16 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3555/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, а саме просить: стягнути з Держави Україна на користь позивача грошові кошти у розмірі 680945,10 грн, з яких інфляційні втрати - 638419,90 грн та 3% річних - 42525,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачка має право на стягнення з огляду на положення статті 625 ЦК України з Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області 680945,10 грн, з яких інфляційні втрати - 638419,90 грн та 3% річних - 42525,20 грн, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області діяло в межах повноважень, визначених діючим законодавством.
09.05.2025 позивач скористалась правом подання відповіді на відзив, у якому підтвердила позовні вимоги.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, позивачка з 11.11.2008 перебувала на обліку в черзі для отримання грошової компенсації за житловий будинок.
Грошову компенсацію за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 та індексацію грошової компенсації за втрачене домоволодіння з урахуванням коефіцієнтів індексації об'єктів житлового фонду за 2008 - 2009 року позивачка отримала лише 26.09.2023, загальна сума нарахувань склала - 95230,93 грн.
Як встановлено Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі №554/6088/16-а, позивачка стала на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території, під час дії норм постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 755 "Про затвердження Положення про порядок виплати компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій".
На виконання постанови Верховного Суду від 14.08.2020 нарахована сума грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 , яка становить 60227,00 грн та індексація грошової компенсації за втрачене домоволодіння з урахуванням коефіцієнтів індексації об'єктів житлового фонду за 2008-2009 року, яка становить 35003,93 грн, загальна сума нарахувань становить 95230,93 грн, була профінансована 26.09.2023 у повному обсязі на рахунок позивачки в порядку черговості за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що підтверджується копією листа Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області від 20.05.2024 №04-08-1-10/7454.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі №440/11472/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 компенсації за втрачене домоволодіння внаслідок Чорнобильської катастрофи по АДРЕСА_1 . Стягнуто з Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.
З огляду на невиплату зазначеної заборгованості у строк, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника щодо кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Водночас, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 вирішувала питання про те, чи застосовні приписи статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникають унаслідок порушення державою обов'язку з виплати відшкодування шкоди у визначеному в чинному рішенні суду розмірі, а саме у разі несвоєчасного виконання такого рішення і дійшла таких висновків:
"За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов'язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов'язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв'язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI).
ЦК України, прийнятий 16.01.2003, набрав чинності 01.01.2004, тоді як Закон № 4901-VI був прийнятий 05.06.2012 та набрав чинності 01.01.2013. Стаття 625 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим кодексом. Так само незмінним залишається припис частини першої статті 5 Закону № 4901-VI, який не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів.
Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
Оскільки парламент прийняв Закон № 4901-VI після ЦК України, то його приписи не мають суперечити приписам зазначеного кодексу. Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань".
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача - кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №335/5729/20.
Як зазначено у відзиві, нарахована сума грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 , яка становить 60227,00 грн та індексація грошової компенсації за втрачене домоволодіння з урахуванням коефіцієнтів індексації об'єктів житлового фонду за 2008-2009 року, яка становить 35003,93 грн, загальна сума нарахувань становить 95230,93 грн, була профінансована 26.09.2023 у повному обсязі на рахунок позивачки в порядку черговості за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду відповідно на виконання постанови Верховного Суду від 14.08.2020.
Згідно з розрахунком 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов'язання, наведеним позивачкою в позовній заяві, становить: 638419,90 грн - інфляційних втрат та 42525,20 грн - 3% річних, всього - 680945,10 грн; за період - з 11.11.2008 по 26.09.2023.
Водночас, суд звертає увагу, що компенсація в розмірі трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, за період затримки виконання грошового зобов'язання здійснюється якщо протягом трьох місяців не перераховано кошти за рішенням суду (постанови Верховного Суду від 14.08.2020) про стягнення коштів.
Таким чином, указаний розрахунок трьох відсотків річних здійснюється з 14.11.2020 (3 місяці з дати винесення постанови Верховного Суду від 14.08.2020) по 26.09.2023 (дата виплати коштів), та становить 8194,06 грн.
Розрахунок інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов'язання здійснюється з 14.08.2020 (дати винесення постанови Верховного Суду від 14.08.2020) по 26.09.2023 (дата виплати коштів) та становить 46242,34 грн.
Отже, розрахунок 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов'язання становить 54436,40 грн (8194,06 грн + 46242,34 грн).
З урахуванням наведеного, наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення з Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №554/6088/16-а, у загальній сумі 54436,40 грн.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області (вул. Франка, 5, м. Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 03192690) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Управління соціальної політики Коростеньської державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №554/6088/16-а, у загальній сумі 54436,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна