Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 жовтня 2025 року № 520/22157/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.,
за участі:
секретаря судового засідання Крамної А.М.,
представника позивача Мариної А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківської області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо неперевірки суми виплаченої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 на відповідність вимогам Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, затвердженого КМ України від 30.08.2017 № 704;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2024 ВП №75705924 та постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2024 ВП №75706152;
- відновити виконавче провадження за постановою ВП № 75705924 та ВП №75706152.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2024 ВП №75705924 та постанова про закінчення виконавчого провадження від 29.10.2024 ВП №75706152, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибула, позов підтримала та просила його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року по справі № 520/32208/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. - 2481,00 грн., з 01.01.2023 року по 05.10.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р - 2684,00 грн. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р.- 2481,00 грн. та множенням на відповідні тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 р. по 05.10.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р.- 2684,00 грн. та множенням на відповідні тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 520/32208/23 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 05.10.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023- 2684,00 грн. Прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 по справі № 520/32208/23 залишено без змін.
Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р.- 2481,00 грн. та множенням на відповідні тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Також, Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р. із множенням на відповідні тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
06.08.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75705924.
Також, 06.08.2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75706152.
Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України листом №40/17/12-12111 від 17.10.2024 повідомила державного виконавця, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 №2305 «Про виплату грошового забезпечення відповідно до рішення суду» наказано здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 -2 481,00 грн. та за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 - 2 684,00 грн. з урахуванням виплачених сум з вирахуванням податків та зборів у сумі 2310,51 грн. Вказано, що 28 серпня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 було виплачено 2 310,51 грн. з призначенням платежу «виплата ГЗ колиш. в/сл ОСОБА_1 зг. ріні. Харківського окруж. адмін. суду справа №520/32208/23 від 29.04.2024 р.».
До вказаного листа додано копію платіжної інструкції № 15655 від 27.08.2024 та копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 №2305 «Про виплату грошового забезпечення відповідно до рішення суду».
29.10.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №75705924.
Також, 29.10.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №75706152.
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження №75705924 та №75706152 на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження».
При цьому, позивач посилався на те, що сума, яка була виплачена стягувачу у розмірі 2310,51 грн. з вирахуванням податків і зборів, не відповідає вимогам постанови КМ України від 30.08.2017 № 704. Вказано, що державним виконавцем не була перевірена сума виплачена боржником у розмірі 2310,51 грн. з вирахуванням податків і зборів стягувачу, саме на відповідність вимогам постанови КМ України № 704.
Суд зазначає, що Харківський окружний адміністративний суд, розглядаючи питання виконання рішення суду, в ухвалі від 21.01.2025 по справі № 520/32208/23, залишеній без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2025, прийшов до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/32208/23 від 29.04.2024 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/32208/23 від 11.07.2024 р. виконані відповідачем. Вказано, що під час розгляду справи № 520/32208/23 суд не досліджував питання достовірності та повноти розрахунку сум, які підлягають виплаті позивачу, і не встановлював їх остаточного розміру. Зазначено, що Ухвалюючи рішення, суд зобов'язав відповідача діяти у визначених законом межах, використовуючи конкретно визначені показники прожиткового мінімуму для працездатної особи на відповідні періоди, залишивши вирішення питання обчислення конкретних сум на виконання рішення за суб'єкта, на якого покладено обов'язок.
Також, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.03.2025 по справі № 520/32208/23 зазначив, що обставини, на які посилається позивач у своїй заяві , не вказують на невиконання рішення суду, а стосуються лише оцінки правильності розрахунків, що не було предметом судового розгляду. Вказано, що надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури судового контролю (в порядку ст.383 КАС України), є неприпустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами. Зазначено, що викладені у заяві позивача у порядку ст.383 КАС України обставини можуть бути самостійним предметом судового розгляду (іншого публічно-правового спору між сторонами).
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищевикладені висновки судів у справі № 520/32208/23, суд у даній справі не може прийти до висновку про помилковість дій державного виконавця щодо врахування сплати позивачу 2310,51 грн. грошового забезпечення, як виконання рішення суду у справі № 520/32208/23.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 26) про визнання протиправною бездіяльність, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 16.10.2025