Справа № 420/26060/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вих. № 2100-0311-8/28120 від 17.07.2025 року про відмову у призначені одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити одноразову допомогу на сім'ю у разі смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», врахувавши правові висновки суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.07.2025 вона звернулась із заявою про призначення одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку на виробництві, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що знаходиться у м. Олександрія. За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 17.07.2025 було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, яка виплачується у разі смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї. На думку Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, виходячи з наданих документів, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 станом на день його смерті різна, у зв'язку з чим за результатами розгляду заяви відмовлено у призначені одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З даним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ОСОБА_1 не згодна, вважає, його протиправним, необґрунтованим, безпідставним, та таким, що ґрунтується на помилковому розумінні діючого законодавства і істотно порушує її законні інтереси та права на отримання належних сум одноразової допомоги передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач надала необхідний документ на підтвердження свого фактичного місця проживання разом з чоловіком на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_1 - довідку вих. № 664/06-37/25 від 11.07.2025 року, видану ЦНАП Новорайської селищної ради Бериславського району Херсонської області. Отже враховуючи вищевикладене, позивач має право на призначення та виплату відповідно до пункту 1 частин 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» одноразової допомоги, у разі смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Ухвалою судді від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.08.2025 до суду від ГУ ПФУ в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 14.07.2025 ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку на виробництві, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону № 1105 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву Позивача про призначення страхової виплати у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків у період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ДОДОЛА 2021», відповідно до Закону № 1105. За результатами розгляду зазначеної заяви Головним Управлінням 17.07.2025 було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону № 1105. Нормами Закону № 1105 не визначено коло осіб, що належать до членів сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві. Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України. Слід зазначити, що частинами 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Тобто, обов'язковими умовами для визнання членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного побуту (наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин). Слід зауважити, що сімейний кодекс не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї, але визначає критерії за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Документом, що підтверджує факт спільного проживання членів сім'ї, є документ про реєстрацію місця проживання (разом з потерпілим на час його смерті за однією адресою), виданий згідно із вимогами Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Відповідно до наданого Позивачем Витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації (проживання) від 28.05.2025, адреса реєстрації місця проживання Позивача: АДРЕСА_2 . Проте, відповідно до інформації, зазначеній в акті спеціального розслідування групового нещасного випадку від 30.05.2025 та у Довідці центру надання адміністративних послуг Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 25.06.2025 № 643/06-37/25, зареєстроване місце проживання (перебування) потерпілого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків у період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю “ДОДОЛА 2021»: АДРЕСА_1 . Крім того, на момент смерті ОСОБА_2 за вищевказаною адресою ніхто не зареєстрований. Таким чином, виходячи з наданих документів, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - різна, чим не підтверджено факт спільного проживання членів сім'ї разом з потерпілим на час його смерті за однією адресою. Враховуючи вищезазначене, Головним Управлінням 17.07.2025 було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону № 1105 у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, яка виплачується у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї, оскільки відсутня реєстрація місця проживання за однією адресою, яка підтверджує факт спільного проживання разом однією сім'єю.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 14.07.2025 року звернулась із заявою про призначення одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку на виробництві, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, що знаходиться у м. Олександрія.
Дана заява була зареєстрована 14.07.2025, що підтверджується розпискою-повідомленням, копія якої додається. При зверненні позивач надала документи що посвідчують особу (паспорт громадянина України),акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, письмову заяву, заяву встановленого зразку, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб, довідку вих. № 664/06-37/25 від 11.07.2025 року, що видана ЦНАП Новорайської селищної ради Бериславського району Херсонської області.
За принципом екстериторіальності вказану заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду зазначеної заяви Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 17.07.2025 було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті її чоловіка ОСОБА_2 , передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, яка виплачується у разі смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї.
Згідно даного рішення вих. № 2100-0311-8/28120 від 17.07.2025 року відмова у призначені виплати обґрунтована наступним.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України № 1105 від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачується одноразова допомога у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Нормами Закону № 1105 не визначено коло осіб, що належать до членів сім'ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві . Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України . Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сімейний кодекс не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї, але визначає критерії за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Документом, що підтверджує факт спільного проживання членів сім'ї, є документ про реєстрацію місця проживання (разом з потерпілим на час його смерті за однією адресою), виданий згідно із вимогами Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування місця проживання в Україні».
Відповідно до наданого витягу з реєстру територіальної громади про місце реєстрації (проживання) від 28.05.2025 року, адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації, зазначеній в акті спеціального розслідування групового нещасного випадку 30.05.2025 та у Довідці центру надання адміністративних послуг Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 25.06.2025 № 643/06-37/25, зареєстроване місце проживання потерпілого ОСОБА_2 АДРЕСА_1 . Разом з ним на момент смерті ніхто не зареєстрований.
Тому, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, виходячи з наданих документів, реєстрація місця проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_2 станом на день його смерті різна, у зв'язку з чим за результатами розгляду заяви відмовлено у призначені одноразової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Не погодившись із даним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ОСОБА_1 , зважаючи на його протиправність, необґрунтованість, безпідставні та таким, що істотно порушує її законні інтереси та права на отримання належних сум одноразової допомоги передбаченої пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі Закон №1105-XIV).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 30 Закону №1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 30 Закону № 1105-ХІV, страхові виплати складаються із, зокрема, страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Частина 1 ст. 35 Закону №1105-XIV передбачає, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 36 Закону №1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Стаття 37 Закону №1105-XIV визначає документи для розгляду справ про страхові виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №1105-XIV, для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону №1105-XIV, територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону №1105-XIV, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Відповідно до ст. 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З матеріалів справи судом встановлено, що відмовляючи позивачці у призначенні одноразової допомоги на сім'ю, відповідач посилається на те, що реєстрація місця проживання позивачки не співпадає з реєстрацією місця проживання її померлого чоловіка
Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з частиною шостою статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Отже, постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.
Суд не приймає доводи відповідача, наведені в оскаржуваній відмові, що місце реєстрації позивача та її померлого чоловіка не співпадають, і є підставою для відмови у призначенні страхової виплати, передбаченої п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коди дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною першою статті 56 Сімейного кодексу України також встановлено, що дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас, відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, врегульовуються Законом України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV).
Відповідно до статті 2 вказаного Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV також встановлено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Таким чином, аналізуючи вищевказані положення законодавства, суд зазначає, що Конституцією України кожній фізичній особі гарантуються свобода пересування та вільний вибір місць постійного або тимчасового проживання, кількість яких не обмежується.
Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування положень цього Закону сформовані, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 233/4008/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 234/9663/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 243/7507/17, від 13 лютого 2018 року у справі №263/11240/17 та від 20 лютого 2018 року у справі № 219/9030/17.
Суд наголошує, що встановлений державою обов'язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено характером такого інструменту державного управління, з огляду на застосування останнього з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, в тому числі і для ведення офіційного листування з державними органами, тому в контексті спірних правовідносин зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті.
Верховний Суд в постанові від 22 квітня 2024 року у справі №420/17371/22 дійшов висновку, що встановлена Порядком № 11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. При цьому звернув увагу, що Закон № 1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.
Вищевказані правові висновки Верховного Суду в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
З огляду на вищенаведені правові норми та висновки суду касаційної інстанції суд зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім'ї, а саме чоловіка ОСОБА_1 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить вимоги, згідно з якою при визначенні права на отримання страхової виплати членом сім'ї підлягає встановленню факт ведення спільного господарства між загиблим внаслідок нещасного випадку на виробництві (чоловіка) та членом сім'ї загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві (дружиною).
18 листопада 2022 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим 18 листопада 2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1288.
З померлим чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач проживала разом з 29 серпня 2022 року по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані обставини підтверджуються довідкою № 643/06-37/25 від 25.06.2025 року та довідкою вих. № 664/06-37/25 від 11.07.2025 року, що видані ЦНАП Новорайської селищної ради Бериславського району Херсонської області, що були надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області разом з зазначеною заявою.
Вказані довідки видані ЦНАП у відповідності до абзацу «б» ч. 3 ст. 27 глави 2 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад ведуть статичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Отже, відповідачем не спростовано наявність у позивачки права на одноразову виплату на сім'ю, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку зі смертю її чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві.
При цьому, як вказано вище, наявні в матеріалах справи документи підтверджують як наявність родинних зв'язків позивачки з померлим потерпілим, так і факт реєстрації їх проживання за однією адресою до самої смерті потерпілого, як то передбачено вимогами Порядку №11 і у розумінні приписів п.5.1 розділу V Порядку №11 є достатнім документальним підтвердженням для отримання одноразової допомоги на сім'ю.
З огляду на наведене, відповідач дійшов помилкових висновків щодо відсутності у позивачки права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6; ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, викладене у листі № 2100-0311-8/28120 від 17.07.2025 року, про відмову у призначені одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплатити одноразову допомогу на сім'ю у разі смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України від 23.09.1999 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», врахувавши правові висновки суду.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк