Справа № 420/21966/25
16 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Хаджибейського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Старицького,10-А, м.Одеса, 65036), за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ХАДЖИБЕЄВСЬКОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ОДЕСІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА) від 07.11.2022 року у виконавчому провадженні №70192099 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51/У, виданої 19.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача не було проінформовано ані про вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51У видана 19 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області про стягнення боргу у сумі 21969,20 (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 20 копійок) гривень, на виконання якої прийнято спірну постанову, ані про існування постанови про відкриття виконавчого провадження. З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувану постанову прийнято в порушення норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Однак, у встановлений судом строку та на даний час, відзиву на позовну заяву від відповідача не надійшло, що в силу приписів КАС України не є перешкоду для розгляду справи.
Як визначено ч. 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51У видана 19 лютого 2021 року у сумі 21969,20грн.
Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 70192099 щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51У видану 19.02.2021 Головним управлінням ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 21969,20 грн.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та за її скасуванням звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов), зокрема
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону № 1404-VIII);
- підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. ( пункт 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII);
- у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання. (частина перша статті 4 Закону № 1404-VIII);
- виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. ( п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII)
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. ( пункт 1 частини 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. (частина 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII)
- копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. ( ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII).
Системний аналіз наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку, що у разі надходження на виконання виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження або прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття його до виконання. Вчинення державним виконавцем будь-яких інших виконавчих дій чинне законодавство не передбачає.
Спірність питання у даній справі полягає у правомірності постанови про відкриття виконавчого провадження №70192099 від 07.11.2022 року з примусового виконання вимоги № Ф-30355-51/У, виданої 19.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області в сумі 21969,20 грн., з датою набрання чинності 16.09.2022 року.
Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.
За позицією позивача протиправність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження полягає у порушені відповідачем вимог Закону № 1404-VIII в частині не направлення документів виконавчого провадження боржнику, оскільки про її наявність вона дізналась лише після ознайомлення 20.06.2025 року з матеріалам виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
За інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження реєстраційний номер ВП в АСВП: 70192099, ідентифікатор доступу: В8Г5Б656В9ВД, в розділі інші документи міститься наступна інформація:
1 07.11.2022 Супровідний лист про відкриття виконавчого провадження;
2 07.11.2022 Супровідний лист;
3 07.11.2022 Супровідний лист.
З огляду на вказане, відповідач повідомив боржника про початок примусового виконання рішень з дотриманням вимог частини першої статті 28 вказаного Закону.
Щодо дати набрання чинності вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51/У від 19.02.2021 року, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, 19.02.2021 року ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51/У, якою позивача повідомлено, що заборгованість позивача становить 21969,20грн.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та узгодження боргу покладається саме на податковий орган. Однак, у цій справі відповідачем є виконавча служба, предметом спору - постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу, а не підлягає судовому контролю у цій справі.
Оскільки податкова вимога містила дату набрання чинності - 16.09.2022 року, тому, державний виконавець, за наявності відмітки у вимозі про набрання нею чинності, не наділений законом повноваженнями перевіряти обставини надсилання позивачеві вимоги про сплату боргу, її отримання позивачем та узгодження вказаної у ній сумі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 року у справі № 380/16826/21.
Більш того позивачем не надано доказів щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30355-51/У чи її скасування.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №70192099 від 07.11.2022 року.
Суд зазначає, що КАС України не містить визначення терміну "подібні правовідносини". Водночас роз'яснення щодо вказаного терміну вже надавалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі №759/4892/16-а, від 21.12.2020 у справі №640/2431/19, від 06.04.2021у справі №736/1260/16-а.
Так, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Відтак, покликання позивача на висновки Верховного Суду у справах №420/8294/21, та № 420/8305/22 та № 640/30658/20 та спірні правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі не є подібними, тотожними, оскільки виникли із різних підстав, іншого проміжку часу, різні за змістом конкретних обставин, інші за хронологією та послідовністю дій, а також регулюються різними нормативно-правовими актами.
Натомість, у постанові від 09.02.2023 року у справі № 380/16826/21, яку суд застосовує у даній справі, Верховним Судом надавалась оцінка правовідносинам, які виникли з аналогічних підстав, регулюються одними і тими ж нормами права та за подібним предметом спору.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч.2 ст.77 КАС України).
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Хаджибейського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Старицького,10-А, м.Одеса, 65036), за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.С. Єфіменко
.