Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2025 року № 520/17176/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код НОМЕР_3 ), третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд.6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ00034022) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправною бездіяність військової частини НОМЕР_2 про нарахування та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 Постанови №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити оформлення та надати ОСОБА_1 довідку за формою, передбаченою Окремим дорученням Міністерства оборони України №999/уд від 20.02.2025 про його безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 надіслати відповідні запити до військової частини НОМЕР_4 , де ОСОБА_1 , попередньо проходив службу, для отримання довідок за формою, передбаченою Окремим дорученням Міністерства оборони України №999/уд від 20.02.2025 про його безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати клопотання перед вищим командуванням про нарахування та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 Постанови №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн гривень, передбаченуабзацом другим пункту 4 Постанови №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він підпадає під умови визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», у зв'язку з чим звернувся до відповідача з питання направлення документів до Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги. Позивач зазначає, що відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови йому у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права та законні інтереси. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 звільнився з військової служби 16.12.2024 року відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №354 від 16.12.2024 року військової служби у запас за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» і таким чином перейшов з розряду військовослужбовців в розряд військовозобов'язаних, а про військовозобов'язаних та виплати їм одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року ніде не вказується.
Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 не приймав безпосередню участь у бойових діях, у районах визначених Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєних (бойових) дій., а оскільки в довідці форми 6 (Додаток №6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887) вказується що Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), а оскільки позивач не приймав участь у бойових діях у районах визначених Головнокомандувача Збройних Сил України, то відповідна така довідка не надається.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач прийнятий на службу 09.03.2022 р. під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.
На момент прийняття на військову службу позивачеві присвоєне звання рядового складу - солдат.
Відповідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №354 від 16.12.2024 року позивач звільнений з військової служби у запас за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Під час звільнення позивач належав до осіб рядового складу - старший солдат.
19.02.06.2025 р. позивачем подано заяву до військової частини НОМЕР_2 через Генеральний штаб Збройних Сил України. У вказаній заяві позивач просив військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 Постанови №153-2025-п.
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивачеві відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої абзацом другим пунктом 4 Постановою №153-2025-п у листі №7629 від 16.06.2025.
Піставою відмови зазначено: позивач звільнився з військової служби 16.12.2024 року відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №354 від 16.12.2024 року військової служби у запас за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» і таким чином перейшов з розряду військовослужбовців в розряд військовозобов'язаних, а про військовозобов'язаних та виплати їм одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року ніде не вказується. Крім того, зазначено, що позивач, проходячи військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 не приймав безпосередню участь у бойових діях, у районах визначених Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєних (бойових) дій.
Вказану відмову позивач вважає протиправною, яка порушує його права та законні інтереси.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України Про військовий обов'язок і військову службу (далі Закон 2232-ХІІ).
Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (далі Постанова №153).
Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Міністерство оборони;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Також, у пункті 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним вабзаці другомуцього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним вабзаці другомуцього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним вабзацах другомутатретьомуцього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним вабзаці другомуцього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складумолодший лейтенант;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
З положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил;
2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу у віці до 25 років;
3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Як зазначено вище, приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, зокрема такі види військової служби: військова служба за призовом під час мобілізації; на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Тобто, закон розмежовує ці два різні види військової служби.
Суд також враховує відомості з електронного ресурсу https://mod.gov.ua/news/yak-otrimati-1-miljon-griven-dobrovolczyam-yaki-u-viczi-18-24-roki-priyednalisya-do-vijska-do-startu-proyektu-kontrakt-18-24:
«Добровольці, які у віці 18-24 роки приєдналися до війська і служили у період з 24 лютого 2022 року по 13 лютого 2025 року і є чинними військовослужбовцями, мають право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 гривень. Це передбачено рішенням уряду щодо впровадження ініціативи «Контракт 18-24».
Разом з тим, як зазначив позивач, його було призвано на військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, а отже він не є учасником експериментального проекту, учасником якого є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, що унеможливлює ним участь в цьому експериментального проекті при тому, що він мобілізований до 25 років.
При цьому, суд скептично відноситься до твердження відповідача, що позивач звільнився з військової служби 16.12.2024 року відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №354 від 16.12.2024 року військової служби у запас за статтею 26 частиною 4 пункту 2 підпункту "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» і таким чином перейшов з розряду військовослужбовців в розряд військовозобов'язаних, а про військовозобов'язаних та виплати їм одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в Постанові Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року ніде не вказується.
Суд зазначає, що Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов.
Суд акцентує увагу, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов'язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Продовжуючи розгляд справи, суд констатує, що передумовою також є особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Позивач зазначає, що відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №3850 від 02.10.2024 позивач дійсно в період з 09.032022 по 12.05.2022, з 15.05.2022 по 20.07.2022, з 29.07.2022 по 21.10.2022, з 30.10.2022 по 25.11.2022, з 26.12.2022 по 06.01.2023. з 29.01.2023 по 26.02.2023, з 01.03.2023 по 14.04.2023, з 29.04.2023 по 07.05.2023, з 01.06.2023 по 17.07.2023, з 29.07.2023 по 01.08.2023, з 07.08.2023 по 05.09.2023, з 24.10.2023 по 25.01.2024, з 12.02.2024 по 10.03.2024, з 16.03.2024 по 02.04.2024, з 08.05.2024 по 10.05.2024 брав безпосередню участь у вищезазначених заходах, перебуваючи у м. Харків, с. Байрак, с. Тернова, с. Михайлівка, с. Питомник, с. Липці, с. проходи Харківського р-ну Харківської обл., с. Рубіжне, с. Старий Салтів, с. Варварівка, с. Стариця, с. Огірцеве Чугуївського р-ну Харківської обл., м. Бахмут Донецької обл., с. Яструбне Сумського району Сумської області, с. Поводарівка Пологівського району Запорізької області.
Застосовуючи положення наведених норм права до підтверджених матеріалами справи обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що у контексті застосування п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 слід розмежовувати правову категорію - "безпосередня участь у бойових діях" від правової категорії - "безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України".
Саме особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця саме у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій створює підстави для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025р. №153.
Натомість, особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не створює підстав для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку постанови КМУ від 11.02.2025р. №153.
Суд зауважує, що окремим дорученням №999/уд було визначено як документи, котрі підтверджують участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій (а саме: бойовий наказ чи бойове розпорядження; журнал бойових дій, або журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення бойових дій), так і обов'язкову кваліфікуючу умову для набуття права на одержання виплати у порядку п.4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 (а саме: безпосередня участь у бойових діях в районах ведення бойових дій строком не менше 6 місяців.
Матеріали справи не містять доказів особистої та безпосередньої участі позивача у межах спірних правовідносин саме у веденні бойових дій в районах ведення бойових дій.
Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 не приймав безпосередню участь у бойових діях, у районах визначених Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєних (бойових) дій.
За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідач допустив протиправні дії є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.