Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
16.10.2025 р. справа №520/18312/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі за текстом - Відповідач №1, Служба, Адміністрація), Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №2, суб"єкт владних повноважень, адміністративний орган, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вимогами: 1) визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у витребуванні з Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, та в подальшій підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нового грошового атестату та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 03.06.2024 р., для здійснення перерахунку пенсії; 2) зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України витребувати з Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України відповідні оновлені документи для перерахунку пенсії, підготувати, та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для проведення з 04.06.2024 р. перерахунку основного розміру пенсії новий грошовий атестат, та нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою займаною посадою перед звільненням, що оформлені виходячи із розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 - у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; 3) зобов'язання Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України внести до грошового атестату та довідки про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби ОСОБА_1 відомості про грошове забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що орган публічної адміністрації вчинив протиправні дії з приводу відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нового грошового атестату та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення заявника для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24.
Відповідач №1 та відповідач №2 із поданим позовом не погодились.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначили, що позивача звільнено з військової служби -03.06.2024 року, пенсію заявнику призначено за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Твердили, що відповідно до цього закону, а також Постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 пенсії військовослужбовцям обчислюються виключно з грошового забезпечення, що включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з яких сплачено єдиний соціальний внесок. Таким чином, повноваження органів, які здійснюють призначення та обчислення пенсій військовослужбовцям, обмежені вимогами зазначеного закону та підзаконних актів.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі процесаульних документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України № НОМЕР_2 ; проходив публічну військову службу з 14.04.2022р. по 03.06.2024р. за призовом за мобілізацією, під час особливого періоду на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України).
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 20.05.2024 №254-ОС заявник був звільнений у відставку згідно з підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 03.06.2024р. №296-ОС заявник був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідачем №2 - Окремим контрольно-пропускним пунктом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) відносно заявника був складений грошовий атестат від 25.09.2024р. №132, до якого включено такі види грошового забезпечення: посадовий оклад - 451,00грн.; оклад за військовим званням - 120,00грн.; надбавка за вислугу років (25%) - 142,75грн.; надбавка за особливості проходження служби (40%) - 285,50грн.; премія (460%) - 2.074,60грн. за період 01.06.2024р.-03.06.2024р.
Відповідачем №2 - Окремим контрольно-пропускним пунктом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) відносно заявника була складена довідка від 25.09.2024р. №268 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії за період 01.06.2022р.-31.05.2024р.
Як вбачається із наведених у грошовому атестаті від 25.09.2024р. №132 та довідці від 25.09.2024р. №268 арифметичних розрахунків грошове забезпечення заявника у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 обчислювалось із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".
За викладеними у позові твердженнями, заявник перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за тестом - Закон №2262-XII) з 04.06.2024 року.
Не погодившись з повнотою та правильністю нарахування грошового забезпечення під час проходження служби заявник звернувся з позовом до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. по справі №520/18458/24 було визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) стосовно встановлення ОСОБА_1 в 2022 році посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) щодо неперерахування ОСОБА_1 в 2023 році його грошового забезпечення шляхом застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в 2022 та 2023 рр. у розмірі меншому, ніж законодавчо визначений. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 в розмірі меншому, ніж визначений законодавством, компенсації за усі невикористані протягом 2022 та 2024 рр. днів основної та додаткової відпусток, а також - грошової допомоги, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат, грошове забезпечення за 2022, 2023 та 2024 рр., шляхом застосуванням для його визначення (зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням), розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 рр. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат, компенсації за невикористані ним протягом 2022 та 2024 рр. 50 календарних днів щорічних основних відпусток, та за 28 календарних днів невикористаної в 2023 та 2024 рр. додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат, одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №460. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) при здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 коштів - одночасно компенсувати останньому суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. по справі №520/18458/24 було залишено без змін.
Тож, судовими актами у справі №520/18454/24 Відповідача №2 - Військову частину НОМЕР_1 (Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України) було зобов"язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше здійснених виплат, грошове забезпечення за 2022, 2023 та 2024 рр., шляхом застосуванням для його визначення (зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням), розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом, відповідно, на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року.
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. складав - "2.481,00грн.".
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. складав - "2.684,00грн.".
Поряд із цим, суд зауважує, що судові акти у справі №520/18454/24 жодним чином не стосуються грошового забезпечення заявника за період після 01.01.2024р.
За викладеними у позові твердженнями, 19 березня 2025 р. рішення суду у справі №520/18458/24 було виконано та заявник отримав грошові кошти в сумі 379.258,54 грн.
У березні 2025 року заявник звернувся до Відповідача №1 - Адміністрації Державної прикордонної служби України з листом, в якому просив витребувати у Відповідача №2 - Військової частини НОМЕР_1 оновлені фінансові документи, здійснити перерахунок грошового забезпечення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі за текстом - Постанова №704), та скласти новий грошовий атестат і довідку про додаткові види грошового забезпечення, та направити їх до ГУ ПФУ - з метою перерахунку належної ОСОБА_1 пенсії.
Також заявник звернувся з листом до Відповідача №2 Військової частини НОМЕР_1 з проханням направити уповноваженому структурному органу Адміністрації Державної прикордонної служби України оновлені відомості про його грошове забезпечення, а саме: оновлений грошовий атестат та довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню позивача з військової служби, з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №520/18458/24.
Листом від 17 квітня 2025 р. за №09/2279-25-Вих Військова частина НОМЕР_1 повідомила заявника, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №520/18458/24 не зобов'язує ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) внести зміни у документи, тому відсутні правові підстави для внесення таких змін.
Листом від 14.05.2025 р. за №09/В-3704/9229 Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила заявника про відмову у витребуванні як документів та в перерахунку грошового забезпечення позивача та підготовці й надсиланні оновлених документів до ГУ ПФУ, оскільки рішенням суду від 14.10.2024 у справі №520/18458/24 на Адміністрацію Державної прикордонної служби України не покладено жодних зобов'язань щодо підготовки нового грошового атестату та нової довідки.
Стверджуючи про вчинення суб»єктами владних повноважень протиправних дій з приводу відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нового грошового атестату та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення заявника для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24 заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом управлінських функцій поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
В Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією зростання розміру оплати праці публічного службовця на аналогічній (прирівняній) посаді державної служби.
Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
До того ж і за суттю правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджений постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії повинна бути подія фактичної (реальної, а не уявної) зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.
Тож, у порядку ст.63 Закону України №2662-ХІІ розрахунковою базою для обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії є підвищене поточне грошове забезпечення третьої сторонньої особи (тобто заробіток діючого публічного службовця), а не власне грошове забезпечення заявника під час проходження публічної служби.
Натомість, у порядку ст.43 Закону України №2662-ХІІ розрахунковою базою для обчислення розміру пенсії у випадку призначення вперше є власне грошове забезпечення колишнього публічного службовця.
При цьому, суд наголошує, що правовідносини з приводу підготовки документів для призначення пенсії вперше регламентовані не приписами Порядку №45, а положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою Правління ПФУ від 30.01.2007р. №3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402, у редакції постанови Правління ПФУ від 02.03.2023р. №10-1; далі за текстом - Порядок №3-1).
Відтак, приписи Порядку №45 є незастосовними до спірних правовідносин.
На подальший розвиток положень Порядку №3-1 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018р. №760 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2018р. за №1152/32604) була затверджена Інструкція про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі за текстом - Інструкція №760).
Згідно з п.1 Розділу І Інструкції №760 положення цього підзаконного нормативно-правового акту поширюються на органи та підрозділи Державної прикордонної служби України.
Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що відносини з оплати праці військовослужбовців Державної прикордонної служби України на подальший розвиток ч.ч.1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018р. №558, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306; далі за текстом - Інструкція №558)
Так, на подальший розвиток положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Урядом України було прийнято постанову КМУ від 30.08.2017р. №704, п.4 якої було запроваджено механізм обчислення грошового забезпечення в частині розміру окладу за посадою та окладу за званням із використанням певної величини прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
При цьому, згідно з п.1 Розділу ІІ, п.1 Розділу ІІІ, п. 6 Розділу IV, п.7 Розділу ІV Інструкції №558 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Унаслідок набрання чинності передбаченими п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 змінами, п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 почав визначати, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відтак, з 01.03.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за військовою посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.
Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 07.12.2017р. №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018р. прожитковий мінімум для працездатної особи склав - "1.762,00грн.".
Пункт 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.), тобто до 29.01.2020р.
Тож, з 29.01.2020р. була відновлені юридична дія п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зауважує, що положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містять ідентичне по суті правило, у силу якого відсутність бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті, унеможливлює зростання (підвищення) заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів.
Під час розгляду справи судом достеменно з»ясовано, що у межах спірних правовідносин відсутні обставини виділення бюджетних асигнувань для обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "1.762,00грн."
Однак, розв»язуючи спір, суд зважає, що (за умови незастосування положень ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21; від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23; від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 подія підвищення розміру окладу за посадою та окладу за звання (а відтак, і усіх інших видів грошового забезпечення, в алгоритмі обчислення яких беруть участь оклад за посадою та оклад за званням) згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце - 29.01.2020р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.", - 01.01.2021р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн.", - 01.01.2022р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.481,00грн.", - 01.01.2023р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.684,00грн.".
Правовий висновок стосовно існування обставин зростання грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 29.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24.
Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 09.07.2025р. у справі №420/18853/24: 1) з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р.у у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення на підставі первинної редакції постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; 2) положення п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ виключають правомірність обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням величини мінімальної заробітної плати замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року; 3) постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 (набрала чинності - 20.05.2023р.) запроваджено правило обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн."; 4) за період 20.05.2023р.-31.12.2023р. грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 підлягає обчисленню із використанням арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн."; 5) правовий підхід відносно того, що внесені постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 зміни до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію п.4 постанови КМУ від 30.08.20147р. №704 узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2025р. у справі №480/7154/24.
Тож, з 20.05.2023р. право заявника на обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." слід кваліфікувати у якості припиненого.
У будь-якому разі - судові рішення у справі №520/18458/24 не відновлюють права заявника на обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2024р. (або станом на 03.06.2024р.) із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - понад арифметичне значення - "1.762,00грн.".
Тому стосовно видачі оновленої довідки та грошового атестату станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі - "3.028,00грн." для перерахунку пенсії з 04.06.2024р. суд зазначає, що підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону № 2011-ХІІ, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акту.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Верховним Судом встановлено, що постанова КМУ №481 є предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23.
Отже, внесені постановою КМУ від 12.05.2023р. № 481 зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704. Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.
Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог за вказаний період.
Окремо варто зауважити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Однак, згідно з частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, визнання у судовому порядку п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 нечинним з 18.06.2025р. не породжує для заявника юридичних наслідків в частині заявлених у цьому спорі вимог, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення постанови КМУ від 12.05.2023 року №481 були чинними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.06.2025 у справі №280/8605/24.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
Окремо суд відзначає, що відповідно до ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у 2024 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
Тож, у ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" законодавець прямо мовить про те, що грошове забезпечення не може бути підвищено за відсутності бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
Стосовно предмету спору у цій справі дане правило не суперечить жодному положенню чинного закону.
Відтак, у межах спірних правовідносин у якості належних норм матеріального права у відносинах з оплати праці заявника як державного службовця належить кваліфікувати положення ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", котрі чітко та однозначно виключають правомірність управлінського волевиявлення з приводу обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичне значення - "1.762,00грн.".
Підсумовуючи викладені вище міркування суд доходить до переконання про відсутність у межах спірних правовідносин підстав для обтяження суб"єктів владних повноважень обов"язком складання відносно заявника документів про грошове забезпечення у цілях призначення пенсії, обчислене із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн.".
У позові за цим епізодом належить відмовити.
Продовжуючи вирішення спору за за епізодом зобов'язання Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України внести до грошового атестату та довідки про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби ОСОБА_1 відомості про грошове забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24, суд зазначає, що ч.1 ст.2 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Порядком № 3-1 (в редакції, що була чинною на час звільнення позивача з військової служби) визначалось, що заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи , Державної прикордонної служби України, (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи) (п. 1).
Для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби (п. 7 Порядку № 3-1).
Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи (п. 12 Порядку № 3-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (п. 17 Порядку № 3-1).
Судовим розглядом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до Порядку № 3-1 було складено Грошовий атестат №132 від 25.09.2024 та довідку від 25.09.2024р. №268 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ці документи були складені із використанням під час обчислення грошового забезпечення заявника у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.".
Суд зауважує, що згідно з ч.3 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як то указано у 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Рішення суду по справі №520/18458/24 стосується грошового забезпечення заявника, обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р. та станом на 01.01.2023р.
Тому рішення суду у справі №520/18458/24 не може бути поширено на відносини з приводу грошового забезпечення заявника з 01.01.2024р. і на правовідносини з приводу складання грошового атестату від 24.05.2024р. №132.
Відтак, складений відносно заявника грошовий атестат від 24.05.2024р. №132 цілком правомірно містить обчислення суб"єкта владних повноважень - Відповідача №2 з приводу грошового забезпечення заявника станом на календарну дату звільнення з військової служби - "03.06.2024р.) із використанням під час обрахунку грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".
Тож, відсутні правові підстави для обтяження у межах спірних правовідносин суб"єктів владних повноважень обов"язком внесення змін до грошового атестату від 24.05.2024р. №132 за рахунок використання під час обрахунку грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.".
Позов за цим епізодом до задоволення не підлягає.
Поряд із цим, згаданий у п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 проміжок часу військової служби для обчислення пенсії у порядку ч.3 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) у вимірі щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням охоплює період військової служби заявника (01.06.2022р.-19.05.2023р.), коли згідно з рішенням суду у справі №520/18458/24 грошове забезпечення заявника ( утому числі і щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії) повинно обчислюватись у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "2.481,00грн." за період часу 01.06.2022р.-31.12.2023р. та повинно обчислюватись у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "2.684,00грн." за період часу 01.01.2023р.-19.05.2023р..
Отже, довідки від 25.09.2024р. №268 за 24 останні календарні місяці військової служби підряд перед звільненням для перерахунку пенсії заявнику належить внести виправлення для подальшого їх подання до Уоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для обчислення належного розміру пенсії під час призначення пенсії вперше, оскільки у судовому рішенні по справі №520/18458/24 судом зроблено висновок про неправильне нарахування та виплату грошового забезпечення заявнику за період часу, який частково охоплює 24 календарних місяця перед настанням події звільнення з військової служби.
Стосовно доводів щодо відсутності у Адміністрації Державної прикордонної служби України повноважень щодо вчинення спірних дій суд зазначає, що відповідно до пп. 1 п. 1 розд. І Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та з інших соціальних питань, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 № 760, ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Підпунктами 1-4 п. 1 розд. ІІ Інструкції №760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи: 1) організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; 2) розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; 3) приймають від підрозділів персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерських підрозділів) документи, передбачені Порядком та цією Інструкцією для призначення (перерахунку) пенсій; 4) готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.
Таким чином, виходячи із положень Порядку №3-1 та Інструкції №760, саме на відповідачів покладено обов'язок підготувати та подати до пенсійного органу документи, необхідні для призначення (перерахунку) пенсії позивача.
Згідно із положеннями п. 28.1 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України (затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2006 № 155; далі за текстом - Інструкція №155) грошове забезпечення (заробітна плата) виплачується особовому складу, який займає посади в органах Держприкордонслужби, тільки за місцем його постійної служби.
Відповідно до п. 28.27 Інструкції, начальник фінансово-економічного органу при виключенні з грошового забезпечення військовослужбовців зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового забезпечення і про виплачені суми зробити в їх грошових атестатах установлені записи. Видача грошових атестатів провадиться під підпис військовослужбовців у Журналі реєстрації грошових атестатів, виданих військовослужбовцям ф. № 9 (додаток 19).
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що видача грошових атестатів належить до компетенції органу Державної прикордонної служби України, в якому військовослужбовець проходив військову службу (в рамках спірних правовідносин це компетенція Військової частини НОМЕР_1 ).
В той же час, належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України подати до Головного управління Пенсійного фону України в Харківській області для перерахунку пенсії позивача з дня її призначення грошовий атестат та довідку про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби, після внесення відомостей Військовою частиною НОМЕР_1 про розміри грошового забезпечення.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного за рішенням суб»єкта владних повноважень публічного обов'язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень - Відповідачем №2 було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови у внесенні виправлень до грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці, а Відповідачем №1 було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови у витребуванні від Відповідача №2 виправленних грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці і передачі цих документів до компетентного тероргану системи ПФУ.
Обрані для вчинення таких управлінських волевиявлень судження - відсутність факту оплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування за платежами по рішенню суду у справі №520/18458/24 слід кваліфікувати у якості юридично неспроможних, позаяк у розумінні п.1 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ці платежі є об"єктом справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, невиконання Відповідачем №2 вимог ст.ст.7-9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у даному конкретному випадку не може бути кваліфікована судом у якості справедливої та достатньої правової підстави для позбавлення заявника права на отримання належного рівня пенсійного забезепчення.
Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб»єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.
Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є обтяження Відповідача №2 обов"язком внесення змін до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 календарних місця перед звільненням з урахуванням рішення суду у справі №520/18458/24, а Відповідача №1 обов"язком направити до тероргану системи ПФУ складену з урахуванням рішення суду у справі №520/18458/24 довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 календарних місця перед звільненням.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах Відповідач № 2 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні до довідки про грошове забезпечення заявника за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби, відомостей про грошове забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. у справі № 520/18458/24.
Перевіривши наведені учасниками спору доводи та дослідивши подані докази відповідно до вимог статей 72- 77, 90, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що така бездіяльність свідчить про невиконання суб'єктом владних повноважень покладеного на нього обов'язку щодо правильного та повного відображення складових грошового забезпечення військовослужбовця. Це, у свою чергу, призвело до порушення права заявника на достовірне визначення розміру грошового забезпечення, яке є базою для обчислення пенсії.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення даної частини вимог.
Разом з тим, у спірних правовідносинах суб»єкт владних повноважень - Відповідач №2 не вдавався до порушення прав та інтересів заявника в частині бездіяльності у виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "3.028,00 грн".
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне з урахуванням ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України надати захист праву заявника у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з»ясування об»єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об»єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 стосовно не включення до складеної відносно ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби, відомостей про додаткові щомісячні види грошового забезпечення та премії, виплачені на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 внести до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби, відомості про про додаткові щомісячні види грошового забезпечення та премії, виплачені на виконання до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України подати до Головного управління Пенсійного фону України в Харківській області для обчислення пенсії ОСОБА_2 з 04.06.2024р. складену Військовою частиною НОМЕР_1 з урахуванням виплат за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 р. у справі №520/18458/24 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_2 за останні 24 місяці, що передували звільненню з військової служби.
Позов в решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко