Справа № 161/20197/25
Провадження № 1-кп/161/1334/25
м. Луцьк 16 жовтня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580001964 від 11.07.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Ярославичі, Млинівського району Рівненської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, працює комірником роздрібного складу у ТОВ «АВ Метал-груп», одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше несудимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 о 17 годині 47 хвилин 10 липня 2025 року, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись ним вулицею Дубнівською зі сторони вулиці Карпенка Карого, в лівій смузі руху, зі швидкістю 60 км/год, під?їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований поблизу будинку №97, по вулиці Дубнівській в місті Луцьку, проігнорував зупинку перед нерегульованим пішохідним переходом транспортного засобу (марка та модель якого досудовим розслідуванням не встановлена), який розташовувався попереду, в попутному напрямку, у лівій смузі руху, не вибрав безпечної швидкості, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, продовжував рух прямо зі сталою швидкістю, змінивши рядність з лівої на праву смугу руху, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, порушивши пункти 2.3 (б), 12.1, 12.3, 12.4, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, таким чином, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка здійснювала перетин проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході, з права на ліво відносно руху транспортного засобу, та здійснив наїзд на останню.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв?язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_5 , тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритого уламкового перелому кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням, закритого перелому тіла шостого шийного хребця з поширенням на нижньо-суглобовий паросток та дужку без зміщення, закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, множинних забійних саден тім?яної ділянки, обличчя, кінцівок, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, у прямому причинному зв?язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 12.4, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується вчинення необережних протиправних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf», порушив вимоги Правил дорожнього руху України, скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_5 , яка здійснювала перетин проїзної частини дороги по нерегульованому пішохідному переході. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що в потерпілої просив вибачення, відшкодував усі збитки. Просив суд суворо його не карати, не позбавляти волі.
Допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 показала, що водій ОСОБА_3 здійснив на неї наїзд за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Також показала, що претензій до останнього не має. Просила суд не застосовувати до обвинуваченого покарання, яке необхідно відбувати реально, зазначила про необхідність призначення мінімального додаткового покарання.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки такі обставини підтверджені в ході розгляду кримінального провадження.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю беззаперечно визнав свою винуватість, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працює, де позитивно характеризується, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, на його утриманні перебуває малолітня дитина.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
При цьому, зважаючи на позицію потерпілої щодо необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, а також, приймаючи до уваги ту обставину, що керування транспортним засобом не є джерелом доходу обвинуваченого, суд прийшов до висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, однак на мінімальний строк.
Разом з тим, враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, зважаючи на відсутність у потерпілої претензій морального характеру відшкодування збитків, понесених закладами охорони здоров'я, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування основного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, однак з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, встановивши при цьому іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 місяців, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на майно від 14.07.2025, скасувати.
Речові докази у справі, а саме:
-автомобіль марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_3 за належністю;
-CD-R-диск з фрагментом відеозапису з відеокамери залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий