16.10.25 363/5229/25
(додаткове)
16 жовтня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., секретаря Підопригори Х.О., розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волянюка Д.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл (стягнення) судових витрат у адміністративній справі за №363/5229/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала вищевказана адміністративна справа.
Так, 06.10.2025 року Вишгородським районним судом Київської області винесено рішення по даній справі, яким задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, скасовано постанову за №959 від 02.06.2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за с. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
06.10.2025 року та 15.10.2025 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Волянюка Д.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судових витрат на правову допомогу адвокатів Волянюка Д.В. та Бухуна Ю.В. у розмірі 10 000 грн. та 15 000 грн. відповідно.
Вишгородським районним судом Київської області призначено до судового розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Волянюка Д.В. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, на 16.10.2025 року на 15 год.
Позивач та представники позивача у судове засідання не з'явились, при цьому позивач надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що підтримує вимоги, в заяві про винесення додаткового рішення та просить розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив суд заяву представника позивача залишити без задоволення, оскільки заявлений розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, справа, що розглянута, не була складною. Вказані в заяві про ухвалення додаткового рішення підстави для стягнення правової допомоги є надуманими та такими, що не відповідають дійсності, реальному часу, що потрібен для ознайомлення зі справою, що складається з 4 аркушів. Представнику відповідача взагалі незрозуміло об'єктивної необхідності для участі у цій справі ще й адвоката Волянюка Д.В., оскільки він надавав консультацію по справі, яка вже була в провадженні суду та рішення по якій було ухвалено через 7 днів після укладення позивачем та ОСОБА_3 договору. Волянюк Д.В. не вказав норми закону, які б надавали йому право звертатися до суду з вимогами про стягнення витрат на правову допомогу, що надавалася іншим адвокатом. Крім того, позовна заява, що була складена Бухуном Ю.В., через її невідповідність вимогам закону, судом була залишена без руху, на думку представника відповідача, все це свідчить про неефективні дії представників позивача.
Вирішуючи питання про можливість розгляду заяви за відсутності учасників провадження суд враховує їх належне повідомлення про день, час та місце розгляду заяви, наявність заяви представника позивача про розгляд заяви за їх відсутності, наявність заяви представника відповідача, а також те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне:
Так, згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, виходячи з вимог ст. 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.
Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Під час розгляду заяви встановлено, що суд, задовольняючи позов у наведений вище спосіб, не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, про що позивачем було заявлено під час розгляду справи.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За ч. 3 ст. 132 КАС України - до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України - при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року у справі за №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі за №810/3806/18, від 31.03.2020 року у справі за №726/549/19.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.18 року у справі за №815/4300/17, від 11.04.18 року у справі за №814/698/16, від 18.10.18 року у справі за №813/4989/17.
Так, судом було встановлено, що з дійсним позовом до суду звернувся представник позивача - адвокат Бухун Ю.В. Разом з позовною заявою, ОСОБА_4 було подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року, через невідповідність позовної заяви, вимогам ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, остання була залишена без руху, а ухвалою суду від 09.09.2025 року заява про забезпечення позову - залишена без задоволення.
19.09.2025 року представник позивача - Бухун Ю.В. надав суду заяву про усунення недоліків та ухвалою суду від 23.09.2025 року вказаний позов призначено до розгляду.
Представником позивача Бухуном Ю.В. надано до позову лише копію ордеру серії №АА1621381 про надання правничої допомоги Тарасюку М.Ю. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність, а сам договір про надання правової допомоги, який 24.04.2025 року укладено між адвокатом Бухуном Ю.В. та Тарасюком М.Ю., акт приймання-передачі послуг, квитанція до прибуткового касового ордера щодо представника Бухуна Ю.В. тощо у справі - відсутні.
Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі за №826/1216/16, відповідно до яких склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суду в сукупності не надано належних та допустимих доказів, понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Бухуна Ю.В. у цій справі, зокрема не надано доказів оплати таких витрат. Таким чином, надані документи в обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом Бухуном Ю.В. не є належним доказом таких витрат. А відтак, в задоволенні вимог про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу адвоката Бухуна Ю.В. слід відмовити в повному обсязі.
Що стосується вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу адвокатом Волянюком Д.В., суд встановив наступне:
Представником позивача ОСОБА_1 - Волянюком Д.В. 30.09.2025 року вже під час розгляду вказаної справи судом, до суду було спрямовано заяву про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою суду від 01.10.2025 року залишено без задоволення.
Потім, вже після винесення судом 06.10.2025 року рішення по вказаній справі, адвокат Волянюк Д.В. спрямував до суду заяву з додатками про ухвалення додаткового рішення. Так, як вбачається з додатків до вказаної заяви, представником позивача на підтвердження витрат з оплати професійної правничої допомоги надано до матеріалів справи копії таких документів: договір від 29.09.2025 про надання правової допомоги, який укладено між адвокатом Волянюком Д.В. та ОСОБА_1 ; додаткова угода за №1 до вказаного договору, з якої вбачається, що розмір гонорару за цим договором становить - 25 000 грн.; акт приймання-передачі послуг за №16 від 10.10.2025 року, з якого слідує, що вартість консультації щодо судової справи становить - 5 000 грн., складання та подання заяви про забезпечення участі в режимі відеоконференції - 2 000 грн., складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 3 000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера за №1 від 10.10.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 заплатив адвокату Волянюку Д.В. грошові кошти в загальній сумі - 10 000 грн., в рахунок оплати за договором за №Б/Н від 29.09.2025 про надання правової допомоги.
Водночас, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Суд вважає, що визначена адвокатом Волянюком Д.В. сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи за №363/5229/25 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на обсяг наданих адвокатом Волянюклм Д.В. послуг, виходячи з того, що Волянюк Д.В. уклав з позивачем договір та надавав консультації в той час, коли справа вже була прийнята судом та призначена до розгляду, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 1 000 грн.
Отже, враховуючи зміст позовних вимог та характер наданих адвокатських послуг, суд дійшов до висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Волянюка Д.В., підлягає частковому задоволенню в сумі - 1 000 грн. Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи викладене, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою по справі, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Волянюка Д.В. - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя: О.П. Дьоміна