Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 жовтня 2025 року справа №520/11238/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою Комунального закладу "Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова" Харківської обласної ради
до Північно-східного офісу Держаудитслужби,
за участю третьої
особи, яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору - Управління поліції охорони в Харківській області,
про визнання протиправним та скасування висновку,
Комунальний заклад "Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова" Харківської обласної ради (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління поліції охорони в Харківській області (далі по тексту - третя особа), в якій просить визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач 24.05.2024 через систему "Електронний суд" подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Третя особа 28.05.2024 через систему "Електронний суд" надала до суду пояснення, в яких підтримує позовні вимоги позивача, з огляду на те, що висновок про результати моніторингу закупівлі від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a не відповідає вимогам чинного законодавства.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 05.01.2024 позивачем в електронній системі закупівель була оголошена процедура про закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015:79710000-4 - «охоронні послуги» UA-2024-01-05-003510-a, очікуваною вартістю 4 734 597,05 грн та були опубліковані.
У результаті даної процедури закупівлі обрано переможця тендеру - Управління поліції охорони в Харківської області та укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №78827.
Відповідачем 29.03.2024 в електронній системі закупівель розміщено повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-01-05-003510-a на підставі наказ відповідача від 29.03.2024 №59. У електронній системі закупівель відповідачем 01.04.2024 розміщено запит позивачу на надання пояснень щодо таких обставин. Позивачем 04.04.2024 розміщено відповідь на вказані питання.
Відповідачем 15.04.2024 в електронній системі закупівель було розміщено складений ним висновок про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-01-05-003510-a.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо оскаржуваного рішення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон України №2939-XII).
Статтею 1 Закону України №2939-XII визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
За змістом статті 2 Закону України №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю, зокрема, є здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
За приписами частин першої, четвертої статті 5 Закону України № 2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення) Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Згідно із пунктом 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
З наведеного вбачається, що державний фінансовий контроль у формі моніторингу закупівель у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», здійснюється Держаудитслужбою.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (надалі - Закон Україна №922-VIII), пунктом 14 частини першої статті 1 якого визначено, що моніторингом процедури закупівлі є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України №922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.
Приписами частин шостої, сьомої статті 8 Закону України №922-VIII передбачено, що за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов'язання щодо усунення такого порушення.
Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.
Згідно з частиною дев'ятнадцятою статті 8 Закону України №922-VIII форма висновку та порядок його заповнення визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Таким чином, за положеннями Закону України №922-VIII моніторинг процедури закупівлі здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, за результатами якого виноситься висновок, в якому встановлюється наявність чи відсутність порушень законодавства у сфері публічних закупівель.
З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору у цій справі є висновок відповідача від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2024-01-05-003510-a.
Так, за результатами моніторингу процедури закупівлі встановлено, що замовник під час закупівлі послуг охорони об'єктів неправомірно обрано процедуру закупівлі, уклавши договір без використання електронної системи закупівель, чим не дотримано норми пункту 13 Особливостей №1178.
Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що позивачем порушено вимоги 13 Особливостей №1178, у зв'язку з чим позивача зобов'язано здійснити заходи щодо:
- надання інформації та відповідних документів на підставі яких здійснено обґрунтування розміру бюджетних призначень, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначено його очікувану вартість;
- обґрунтування підстав для здійснення замовником закупівлі без підписання уповноваженою особою замовника, та без погодження (затвердження) керівником замовника або іншою особою, визначеною керівником замовника в порушення пункту 13 Особливостей;
- обґрунтування чому разом із звітом про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель, Замовником не оприлюднено в електронній системі закупівель договір про закупівлю та додатки до нього в порушення пункту 13 Особливостей;
- згідно наданого замовником обґрунтування закупівлю без використання електронної системи проведено відповідно до п.5 ч.13 частини тринадцятої Особливостей. Відповідно до постанови КМУ від 21.11.2018 № 975 "Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах", музейні заклади, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання, підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах. Які музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання зберігаються в Комунальному закладі «Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова» Харківської обласної ради.
Також вказаним висновком на позивача покладено обов'язок протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.
Оскаржуваним висновком відповідача встановлено, що позивачем під час закупівлі послуг охорони об'єктів не дотримано норми п. 5 ч.13 Особливостей №1178.
У відповідності до підпункту 5 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі по тексту - Особливості №1178) придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. грн, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. грн, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. грн, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли, роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб'єктом господарювання в одному з таких випадків:
- предмет закупівлі полягає у створенні або придбанні витвору мистецтва або художнього виконання;
- укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного або мистецького конкурсу;
- відсутність конкуренції з технічних причин, яка повинна бути документально підтверджена замовником;
- необхідність захисту прав інтелектуальної власності;
- укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" або з постачальником універсальної послуги на постачання електричної енергії або природного газу.
Відтак, норми абзацу 4 підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 передбачали саме можливість, а не обов'язок здійснювати придбання замовником послуг, вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів у випадку коли такі послуги можуть бути виконані чи надані виключно певним суб'єктом господарювання.
Так, в ході моніторингу відповідачем встановлено, що позивач здійснив закупівлю послуг охорони об'єктів за процедурою відкритих торгів з особливостями.
Однак, враховуючи те, що приписи підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 передбачають лише право, а не обов'язок здійснити закупівлю замовником послуг без застосування відкритих торгів, то за таких обставин висновок відповідача про неправомірність обраної позивачем процедури закупівлі «відриті торги з особливостями», є помилковим.
Поряд з цим, приймаючи оскаржуваний висновок відповідач посилався на постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №975 та від 02.12.2021 №1388.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №975 «Про затвердження категорій об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання, які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах» (далі - Постанова №975) визначено категорії об'єктів державної форми власності та сфер державного регулювання (далі - Категорія об'єктів), які підлягають охороні органами поліції охорони на договірних засадах, зо яких, зокрема, згідно пункту 10 Постанови №975 віднесено музейні заклади, в яких зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України, внесені до Державного реєстру національного культурного надбання.
Отже, за приписами приведеної постанови визначено, що охороні органами поліції охорони на договірних засадах підлягають музейні заклади, які одночасно відповідають двом критеріям, а саме: в зазначених музейних закладах зберігаються музейні предмети державної частини Музейного фонду України та ці предмети повинні бути внесені до Державного реєстру національного культурного надбання.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1388 «Про затвердження переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України» (далі - Постанова № 1388) визначено, що до переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України віднесено позивача.
Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178 ґрунтується на тому, що позивач відноситься до переліку музеїв та заповідників, в яких зберігаються музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України.
Однак, визначальним для застосування приписів пункту 10 Постанови №975 є наявність одночасно двох умов, зокрема, зберігання у музейному закладі предметів державної частини Музейного фонду України та віднесення вказаних предметів до Державного реєстру національного культурного надбання.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначено, що унікальні музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання Музейного фонду України та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України і мають виняткове художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від форми власності і місця зберігання вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв до Державного реєстру національного культурного надбання.
Положення про Державний реєстр національного культурного надбання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок віднесення музейних предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання та умови їх зберігання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
Згідно з пунктами 1.4, 1.7 та 2.1 Порядку занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженого наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.10.2001 № 653 передбачено, що власники унікальних пам'яток незалежно від форм власності проводять роботу щодо виявлення і включення їх до Державного реєстру, забезпечення їх обліку та зберігання.
Пам'ятки, що занесені до Державного реєстру, підлягають обов'язковій оцінці й страхуванню.
Зарахування пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі рішення експертно-фондової комісії, яка розглядає переліки унікальних пам'яток Музейного фонду та експертні висновки, що підтверджують їх виняткову цінність. Експертиза цінності проводиться експертами, фахівцями і затверджується рішеннями фондово-закупівельних комісій музеїв із залученням у разі потреби фахівців інших профільних організацій.
Відтак, віднесення предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання здійснюється Міністерством культури і мистецтв України на підставі експертних висновків.
Водночас, в ході проведення моніторингу закупівлі відповідачем не досліджувалось питання віднесення музейних предметів, які зберігаються у позивача до Державного реєстру національного культурного надбання, а також у висновку такі обставини не відображені.
Таким чином, в ході перегляду справи відповідачем не доведено порушення позивачем підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178.
Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку про відсутність порушень вимог підпункту 5 пункту 13 Особливостей №1178, при здійсненні позивачем закупівлі з особливостями №UA-2024-01-05-003510-a та вважає належним захистом прав позивача визнати протиправним та скасувати складений відповідачем висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a.
Інші доводи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді та не впливають на висновки суду, викладені в рішенні.
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом враховано усі аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, водночас суд зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується квитанцією, копія якої наявна у матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Комунального закладу "Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова" Харківської обласної ради (вулиця Університетська, будинок 5, місто Харків, Харківська область, 61003, РНОКПП: 02226168) до Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 40478572), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Харківській області (вулиця Полтавський Шлях, будинок 20, місто Харків, Харківська область, 61052, РНОКПП: 40108955), про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі від 15.04.2024 №UA-2024-01-05-003510-a.
Стягнути з Північно-східного офісу Держаудитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Комунального закладу "Харківський історичний музей імені М.Ф.Сумцова" Харківської обласної ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 16.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА