві шляхом списання з казначейського рахунку державної казначейської служби України на користь інваліда дитинства ОСОБА_3 у відшкодування заподіяної тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди в розмірі 6 000 євро, які на дату набрання судового рішення законної сили мають бути конвертовані у національну валюту;
стягнути з ГУ НП в місті Києві шляхом списання з казначейського рахунку державної казначейської служби України на користь інваліда III групи ОСОБА_2 у відшкодування заподіяної тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди в розмірі 6 000 євро, які на дату набрання судового рішення законної сили мають бути конвертовані у національну валюту;
стягнути з ГУ НП в місті Києві шляхом списання з казначейського рахунку державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування заподіяної тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди в розмірі 9 000 євро, які на дату набрання судового рішення законної сили мають бути конвертовані у національну валюту.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мотивована тим, що Голосіївське УП ГУ НП в місті Києві, на постановлену 29 квітня 2024 року ухвалу почало маніпулювати та надавати різноманітні відписки. При тому, що Голосіївське УП ГУ НП в місті Києві листом, який підписаний 25 жовтня 2023 року начальником відділу дізнання, відповіло: «... запитувані рішення суду долучені до матеріалів кримінального провадження №12015100010006534», «вказані рішення суду використовуються для встановлення обставин вчинених кримінальних правопорушень». Натомість дані обставини суд першої інстанції залишив без надання належної правової оцінки.
Вказують, що суд першої інстанції ухилився та залишив без виконання вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України, відповідно до якої суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зазначають, що суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог також залишив без належної правої оцінки подану позивачами 27 липня 2022 року, до завершення підготовчого провадження, заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Сторони у справі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на подані апеляційні скарги, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Київського апеляційного суду: Верланова С.М., Невідомої Т.О., Нежури В.А., відмовлено.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується даними довідки про причину смерті №284 від 24 липня 2025 року (а.с.233, т.5).
30 вересня 2025 року у судовому засіданні третя особа із самостійними вимогами на предмет спору: ОСОБА_1 заявив клопотання про залучення його та ОСОБА_3 як правонаступників померлої ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено (а.с.236-239, т.5).
Ухвала Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року мотивована тим, що згідно з ч.1 ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи.
Верховний Суд у своїй постанові від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) зробив висновок, що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
У постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22) Верховний Суд виснував, що визначальним під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи є відомими особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
До складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (ст.1219 ЦК України).
У цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміють фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у ч.3 ст.1230 ЦК України передбачено, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи, не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди (див. постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про залучення його та ОСОБА_3 як правонаступників померлої ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та апеляційна скарга ГУ НП у місті Києві підлягають залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент вирішення справи в Голосіївському УП ГУ НП в місті Києві перебувають кримінальні провадження №120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405, в яких позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа у справі із самостійними вимогами: ОСОБА_1 , визнані потерпілими.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2015 року у справі №752/5317/15-к задоволено частково скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 17 березня 2015 року. Зобов'язано слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України у місті Києві внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 17 березня 2015 року про кримінальне правопорушення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к задоволено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_2 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень №№120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР в 2015 року у відповідності з вимогами ст.ст. 220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Згідно з ухвалою цього ж суду від 26 січня 2017 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки задоволено, виправлено описку в ухвалі слідчого судді від 03 листопада 2016 року, постановленої за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, що полягала в не розгляді клопотання ОСОБА_2 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень №120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР у 2015 році, по тексту ухвали замість слів «заявник», «заявниці» зазначено «потерпілий», «потерпілої».
Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року у справі №752/2261/17 зобов'язано суб'єкта владних повноважень - керівника органу досудового розслідування СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій.
Установлено та підтверджується даними супровідного листа Голосіївського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року, що вказана вище ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року була направлена до Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві для відома та виконання, яка отримана цим управлінням поліції 20 листопада 2017 року.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18012/16-к скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві задоволено. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень №120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР у 2015 році, у відповідності з вимогами ст.ст. 220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року заяву ОСОБА_3 про виправлення описки задоволено, виправлено описку в ухвалі слідчого судді від 03 листопада 2016 року, постановленої за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, що полягала в нерозгляді клопотання ОСОБА_3 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень №120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР у 2015 році, по тексту ухвали замість слів «заявник», «заявника» зазначено «потерпілий», «потерпілого».
Згідно з ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року у справі №752/18013/16-к задоволено скаргу потерпілого ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійсненні розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення. Зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201510006534 для ознайомлення з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000405 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 221 КПК України; зобов'язано слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015100010000271 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст.221 КПК України.
Листом від 31 жовтня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва повідомив ОСОБА_1 про те, що з матеріалів справ №752/18009/16к (провадження №1кс/752/5461/16), №752/18012/16к (провадження №1кс/5463/16), №752/18013/16к (провадження №1кс/752/54647/16), №752/18010/16к (провадження 1кс/752/36/17) вбачається, що ухвали слідчих суддів були направлені на виконання, однак будь-які відомості про їх виконання на адресу суду не надходили.
Також у матеріалах справи наявна ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к, згідно з якою зобов'язано слідчих у кримінальних провадженнях: №120151000100006534, №42015100010000271, №42015100010000405 розглянути клопотання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подане 10 жовтня 2019 року, в порядку, передбаченому правилами ст. 220 КПК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к, присутній у судовому засіданні 24 лютого 2020 року прокурор Київської місцевої прокуратури №1 міста Києва Іванов К.Ю. визнав, що органом досудового розслідування в межах кримінальних проваджень: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405 не провадиться досудове розслідування, вказівки процесуального керівника не виконуються. Також слідчим суддею при розгляді справи №752/16847/15-к було встановлено, що у провадженні слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві перебувають кримінальні провадження: №1201510006534 - правова кваліфікація ч. 1 ст. 175 КК України, відомості внесені до ЄРДР 03 липня 2015 року; №4015100010000271 - правова кваліфікація ч.1 ст.175 КК України, відомості внесені до ЄРДР 28 серпня 2015 року; №42015100010000405 - правова кваліфікація ч. 1 ст. 366 КК України, відомості внесені до ЄРДР 07 грудня 2015 року.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, провадження №1-кс/752/5461/16, було задоволено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_2 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405, внесених до ЄРДР в 2015 році, у відповідності з вимогами ст.ст. 220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18012/16-к, провадження №1-кс/752/5463/16, було задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405 , внесених до ЄРДР в 2015 році, у відповідності з вимогами ст.ст. 220, 221 КПК України та повідомити заявника про результати розгляду клопотання у строк не більше трьох днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва 25 листопада 2016 року у справі №752/18013/16-к, провадження №1-кс/752/5464/16, було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійсненні розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського РУП ГУ НП в місті Києві та /або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271 для ознайомлення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 221 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва 06 січня 2017 року у справі №752/18010/16-к, провадження №1-кс/752/36/17, було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійсненні розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення. Зобов'язано слідчого СВ Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та /або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271 для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 221 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року у справі №752/2251/17, провадження №1-кс/752/4205/17, було частково задоволено скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на бездіяльність СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, яка полягає в нерозгляді заяви (клопотання) від 18 січня 2017 року. Зобов'язано суб'єкта владних повноважень - керівника органу досудового розслідування СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Перевірені слідчим суддею матеріали кримінальних проваджень №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271 не містять заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18 жовтня 2016 року про ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень та їх же заяв від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій. Матеріали зазначених кримінальних проваджень не містять копій ухвал слідчих суддів Голосіївського районного суду міста Києва щодо зобов'язання слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві або керівника органу досудового розслідування надати матеріали кримінальних проваджень: №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для ознайомлення, а також зобов'язання розглянути заяви останніх від 18 січня 2017 року про вчинення певних процесуальних дій, за виключенням ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року, постановленій у справі №752/18013/16-к, провадження №1-кс/752/5464/16, у матеріалах кримінального провадження №420-15100010000271 від 28.08.2015 року. У той же час, за даними, наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження №42015100010000271 від 28 серпня 2015 року, в яких міститься ухвала слідчого судді від 25 листопада 2016 року, постановлена у справі №752/18013/16-к, провадження №1-кс/752/5464/16, якою було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та/або керівника органу досудового розслідування, що полягала в нездійсненні розгляду клопотань від 18 жовтня 2016 року про надання кримінальних проваджень для ознайомлення та зобов'язано слідчого СВ Голосіївського РУП ГУ НП у місті Києві та /або керівника органу досудового розслідування надати ОСОБА_1 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №42015100010000405, №4015100010000271, для ознайомлення, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 221 КПК України, будь-які дані щодо порядку та способу приєднання цієї ж ухвали до матеріалів кримінального провадження та вжиття заходів на її виконання у матеріалах кримінального провадження відсутні. 10 жовтня 2019 року потерпілі у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (інвалід ІІІ групи), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зверталися до слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві з клопотанням про повідомлення прізвища, імені, по батькові слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві, заміненого керівником органу досудового розслідування після задоволення судом заяви про відвід у присутності одного з процесуальних прокурорів Київської місцевої прокуратури №1 05 серпня 2019 року; виконання судових рішень, що надійшли до відома та виконання органу досудового розслідування Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405 до 15 жовтня 2019 року, а також не розглянуті письмові вказівки процесуальних прокурорів, надані через вкрай негативну бездіяльність слідчого відділу; прийняття і реєстрацію у СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві наданого висновку експерта за №2019/07/24 від 24 липня 2019 року (з додатками) та врахування його у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405, як письмового доказу наявності, підстав та розміру заподіяної потерпілим майнової/моральної шкоди; прийняття слідчим (керівником) СВ органу досудового розслідування Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві рішення за поданим 10 жовтня 2019 року клопотанням. Матеріали кримінальних проваджень: №4015100010000271, №42015100010000405 не містять клопотання потерпілих від 10 жовтня 2019 року.
На виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві своїм листом від 06 червня 2024 року за №СЕД-69767-2024 повідомило Національної поліції України про витребування в письмовій формі відомостей про виконання судових рішень Голосіївського районного суду міста Києва №752/18009/16-к від 03 листопада 2016 року; №752/2261/17-к від 10 листопада 2017 року; №752/18012/16-к від 03 листопада 2016 року; №752/18010/16-к від 06 січня 2017 року; №752/18013/16-к від 25 листопада 2016 року, що в ході проведення перевірки в межах компетенції були вивчені матеріали кримінальних проваджень: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405 та встановлено, що відомості про виконання судових рішень, а також самі судові рішення в матеріалах відсутні. Встановити факт надходження судових рішень, зазначених в ухвалі, неможливо, оскільки до 2018 року документообіг у Голосіївському управлінні поліції здійснювався в базах даних, які, наразі, не діють та не збереглися. Також за фактом можливої втрати та невиконання судових рішень в Голосіївському управлінні поліції призначено службове розслідування, за результатами якого буде проінформовано додатково.
Листом від 10 грудня 2024 року за №272555-2024 Голосіївське УП ГУ НП у місті Києві повідомило, що в ході проведення перевірки, встановити або підтвердити факти порушень чинного законодавства з боку поліцейських Голосіївського УП не представилось можливим.
Аналогічна інформація викладена ОСОБА_1 в листі від 04 січня 2025 року за №2528-2025.
Зміст заявлених позовних вимог свідчить про те, що предметом розгляду в даній справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої органом досудового розслідування, у зв'язку з невиконанням ним судових рішень.
Тому у даній справі правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
Питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у кримінальному процесі, врегульовано ст.130 КПК України, якою передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Частинами 2 та 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Нормами, які регламентують відшкодування, зокрема, моральної шкоди є положення ст.1167 та ст.1176 ЦК України.
Статтею 1167 ЦК України (загальна правова норма, що регламентує відшкодування моральної шкоди) передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт (що також передбачено ч.1 ст.1176 ЦК України); 3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім того, спеціальною правовою нормою ч.ч. 2, 6, 7 ст.1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
В Україні існує спеціальний Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зі змісту ст.1 якого слідує, що його дія поширюється на осіб, які незаконно зазнали обмеження будь-якого їх права внаслідок застосування щодо них органами досудового розслідування, прокуратури чи суду заходів впливу за положеннями КПК та КК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до п.5 ст.3 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Частинами 5 та 6 ст.4 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
В тож же час за загальним принципом шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи (ст.ст.1173, 1174 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у справі, якщо це передбачено відповідним законом, наприклад, ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач, як особа, котра перебувала під слідством має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц.
У цій справі встановлено, що на час вирішення справи, ухвали слідчих суддів у справах №752/18009/16-к від 03 листопада 2016 року, №752/18012/16-к від 03 листопада 2016 року, №752/18010/16-к від 06 січня 2017 року, №1752/18013/16-к від 25 листопада 2016 року, №752/2261/17-к від 10 листопада 2017 року за скаргами позивачів та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, уповноваженими особами у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №4015100010000271, №42015100010000405, не виконані.
Дана правова ситуація свідчить про те, що право позивачів та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору на реалізацію їх процесуальних прав, як учасників кримінальних проваджень, є порушеними за наслідками бездіяльності органів досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Установивши, що ухвали слідчих суддів Голосіївського районного суду міста Києва у справах №752/18009/16-к, №752/18012/16-к, №752/18013/16-к, №752/18010/16-к та №752/2261/17-к, постановлені за скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на бездіяльність органу досудового розслідування, залишались тривалий час невиконаними, що підтверджено листами Голосіївського управління поліції та відсутністю доказів їх реалізації, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що бездіяльність органу досудового розслідування є неправомірною та такою, що призвела до моральних страждань позивачів і третьої особи із самостійними вимогами.
Відтак в силу вищенаведених положень п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судових рішень і порушенням їх процесуальних прав у кримінальних провадженнях.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правих підстав для відшкодування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування (поліції).
Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із вимог розумності та справедливості, з урахуванням обставин того, що невиконання судових рішень призвело до душевних страждань позивачів та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, та приймаючи до уваги їх неодноразове звернення із обґрунтованими скаргами на дії слідчих, із клопотаннями до органу досудового розслідування щодо виконання судових рішень, що вимагало від них додаткових зусиль для відновлення порушених своїх прав, достатньою сатисфакцією є стягнення з держави грошової компенсації в розмірі по 1 000,00 євро на користь позивачів та третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
Доводи апеляційної скарги представника ГУ НП у місті Києві про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно з ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к встановлено, що у матеріалах справи відсутні клопотання позивачів від 18 жовтня 2016 року та від 18 січня 2017 року про ознайомлення їх з матеріалами справи, а також відсутня ухвала слідчого від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, яку необхідно було виконати, а тому, на думку представника ГУ НП у місті Києві, позивачами не доведено обґрунтованість позову щодо невиконання органом досудового розслідування Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ухвали Голосіївського районного суду міста Києва 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, апеляційний суд не приймає до уваги з таких підстав.
Як зазначалось вище, в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у справі №752/16847/15-к встановлено, що у кримінальних провадженнях: №1201510006534, №42015100010000271 та №42015100010000405, в яких позивачі визнані потерпілими, досудове розслідування не провадиться, а вказівки процесуального керівника систематично не виконуються, що підтверджено безпосередньо у судовому засіданні прокурором Київської місцевої прокуратури №1. Ці обставини свідчать про фактичну тривалу бездіяльність органу досудового розслідування, яка не тільки унеможливила реалізацію процесуальних прав потерпілих, але й демонструє системне ігнорування судових рішень, незалежно від того, чи наявні окремі документи в матеріалах справи, що є юридично значущим порушенням обов'язків органу досудового розслідування.
Що стосується посилання представника ГУ НП у місті Києві в апеляційній скарзі на те, що сам факт розгляду слідчими суддями клопотань потерпілих не доводить заподіяння їм моральної шкоди, так як у матеріалах кримінальних проваджень відсутні такі клопотання та дані про їх виконання, а також те, що спір фактично стосується виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі №752/18009/16-к, а позивачі не вжили заходів для її примусового виконання у порядку Закону «Про виконавче провадження», тому обрали неналежний спосіб захисту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують установлених у справі фактів тривалого невиконання ухвал слідчих суддів, що підтверджує протиправну бездіяльність органів досудового розслідування. При цьому колегія суддів враховує, що право позивачів та третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору на відшкодування моральної шкоди виникає не з факту невиконання ухвали як виконавчого документа, а з факту порушення їхніх процесуальних прав та спричинення моральних страждань унаслідок тривалої бездіяльності органу державної влади. У даному випадку відсутність доказів звернення потерпілих до органів державної виконавчої служби в порядку передбаченому для примусового виконання судових рішень, не усуває деліктної відповідальності держави, передбаченої ст.ст. 1173, 1174 ЦК України та ст.56 Конституції України. Таким чином, ці аргументи органу досудового розслідування не заперечують ні факту заподіяння позивачам і третій особі із самостійними вимогами щодо предмету спору моральної шкоди, ні наявності правових підстав для її відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги представника ГУ НП у місті Києві також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої неправомірними (незаконними) діями органів досудового розслідування.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції залишив без належної правої оцінки подану ними 27 липня 2022 року до суду (до завершення підготовчого засідання) заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вони просили стягнути із ГУ НП у місті Києві моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в сумі 6 000,00 євро, на користь ОСОБА_2 - 6 000,00 євро, на користь ОСОБА_1 - 9 000,00 євро (а.с.64-65, т.4), то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про збільшення розміру позовних вимог, що була зареєстрована у суді 28 липня 2022 року, якій суд надав правову оцінку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Також апеляційний суд не приймає до уваги твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що Голосіївське УП ГУНП в місті Києві здійснювало маніпулятивні процесуальні дії щодо формальних відписок, а також, що суд першої інстанції не застосував норми релевантного міжнародного права, оскільки вони не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанціїта не впливають на правильність зроблених судом висновків щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди та її розміру.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Відповідно до ст.2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст.1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Згідно з п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16).
Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, на наведене вище належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції залишається таким, що ухвалено на користь позивачів, проте резолютивна частина рішення відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині стягнення коштів не з Державної казначейської служби України, а з Державного бюджету України.
Тому апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню.
Як зазначалося вище, 24 липня 2025 року, тобто після ухвалення Голосіївським районним суду міста Києва оскаржуваного рішення від 01 травня 2025 року та подання апеляційної скарги, позивачка ОСОБА_2 померла.
У пункті 7 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (ч.3 ст.377 ЦПК України).
Оскільки по суті спору судом першої інстанції було ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яким встановлено порушення прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях і заподіяння їм моральної шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, а встановлені апеляційним судом порушення, допущені судом першої інстанції, стосуються виключно юридичної правильності способу реалізації цього рішення, то в силу приписів ч.3 ст.377 ЦПК України апеляційний суд вважає, що у даному випадку смерть позивачки ОСОБА_2 не є підставою для закриття провадження у справі в частині щодо неї.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 000,00 (одна тисяча євро) євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 1 000,00 (одна тисяча євро) євро на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 (одна тисяча євро) євро на відшкодування моральної шкоди».
В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді: