15 жовтня 2025 року м. Рівне №460/12187/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2
доВійськової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та виплати частини грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди), як особі який перебував на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити, як особі який перебував на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 належну для нього частину суми грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті старшого солдата ОСОБА_4 починаючи з 10.06.2024 по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 18.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено в справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 є батьком зниклого безвісти 10.06.2024 військовослужбовця ОСОБА_4 . При цьому, рішенням суду встановлено, що позивач перебував на утриманні свого сина. Вказує, що звертався за належними виплатами разом зі своєю дружиною - матір'ю ОСОБА_4 починаючи з липня 2024 року, а також у 2025 році з долученням рішення суду. Однак, відповідач з порушенням вимог законодавства здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісти лише дружині сина - ОСОБА_3 . Вважаючи дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити повністю.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву вказує, що 24.07.2024 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява від ОСОБА_1 щодо здійснення виплати грошового забезпечення, додаткової винагороди, що належали до виплати сину старшому солдату ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим, у зв'язку з тим, що він як батько перебував на утримані свого сина. Вказаний факт позивач підтверджував свідченнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Проте, такі свідчення не мали юридичної сили, а належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про перебування його на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 військовій частині не надано. Відповідно до чинного законодавства, дружина військовослужбовця має першочергове право на отримання грошового забезпечення. Наявність шлюбу між дружиною ОСОБА_3 та військовослужбовцем ОСОБА_4 , підтверджує її право на отримання спірних виплат. Зауважує, що факт звернення до суду з метою встановлення юридичного факту перебування на утриманні не є підставою для припинення або перерозподілу виплат. Таким чином, до моменту ухвалення судом відповідного рішення та його виконання згідно з вимогами законодавства, виплата грошового забезпечення не може бути припинена або змінена на користь інших осіб. На момент зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 дружина була єдиною особою, яка мала право на отримання виплати. 02.04.2025 на адресу військової частини надійшла заява ОСОБА_1 з наданням рішення суду від 17.02.2025 та проханням про перерахунок його частки грошового забезпечення та додаткової винагороди з 10.06.2024 по 31.01.2025. Разом з тим, на момент набрання законної сили цим рішенням було змінено законодавчі приписи, які застосовуються з 01.02.2025. Так, ОСОБА_1 написав заяву на отримання виплат з урахуванням змін та отримує такі виплати. Військова частина не має права повторно нараховувати вже здійснені виплати. 100% грошового забезпечення були виплачені дружині законно, тобто на момент виплати вона була єдиною особою з правом на це, внаслідок чого військова частина виконала свій обов'язок повністю і вимагати повторної виплати цих коштів з бюджету за той період чинним законодавством не передбачено. У спірних правовідносинах відсутня подія бездіяльності відповідача, адже виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця здійснювалася на законних підставах дружині - ОСОБА_3 за період з 10.06.2024. З 01.02.2025 (після змін) 50% грошового забезпечення виплачуються у рівних частках, у тому числі й позивачу. За наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю.
За змістом відповіді на відзив, ОСОБА_1 зазначає, що виконуючи вимоги Військової частини НОМЕР_1 він звернувся до суду про встановлення факту перебування на утриманні сина, однак відповідач протиправно не бере до уваги рішення суду від 17.02.2025 у справі №572/3399/24. Крім цього, щодо права дружини на спірні виплати, з покликанням на справу №572/4924/23 звертає увагу, що його син на час зникнення перебував у процесі розірвання шлюбу з ОСОБА_7 . Вважає, що 100% грошового забезпечення були виплачені дружині незаконно. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 не змушувала звертатися до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні сина, а лише повідомила, що факт перебування на утриманні належним чином не підтверджується. Що стосується права дружини на отримання виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 , щодо наведених доводів позивача зазначає, що будь-які словесні свідчення не мають жодного юридичного підтвердження в порівнянні із наявними та дійсними документами, а у справі №572/4924/23 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не розірвано. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення, за змістом яких підтримує позовні вимоги, оскільки вона з чоловіком подавала спільні звернення до Військової частини НОМЕР_1 . Наголошує, що відповідач протиправно не виконує рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні сина. Просить позов задовольнити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , в силу положень частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається належним чином повідомлена про судовий розгляд справи. У встановлений судом строк письмові пояснення до суду не надходили.
Дослідженими у справі доказами, судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , а матір'ю - ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням виданим 07.04.2016.
ОСОБА_4 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечується.
Відповідно до сповіщення №5930 від 13.06.2024, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 сповістив ОСОБА_2 про те, що син ОСОБА_4 під час бойового завдання, зник безвісти 10.06.2024 на північній околиці Сокіл Покровського району Донецької області.
З витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин встановлено, що ОСОБА_4 набув статусу зниклого безвісти 26.06.2024.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 15.07.2024 №2-104, комісією у складі старости Кам'яне-Случанського старостинського округу Петровчук Г.М. та 2 адміністраторів Вирівського ЦНАПу, проведено обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 , який проживає в с.Кам'яне-Случанське Сарненського району Рівненської області в складі сім'ї: дружина ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_8 . Під час обстеження встановлено, що мати ОСОБА_9 є інвалідом, тому для ведення господарства син ОСОБА_4 постійно приїжджав допомагати батькам під час відпусток та вихідних. Зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допомагав їм як фізично так і фінансово.
Відповідно до довідки Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 15.07.2024 №2-351, що видана старостою ОСОБА_10 , до складу сім'ї ОСОБА_1 входить: дружина ОСОБА_2 , сестра ОСОБА_8 .
Згідно з довідкою Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 23.07.2024 №2-360, що видана старостою ОСОБА_10 , ОСОБА_1 «знаходився до.на утриманні сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 10.06.2024р.».
24.07.2024 ОСОБА_1 подав командуванню військової частини НОМЕР_1 заяву, у якій просив виплатити частину коштів, що належали до виплати сину старшому солдату ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим, у зв'язку з тим, що він як батько перебував на його утриманні від 07.04.2016 по 10.06.2024. До цієї заяви долучались копії: акту обстеження матеріально-побутових умов від 15.07.2024 №2-104, свідоцтва про народження, пенсійного посвідчення, сповіщення зниклого безвісти, довідки від 23.07.2024 №2-360, а також письмові свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Листом від 30.07.2024 №50/55/12-803 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх заяви, що відсутні документи, що мають юридичну силу про перебування на утриманні зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_4 (рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім'ї зниклого безвісти на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), а тому відсутні підстави для здійснення таких виплат.
Також до командування військової частини НОМЕР_1 звернулася ОСОБА_3 , а саме з заявою від 17.07.2024 про виплату їй грошового забезпечення, додаткової винагороди, що належали до виплати її чоловіку ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим відповідно до сповіщення сім'ї від 11.06.2024. До заяви долучались копії: свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, паспорту, свідоцтва про зміну імені, РНОКПП, витяг з реєстру територіальної громади, довідка за реквізитами, рішення суду у справі №572/4924/23.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 03.05.2022. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_11 . 24.12.2022 ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 .
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10.04.2024 у справі №572/4924/23, у задоволенні позову ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (жительки АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ) про розірвання шлюбу - відмовлено, з тих підстав, що провадження у цій справі було відкрито в порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 185 ЦПК України через приховування позивачем інформації щодо наявності у них з відповідачкою дитини віком до одного року, що було встановлено під час розгляду справи.
Вказане рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року оскаржене ОСОБА_15 як особою, з якою позивач ОСОБА_4 перебував у фактичних шлюбних стосунках.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26.11.2024 у справі №572/4924/23, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_15 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2024 року - закрито.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №572/3399/24, яке набрало законної сили 19.03.2025, заяву ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_3 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_9 ), заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про встановлення факту перебування на утриманні сина у період з 07.04.2016 року по 10.06.2024 року та постійного спільного проживання про встановлення факту перебування на утриманні - задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у період з 07.04.2016 року по 10.06.2024 року на утримані сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який зник безвісти 10.06.2023 на північній околиці с. Сокіл Покровського району Донецької області та факт спільного проживання.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 17.03.2025 у справі №572/3399/24, виправлено описку, допущену у рішенні Сарненського районного суду за результатами розгляду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про встановлення факту перебування на утриманні сина у період з 07.04.2016 року по 10.06.2024 року та постійного спільного проживання про встановлення факту перебування на утриманні. Другий абзац резолютивної частини викладено в такій редакції: «Встановити факт перебування ОСОБА_1 у період з 07.04.2016 року по 10.06.2024 року на утримані сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який зник безвісти 10.06.2024 на північній околиці с. Сокіл Покровського району Донецької області та факт спільного проживання.
02.04.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява ОСОБА_1 про перерахунок його частки грошового забезпечення та додаткової винагороди з моменту зникнення 10.06.2024 по 31.01.2025, що належали його синові. Долучено Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025.
Листом від 15.04.2025 №50/55/-С-13 було повідомлено позивача що після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до Постанови №884 порядок виплати грошового забезпечення буде унормовано.
23.04.2025 ОСОБА_1 подав командуванню військової частини НОМЕР_1 заяву, у якій просив виплачувати частину грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, що належали до виплати синові ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим відповідно до сповіщення сім'ї від 13.06.2024, зокрема з урахуванням змін з 01.02.2025. До цієї заяви долучались копії: свідоцтва про народження, паспорта, РНОКПП, довідка з реквізитами.
Листом від 15.05.2025 №50/55/13-С-78 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що заяву від 23.04.2025 прийнято до виконання, виплати здійснюватимуться за вказаними реквізитами.
Листом від 15.05.2025 №50/55/12-380-2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 щодо заяви від 13.05.2025, що на момент зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 дружина була єдиною особою, яка мала право на отримання виплати. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року по справі №572/3399/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 березня 2025 року), яке набрало законної сили 19 березня 2025 року встановлено факт перебування на утриманні батька. Військова частина не має права повторно нараховувати вже здійснені виплати. 100% грошового забезпечення були виплачені дружині законно, тобто на момент виплати вона була єдиною особою з правом на це, внаслідок чого військова частина виконала свій обов'язок повністю і вимагати повторної виплати цих коштів з бюджету за той період чинним законодавством не передбачено. Питання щодо розподілу суми виплаченого грошового забезпечення дружині військовослужбовця вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. З 01.02.2025 змінено Порядок №884.
На заяву позивача від 26.05.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.06.2025 №50/55/12-С-107 надала відповідь такого ж змісту, що й листом від 15.05.2025 №50/55/12-380-2025.
Листом від 04.07.2025 №50/55/12-Б-15-Аз Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 щодо розгляду адвокатського запиту від 24.06.2025, що за період з 10.06.2024 по 01.01.2025 грошове забезпечення отримувала дружина ОСОБА_3 . З 01.02.2025, 50% грошового забезпечення виплачуються у рівних частках - дружині, законному представнику неповнолітнього сина, батькові та матері. Судове рішення у справі №572/3399/24 про встановлення юридичного факту, а не про зобов'язання, окрім того, після набрання законної сили рішенням, було внесено зміни до Постанови №884.
Вважаючи такі дії Військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XI (далі - Закон №2011-XI) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту шостого статті 9 Закону №2011-XII (в редакції чинній по 31.01.2025) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 розділу XXVIIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2022 №200 передбачалося, що військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим у нейтральних державах або безвісно відсутнім (зниклим безвісти) виплата грошового забезпечення здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Відповідно до пункту 3 Порядку №884 (в редакції чинній по 31.01.2025) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 5 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування. Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Разом з тим, Порядком №884 не встановлено форми рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Суд враховує, що у спірних правовідносинах позивачу відповідними листами фактично було відмовлено у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти сина.
Пунктом 7 Порядку №884 передбачалося, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Аналіз норм пункту шостого статті 9 Закону №2011-XII та пункту 7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
Як встановлено судом, 17.07.2024 до командування військової частини НОМЕР_1 звернулася ОСОБА_3 з заявою про виплату їй грошового забезпечення, додаткової винагороди, що належали до виплати її чоловіку ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим відповідно до сповіщення сім'ї від 11.06.2024. До заяви долучались копії: свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, паспорту, свідоцтва про зміну імені, РНОКПП, витяг з реєстру територіальної громади, довідка за реквізитами, рішення суду у справі №572/4924/23.
24.07.2024 ОСОБА_1 подав до командування військової частини НОМЕР_1 заяву, у якій просив виплатити частину коштів, що належали до виплати сину старшому солдату ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим, у зв'язку з тим, що він як батько перебував на його утриманні від 07.04.2016 по 10.06.2024. До цієї заяви долучались копії: акту обстеження матеріально-побутових умов від 15.07.2024 №2-104, свідоцтва про народження, пенсійного посвідчення, сповіщення зниклого безвісти, довідки від 23.07.2024 №2-360, а також письмові свідчення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Суд звертає увагу, що довідка від 23.07.2024 №2-360, що видана старостою не підтверджує факт перебування на утриманні.
Відповідно до довідки Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області від 15.07.2024 №2-351, а також згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 15.07.2024 №2-104, до складу сім'ї позивача син не входить, а лише дружина та сестра. Зі слів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 син допомагав їм як фізично так і фінансово.
Інших належних документів на підтвердження перебування ОСОБА_1 на утриманні зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 військовій частині до заяви від 24.07.2024 подано не було.
Суд погоджується з доводами відповідача, що факт перебування на утриманні ОСОБА_1 підтверджував свідченнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (що є додатком до заяви від 24.07.2024), але дані свідчення не мали юридичної сили.
Таким чином, листом від 30.07.2024 №50/55/12-803 Військова частина НОМЕР_1 правомірно повідомила позивачу, що відсутні документи, що мають юридичну силу про перебування на утриманні зниклого безвісти старшого солдата ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави для здійснення виплат.
В свою чергу, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 03.05.2022. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_11 . 24.12.2022 ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 .
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10.04.2024 у справі №572/4924/23, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_14 про розірвання шлюбу - відмовлено. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 26.11.2024 у справі №572/4924/23, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_15 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10.04.2024 - закрито.
Матеріалами справи підтверджується, що дружиною ОСОБА_4 є ОСОБА_3 , яка має першочергове право на виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Відтак, відповідні доводи позивача з приводу того, що його син перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_15 , а тому ОСОБА_3 не мала права на спірні виплати, є безпідставними.
За таких обставин, наявність шлюбу між ОСОБА_3 та військовослужбовцем ОСОБА_4 , безумовно підтверджує пріоритетне право дружини на отримання відповідних виплат.
Суд, на підставі аналізу пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, які були чинні на дату визнання військовослужбовця ОСОБА_4 зниклим безвісти та на дату подання заяв у липні 2024 року, враховуючи встановлені обставини та той факт, що останній мав законну дружину ОСОБА_3 , враховує, що у позивача, як у батька зниклого безвісти військовослужбовця, за умови відсутності станом на дату подання заяви належних доказів підтвердження перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_4 , було відсутнє право на отримання з 10.06.2024 грошового забезпечення зниклого безвісти сина.
Таким чином, у період до лютого 2025 року у зв'язку із зникненням безвісти чоловіка, дружині ОСОБА_3 , відповідачем правомірно здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п. 7 Порядку №884 та статті 9 Закону №2011-XII (в редакції чинній по 31.01.2025).
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №572/3399/24, яке набрало законної сили 19.03.2025, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.03.2025, встановлено факт перебування ОСОБА_1 у період з 07.04.2016 по 10.06.2024 на утримані сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Збройних Сил України (в/ч НОМЕР_1 ), який зник безвісти 10.06.2024 на північній околиці с. Сокіл Покровського району Донецької області та факт спільного проживання.
Водночас, Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 (далі - Закон №3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (набрав чинності з 20.01.2015, введено в дію 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції:
«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення».
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що внесені Законом №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Також на виконання положень пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 №449, якою вніс зміни, зокрема й до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 №884 (Порядок №884).
Ця постанова набирала чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 лютого 2025 року (пункт 2).
Так, відповідно до пункту 6 Порядку №884, що застосовується з 1 лютого 2025 року, виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
02.04.2025 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла заява ОСОБА_1 про перерахунок його частки грошового забезпечення та додаткової винагороди з моменту зникнення 10.06.2024 по 31.01.2025, що належали його синові. Долучено Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025.
Суд наголошує, що зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що внесені Законом №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Таким чином, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №572/3399/24 набрало законної сили 19.03.2025, тобто вже після внесених змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, законне право ОСОБА_3 , якій правомірно здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти, вже було реалізовано.
За таких обставин, Військова частина НОМЕР_1 листом від 15.05.2025 №50/55/12-380-2025 правомірно повідомила ОСОБА_1 щодо заяви від 13.05.2025, що на момент зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 дружина була єдиною особою, яка мала право на отримання виплати. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 лютого 2025 року по справі №572/3399/24 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17 березня 2025 року), яке набрало законної сили 19 березня 2025 року встановлено факт перебування на утриманні батька. Військова частина не має права повторно нараховувати вже здійснені виплати. 100% грошового забезпечення були виплачені дружині законно, тобто на момент виплати вона була єдиною особою з правом на це, внаслідок чого військова частина виконала свій обов'язок повністю і вимагати повторної виплати цих коштів з бюджету за той період чинним законодавством не передбачено. На заяву позивача від 26.05.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.06.2025 №50/55/12-С-107 надала відповідь такого ж змісту, що й листом від 15.05.2025 №50/55/12-380-2025.
Крім цього, як встановлено судом, 23.04.2025 ОСОБА_1 подав т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 заяву, у якій просив виплачувати частину грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, що належали до виплати синові ОСОБА_4 , якого оголошено безвісти зниклим відповідно до сповіщення сім'ї від 13.06.2024, зокрема з урахуванням внесених змін. Листом від 15.05.2025 №50/55/13-С-78 Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 , що заяву від 23.04.2025 прийнято до виконання, виплати здійснюватимуться за вказаними реквізитами.
Отже, Військова частина НОМЕР_1 не вчиняла дій, які б порушили чи обмежили право позивача, а лише надала йому роз'яснення в межах компетенції, наданих повноважень та чинного законодавства з урахуванням змін, жодним чином не порушуючи права позивача.
Матеріалами справи підтверджується, що з 01.02.2025, 50% грошового забезпечення виплачуються у рівних частках: дружині ОСОБА_3 , законному представнику неповнолітнього сина ОСОБА_18 , матері ОСОБА_2 та батькові ОСОБА_1 .
Отже, у зв'язку із внесенням вищенаведених змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку №884 позивач, як батько зниклого безвісти військовослужбовця, набув право на отримання належних сум і відповідачем це право було реалізовано.
Суд зазначає, що Закон №3995-ІХ було прийнятий на виконання Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.
Проект Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата). Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України. А отже, жодного звуження прав позивача не відбувається.
З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже, жодної протиправності в діях, бездіяльності відповідача щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця, який зник безвісти суд не встановив.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. За наведеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій щодо не нарахування та виплати частини грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди, як особі яка перебувала на утриманні зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 та зобов'язання нарахувати та виплатити, як особі яка перебувала на утриманні зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 належну частину суми грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди, як зниклого безвісти починаючи з 10.06.2024 по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )
Суддя Н.В. Друзенко