16 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/13941/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №254150031273 від 27.08.2024 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що на час досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка мала стаж роботи в Чернігівському фаховому музичному коледжі більше 34 років. Коледж є закладом освіти, тому маючи достатній спеціальний педагогічний стаж позивачка має право на грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 16.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про залучення як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Представник відповідача подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що відповідно до переліку закладів Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Я.М. Ревуцького» не відноситься до установ освіти, а належить до Департаменту культури. За відсутності факту роботи за відповідною професією в закладах і установах згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, відсутні підстави для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд установив таке.
ОСОБА_1 19.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо нарахування і виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії від 27.08.2025 №254150031273. Підставою відмови у спірному рішенні з посиланням на пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, зазначено, що Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Я.М. Ревуцького» не відноситься до установ освіти, а належить до Департаменту культури (а.с. 10).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною 1 Закону №1058-IV врегульовано відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців, з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-IV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм законодавства висновується, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 24.04.2019 у справі №442/6536/16-а, від 09.12.2021 у справі №264/6871/16-а.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.2023 позивачка 01.08.1989 прийнята на посаду викладача теоретичних дисциплін Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького, де працює і по даний час (а.с. 11-12).
Рішенням Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 Комунальний вищий навчальний заклад «Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького» перейменовано в Комунальний вищий навчальний заклад «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради;
Рішенням Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 Комунальний вищий навчальний заклад «Чернігівський музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради перейменовано в Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради від 11.07.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працює в КЗ «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» викладачем вищої категорії. В музичному коледжі працює з 01.08.1989 по теперішній час (а.с. 13 зворот-14).
Таким чином, на момент досягнення пенсійного віку 11.05.2024 позивачка мала стаж роботи в Комунальному закладі «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» більше 34 років, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, посади викладача, старшого викладач закладу фахової передвищої освіти.
Водночас до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), зокрема, включені такі посади в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, як вихователі, викладачі, вчителі, директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), керівники гуртків; вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації професійно-технічні навчальні заклади: зокрема, викладачі, керівники гуртків.
Відтак, у розумінні приписів Порядку №909 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності, зокрема, на таких посадах в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, як вихователі, викладачі, вчителі, директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), керівники гуртків; у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації професійно-технічні навчальні заклади: викладачі, керівники гуртків.
Спірним у даній справі є питанням чи відноситься Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» до установ освіти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про освіту» (у редакції Закону від 05.09.2017 №2145-VIII) система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Структура освіти включає фахову передвищу освіту (стаття 10 Закону України «Про освіту» №2145-VIII від 05.09.2017).
Відповідно до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.
Стаття 16 Закону «Про освіту» встановлює, що фахова передвища освіта спрямована на формування та розвиток освітньої кваліфікації, що підтверджує здатність особи до виконання типових спеціалізованих завдань у певній галузі професійної діяльності, пов'язаних з виконанням виробничих завдань підвищеної складності та/або здійсненням обмежених управлінських функцій, що характеризуються певною невизначеністю умов та потребують застосування положень і методів відповідної науки, і завершується здобуттям відповідної освітньої та/або професійної кваліфікації.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України від 06.06.2019 №2745-VIII «Про фахову передвищу освіту» заклад фахової передвищої освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний чи приватний та в організаційно-правових формах відповідно до законодавства. Заклади фахової передвищої освіти всіх форм власності мають рівні права і обов'язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про фахову передвищу освіту» в Україні діють заклади фахової передвищої освіти таких типів, зокрема фаховий коледж - заклад фахової передвищої освіти або структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям фахової передвищої освіти, може проводити дослідницьку та/або творчу мистецьку, та/або спортивну діяльність, забезпечувати поєднання теоретичного навчання з навчанням на робочих місцях. Фаховий коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної та/або початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти, та/або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Фаховий коледж, який здійснює освітню діяльність у системі фахової спеціалізованої передвищої освіти, має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття базової загальної середньої освіти, якщо наскрізна освітньо-професійна програма передбачає підготовку фахового молодшого бакалавра на основі початкової загальної середньої освіти.
Відповідно до статуту Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради основними завданнями Коледжу є, зокрема, забезпечення реалізації права громадян на фахову передвищу мистецьку освіту; забезпечення потреб суспільства у фахівцях галузі знань «Музичне мистецтво», зокрема, для роботи в творчих колективах, закладах культури, школах мистецтв, забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі теоретичного та практичного навчання, творчої виконавської, дослідницької та інноваційної діяльності; здійснення інклюзивного навчання осіб з особливими освітніми потребами; інші завдання, визначені Законом України «Про фахову передвищу освіту» (п.1.11). Коледж проводить спільно з освітньою також творчу мистецьку діяльність, яка є невід'ємним компонентом освітнього процесу (п. 1.13). Розділом 2 статуту визначено концепцію освітньої діяльності коледжу (а.с. 15-37).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради за КВЕД-2010 є 85.31 Загальна середня освіта, 85.41 Фахова передвища освіта, 85.42 Вища освіта, 85.52 Освіта у сфері культури (а.с. 38).
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 11.10.2024 №1/18734-24 Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної є закладом комунальної форми власності і знаходиться у підпорядкуванні Управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації (а.с. 40).
Отже, Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради є закладом освіти, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям фахової передвищої освіти в галузі музичного мистецтва. Він є частиною системи освіти, готує спеціалістів для сфери культури та забезпечує здобуття професійних навичок і знань.
За наведених обставин підстави відмови у виплаті грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що відповідно до Переліку закладів і установи освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної не відноситься до установи освіти, є необґрунтованими.
Отже матеріалами справи підтверджено, що позивачка на момент досягнення пенсійного віку (60 років) працювала викладачем у Комунальному закладі Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради більше 30 років. Періоди трудової діяльності зараховані до страхового стажу та не оспорюються сторонами, відповідно до форми РС-право страховий стаж позивачки становить 44 роки 6 місяців 2 дні. Раніше позивачці будь-який вид пенсії не призначався.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачка відповідає усім визначеним законодавством критеріям для отримання права на виплату грошової допомоги при призначенні пенсії за віком в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а відтак має право на отримання такої допомоги.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд вважає доводи пенсійного органу, покладені в основу спірного рішення, такими, що не можуть бути підставою для позбавлення права позивачки на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.08.2024 №254150031273 про відмову в перерахунку пенсії не ґрунтується на вимогах законодавства та обставинах, які підлягали врахуванню під час прийняття такого рішення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак з метою ефективного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.08.2024 №254150031273 про відмову позивачці в перерахунку пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивачки належить стягнути сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 27.08.2024 №254150031273 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Повний текст рішення суду складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО