15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9123/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомПрилуцької окружної прокуратури
до третя особаПарафіївської селищної ради Деснянське басейнове управління водних ресурсів
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Прилуцька окружна прокуратура звернулась до суду з позовом до Парафіївської селищної ради та просить:
- визнати протиправною бездіяльність Парафіївської селищної ради (вул. Т. Шевченка, 62, смт. Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 16730, код ЄДРПОУ 04412521) щодо невчинення дій з набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічні споруди за межами населеного пункту, що знаходяться у складі водного об'єкта ставка «Середній», площею 2,9732 га, на земельній ділянці із кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, площею 4,29 га, представлені греблею (земляною, насипною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом регульованим), у басейні річки Десна, Балка без назви, площею водного дзеркала ставка 2,9732 га, на північ від с. Боярщина, до гирла 6,7 км, із географічною прив'язкою розміщення 50.887038 (координати широти), 32.759018 (координати довготи), які розташовані на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
- зобов'язати Парафіївську селищну раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік нерухомого майна - гідротехнічних споруд за межами населеного пункту, що знаходяться у складі водного об'єкта ставка «Середній», площею 2,9732 га, на земельній ділянці із кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, площею 4,29 га, представлені греблею (земляною, насипною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом регульованим), у басейні річки Десна, Балка без назви, площею водного дзеркала ставка 2,9732 га, на північ від с. Боярщина, до гирла 6,7 км, із географічною прив'язкою розміщення 50.887038 (координати широти), 32.759018 (координати довготи), які розташовані на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.
Обґрунтовуючи вимоги, з покликанням на вимоги статей 327, 335 ЦК України, прокурор стверджує, що саме на органи місцевого самоврядування покладено обов'язок щодо взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади. Водночас зауважує, що всупереч вимог законодавства, відповідачем не вчинено жодних заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, і оформлення права власності.
15.08.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзив на позов не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( частина шоста статті 162 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На підставі цієї норми, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.
Третьою особою пояснення не подані.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Встановлено, що на території колишньої Южненської сільської ради - на даний час Парафіївська ОТГ Прилуцького району (кадастровий номер земельної ділянки 7421789200:05:000:0052, площею 4,29 га) за межами населеного пункту знаходиться у складі водного об'єкта ставка «Середній», площею 2,9732 га, гідротехнічна споруда представлена греблею (земляною, насипною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом регульований). Назва водотоку, на якому розташовано водний об'єкт, басейн річки - Десна, Балка без назви, площею водного дзеркала ставка 2,9732 га, на північ від с. Боярщина, до гирла 6,7 км, географічна прив'язка розміщення 50.887038 (координати широти), 32.759018 (координати довготи).
Згідно з паспортом водного об'єкта, виготовленого у 2017 році ТОВ «НТЦ ОБЛВОДГОСП-ПРОЕКТ», погодженого Державним агентством водних ресурсів України 02.11.2017, водний об'єкт являє собою ставок, площею водного дзеркала - 2,9732 га, довжина - 544 м, максимальною шириною - 93 м, середньою шириною - 53 м, з відсотком заростання водного об'єкта - 5 %.
Відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів (далі - Деснянське БУВР) від 11.07.2025, у складі вказаного водного об'єкта гідротехнічна споруда представлена греблею (земляною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом).
Згідно з паспортом водного об'єкта ставка «Середній», виготовленого у 2017 році, та інформацій Парафіївської селищної ради від 11.07.2025 на водному об'єкті знаходяться гідротехнічні споруди, які не перебувають у власності територіальної громади, а саме: земельна гребля, насипна (матеріал суглинок, ширина по гребню 55,50 м, довжина 100,0 м, максимальна висота 5,36 м, конструктивні параметри переїзду, розташованого на греблі - непроїжджа; шахтний водоскид (матеріал сталь, вхід, м- водоскид типу «монах» квадратного перерізу розмірами 0,8 х 0,8 м, водопровідна частина - 20,5 м); вихід, мм (залізобетонна труба діаметром 750 мм), вид регулювання - регульований, дерев'яні шандори, пропускна здатність водоскидної споруди - 8,37 куб.м/с.
Листом Парафіївської селищної ради від 11.07.2025 № 03-09/2407 підтверджено розташування гідротехнічних споруд, що знаходяться на водному об'єкті ставку «Середній» Парафіївської ОТГ за межами населеного пункту, саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, розташованої на території Южненського старостинського округу Парафіївської селищної ради.
За результатом узагальнення Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів (далі - Деснянське БУВР) матеріалів інвентаризації осушувальних систем та оцінки стану використання осушувальних систем встановлено відсутність власника вказаних гідротехнічних споруд на водному об'єкті ставку «Середній» Парафіївської ОТГ за межами населеного пункту, саме на земельній ділянці з кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, розташованої на території Южненського старостинського округу Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, що свідчить про їх безхазяйність.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням частини першої статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пункту 8 частини восьмої статті 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).
Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тоді як самі суб'єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, необхідно дослідити наявність підстав для звернення прокурора до суду, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.
У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 дійшов таких висновків:
«69. Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
70. Разом з тим, незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.
71. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.».
У постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 340/5914/21, в якій, зокрема розглядалося питання права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави у сфері збереження водних об'єктів для загального та спеціального водокористування, а також запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об'єктах, Верховний Суд зазначив:
«…водні об'єкти є важливою частиною екосистеми та елементом довкілля, що забезпечує існування людей, тваринного і рослинного світу. Для належного використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту відповідних територій від шкідливого впливу вод на водних об'єктах усіх форм власності можуть зводитися гідротехнічні споруди; забезпечення безаварійності та безперебійності експлуатації таких споруд є завданням власників або користувачів водних об'єктів, на яких розміщена гідротехнічна споруда.
68. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що не взяття на баланс гідротехнічної споруди водного об'єкта - водосховища площею 88,1212 га, розташованого на річці Мала Вись, невжиття заходів щодо охорони та збереження гідротехнічної споруди, може спричинити виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій, у тому числі повеней, зумовлених шкідливою дією вод. Зазначене може свідчити про наявність загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежною експлуатацією гідротехнічної споруди, забезпечення безаварійного пропуску льодоходу, попередження повеней та паводків на водних об'єктах».
Аналогічна позиція була підтримана Верховним Судом і у постанові від 29 травня 2024 року у справі № 320/6482/21, від 21 червня 2024 року у справі № 420/19870/21.
Вищенаведені справи стосувалися представництва прокурором інтересів держави, однак ці висновки можуть бути застосовані у цій справі з огляду на те, що вони стосуються загального питання - права прокурора на звернення до суду у схожих правовідносинах.
У позові прокурором зазначено, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, і оформлення права комунальної власності на гідротехнічну споруду, що в свою чергу суперечить інтересам держави та згідно зі статтею 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави в суді.
Суд вважає необхідним звернути увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 340/5914/21, в якій заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Маловисківської МР щодо не звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме - гідротехнічної споруди, що знаходиться в м. Мала Виска Новоукраїнського району Кіровоградської області. У цій постанові Суд зазначив:
« 96.Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
97.При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.»
Також суд враховує, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено».
Водночас суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як забезпечення екологічної безпеки та безпеки життя та здоров'я людей, а тому прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищезазначені законодавчі приписи та практику Верховного Суду, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що прокурор у цій справі має право на звернення до суду.
Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також № 280/97-ВР).
Частиною другою статті 2 зазначеного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 10 вказаного Закону визначено статус сільських та селищних рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, на рухоме та нерухоме майно. Від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності органи місцевого самоврядування.
Так, ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громади. Отже, питання визначення, ведення обліку комунального майна та право на розпорядження майном громади села належить до повноважень органу місцевого самоврядування - Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.
Підставою набуття права комунальної власності є передача майна комунальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування, та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищні, сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
У свою чергу, статтею 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, до яких віднесено розпорядження комунальним майном територіальних громад та інше.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК України).
Згідно ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-VI (далі - Закон № 1952-VI), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням статті 2 Закону № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону № 1952-VI).
Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 14 ст. 18 Закону № 1952-VI).
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
Статтею 2 Водного кодексу України (далі також ВК України) визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.
Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.
Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 Земельного кодексу України (далі також ЗК України, стаття 4 ВК України).
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).
Відповідно до статті 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
Згідно із частиною четвертою статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
За приписами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що право користування землями водного фонду здійснюється у відповідності до вимог водного та земельного законодавства на умовах договору оренди.
Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 у справі № 560/1452/20.
За змістом частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За змістом статті 1 Закону України від 18 вересня 2012 року № 5293-VI «Про аквакультуру» (далі також Закон № 5293-VI) гідротехнічні споруди - це об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод;
земляна гребля - земляна споруда, що побудована для створення штучної водойми шляхом ділення водотоку на верхній та нижній б'єфи та зосередження води у верхньому б'єфі;
Підпунктом 14.1.238 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що споруди - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за №466/1002, гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендаціях стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України за № 3 від 11.12.2012, до об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, суд погоджується з позицією позивача, що такий об'єкт як гідротехнічна споруда є нерухомим майном.
Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Частиною першою статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Отже, спірна споруда належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав.
У постанові від 21 червня 2024 року у справі №420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування статті 355 ЦК України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:
«(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:
- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;
(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Оскільки частиною другою статті 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування.».
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Прилуцький район (з адміністративним центром у місті Прилуки) у складі територій Варвинської селищної, Ічнянської міської, Ладанської селищної, Линовицької селищної, Малодівицької селищної, Парафіївської селищної, Прилуцької міської, Срібнянської селищної, Сухополов'янської сільської, Талалаївської селищної, Яблунівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Бережівська, Іваницька, Мартинівська, Петрушівська, Тростянецька, Южненська (Прилуцький район), територіальні громади увійшли до складу територіальної громади Парафіївської територіальної громади Прилуцького району.
Таким чином, на даний час органом уповноваженим на вирішення питання щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна за межами населених пунктів колишньої Южненської сільської ради Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області є Парафіївська селищна рада Прилуцького району.
Усупереч наведеного, заходи щодо оформлення права власності на гідротехнічні споруди, що розташовані на водному об'єкті - ставку «Середній» за межами населених пунктів колишньої Южненської сільської ради Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, Парафіївською селищною радою не вжито, чим допущено протиправну бездіяльність. Як повідомлено Парафіївською селищною радою Прилуцького району (лист № 03- 09/2407 від 11.07.2025) на запит окружної прокуратури від 08.07.2025 № 54-77- 4763вих-25, право комунальної власності на гідротехнічні споруди, що знаходяться на водному об'єкті ставку «Середній» за останньою не зареєстровано, вказане майно є безхазяйним, обстеження гідротехнічної споруди протягом 2024 - 2025 років не проводилося.
Таким чином, Парафіївською селищною радою протягом тривалого часу не вжито дієвих заходів щодо обстеження та взяття на облік, як безхазяйного нерухомого майна гідротехнічних споруд на водному об'єкті - ставку «Середній» за межами населених пунктів колишньої Южненської сільської ради Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області.
Про відсутність наміру селищної ради вживати заходи, спрямовані на визначення статусу майна, що знаходиться на його території Парафіївської ОТГ (визнання його безхазяйним чи прийняття майна до комунальної власності територіальної громади) свідчить не проведення обстеження вищевказаних гідротехнічних споруд протягом тривалого часу, не створення відповідної комісії, не ініціювання залучення відповідного спеціаліста Деснянського басейнового управління водних ресурсів до роботи у відповідній комісії з обстеження технічного стану гідротехнічної споруди та меліоративних систем, що підтверджено листом Деснянського басейнового управління водних ресурсів (№ 632/2-07/ДС/25-25 від 11.07.2025).
Таким чином, Парафіївська селищна рада, будучи органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, протягом майже 3 років після направлених упродовж 2023-2024 років листів Деснянським басейновим управлінням водних ресурсів на адресу сільських/селищних рад, не вжила жодних заходів з метою взяття на облік такого безхазяйного майна як гідротехнічних споруд, що знаходяться на водному об'єкті - ставку «Середній» за межами населених пунктів колишньої Южненської сільської ради Парафіївської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області.
Про важливість взяття на облік безхазяйних гідротехнічних споруд як один із способів захисту інтересів держави наголошено у постановах Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 340/5914/21, від 21.06.2024 у справі № 420/19870/21.
Тобто на час розгляду справи, за наявності наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Парафіївської селищної ради (вул. Т. Шевченка, 62, смт. Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 16730, код ЄДРПОУ 04412521) щодо невчинення дій з набуття права власності на безхазяйне майно, а саме: гідротехнічні споруди за межами населеного пункту, що знаходяться у складі водного об'єкта ставка «Середній», площею 2,9732 га, на земельній ділянці із кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, площею 4,29 га, представлені греблею (земляною, насипною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом регульованим), у басейні річки Десна, Балка без назви, площею водного дзеркала ставка 2,9732 га, на північ від с. Боярщина, до гирла 6,7 км, із географічною прив'язкою розміщення 50.887038 (координати широти), 32.759018 (координати довготи), які розташовані на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, шляхом звернення із заявою про взяття на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно;
Зобов'язати Парафіївську селищну раду звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно із заявою про взяття на облік нерухомого майна - гідротехнічних споруд за межами населеного пункту, що знаходяться у складі водного об'єкта ставка «Середній», площею 2,9732 га, на земельній ділянці із кадастровим номером 7421789200:05:000:0052, площею 4,29 га, представлені греблею (земляною, насипною) з водоскидною спорудою (шахтним водоскидом регульованим), у басейні річки Десна, Балка без назви, площею водного дзеркала ставка 2,9732 га, на північ від с. Боярщина, до гирла 6,7 км, із географічною прив'язкою розміщення 50.887038 (координати широти), 32.759018 (координати довготи), які розташовані на території Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Прилуцька окружна прокуратура, вул. В'ячеслава Чорновола, 50, а, м. Прилуки, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17500, код ЄДРПОУ 0291011425.
Відповідач: Парафіївська селищна рада, вул. Шевченка, 62, с-ще Парафіївка, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 16730, код ЄДРПОУ 04412521.
Третя особа: Деснянське басейнове управління водних ресурсів, проспект Перемоги, 39 А, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 34654458.
Дата складення повного рішення суду - 15.10.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб