Справа № 158/3086/25
Провадження № 1-кс/0158/911/25
15 жовтня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024030590001200, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Прокурор Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_5 , просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд, з врахуванням об'єктивно проведеного аналізу доказів, встановив, що ОСОБА_4 на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Також встановлено, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставами для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Що стосується заперечень ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд зазначає наступне.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
В контексті даного питання, суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду обумовлене, в тому числі, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із потерпілим та свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу або ж насилля, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, на думку слідчого судді наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 слід відмовити.
З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого у слідчому ізоляторі, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою останньому терміном на 60 днів, а саме до 13.12.2025 року включно.
Оскільки, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, підстави для визначення розміру застави відсутні.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 193-194, 196-197, 315, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити
Клопотання прокурора - задоволити.
Продовжити дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
Вважати, термін дії ухвали по - 13.12.2025 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 15.10.2025 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд протягом семи днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали проголошений о 12 год. 55 хв. 17.10.2025 року.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_7