Справа № 420/26765/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в письмовому провадженні в приміщені суду в м.Одесі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся як законний представник з вищевказаним позовом до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_2 у якому просить визнати протиправною бездіяльність з боку командування військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у зупиненні/припиненні виплат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як законному представнику малолітнього сина безвісті зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частини його грошового забезпечення в порядку, визначеному абз. 4 п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 поновити виплату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як законному представнику малолітнього сина безвісті зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частини його грошового забезпечення в порядку, визначеному абз. 4 п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нерозгляді та ненаданні інформації, документів на адвокатський запит № 102 від 03.06.2025 р., направлений в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначені ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути адвокатський запит №102 від 03.06.2025 р. адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 3553 від 01.09.2010, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати обґрунтовану відповідь по кожному пункту адвокатського запитів, а також належним чином засвідчені документи, що їх підтверджують.
Ухвалою судді від 12.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін.
Ухвалою суду замінено відповідача військову частину НОМЕР_2 на правонаступника військову частину НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є колишньою дружиною зниклого безвісти в вересні 2023 року військовослужбовця ОСОБА_4 який проходив військову службу у відповідача. Позивач з вересня 2023 року отримувала 50% грошового забезпечення безвесті зниклого солдата ОСОБА_4 визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань -як законний представник його малолітнього сина ОСОБА_2 2013р.н. Та з лютого 2025 року виплату частини грошового забезпечення було зупинено. Вказує, що матір ОСОБА_4 - ОСОБА_5 1953р.н. померла у 2021 році, а відомості про його батька ОСОБА_6 відсутні, через втрату свідоцтва про народження ОСОБА_4 який народився на території РФ, Республіки Дагестан, та за наявними даними ідентифікувати особу його батька неможливо.
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо причин припинення виплати частини грошового забезпечення на яку відповідь не отримав з чим вона не згодна та вважає це протипраним.
До суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач отримує аліменти від зниклого безвісті військовослужбовця, та з 01.02.2025 року через зміну законодавства не має права на отримання частки грошового забезпечення зниклого військовослужбовця на дитину яка отримує аліменти від зниклоклого безвісті військовослужбовця, також не було надано повного витягу з ДРАЦС із зазначенням інформації про батьків військовослужбовця.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_7 і ОСОБА_4 з 24 вересня 2011 року перебували у шлюбі до розірвання його на підставі Київського районного суду м.Одеси від 26.09.2016р. по справі №520/9227/16-ц.
Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_2 2013 року народження.
Заочним рішенням Київський районний суд м. Одеси по справі № 947/25522/20 від 03.12.2020 року вирішено стягувати з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , на неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвесті за особливих обставин та довідки №45/849 від 09.04.2025 року 13.09.2023 року солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 зник безвісти під час участі в заходах необхідних для забезпечення оборони України.
В період до 01.02.2025 року позивач отримувала від відповідача 50% грошового забезпечення ОСОБА_4 та з 01.02.2025 року виплати припинені, з чим вони не згодна та вважає протиправним.
Також на виконання умов договору від 02.05.2025 р. № 01052506/01052507 укладеного між позивачем та адвокатом Юсєєвим Т.С. на надання правової допомоги адвокатом складений та направлений до відповідача 03.06.2025 року засобами Укрпошти цінним листом №650261578950 з описом вкладень адвокатський запит №102 від 03.06.2025 року з додатком (копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія ордеру на надання правової допомоги; копія сторінок паспорту ОСОБА_4 ;копія заяви ОСОБА_4 про видачу паспорта від 31.03.2000 р., з супровідним листом; копія повного витягу з ДРАЦС громадян щодо актового запису про смерть; копія згоди ОСОБА_1 на обробку персональних даних), у якому керуючись п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-УГ, адвокат просив надати інформацію: про причину зупинення/припинення виплати ОСОБА_3 , законній представниці неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина безвісті зниклого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 50 % від його грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань;
чи подано ще кимось (крім ОСОБА_1 ) із кола осіб, визначеного абз.4 п.6 ст. 9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», заяву про виплату частини грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця. Якщо так, прошу повідомити, про кількість поданих таких заяв та про те, ким доводяться заявники безвісті зниклому ОСОБА_4 .
Позивач не погодилась із припинення виплат на дитину та не наданням відповіді на запит адвоката та звернулася з вказаним позовом до суду.
Джерела прав та висновки суду.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно положень ст. 9 Закону №2011 (в редакції чинній по 31.01.2025 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2023 року №209 було визнано солдата ОСОБА_4 , таким, що зник безвісти за особливих обставин.
Таким чином, у період до липня 2023 року у зв'язку із зникненням безвісти колишнього чоловіка позивачу на неповнолітнього сина здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, відповідно до п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону № 2011-XII (в редакції чинній по 31.01.2025 року), що сторонами не оспорюється.
Натомість, згідно положень ст. 9 Закону №2011 (в редакції чинній з 01.02.2025 року через набрання чинності Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Дані зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 введені в дію 01 лютого 2025 року.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям: виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Водночас судом становлено, що позивач, яка звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 не є дружиною зниклого безвісті ОСОБА_4 , особистого розпорядження на випадок полону ОСОБА_4 не залишав; їх неповнолітній син від спільного шлюбу ОСОБА_2 за рішенням Київського районного суду м.Одеси отримує аліменти від ОСОБА_4 , та питання не виплати аліментів на утримання сина не є предметом спору по цій справі, так як виплата аліментів відбувається в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», тобто примусовому порядку на підставі виконавчого листа та контроль за його виконання здійснює орган виконавчої служби.
Аналізуючи вищезазначені норми пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що у позивача, як законного представника малолітнього сина безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_4 , відсутне право на отримання частки грошового забезпечення зниклого безвісті чоловіка військовослужбовця, починаючи із 01 лютого 2025 року на підстав нової редакції Закону 2011 у редакції Закону № 3995-ІХ, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нерозгляді та ненаданні інформації, документів на адвокатський запит № 102 від 03.06.2025 р., направлений в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначені ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути адвокатський запит №102 від 03.06.2025 р. адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 3553 від 01.09.2010, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати обґрунтовану відповідь по кожному пункту адвокатського запитів, а також належним чином засвідчені документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 2 цього Закону № 5076-VI закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до статті 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб) (пункт 1 частини 1 статті 20 Закону № 5076-VI).
Згідно частини 1 статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Судом встановлено, що адвокатський запит направлений 03.06.2025р. адвокатом Юсєєвим Т.С. був отриманий відповідачем 09.06.2025 року, про що свідчить роздруківка трекеру Укрпошти.
Доказів надання відповіді на адвокатський запит матеріали справи не містять, та у відзиві позивач вимоги не спростовує та докази на надання відповіді не надав, а тому суд доходить висновку, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо ненадання відповіді на адвокатський запит №102 від 03.06.2025 року, та позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги надати разом з відповідью на адвокатський запит - «належним чином засвідчені документи, що їх підтверджують», то суд враховує, що в адвокатському запиті №102 від 03.06.2025 р. прохання - надати належним чином засвідчені документи, що їх підтверджують відсутне, тобто він про це не просив відповідача та йому не відмовляли / не вчиняли бездіяльність щодо цього, а тому в цій частині вимоги є необгрунтованим та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 як законного представника малолітнього ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не розгляді та не наданні інформації, документів на адвокатський запит адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича № 102 від 03.06.2025 р., направлений в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначені ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» строки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 розглянути адвокатський запит №102 від 03.06.2025 р. адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 3553 від 01.09.2010, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надати обґрунтовану відповідь.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_7 як законний представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 АДРЕСА_2 .
Суддя Е.А.Іванов