15 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 640/18967/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Падій В.В., суддів Ткаченко О.Є., Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 180 від 29.03.2018 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів» в частині акцій Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення №180 від 29.03.2018 «Про призупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», відповідно до якого серед інших цінних паперів був зупинений обіг акцій позивача. Зазначене рішення прийняте відповідачем на виконання постанови старшого слідчого в ОВС шостого ВКР СУ ФР ОВПП ДФС А. Замятіна про заборону внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів, винесену під час досудового розслідування кримінального провадження №321017100110000110 від 20.12.2017.
Позивач вважає, що підстави зупинення обігу цінних паперів виключно перелічені у статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», та оскільки такої підстави як процесуальне рішення слідчого Законом не передбачено, а крім цього відсутній факт порушення чинного законодавства з боку товариства, то відповідач не мав законних підстав для прийняття спірного рішення. Крім того позивач стверджує, що спірне рішення впливає на його право вільного користування та розпорядження власним майном.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2019 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем поданий відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказують, що ДФС України листом направила до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для виконання постанову про заборону внесення змін до депозитарного обліку ряду підприємств-емітентів цінних паперів, винесену під час досудового розслідування кримінального провадження №321017100110000110 від 20.12.2017 за ч.2 ст. 205 КК України для організації виконання. Вказаною постановою було зобов'язано Комісію, для захисту інтересів держави та інвесторів, прийняти рішення про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів емітентів, вказаних у постанові, серед яких був і позивач, а тому було прийнято рішення №180 від 29.03.2018 «Про призупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів». Зазначають, що оскаржуване рішення було прийнято на виконання постанови слідчого, законність якої може перевірити лише суд в рамках кримінального провадження, а не адміністративний суд.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/18967/19 скеровано до Чернігівського окружного адміністративного суду для розгляду по суті.
Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду колегії суддів під головуванням судді Падій В.В.
Ухвалою колегії суддів від 06.05.2025 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою колегії суддів від 06.05.2025 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовлено; визнано не поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою; позовну заяву Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху; встановлено позивачу п'ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.Ухвалою колегії суддів від 11.08.2025 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 20.12.2017 у рамках досудового розслідування, у кримінальному провадженні №321017100110000110, внесеного до ЄРДР, старшим слідчим в ОВС шостого ВКР СУ ФР ОВПП ДФС А. Замятіним винесено постанову про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів емітентів в межах кримінального провадження №321017100110000110.
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на виконання вказаної постанови слідчого, прийнято рішення №180 від 29.03.2018 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів», яким зупинено з 30.03.2018 внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів щодо цінних паперів, емітованих товариств, серед яких і позивач; заборонено ПАТ «Національний депозитарій України» та депозитарним установам, що здійснюють облік права власності на Цінні папери, здійснювати облікові операції щодо Цінних паперів.
Судом також встановлено, що Комісією прийнято рішення від 28.12.2023 №1484 «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Комісії від 29.03.2017 №180», першим пунктом якого визнано таким, що втратило чинність рішення Комісії від 29.03.2018 №180 «щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів».
Не погоджуючись із прийнятим Комісією рішенням №180 від 29.03.2018 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи, що зупинення обігу цінних паперів за рішенням Комісії є безпідставним, при цьому порушені його права на вільне користування та розпорядження своїм майном у вигляді акцій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону № 448/96 визначено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема створення умов для ефективної мобілізації та розміщення
учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства.
Згідно з положеннями статті 3 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:
прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;
регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;
видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;
заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;
контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;
створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;
встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;
пруденційний нагляд за професійними учасниками фондового ринку в межах діяльності, яка провадиться таким учасником на підставі виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії;
контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;
контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;
проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.
Стаття 6 Закону № 448/96-ВР визначає, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Основною формою роботи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку як колегіального органу є засідання.
Засідання Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу.
Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу. Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають по одному голосу кожен.
Згідно статті 7 Закону № 448/96-ВР основними завданнями Нацкомісії є, у тому числі: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
Повноваження Нацкомісії визначені у статті 8 Закону № 448/96-ВР, відповідно до пункту 30 частини першої якої, Нацкомісія має право для захисту інтересів держави та інвесторів у цінні папери зупиняти на підставі рішення Комісії внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів або до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів певного емітента або певного власника на строк до усунення порушень, що стали підставою для прийняття такого рішення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Нацкомісія є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати рішення щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку, зокрема, для захисту інтересів держави та інвесторів.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що оспорюване рішення щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі і Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент», прийнято Комісією на підставі постанови слідчого про заборону внесення змін до системи депозитарного обліку, якою зобов'язано прийняти відповідне рішення стосовно ряду товариств за переліком, також і щодо позивача, винесеної у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні.
При цьому основним доводом щодо протиправності спірного рішення Комісії позивач зазначає відсутність у останньої повноважень щодо прийняття таких рішень на підставі відповідної постанови слідчого.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Справи на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частинні першій статті 19 КАС України. У частині другій зазначеної норми процесуального закону перелічені спори, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема у ній зазначено справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Предметом розгляду у цій справі є рішення суб'єкту владних повноважень щодо обмеження здійснення операцій у системі депозитарного обліку з цінними паперами певного емітента - встановлення обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами певного емітента.
Спірне рішення, як згадано вище, було прийнято на виконання постанови слідчого в рамках досудового розслідування.
У запереченнях Комісією доводів позивача покликання на існування постанови слідчого і обов'язковість її виконання було основним (ключовим) аргументом незгоди з тим, що Комісія діяла незаконно, коли прийняла спірне рішення.
Водночас Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.08.2019 у справі №826/2212/17 звернула увагу, що згідно із частиною п'ятою статті 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
За приписами частин шостої та сьомої статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, і є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Порядок, строки оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час досудового розслідування та на стадії підготовчого провадження у суді визначаються статтями 303- 308 КПК України.
Зі змісту вказаних законодавчих норм слідує, що постанова слідчого є обов'язковою для виконання, але може бути оскаржена до слідчого судді, якщо особа вважає її незаконною. За результатами розгляду скарги на постанову слідчого постановляється ухвала слідчого судді, зокрема, про скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги.
Крім того питання щодо перевірки на предмет законності постанови слідчого, наслідком чого є скасування рішення слідчого або про відмову у задоволенні скарги, не може бути вирішено в рамках адміністративної справи, оскільки віднесено до кримінального судочинства.
Разом з цим у матеріалах справи відсутні докази щодо визнання незаконною та скасування постанови слідчого, у порядку кримінального судочинства, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, а тому така постанова слідчого підлягає обов'язковому виконанню Комісією.
Суд наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Поряд з цим незважаючи на те, що позивач не є учасником кримінального провадження, чинним кримінальним процесуальним законодавством України передбачено способи захисту прав власника або володільця майна від можливого порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо обмеження права власності позивача відбулися в порядку кримінального судочинства.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у подібних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №243/6674/17-к, в якій суд зазначив, що у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, які не підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування в розумінні статті 309 КПК України, для захисту прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, судам слід керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК України. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК України). Зміст цієї засади розкрито у статті 24 КПК України, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Суд також звертає увагу на те, що органам державної влади, в тому числі Нацкомісії не надано право ревізувати рішення органів (посадових осіб), які є обов'язковими для виконання, ухвалених в порядку КПК України, окрім «суду встановленого законом» в розумінні статті 6 Конвенції, що відповідає принципу правової визначеності, оскільки для безперешкодної реалізації прав людини та громадянина кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту.
Так Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції та в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова слідчого підлягала обов'язковому виконанню Комісією, оскільки остання зобов'язана відповідно до статті 19 Конституції України діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд, виконуючи завдання та основні засади адміністративного судочинства, перевіряючи чи прийнято оспорюване рішення Комісією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, дійшов висновку про те, що невиконання Комісією постанови слідчого у кримінальному провадження, яка стала підставою для ухвалення оспорюваного рішення у цій справі, лежало б поза межами правового поля, тому відповідач, у спірних відносинах діяв у відповідності до статті 19 Конституції України.
Крім того суд враховує, що Комісією прийнято рішення від 28.12.2023 №1484 «Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Комісії від 29.03.2017 №180», першим пунктом якого визнано таким, що втратило чинність рішення Комісії від 29.03.2018 №180 «Щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку цінних паперів».
При цьому суд враховує, що Нацкомісією в назві рішення від 28.12.2023 №1484 допущена технічна помилка в даті прийняття рішення №180, а саме 29.03.2017, замість вірної дати 29.03.2018.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено повністю.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сістем Кепітал Девелопмент» (03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 44, офіс 104,ЄДРПОУ 41056149).
Відповідач: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких будинок 8, корпус 30, ЄДРПОУ 37956207).
Суддя В.В. Падій
О.Є. Ткаченко
О.М. Тихоненко